Постанова

від 19.04.2017 по справі 925/1246/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Справа № 925/1246/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М., суддівДанилової М.В., Корсака В.А. розглянувши матеріали касаційної скаргиДочірнього підприємства "Перемога Нова", с. Будище, Черкаська обл. на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 року у справі господарського суду Черкаської області за позовомДочірнього підприємства "Перемога Нова", с. Будище, Черкаська обл. доТовариства з обмеженою відповідальністю "БСД- Гермес", м. Черкаси простягнення 34 003,15 грн.

за участю представників

позивача: не з'явився;

відповідача: Марченко Д.Б.

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "Перемога Нова" (далі за текстом - ДП "Перемога Нова") звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "БСД- Гермес" (далі за текстом - ТОВ "БСД- Гермес") про стягнення по Договору генпідряду б/н від 02.06.2014 року заборгованості у розмірі 34 003, 15 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 19.12.2016 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 року в позові відмовлено повністю.

Вищезазначені судові акти мотивовано недоведеністю позовних вимог .

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ДП "Перемога Нова" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 року та рішення господарського суду Черкаської області від 19.12.2016 року і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідачем відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Позивача згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.06.2014 року ДП "Перемога Нова" (замовник) та ТОВ "БСД-Гермес" (генпідрядник) укладено Договір генпідряду б/н (далі за текстом - Договір генпідряду), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає за умовами тендеру та даного Договору, а генпідрядник приймає на себе зобов'язання виконати будівельно-монтажні роботи з "Реконструкції бригади по вирощуванню курчат бройлерів № 2 за межами населеного пункту, за адресою: вул. Сокоренка, 4, с. Лазівок, Черкаського району, Черкаської області".

Відповідно до п. 1.5 Договору генпідряду будівельні роботи, що є предметом цього Договору, виконуються з використанням основних будівельних матеріалів замовника.

Згідно з п. 6.9 Договору генпідряду у разі втрати та/або псування генпідрядником матеріалів/обладнання/виробів, поставлених за рахунок замовника та переданих генпідряднику по акту чи за накладною - генпідрядник зобов'язується компенсувати їх вартість за ринковою вартістю на момент компенсування за рахунок власних коштів протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання вимоги замовника.

Позивач, звернувшись з даним позовом посилається на те, що на виконання умов Договору генпідряду ним як замовником здійснена передача будівельних матеріалів підряднику за актами прийому-передачі; разом з тим, згідно бухгалтерської довідки ДП "Перемога Нова" станом на 01.07.2016 року по підрозділу ТОВ "БСД-Гермес", яка була складена на підставі інвентаризаційних описів станом на 26.05.2015 року, передані будівельні матеріали не списані або не повернуті замовнику на суму 34 003, 15 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст. 322 Господарського кодексу України, ст. ст. 840, 841, 857, 1212 Цивільного кодексу України як з особи, яка безпідставно зберігає у себе майно, що належить позивачу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що між сторонами існують договірні зобов'язання, оскільки за умовами Договору генпідряду б/н від 02.06.2014 року він не може бути розірваний в односторонньому порядку; водночас, позивачем не надано належних доказів передання генпідряднику будівельних матеріалів саме на виконання Договору генпідряду б/н від 02.06.2014 року; в той же час, роботи на будівельному майданчику велись не лише позивачем, оскільки з 25.05.2015 року будівель роботи на об'єкті позивача виконувались уже іншим підрядником; при цьому, вивезення будівельних матеріалів було не можливе без перепустки, оскільки будівельний майданчик перебував під охороною на підставі Договору № 10 про надання послуг з охорони об'єктів укладеного з позивачем, а, отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що втрата або псування будівельних матеріалів на суму 34 003, 15 грн. здійснено відповідачем; крім того, судами зауважено, що позивач просив стягнути вартість матеріалів, переданих позивачу на виконання Договору генпідряду, на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, яка не застосовується договірних правовідносин.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення вартості будівельних матеріалів за неналежне виконання умов договору підряду, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

В ч. ч. 1, 2 ст. 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

За приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 840 Цивільного кодексу України якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 841 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.

Як вірно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, в обґрунтування своїх вимог щодо передачі будівельних матеріалів відповідачу позивач посилався на акт прийому-передачі № 5666 від 19.09.2014 року, накладні від 17.12.2014 року, від 25.02.2015 року, від 27.03.2015 року, від 13.11.2014 року, від 02.03.2015 року, накладну № 4748 від 11.08.2014 року, накладні від 16.10.2014 року, від 27.11.2014 року, від 20.04.2015 року, від 20.09.2014 року, від 18.02.2015 року, від 01.10.2014 року, які не містять посилань на Договір генпідряду б/н від 02.06.2014 року та будь-яких приміток, що вказані матеріали передавались саме відповідачу на виконання умов вказаного Договору.

Суму компенсації вартості переданих будівельних матеріалів у розмірі 34 003, 15 грн. позивачем визначено відповідно до бухгалтерської довідки, складеної на підставі інвентаризаційних описів станом на 26.05.2015 року.

Разом з тим, зі службової записки № 121 від 26.05.2015 року за підписом директора ТОВ "БСД-Гермес" адресованої директору позивача та Акту про встановлення факту неможливості проведення інвентаризації вбачається, що представники відповідача з'явились на будівельний майданчик для проведення інвентаризації, проте відмовилися брати в ній участь тому, що у період 20 - 26.05.2015 року на об'єкті будівництва проводилися роботи іншими організаціями з використанням будівельних матеріалів замовника, що на думку комісії відповідача унеможливлює отримання достовірних результатів.

Зазначені обставини також підтверджуються Договором № 47 від 25.05.2015 року "Реконструкция производственного участка (бригады) с выращивания птицы № 2 ДП "Перемога Нова" Черкасского района Черкасской области", укладеним між ДП "Перемога Нова" (замовник) та ПП "Канівспецбуд" (підрядник), відповідно до п. 4.4.7 якого замовник (позивач) повинен надати підрядникові матеріали для виконання будівельно-монтажних робіт. В п. 3.1. цього Договору визначено початок строків виконання робіт з 25.05.2015 року.

Отже, умовами Договору № 47 підтверджено, що роботи за укладеним позивачем з іншим підрядником договором розпочалися з 25.05.2015 року, до проведення позивачем інвентаризації будівельних матеріалів (26.05.2015 року), до припинення Договору генпідряду б/н від 02.06.2014 року та повернення відповідачем позивачу площадки під будівництво, без можливості збереження переданих будівельних матеріалів, оскільки інший підрядник із вказаної дати мав доступ до матеріалів, які знаходилися на будівельному майданчику.

При цьому, як вбачається з умов Договору № 10 про надання послуг з охорони об'єктів від 11.07.2013 року, укладеним з ДП "Перемога Нова" (замовник), охорона території будівельного майданчику проводилася ТОВ "ВДВ-2013" (виконавець) і за умовами пп. а), б) п. 4.1. якого виконавець зобов'язаний організувати та забезпечити охорону товарно-матеріальних цінностей та грошових сум замовника, прийнятих під охорону від розкрадання та не допускати проникнення сторонніх осіб на об'єкти, що охороняються; здійснювати на об'єктах перепустковий режим, контролювати ввіз та вивіз (внесення та винесення) товарно-матеріальних цінностей на територію та з території об'єкта, що охороняється, за перепустками встановленої форми.

Отже, ввіз та вивіз матеріалів з об'єктів, що охороняються відповідно до умов цього Договору, здійснюється за перепустками встановленої форми і контроль за цими діями покладений на виконавця за вказаним Договором.

За таких обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків, що позивачем не надано доказів вивезення відповідачем залишків матеріалів, як і не надано доказів втрати вказаних матеріалів чи неналежного збереження їх саме відповідачем, що свідчить про відсутність правових підстав для покладення відповідальності за збереження будівельних матеріалів на відповідача.

Крім того, відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В той же час, позивачем не враховано, що зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту, зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, а, отже, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідної правової позиція дотримується і Верховний Суд України в своїх постановах від 25.02.2015 року у справі № 3-11гс15, а також від 22.01.2013 року у справі № 3-69г12 та від 02.10.2013 року № 6-88цс13.

Враховуючи вказану правову позицію, передача сторонами матеріалів на підставі чинного на момент такої передачі Договору генпідряду виключає можливість кваліфікації таких дій як вчинених за відсутності правової підстави навіть у випадку, коли в подальшому дія цього Договору припинилась. Отже, доводи позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 Цивільного кодексу України є безпідставними.

Враховуючи вищезазначені правові приписи та обставини справи, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що позивачем не доведено наявність правових підстав для стягнення з відповідача вартості переданих на підставі Договору генпідряду б/н від 02.06.2014 року будівельних матеріалів.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також суд касаційної інстанції відзначає, що інші доводи ДП "Перемога Нова", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм, не спростовують законних висновків господарських судів попередніх інстанцій та вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді і обгрунтовано ним відхилені.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 року у справі № 925/1246/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.А. Корсак