Рішення

від 21.06.2017 по справі 914/914/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2017р. Справа № 914/914/17

За позовом: Приватного підприємства «Теплосвіт Захід» , м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Ренесанс-Стиль» , м. Львів

про стягнення 92 685, 25 грн.

Cуддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Зусько І.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача : не з'явився.

Зміст ст. 22 ГПК України представнику позивача роз'яснено.

Розглядається справа за позовом приватного підприємства «Теплосвіт Захід» до приватного підприємства «Ренесанс-Стиль» про стягнення 92 685, 25 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.05.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 29.05.2017.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві та усних поясненнях.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, в судових засіданнях щодо позову заперечував з підстав наведених у відзиві та усних поясненнях.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, суд встановив таке.

Приватне підприємство Теплосвіт Захід (надалі - позивач) звернулося в господарський з позовом до приватного підприємства Ренесанс-Стиль (надалі - відповідач) про стягнення 92 685, 25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 13 листопада 2014 року між сторонами у справі було укладено договір поставки № 131114-1 (надалі - договір).

Як стверджує позивач, взяті на себе зобов'язання згідно п. 1.1 договору щодо поставки і передачі товару у власність покупцю (відповідачу), постачальник (позивач) виконав, а саме передав у власність покупця (відповідача) товар (обладнання, арматуру, супутні товари до системи опалення, вентиляції, водопостачання, газопостачання, каналізації) на загальну суму 2 736 924, 33 грн. Однак, відповідач в повному обсязі не розрахувався за поставлений йому товару.

Як зазначає позивач, після тривалих переговорів із відповідачам питання погашення заборгованості за виконані роботи так і не вирішено, тому ПП Теплосвіт Захід 09.02.2016 надіслало відповідачу претензії на погашення заборгованості № 1, № 2 та № 3, якими вимагало провести оплату за виконані роботи. Разом з претензіями відповідачу було також надіслано акт звірки взаєморозрахунків. Однак, станом на момент подання позову відповідач претензії залишив без відповіді та задоволення. Таким чином, неоплаченою відповідачем є сума заборгованості в розмірі 44 224,33 грн.

Крім того, згідно з пунктом 7.2. договору, в разі порушення строків розрахунку за товар, передбачений п. 6.1. договору, покупець сплачує постачальнику за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а за прострочення понад 15 днів додатково штраф в розмірі 10% від суми недоплати.

Враховуючи вищенаведене, позивач крім основної суми заборгованості нарахував відповідачу пеню в розмірі 26 247, 05 грн, інфляційні втрати у розмірі 10 658, 45 грн, 3% річних в розмірі 3 116, 14 грн, а також 10 % штрафу в розмірі 8 439,28 грн.

Відповідач щодо позову заперечує з тих підстав, що згідно з актом звірки розрахунків, 02.07.2015 відповідач перерахував в користь позивача 100 000,00 грн та 08.07.2015 додатково - 51 000,00 грн. Таким чином, відповідач вважає, що в повному обсязі розрахувався з позивачем за поставлений товар, згідно видаткової накладної від 02.07.2015 № РН-0000533. Відповідач стверджує, що внаслідок такого розрахунку у відповідача виникла переплата, з метою погашення якої позивач поставив відповідачу товар на суму - 42 250,02 грн за видатковою накладною від 08.07.2015 № РН - 00000562. Також відповідач зазначає, що 22.07.2015 ПП Ренесанс - Стиль перерахував позивачу 67 500,00 грн внаслідок чого, згідно видаткової накладної від 29.07.2015 № РН-0000653, ПП Теплосвіт Захід поставлено товар на суму 67 600,03 грн. Відповідач стверджує, що з актів звірки розрахунків, станом на 22.07.2016 та на 31.03.2016 дебіторська заборгованість у ПП Теплосвіт Захід - відсутня. З огляду на вищенаведене, відповідач вважає, що відсутні підстави для стягнення пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи із таких мотивів.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічне положення зазначено і в ст. 265 ГК України.

Як встановлено судом, 13 листопада 2014 року між сторонами у справі було укладено договір поставки № 131114-1.

Пунктом 1.1 договору сторони погодили, що постачальник (позивач) зобов'язується поставити та передати у власність покупця (відповідача) товар (обладнання, арматуру, супутні товари до системи опалення, вентиляції, водопостачання, газопостачання, каналізації), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

Постачальник поставляє покупцю товар окремими партіям. Термін поставки, кількість, асортимент (номенклатура) товарів остаточно узгоджуються між сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору і мають силу специфікації (п. 1.4. договору).

Пункт 4.2. договору встановлює, що товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання повноважними представниками сторін накладних.

Претензії по нестачі товару після приймання товару покупцем і підписання представниками сторін накладних не приймаються (п. 4.3. договору).

Позивач передав відповідачу товар на загальну суму 2 736 924, 33 грн. Факт передання (реалізації) товару від постачальника до покупця підтверджується:

- видатковою накладною від 15.09.2014 № PH 0000942 на суму 466 200, 00 грн;

- видатковою накладною від 23.10.2014 № PH 001182 на суму 496 200, 32 грн;

- видатковою накладною від 06.11.2014 № PH 001227 на суму 142 600, 09 грн;

- видатковою накладною від 13.11.2014 № PH 001282 на суму 99 200, 06 грн;

- видатковою накладною від 14.11.2014 № PH 001284 на суму 43 400, 03 грн;

- видатковою накладною від 19.11.2014 № PH 001296 на суму 1 86 000, 12 грн;

- видатковою накладною від 21.11.2014 № PH 001317 на суму 62 000, 04 грн;

- видатковою накладною від 28.11.2014 № PH 001328 на суму 65 700, 07 грн;

- видатковою накладною від 31.12.2014 № PH 001430 на суму 36 500, 04 грн;

- видатковою накладною від 26.01.2015 № PH 0000054 на суму 197 100, 22 грн;

- видатковою накладною від 29.01.2015 № PH 0000059 на суму 153 300, 17 грн;

- видатковою накладною від 03.02.201 5 № PH 0000069 на суму 65 700,07 грн;

- видатковою накладною від 01.02.2015 № PH 0000212 на суму 237 999, 89 грн;

- видатковою накладною від 01.07.2015 № PH 0000522 на суму 135 200, 06 грн;

- видатковою накладною від 01.07.2015 № PH 0000523 на суму 9 634, 00 грн;

- видатковою накладною від 02.07.2015 № PH 0000533 на суму 1 10 539, 10 грн;

- видатковою накладною від 08.07.2015 № PH 0000562 на суму 42 250, 02 грн;

- видатковою накладною від 29.07.2015 № PH 0000653 на суму 67 600, 03 грн.

Претензій щодо якості поставленого товару відповідачем не заявлялися, товар прийнято без застережень.

Відповідно до п. 6.1. договору покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за одержану партію товару відповідно до накладної на одержану партію товар) не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту приймання вказаної партії покупцем від постачальника (дата накладної постачальника), якщо інше не буде встановлено за письмовою домовленістю сторін.

Відповідач частково провів оплату за отриманий товар, однак, непогашеною залишилася заборгованість у розмірі 44 224, 33 грн.

ПП Теплосвіт Захід неодноразово надсилало відповідачу претензії про погашення заборгованості № 1, № 2 та № 3. Однак, станом на момент подання позову відповідач суму заборгованості в повному обсязі не сплатив, що і стало підставою для звернення з позовом до суду про стягнення з відповідача 44 224, 33 грн.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, а ст. 599 ЦК України передбачено що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що згідно з актом звірки розрахунків, 02.07.2015 відповідач перерахував в користь позивача 100 000, 00 грн та 08.07.2015 додатково - 51 000, 00 грн, внаслідок такого розрахунку у відповідача виникла переплата, з метою погашення якої позивач поставив відповідачу товар на суму - 42 250, 02 грн за видатковою накладною від 08.07.2015 № РН - 00000562. Однак доказів, які б підтверджували фактичні обставини наведені у відзиві відповідачем до суду представлені не були.

Позивачем до матеріалів справи долучено копію акта звірки взаємних розрахунків, який підписаний сторонами, станом на 06.04.2016 з якого вбачається заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 74 224, 33 грн.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з вимогами ст. ст. 4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявлені клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з п. 2. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідачем не представлено доказів сплати заборгованості за поставлений товару на суму 44 224, 33 грн, що є предметом розгляду даної справи, а тому, позовна вимога в цій частині є обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Позивач крім основної суми заборгованості нарахував відповідачу пеню в розмірі 26 247, 05 грн, інфляційні втрати у розмірі 10 658, 45 грн, 3% річних в розмірі 3 116, 14 грн, а також 10% штрафу в розмірі 8 439, 28 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми ЦК України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань визначено, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно з пунктом 7.2. договору, в разі порушення строків розрахунку за товар, передбачений п. 6.1. договору, покупець сплачує постачальнику за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а за прострочення понад 15 днів додатково штраф в розмірі 10 % від суми недоплати.

Перевіривши розрахунок пені проведений позивачем, суд встановив помилку при їх розрахунку, тому обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення пені за період, який встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України і становить сукупно 20 155, 33 грн.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України. Так зокрема, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, про що зазначено у постанові ВСУ від 27.04.2012 № 06/5026/1052/2011.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 10 % штрафу у розмірі 8 439, 28 грн є обгрунтованою і такою. що підлягає до задоволення.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат та 3 % річних, суд встановив, що обґрунтованими є вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 10 658, 45 грн та 3 % річних в сумі 3 100, 47 грн.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства Ренесанс-Стиль (81131, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Солонка, вул. Івасюка, 30, 1, код ЄДРПОУ 34571419) на користь приватного підприємства Теплосвіт Захід (79015, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, код ЄДРПОУ 35774718) суму в розмірі 88 072, 43 грн, з яких:

- 44 224, 33 грн заборгованості;

- 20 155, 33 грн - пені;

- 10 658, 45 грн - інфляційних втрат;

- 3 100, 47 грн - 3% річних;

- 8 439, 28 грн - штрафу;

- 1 494, 57 грн судового збору.

3. Наказ видати згідно з ст. 116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Повне рішення складено 26.06.2017.

Суддя Манюк П.Т.