Рішення

від 22.06.2017 по справі 911/1443/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2017 р. Справа № 911/1443/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відділу з управління комунальним майном Білоцерківської районної ради

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 25216,95 грн.

секретар судового засідання: Діхтярук Є.А.

за участю представників:

від позивача : Шабельна Н.М. (доручення № 01-03-59 від 08.06.2017 р.);

від відповідача : не з'явився.

Обставини справи:

Відділ з управління комунальним майном Білоцерківської районної ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, відповідач) про стягнення 25216,95 грн.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна № 06-14 від 26.02.2014 р., згідно якого відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною внутрішньою площею 8,7 кв.м та зобов'язався сплачувати орендну плату. Проте, орендар суму орендної плати за період з лютого 2015 року по січень 2017 року у повному обсязі не оплатив, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 21492,75 грн. заборгованості, 2648,93 грн. пені, 1075,27 грн. штрафу, а також судові витрати покласти на відповідача.

Розгляд справи відкладався.

У судових засіданнях 08.06.2017 р. та 22.06.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала у повному обсязі та зазначила суду, що здійснена відповідачем оплата у сумі 12,67 грн. була зарахована у погашення заборгованості попередніх періодів, охоплених рішенням суду від 25.03.2015 р.

Відповідач у судові засідання 08.06.2017 р. та 22.06.2017 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов до суду не подав.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.06.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

26.02.2014 р. між Відділом з управління комунальним майном Білоцерківської районної ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір № 06-14 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною внутрішньою площею 8,7 кв.м, що знаходиться на першому поверсі чотириповерхової нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 та перебуває на балансі Білоцерківської районної державної адміністрації, вартість якого згідно з незалежною оцінкою становить 34051,00 грн. без урахування ПДВ.

Згідно з пунктом 1.2 договору майно передається в оренду з метою надання послуг по виготовленню друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг.

Відповідно до п. 3.1 договору встановлено, що орендна плата є платежем, який орендар вносить не пізніше 15 числа поточного місяця оренди на рахунок орендодавця незалежно від наслідків господарської діяльності і становить за перший місяць оренди, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами), 510,77 грн.

Пунктом 3.2 договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, опублікований в поточному місяці оренди за попередній.

На виконання умов договору між Відділом з управління комунальним майном Білоцерківської районної ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було підписано акт приймання-передавання орендованого майна до договору оренди № 06-14 від 26.02.2014 р., відповідно до якого позивачем було передано відповідачу в оренду нежитлове приміщення площею 8,7 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо сплати орендних платежів належним чином не виконав і має перед Відділом з управління комунальним майном Білоцерківської районної ради заборгованість за період з лютого 2015 року по січень 2017 року в сумі 21492,75 грн.

Відділ з управління комунальним майном Білоцерківської районної ради звертався до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з претензіями № 01-03-137 від 17.06.2015 р., № 01-13-153 від 17.07.2015 р., № 01-03-44 від 19.02.2016 р., № 01-03-135 від 29.07.2016 р. та № 01-03-191 від 08.11.2016 р. щодо погашення заборгованості з орендної плати згідно договору оренди № 06-14 від 26.02.2014 р., які були отримані орендарем наручно, про що свідчить підпис ФОП ОСОБА_1 Зазначені претензії залишились без відповіді.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за орендоване нежиле приміщення відповідно до договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 06-14 від 26.02.2014 р., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відносини сторін за правовою природою є договором найму (оренди).

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Оскільки обумовлене договором майно належить до комунальної власності, то спірні правовідносини сторін регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним стосовно майнових відносин між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзиву на позов, контррозрахунку суми заборгованості або доказів внесення оплати у повному обсязі за орендоване майно згідно договору № 06-14 від 26.02.2014 р. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З урахуванням викладеного та встановлення судом наявності заборгованості відповідача перед позивачем з орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 06-14 від 26.02.2014 р., в сумі 21505,42 грн., позовні вимоги в частині стягнення зазначеної суми основного боргу підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 2648,93 грн. пені та 5 % штрафу у розмірі 1075,27 грн., нарахованих на загальну суму заборгованості.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до пункту 3.6 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, сплачується орендарем з урахуванням пені, нарахованої відповідно до чинного законодавства України в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату сплати від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати.

Згідно з п. 3.8 договору передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше, ніж три місяці, а орендар також сплачує штраф у розмірі 5% від суми заборгованості.

З огляду на викладене, враховуючи, що здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу, наявний в матеріалах справи, є обґрунтованим та арифметично вірним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2648,93 грн. пені та 1075,27 грн. штрафу підлягають задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Відділу з управління комунальним майном Білоцерківської районної ради у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Поряд з цим, слід зазначити, що під час розгляду даної справи відповідач втратив статус Фізичної особи-підприємця. Як вбачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1002737330 від 22.06.2017 р., датою запису про зняття з обліку ОСОБА_1 є 24.05.2017 р.

Згідно з п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції за наявності відомостей про припинення діяльності суб'єкта господарювання, який є стороною у справі, господарському суду слід враховувати таке. Відповідно до частини сьомої статті 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв'язку з її смертю є підставою для припинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 80 ГПК. У разі якщо з якихось причин таку реєстрацію не здійснено в порядку, установленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", то смерть фізичної особи, яка була стороною у справі, може підтверджуватися нотаріально засвідченою копією свідоцтва про смерть фізичної особи або нотаріально засвідченою копією довідки органу реєстрації актів цивільного стану про смерть фізичної особи, а оголошення фізичної особи померлою - належним чином засвідченою копією судового рішення про оголошення фізичної особи померлою, яке набрало законної сили, або нотаріально засвідченою копією відповідної довідки органу реєстрації актів цивільного стану. Відповідні документи подаються суду тією особою, яка у встановленому порядку порушує питання про припинення провадження у справі.

Громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі в такому процесі. Однак у разі коли відповідна зміна статусу відбулася після порушення провадження у справі, вона не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи і, відповідно, - припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду; наведене стосується й випадку подання відповідним громадянином, що був відповідачем у справі, зустрічного позову в тій же справі. У будь-якому разі у суду немає й правових підстав для застосування при цьому положень статті 25 ГПК та залучення до участі у справі як правонаступника фізичної особи - підприємця тієї ж таки фізичної особи, оскільки правонаступництво передбачає перехід прав та обов'язків від одного суб'єкта до іншого, а не зміну правового статусу однієї й тієї ж самої особи. У разі задоволення позову до фізичної особи, яка в процесі розгляду справи втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, резолютивна частина відповідного судового рішення, крім відомостей, передбачених частинами другою - сьомою статті 84 ГПК, повинна містити дані, визначені в пункті 2 частини другої статті 54 цього Кодексу для фізичної особи (без зазначення її колишнього статусу суб'єкта підприємницької діяльності).

Господарським судам необхідно мати на увазі, що саме лише прийняття рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання не позбавляє його статусу юридичної особи, і до внесення до названого державного реєстру запису про припинення його діяльності він, зокрема, може виступати учасником судового процесу в загальному порядку.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) на користь Відділу з управління комунальним майном Білоцерківської районної ради (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 2, код 34019145) 21492 (двадцять одну тисячу чотириста дев'яносто дві) грн. 75 коп. основного боргу, 2648 (дві тисячі шістсот сорок вісім) грн. 93 коп. пені, 1075 (одну тисячу сімдесят п'ять) грн. 27 коп. штрафу, 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 27.06.2017 р.

Суддя В.М. Бабкіна