Рішення

від 20.06.2017 по справі 914/686/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2017р. Справа № 914/686/17

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Сало О.А.

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю Шляхове ремонтно-будівельне управління № 65 , м. Львів,

до відповідача: Заводської сільської ради, с. Заводське, Буський район, Львівська область,

про: стягнення заборгованості,

ціна позову: 147629,33 грн.

Представники:

Позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 27.03.2017р. №270317);

Відповідача: ОСОБА_2 - сільський голова.

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Шляхове ремонтно-будівельне управління № 65 до Заводська сільська рада про стягнення 78184,07 грн. суми основного боргу, 9947,18 грн. трьох відсотків річних, 59498,08 грн. інфляційних втрат. Ціна позову 147629,33 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 07.04.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 25.04.2017р.. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалах від 25.04.2017р. та від 06.06.2017р. у справі, зокрема, у зв'язку із неявкою повноважного представника Відповідача та невиконанням ним вимог ухвал суду у справі, зокрема, у зв'язку із неподанням відзиву на позовну заяву. В судовому засіданні 16.05.2017р. оголошувалась перерва до 06.06.2017р., про що представники Сторін повідомлялись в судовому засіданні під розписку.

Представникам Сторін по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38, 59 ГПК України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам, в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення та письмові повідомлення про оголошення перерви в судовому засіданні) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38, 59 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала з врахуванням клопотання від 20.06.2017р. за вх.№2676/17, надала пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для стягнення з Відповідача заборгованості, окрім основного боргу.

20.06.2017р. за вх.№2676/17 від Позивача надійшло клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення 78184,07грн. основного боргу та повернення сплаченого судового збору.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, проти позову усно заперечив, підтвердивши сплату основного боргу впродовж озгляду справи.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 -3 ГПК України, господарський суд створює Сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі, на обов'язковість виконання якої вказувалось в ухвалах про відкладення розгляду справи, окрім подання відзиву на позовну заяву, Сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 4 -3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 ГПК України (витребування доказів) (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Сторонам щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4 -7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судових засіданнях впродовж розгляду справи суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

При цьому, з врахуванням вимог ст.69 ГПК України, суд зазначає про відсутність правових підстав до подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши і дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників Сторін, суд встановив наступне.

28.11.2012р. між Товариством з додатковою відповідальністю Шляхове ремонтно-будівельне управління №65 (надалі - Позивач, Виконавець) та Заводською сільською радою (надалі - Відповідач, Замовник) укладено Договір на виконання робіт №1511/12 (надалі - Договір), за умовами якого Виконавець зобов'язувався виконати капітальний вибірковий ремонт вул.Шкільна в с.Заводське Буського району Львівської області (надалі - Роботи) за завданням Замовника, а Замовник - прийняти та оплатити ці роботи.

Строк виконання робіт за договором встановлюється у грудні 2012р. (п. 2.1. Договору).

Згідно пункту 3.1. Договору вартість робіт за Договором (ціна Договору) складає 78184,07 грн., в тому числі 13030,68 грн. податку на додану вартість. Договірна ціна є динамічною та може бути уточнена в міру виконання робіт або фактичних витрат на виконання робіт Виконавцем.

Відповідно до пункту 3.2. Договору оплата виконаних робіт проводиться у десятиденний строк з моменту складання акту виконаних робіт або п'ятнадцятиденний у випадку, передбаченому пунктом 3.8. Договору.

У випадку виконання робіт у повному обсязі відповідно до умов Договору Замовник в усіх випадках зобов'язаний визнати і сплатити вартість таких робіт, якщо вона не перевищує ціну Договору (п. 3.8. Договору).

Відповідно до пункту 4.1. Договору за прострочення оплати або неповної оплати Замовник сплатити на користь Виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення, а також відшкодувати Виконавцю інфляційні втрати і три відсотки річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України), що мали місце внаслідок прострочення оплати.

Згідно пункту 6.4. Договору строк Договору починає спливати з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за ним.

ОСОБА_3 Договір підписано повноважними представниками та скріплено печатками юридичних осіб - Сторін Договору.

Договірною ціною до Договору Сторонами погоджено величину договірної ціни в розмірі 78184,07 грн.

На виконання умов укладеного між Сторонами Договору Відповідач виконав та передав, а Позивач прийняв роботи за Договором на суму 78184,07 грн., що підтверджується долученим до матеріалів справи ОСОБА_3 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) від 28.11.2012р. №1 за листопад 2012р. на суму 78184,07 грн.; а також Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) від 28.11.2012р. за листопад 2012р. на суму 78184,07 грн.

ОСОБА_3 приймання виконаних будівельних робіт та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору без зауважень та заперечень.

Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань із оплати виконаних та переданих Позивачем робіт не виконав, внаслідок чого утворився борг із оплати ОСОБА_4 за Договором в розмірі 78184,07 грн.

Актом звірки розрахунків Сторонами встановлено, що станом на 01.01.2015р. заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 78184,07 грн. ОСОБА_3 акт підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб Сторін Договору.

Доказів повного або часткового погашення вказаної заборгованості станом на час розгляду справи по суті Сторонами суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 78184,07 грн. вартості виконаних та переданих Відповідачу за Договором ОСОБА_4.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

В силу положень ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами ч.1 ст.875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

У пункті 6 оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013р. №01-06/374/2013 Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України) вказано, що, за приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт належного виконання Позивачем ОСОБА_4 за Договором, їх прийняття Відповідачем, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 78184,07грн. боргу з оплати виконаних за Договором ОСОБА_4 є мотивованими та обґрунтованими.

Проте, як зазначалось в описовій частині рішення, 20.06.2017р. за вх.№2676/17 від Позивача надійшло клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення 78184,07грн. основного боргу. До клопотання долучено копію виписки з банківського рахунку Позивача від 26.05.2017р., якою підтверджується сплата Відповідачем Позивачу 26.05.2017р. 78184,07грн. з призначенням платежу - проср.кред.заборг .кап.вибір.рем.вул.Шкільна с.Заводське; дог1511/12 23.11.12 ОСОБА_3 28.11.12. Акт звірки від 24.05.2017р. Представники Сторін в судовому засіданні підтримали.

З приводу даного клопотання суд зазначає, що відповідно до п.1 1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено в пункті 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , що перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи (п.4.2. Постанови).

Відповідно до п.4.4. Постанови господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1 -1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Судом роз'яснено представнику Позивача правові наслідки припинення провадження у справі, передбачені статтями 22 та 80 ГПК України.

З врахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку про те, що Відповідачем повністю погашено заборгованість в частині сплати 78184,07грн. основного боргу, а відтак, відсутній предмет спору в цій частині.

Щодо стягнення 9947,18 грн. 3% річних та 59498,08 грн. інфляційних втрат.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 9947,18 грн. трьох відсотків річних за період з 09.12.2012р. по 06.03.2017р. та 59498,08 грн. інфляційних втрат за період з січня 2013р. по січень 2017р.

Згідно п.1 ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (із змінами та доповненнями), що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р.

При цьому суд взяв до уваги, що, згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Здійснивши перерахунок сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат, які Позивач просить суд стягнути з Відповідача, суд дійшов висновку, що сума трьох відсотків річних за прострочення оплати поставленого за Договором Товару становить 9947,18 грн.; інфляційних втрат - 81542,98 грн.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо основного боргу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 9947,18 грн. трьох відсотків річних за період з 09.12.2012р. по 06.03.2017р. підлягають до задоволення у повному обсязі, про стягнення 59498,08 грн. інфляційних втрат -підлягають до задоволення повністю в межах заявлених позовних вимог; при цьому суд зазначає, що за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.4 -7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

20.06.2017р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 26.06.2017р.

Щодо клопотання Позивача від 20.06.2017р. за вх.№2676/17 про повернення сплаченого судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України Про судовий збір .

При поданні позову згідно платіжного доручення від 20.03.2017р. №2406 з відміткою банку про сплату Позивачем сплачено 2214,44грн. судового збору, що відповідає приписам частини першої та підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір .

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Згідно ч.2 ст.7 Закону України Про судовий збір , у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Суд зазначає і аналогічна правова позиція висловлена у пункті 5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або в ухвалі про припинення провадження у справі з підстав, наведених у статті 80 ГПК (крім випадків якщо провадження у справі припинено у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), або в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

З врахуванням вищенаведеного клопотання Позивача від 20.06.2017р. №2676/17 в частині повернення сплаченого судового збору пропорційно сплачених Відповідачем коштів підлягає задоволенню.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 1041,68грн. судового збору; винести ухвалу, якою повернути Позивачу з Державного Бюджету України 1172,76грн. судового збору у зв'язку з припиненням провадження у справі.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 4 -3 , 4 -7 , 33, 34, 38, 43, 49, 80, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 181, 184, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 6, 11, 15, 16, 202, 205, 207, 254, 257, 258, 509, 525, 526, 527, 530, 601, 610, 612, 625, 626, 627, 628, 629, 632, 832, 846, 875 Цивільного кодексу України, ст.7 Закону України Про судовий збір , суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задоволити частково.

2 . Стягнути з Заводської сільської ради (80522, Львівська область, Буський район, с.Заводське, вул.Грушевського, буд.1; ідентифікаційний код 20782217) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Шляхове ремонтно-будівельне управління №65 (79058, Львівська область, м.Львів, просп.Чорновола, буд.63; ідентифікаційний код 03448630) 9947,18грн. трьох відсотків річних, 59498,08грн. інфляційних втрат та 1041,68грн. судового збору.

3 . В частині стягнення 78184,07 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. Винести ухвалу про повернення Товариству з додатковою відповідальністю Шляхове ремонтно-будівельне управління №65 (79058, Львівська область, м.Львів, просп.Чорновола, буд.63; ідентифікаційний код 03448630) з Державного бюджету України 1172,76грн. сплаченого згідно платіжного доручення від 20.03.2017 року №2406 судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.