Рішення

від 20.06.2017 по справі 914/1005/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2017р. Справа № 914/1005/17

Суддя Господарського суду Львівської області Пазичев В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (м. Львів)

до відповідача: Львівської міської організації Української партії (м. Львів)

про: стягнення боргу в розмірі 5282,06 грн.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Вашкевич Н.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 2302-вих-95 від 11.01.2017 року.

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (м. Львів) до Львівської міської організації Української партії (м. Львів) про стягнення боргу в розмірі 5282,06 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.05.2017 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 08.06.2017 року. Ухвалою суду від 08.06.2017 року розгляд справи відкладено до 20.06.2017 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 25.05.2017 року, про відкладення від 08.06.2017 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

08.06.2017 року за вх. № 20331/17 позивачем подано клопотання про долучення докумертів до матеріалів спарви.

20.06.2017 року за вх. № 21823/17 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 25.05.2017 року, про відкладення від 08.06.2017 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Доказом надсилання відповідачу ухвали суду від 08.06.2017 р. про відкладення розгляду справи на 20.06.2017 р. є копія Списку № 524 згрупованих внутрішніх поштових відпралень за 08.06.2017 року.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № НОМЕР_1, Львівська міська організація Української партії знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: 79005, АДРЕСА_1.

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомо.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, при відсутності представників відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 20.06.2017 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 05.08.2010 р. між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - позивач) та Львівською міською організацією Української партії (надалі - відповідач) укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Л-7577-10 (надалі - Договір), згідно з п. 1.1. якого, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 19,2 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Пекарська, 3.

Господарським судом Львівської області від 01.02.2016 р. у справі № 914/4330/15 прийнято рішення про виселення відповідача з нежитлових приміщень загальною площею 19,2 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Пекарська, 3 та стягнення заборгованості

Згідно з п. 9.1 Договору, повернення Орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання. Відповідно до п. 9.6 Договору, у разі припинення або розірвання Договору, Орендар повинен повернути Орендодавцеві об'єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану об'єкта оренди з вини Орендаря.

Відповідно до п. 9.3. Договору, об'єкт оренди повинен бути переданий Орендарем та прийнятий Орендодавцем (чи за його дорученням - Балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1. Договору.

Позивач звертає увагу на те, що відповідно до Постанови про закінчення виконавчого провадження від 13.06.2016 р. ВП № 50676576, нежитлові приміщення були звільнені відповідачем. На підставі даної Постанови про закінчення виконавчого провадження було припинено нарахування орендної плати по Договору № Л-7577-10.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Розмір орендної плати визначається згідно п. 5.1 вищевказаного Договору.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частиною другою ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Беручи до уваги зазначені вище норми чинного законодавства України, рішення Господарського суду Львівської області та Довідку щодо заборгованості по неустойці, позивач вбачає, що в Управління є усі підстави для заявлення вимоги про стягнення з відповідача заборгованості та неустойки.

Згідно з ст.287 ГК України, орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

Відповідно до Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 14.07.2016 р. № 777, до повноважень Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради належить здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста, надання обліку орендних платежів та контролю за їх надходженням.

Згідно з п. 1.1 Положення про управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та його структури, затвердженого рішенням Виконавчого комітету міської ради від 02.12.2016 р. № 1125, управління комунальної власності Львівської міської ради є структурним підрозділом департаменту економічної політики Львівської міської ради.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та керуючись ч. 3 ст. 18, ч. 1 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , а також ст. 287 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 526, 762, 785 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з Львівської міської організації Української партії (79005, АДРЕСА_2, ЄДРПОУ 36078333) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ЄДРПОУ 25558625) заборгованість в розмірі 5282,06 грн.

На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 14.07.2016 р. № 777, до повноважень Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради належить здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста, надання обліку орендних платежів та контролю за їх надходження.

Згідно з п. 1.1 Положення про Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та його структури, затвердженого рішенням Виконавчого комітету міської ради від 02.12.2016 р. № 1125, Управління комунальної власності Львівської міської ради є структурним підрозділом Департаменту економічної політики Львівської міської ради.

Відповідно цього ж Положення основними завданнями управління є: виконання функцій органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження майна комунальної власності територіальної громади м. Львова.

Згідно із ст. 287 ГК України, орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 05.08.2010 р. між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - позивач) та Львівською міською організацією Української партії (надалі - відповідач) укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Л-7577-10 (надалі - Договір), згідно з п. 1.1. якого, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 19,2 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Пекарська, 3.

Господарським судом Львівської області від 01.02.2016 р. у справі № 914/4330/15 прийнято рішення про виселення відповідача з нежитлових приміщень загальною площею 19,2 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Пекарська, 3 та стягнення заборгованості

Згідно з п. 9.1 Договору, повернення Орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання. Відповідно до п. 9.6 Договору, у разі припинення або розірвання Договору, Орендар повинен повернути Орендодавцеві об'єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану об'єкта оренди з вини Орендаря.

Відповідно до п. 9.3. Договору, об'єкт оренди повинен бути переданий Орендарем та прийнятий Орендодавцем (чи за його дорученням - Балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1. Договору.

Відповідно до Постанови про закінчення виконавчого провадження від 13.06.2016 р. ВП № 50676576, нежитлові приміщення були звільнені відповідачем. На підставі даної Постанови про закінчення виконавчого провадження було припинено нарахування орендної плати по Договору № Л-7577-10.

Отже, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 5282,06 грн. боргу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи Договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги не спростував, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не заперечив та не спростував, суд прийшов до висновку, що позов Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Львівської міської організації Української партії про стягнення боргу в розмірі 5282,06 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 57 від 31.01.2017 року на суму 1600,00 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1.Позов - задоволити.

2. Стягнути з Львівської міської організації Української партії (79005, АДРЕСА_2, ЄДРПОУ 36078333) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) заборгованість в сумі 5282 (п'ять тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 06 коп. та 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Накази видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.06.2017 року.