Постанова

від 20.06.2017 по справі 808/2578/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" червня 2017 р. м. Київ К/800/32547/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Загороднього А.Ф., Мойсюка М.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за невиконання рішення суду про поновлення на роботі, компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги та моральної шкоди за касаційною скаргою Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області, в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- стягнути з Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за невиконання рішення суду про поновлення на посаді з 29 березня 2011 року по 08 вересня 2014 року у розмірі 184 250,50 грн.;

- стягнути з Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області на користь ОСОБА_4 компенсацію за невикористану щорічну відпустку з 21 червня 2010 року по 27 серпня 2010 року у розмірі 1 067,50 грн.;

- стягнути з Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку у розмірі 314 699,50 грн.;

- стягнути з Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області на користь ОСОБА_4 вихідну допомогу при звільненні 27 серпня 2010 року у розмірі 6 405 грн.;

- стягнути з Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги у розмірі 314 699,50 грн.;

- стягнути з Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області на користь ОСОБА_4 моральну шкоду за не поновлення на роботі та надання до суду та правоохоронних органів неправдиву інформацію про нього у розмірі 100 000 грн.;

- стягнути з Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду за не поновлення на роботі у розмірі 50 000 грн.;

- стягнути з Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області на користь ОСОБА_4 індексацію грошових коштів в зв'язку з затримкою своєчасних їх виплат за період з 27 серпня 2010 року по 01 червня 2014 року у розмірі 13 326,74 грн.;

- стягнути з Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області на користь ОСОБА_4 компенсацію за невикористану щорічну та додаткову відпустку з 28 серпня 2010 року по 28 серпня 2014 року у сумі 38 430 грн.

В обґрунтування позову посилався на те, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року по справі №2а-7401/10/0870 було скасовано наказ Запорізької обласної Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів від 27 серпня 2010 року №42-к Про звільнення ОСОБА_4. та поновлено позивача на посаді заступника начальника з організації лабораторного контролю Запорізької обласної Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів.

Вказує, що з метою виконання вказаного судового рішення звертався до начальника Державної служби лікарських засобів в Запорізькій області та Комунарського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, однак органи влади та їх посадові особи не виконують постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державної служби лікарських засобів в Запорізькій області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за невиконання рішення суду про поновлення на роботі з 05 квітня 2011 року по 08 вересня 2014 року у розмірі 182824,85 грн. Стягнуто з Державної служби лікарських засобів в Запорізькій області на користь ОСОБА_4 компенсацію за невикористану щорічну відпустку з 21 червня 2010 року по 27 серпня 2010 року в сумі 795, 10 грн. Зобов'язано Державну службу лікарських засобів в Запорізькій області провести та виплатити ОСОБА_4 індексацію грошових коштів (середнього заробітку) за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою своєчасності їх виплат за період з 05 квітня 2011 року по 08 вересня 2014 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року змінено. Абзац четвертий резолютивної частини постанови викладено у наступній редакції: Зобов'язати Державну службу лікарських засобів в Запорізькій області провести та виплатити ОСОБА_4 індексацію грошових коштів (середнього заробітку) за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою своєчасності їх виплат за період з 05 квітня 2011 року по 08 вересня 2014 року в сумі 13 326,74 грн. (тринадцять тисяч триста двадцять шість гривень 74 коп.) . В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів касаційної скарги вказує, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року позивач був поновлений на посаді заступника начальника з організації лабораторного контролю, проте до Державної служби з лікарських засобів в Запорізькій області з питанням щодо поновлення на роботі ОСОБА_4 не звертався. На думку скаржника, право працівника на поновлення на роботі не може бути реалізоване без волевиявлення самого працівника. Таким чином, оскільки Державна служба з лікарських засобів в Запорізькій області жодним чином не ухилялася від виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді, тому з її боку відсутня затримка виконання рішення суду, що виключає відповідальність у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку виконання рішення суду.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 01 січня 2010 року ОСОБА_4 працював на посаді заступника начальника інспекції з організації лабораторного контролю Запорізької обласної Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів.

Наказом Запорізької обласної Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів від 27 серпня 2010 року № 42-к позивача звільнено з посади заступника начальника інспекції з організації лабораторного контролю відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України з 27 серпня 2010 року (у зв'язку з реорганізацією через припинення діяльності юридичної особи).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року по справі № 2а-7401/10/0870 скасовано наказ Запорізької обласної Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів від 27 серпня 2010 року № 42-к Про звільнення ОСОБА_4. . Поновлено ОСОБА_4 на посаді заступника начальника з організації лабораторного контролю Запорізької обласної Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів з 27 серпня 2010 року. Стягнуто з Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки з 27 серпня 2010 року по день розгляду справи у суді 29 березня 2011 року у розмірі 31 811,50 грн. та середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 серпня 2010 року по день розгляду справи у суді 29 березня 2011 року у розмірі 31 811,50 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі № 2а-7401/10/0870 від 17 січня 2012 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки з 27 серпня 2010 року по день розгляду справи у суді 29 березня 2011 року у розмірі 31 811,50 грн. скасовано та відмовлено позивачу у задоволенні цієї частини позовних вимог. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

При цьому встановлено, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року по справі № 2а-7401/10/0870 в частині поновлення на посаді підлягає негайному виконанню.

05 липня 2011 року ОСОБА_4 звернувся до Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Запорізькій області про необхідність виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року та поновлення його на посаді.

Листом начальника Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Запорізькій області від 08 квітня 2011 року за вих. № 61905-21 позивачу повідомлено про те, що його заява подана без дотримання вимог частини 3 статті 5 Закону України Про звернення громадян . Також вказано, що виконання судових рішень здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством України. За таких обставин у інспекції відсутні правові підстави для надання інформації щодо виконання рішення суду від 04 листопада 2011 року, оскільки позивач відповідно до чинного законодавства, не є суб'єктом контролю за виконанням судових рішень.

07 квітня 2011 року ОСОБА_4 отримав у Запорізькому окружному адміністративному суді виконавчий лист та 08 квітня 2011 року звернувся до Комунарського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції з заявою про прийняття до виконання виконавчого листа.

Однак, станом на час звернення до суду з даним позовом позивача на посаді не поновлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем були вчинені всі залежні від нього дії для виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року по справі № 2а-7401/10/0870, однак на час розгляду справи у суді зазначене рішення суду в частині поновлення позивача на роботі не виконано. Невиконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника тягне за собою відповідальність за таке невиконання.

Отже, суди дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за невиконання рішення суду про поновлення на роботі з 05 квітня 2011 року по 08 вересня 2014 року у розмірі 182824,85 грн.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду, підлягає індексації у зв'язку з затримкою своєчасності їх виплат.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За правилами частини 2 статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частини 5 статті 235 Кодексу законів про працю України).

Статтею 236 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому пунктом 3 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження . Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.

Відповідно до статті 2 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (чинного на час виникнення спірних правовідносин) примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Отже, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз'яснив, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

До такого висновку зводиться правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 23 червня 2015 року (справа № 21-63а15).

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року про поновлення на посаді ОСОБА_4 підлягала негайному виконанню незалежно від наявності або відсутності виконавчого провадження.

Враховуючи те, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року в частині поновлення ОСОБА_4 на роботі добровільно шляхом прийняття відповідного наказу відповідачем не виконана, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивач має право відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.

При цьому, суди вірно виходили з того, що середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі підлягає стягненню за період з 05 квітня 2011 року (дата з якою підлягала негайному виконанню постанова Запорізького окружного адміністративного суду по справі №2а-7401/10/0870) по 08 вересня 2014 року (день розгляду справи №808/2578/14).

Доводи скаржника про відсутність вини Державної служби з лікарських засобів в Запорізькій області у затримці виконання рішення суду, оскільки позивач до відповідача з питанням щодо поновлення на посаді не звертався, є неприйнятними, оскільки стаття 236 Кодексу адміністративного судочинства України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії шляхом пред'явлення рішення до примусового виконання чи безпосереднього звернення до роботодавця, що б вказували на його бажання поновитися на роботі.

Крім того, оскільки судами було встановлено, що позивачем до звільнення не було використано 5 днів щорічної відпустки за період з 21 червня 2010 року по 27 серпня 2010 року, вірним є висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення на користь позивача компенсації за невикористану відпустку в розмірі 795,10 грн.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з висновком судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог про стягнення з відповідача суми індексації грошових коштів у зв'язку з затримкою своєчасності їх виплат за період з 05 квітня 2011 року по 08 вересня 2014 року в сумі 13 326,74 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-XII Про індексацію грошових доходів населення (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За змістом статті 2 Закону № 1282-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

З наведеного вбачається, що індексації за вказаним Законом підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, тобто, виплати повинні проводитися на постійній основі.

Відповідно до статті 1 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (стаття 2 Закону № 2050-III).

Згідно статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у

тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Водночас, згідно з положеннями пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі має разовий характер та нарахований за судовим рішенням, а тому компенсація, визначена діючим законодавством, до даних коштів не застосовується.

При цьому, доказів відмови у виплаті компенсації позивачем не надано. Таким чином, позивач лише припускає, що така відмова може мати місце у майбутньому та фактично просить суд вирішити неіснуючий спір.

Отже, суди попередніх інстанцій, дійшли помилкового висновку про задоволення позову в цій частині.

За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Враховуючи те, що у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, тому відповідно до пункту 4 частини 1 статті 223 та статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції, яке є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року скасувати.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року змінити, виключивши абзац четвертий резолютивної частини постанови.

В решті постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Я.Л. Іваненко

Судді: А.Ф. Загородній

М.І. Мойсюк