Постанова

від 20.06.2017 по справі 910/23746/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2017 р. Справа№ 910/23746/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Сухового В.Г.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання: Пугачовій А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 20.06.2017 року по справі №910/23746/16 (в матеріалах справи).

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2017

по справі № 910/23746/16 (суддя - Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Львівська митниця ДФС України;

2. Чернівецька митниця ДФС України

про стягнення 387 842, 60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" (далі - позивач, ТОВ "ГТК") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач, ПАТ "Укрзалізниця") про стягнення 395 840,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що нарахування відповідачем та стягнення з позивача коштів у розмірі 395 840,70 грн. не відповідає умовам Договору № 3126/167-2014 від 24.04.2014 року про організацію перевезень вантажів у власних напіввагонах та суперечить положенням ч. 1 ст. 903, ст. 931 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2016 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівську митницю ДФС України (далі -третя особа-1) та Чернівецьку митницю ДФС України (далі - третя особа-2).

02.02.2017 через відділ документального забезпечення суду позивачем було подано в порядку ст. 22 ГПК України заяву про уточнення позовних вимог, у якій вбачається, що загальна сума позовних вимог з урахуванням фактичного стану взаєморозрахунків станом на 30.01.2017 рік, становить 387 842,60 грн.

Вказану заяву розцінено судом першої інстанції, як заяву про зменшення позовних вимог, подальший розгляд справи здійснювався з її врахуванням, виходячи з нової ціни позову - 387 842,60 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2017 у справі № 910/23746/16 позовні вимоги ТОВ "ГАЛИЦЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" задоволено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" 387 842, 60 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду від 10.03.2017, ПАТ "Українська залізниця" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2017 у справі № 910/23746/16 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ "ГАЛИЦЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" відмовити в повному обсязі, посилаючись, при цьому на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, а тому не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" у відзиві просить колегію суддів залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2017 у справі № 910/23746/16 залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

Чернівецька митниця ДФС України у клопотанні від 13.06.2017 повідомила, що повністю підтримує апеляційну скаргу відповідача.

Львівська митниця ДФС України не скористалася своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 96 ГПК України, та не надала колегії суддів письмовий відзив на скаргу відповідача, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції.

Чернівецька митниця ДФС України у клопотанні від 13.06.2017 просила здійснювати розгляд справи без участі її представника.

До судового засідання від 20.06.2017 представники третьої особи - 1, - 2 не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

За пунктом 3.9.2 постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1. підпункту 3.9. названої постанови пленуму ВГСУ.

Враховуючи, що присутні представники позивача та відповідача не заперечували проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представників третьої особи -1, -2, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2017 по даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 24.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" (далі - замовник), Державним підприємством "Український транспортно-логістичний центр" (далі - основний виконавець), Державним підприємством "Дарницький вагоноремонтний завод" (далі - перший співвиконавець) та Державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (далі - другий співвиконавець) було укладено Договір про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах № 3126/167-2014.

Відповідно до Додаткової угоди № 5 до Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах від 24.04.2014 року № 3126/167-2014, правонаступником всіх зобов'язань (прав та обов'язків) державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр" (код ЄДРПОУ 34619229), Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" (14294471), Державного підприємства "Український центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (код ЄДРПОУ 01056362) за Договором є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815).

У зв'язку із цим, договір було викладено сторонами у новій редакції, відповідно до якої Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" є виконавцем.

Відповідно до пункту 1.1. договору (в редакції додаткової угоди № 5), за договором про надання послуг з організації перевезень вантажів виконавець зобов'язується за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів у власних напіввагонах.

Сторони також погодили, що загальна вартість договору складається із суми наданих послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, вартість яких визначається сторонами відповідно до п. 3.4.1. договору. Оплата послуг здійснюється сторонами у національній валюті України,на умовах попередньої оплати. У разі, якщо сума предоплати перевищує розмір вартості наданих послуг, то сума перевищення враховується як попередня оплата за організацію майбутніх перевезень (п.п. 3.1., 3.2. договору).

Загальна ціна договору визначається сторонами в Протоколі погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною договору (додаток № 2). Виконавець має право змінювати ціну договору та вартість послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, відповідно до індексації тарифів, з дати введення в дію відповідного наказу про індексацію тарифів, зборів та плати за вантажні перевезення залізничним транспортом. Зміна ціни договору та вартості послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, оформляється сторонами шляхом підписання відповідної додаткової угоди (п.п. 3.4.1. - 3.4.2. договору).

Як вбачається із позовної заяви, у травні 2016 року відповідачем було надано послуги з організації перевезення лісних вантажів у вагонах, зазначених у додатку № 1 до позову. Позивач стверджує, що вказані послуги оплатив у повному обсязі.

Однак, 15.08.2016 року на адресу позивача надійшов лист № 10/2255 від 10.08.2016 року, яким відповідач повідомив позивача про донарахування додаткових зборів та тарифу у сумі 395 840,70 грн. Підставою для нарахування вищезазначеної суми стала затримка 21 вагона для "з'ясування всіх питань" на шляху прямування (спочатку на станції Ходорів Львівської залізниці, а в подальшому на прикордонній передавальній станції Вадул-Сирет), про що складено акт загальної форми № 162 від 18.05.2016 року. Як зазначив відповідач у листі, за затримку вагонів Львівською залізницею нараховано додаткові збори, а саме: по коду 115 - маневрова робота, пов'язана із затримкою на прикордонних станціях, по коду 116 - зберігання вантажів у вагонах через затримку на прикордонних станціях, по коду 117 - плата за користування вагонами, яка виникла через затримку вагонів на прикордонних станціях, 118 - надання інформації про вантажні роботи, зважування вантажів при затримці на прикордонних станціях. Додаткові збори та тариф було стягнуто з особового рахунку позивача.

Крім того, в суму донарахованих додаткових зборів увійшли збори за затримку вагонів №№ 32260747 та 96392980 (перевізні документи відповідно № 565663 та № 565671) на прикордонній станції Вадул-Сирет. Причиною затримки в акті загальної форми № 825 від 14.06.2016 року вказано "відсутність оригіналу фіто санітарного сертифікату".

Також, 30.05.2016 року на прикордонній станції Вадул-Сирет працівниками залізниці був затриманий вагон № 68405968 (перевізний документ № 548370) для "поглибленого митного догляду", що підтверджується актом загальної форми № 705 від 30.05.2016 року. Цей вагон 10.06.2016 року був відправлений за призначенням, що підтверджується актом загальної форми № 806 від 10.06.2016 року.

Таким чином, спір у справі виник у зв'язку з тим, як зауважено позивачем, що донарахування та стягнення додаткових зборів і тарифів у сумі 395 840,70 грн. є неправомірним, не відповідає умовам договору, суперечать Угоді про міжнародне вантажне сполучення (далі - СМГС) та вимогам чинного законодавства України.

Суд першої інстанції, за результатом розгляду даної справи, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Пунктом 25.1. Розділу 5 та Розділу 3 Службової інструкції СМГС встановлено, що акти загальної форми є документами перевізника, який оформлюється для посвідчення обставин, які впливають або можуть впливати на перевезення вантажів.

Відповідно до п.п 1, 2 ст. 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Згідно з п. 2 ст. 220 Митного кодексу України з метою запобігання порушенню розкладу руху поїздів митний контроль може здійснюватися поза пунктами пропуску через державний кордон або в місцях, визначених керівником органу доходів і зборів за погодженням з керівниками залізничної станції та органу охорони державного кордону України.

Відповідно до п. 2.2.5 Договору, замовник зобов'язаний здійснювати попередню оплату за послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів, що замовлені замовником, шляхом перерахування коштів, що відповідають обсягу замовлених (з урахуванням режиму роботи банківських установ, але не менше ніж середньодобове нарахування протягом 3 діб, що склалося за поточний місяць) на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання виконавця та забезпечувати своєчасне надходження коштів на зазначений рахунок виконавця.

Згідно з п.п. 3.4.6 Договору, виписки з особового рахунку відображають облік коштів, перерахованих замовником на виконання цього договору, та коштів, витрачених замовником на послуги з організації перевезень вантажів, наданих виконавцем. При цьому, у виписці відображаються дати утворення та розміри заборгованості, пеня.

Відповідно до умов Договору та п. 2.5. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" було оплачено послуги за договором у загальному розмірі 8 350 000,00грн., що підтверджується випискою з особового рахунку ТОВ "ГАЛИЦЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" по договору № 3126/167-2014 від 24.04.2014 року.

Відповідно до п. 1.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 передбачено, що з відправника стягуються лише платежі та збори, які виникли через затримку вагонів (контейнерів) з вантажами під час перевезення з вини відправника.

Згідно з п. 2.10. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерством транспорту України № 644 від 21.11.2000, усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.

Із пояснень Чернівецької митниці ДФС та Львівської митниці ДФС вбачаються наступні обставини:

- на адресу Чернівецької митниці ДФС скеровано лист ГУ Національної поліції у Львівській області від 26.05.2016 року № 547/112/01/43-2016, яким повідомлено, що в рамках проведення ними досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 120161400 90002185 від 25.05.2016 року за частиною 1-ю статті 358 Кримінального кодексу України, у зв'язку із чим надано вказівку провести ретельний митний огляд лісопродукції, яка направлена на станцію Вадул-Сірет зі станції Клепарів (26.05.2016 року, 15 сортувальна колія, поїзд номер 233, індекс 3704-243 (состав) 3885, 55 вагонів; поїзд номер 2335, індекс 3704-012 (состав) 3687 54 вагони) із залученням відповідних спеціалістів, з метою встановлення відповідності вантажу та товару супровідним документам, а також виявлення інших порушень законодавства при транспортуванні вищевказаного товару залізничним транспортом. Також здійснити ретельний огляд вагонів із лісопродукції, яка відправлялася зі станції Клепарів в період 24-25-26.05.2016 року на предмет встановлення можливих фактів порушення законодавства. Просили надати можливість бути присутніми при відповідних митних оглядах працівникам Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області, працівникам СБУ у Чернівецькій області, працівникам. ГУ НП у Чернівецькій області;

- 30.05.2016 року на адресу Чернівецької митниці ДФС надійшов лист Жидачіського відділення поліції Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області № 3132/60/05-2016 від 27.05.2016 про проведення досудового розслідування № 12016140200000489 від 18.05.2016 року за частиною 1-ю статті 366-ї Кримінального кодексу України. У зв'язку із чим на станцію Вадул-Сірет направлено вагони з лісоматеріалами для проведення детально митного огляду у присутності працівників Жидачівського ВП Стрийського ВП Головного управління Національної поліції у Львівській області, працівників СБУ у Чернівецькій області, працівників ГУ НП у Чернівецькій області;

- за ініціативою правоохоронних органів в рамках кримінального провадження та досудового розслідування щодо 21 вагонів (673088587, 65886921, 96391115, 322663899, 96397880 , 96398748, 32 261836, 96391362, 62150426, 96395843, 96399183, 67863183 , 6549114, 67701847, 68424167, 68750785, 68621713, 604100370, 60543378, 68686328 та 68405968), які прибули у пункт пропуску Вадул-Сірет-Вікшани митного поста Вадул-Сірет та подані до митного контролю з лісопродукцією, Чернівецькою митницню ДФС було проведено митні огляди;

- листом Жидачівського відділення поліції Стрийського відділу поліції ГУ НП у Львівській області від 24.05.2016 № 3051/60/05-2016 надійшло прохання про забезпечення переогляду вагонів №№ 68535061, 67871723, 60605326, 96396452 на залізничній станції Скнилів. Відповідно до зазначеного листа, переогляд проведений на підставі ухвали слідчого судді Жидачівського районного суду Львівської області Сидорака Б.Г. про тимчасовий доступ до речей від 21.05.2016 за матеріалами досудового розслідування внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201640200000489 від 18.05.2016 року, за ознаками частини третьої статті 191 Кримінального кодексу України;

- на виконання зазначеного листа Львівською митницею ДФС листом від 24.05.2016 № 7659/13/70-20/10/38 надіслано прохання про забезпечення виведення вагонів № 68535061, 67871723, 60605326, 96396452 на залізничній станції Скнилів у безпечне місце для здійснення вивантаження та встановлення фактичної наявності у відповідності до товару супровідних документів переміщуваних готувала який знаходився у вагоні;

- всі дії з вказаними вагонами здійснювалися в рамках кримінального провадження, Львівською митницею не вчинялися дії щодо затримання чи переогляду зазначених вагонів.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що вагони №№ 96399183 (перевізний документ № 543363), 62190426 (перевізний документ № 54502), 96395843 (перевізний документ № 543413), 32261836 (перевізний документ № 544742), 32263899 (перевізний документ № 54472), 96391115 (перевізний документ № 544767), 96391362 (перевізний документ № 54473), 96397880 (перевізний документ № 544718), 96398748 (перевізний документ № 544759), 65886921 (перевізний документ № 545806), 67388587 (перевізний документ № 545814), 96396452 (перевізний документ № 544775), 68621713 (перевізний документ № 544908), 68686328 (перевізний документ № 544890), 68750785 (перевізний документ № 544882), 60410370 перевізний документ № 544940), 60543378 (перевізний документ № 244932), 67863183 (перевізний документ № 545350), 68424167 (перевізний документ № 545343), 65489114 (перевізний документ № 545335), 67701847 (перевізний документ № 545319), були затримані не з вини відправника, а за вказівкою органів досудового розслідування та, як наслідок митних органів.

Відповідно до п. 5 ст. 338 Митного кодексу України передбачено, що огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі, в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів.

З метою проведення огляду (переогляду) товарів, посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

В період простою вагонів з 18.05.2016 по 28.05.2016 року будь-яких порушень відправником правил перевезень, митних правил, Львівською митницею ДФС України та Чернівецькою митницею ДФС не виявлено.

Відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 N 334 та Зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 р. за N 567/6855 "акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності".

Однією з таких підстав, як зазначено в п. 3 Правил є "затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил", про що і зазначено у доданих відповідачем актах загальної форми.

Відтак, за оцінкою колегії суддів, ствердження відповідача про те, що незалежно від правомірності прийнятих митними та/або правоохоронними органами рішень щодо затримання вагонів, що фактично є перешкодою для здійснення перевезення, Публічному акціонерному товариству "Укрзалізниця", як перевізнику відшкодовуються всі витрати, пов'язані із виникненням перешкоди визнаються хибними та такими, що не відповідають дійсності.

Враховуючи вищевикладене, підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" витрат, пов'язаних із затримкою вищевказаних вагонів, відсутні, оскільки вказане затримання було здійснено не з вини відправника, про, що свідчать вищеперілчені докази, надані сторонами.

Доводи апеляційного оскарження відповідача стосовно того, що п. 1.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, передбачено порядок оформлення платежів та зборів, які виникли через затримку вагонів та не містить прямої вказівки, що такий обов'язок виникає лише з вини відправника, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки наведені ствердження скаржника базуються на вільному тлумаченні норм чинного законодавства та визнаються хибними.

Пунктом 1.10 зазначених Правил передбачено, що з відправника стягуються лише платежі та збори, які виникли через затримку вагонів (контейнерів) з вантажами під час перевезення з вини відправника, тобто, у даних спірних правовідносинах, наявність/доведеність вини відправника є однією із ключових підстав стягнення коштів. В свою чергу, як під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду даної справи, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів в розумнні закону щодо наявності вини відправника у простої вагонів.

Посилання скаржника на те, що підставою затримки вагонів на станції Ходорів Львівської залізниці 18.05.2016 є саме рішення митного органу є безпідставними, оскільки не підтверджено доказами. В свою чергу, у письмових поясненнях Чернівецька митниця ДФС зазначила, що митний огляд вагонів був проведений 07.06.2016 та 10.06.2016 на підставі саме звернень ГУ Національної поліції у Львівській області від 26.05.2016 року № 547/112/01/43-2016 та №3132//60/05-2016 від 27.05.2016, що підтверджується актами про проведення огляду (переогляду) товарів від 07.06.2016, від 10.06.2016. (т. 1 а/с 196-198)

Між тим, вірними є посилання позивача в цій частині на те, що відповідно до пункту 1.4 Інструкції про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури з товарами (вантажами), переміщуваними залізничними вантажними поїздами, і працівників залізниць України, затвердженої наказом Державної митної служби України, Міністерства транспорту та зв'язку України від 18.09.2008 N 1019/1143 (далі - Інструкція), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.12.2008 за № 1157/15848, де зазначено, що документом, який засвідчує факт затримки вагонів та її причину є акт загальної форми. В даному випадку, таким актом є акт загальної форми № 162 від 18.05.2016.

Відповідно до п. 3.1 розд. 3 службової інструкції до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (надалі - УМВС) акт загальної форми є документом перевізника, який оформляється для засвідчення обставин, які впливають або можуть вплинути на перевезення вантажів.

Факт та причину затримки вагонів 18.05.2016 на ст. Ходорів засвідчено Актом загальної форми № 162 18.05.2016, в якому працівниками відповідача зазначено, що 21 вагон затримано …на вимогу правоохоронних органів та громадських активістів до з'ясування всіх обставин . (т. 2 а/с 14)

Серед іншого, слід звернути увагу, що згідно ст. 62 Статуту залізниць України порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.

Згідно з п. 2.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерством транспорту України № 644 від 21.11.2000, розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору (додаток 1), згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.

Відповідно до п. 2.5. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерством транспорту України № 644 від 21.11.2000, платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Щодо обов'язків сторін за Договором слід зазначити, що відповідно до п. 2.2.5 Договору передбачено, що замовник зобов'язаний здійснювати попередню оплату за послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів, що замовлені замовником, шляхом перерахування коштів, що відповідають обсягу замовлених послуг (з урахуванням режиму роботи банківських установ, але не менше ніж середньодобове нарахування протягом 3 діб, що склалося за поточний місяць) на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання виконавця та забезпечувати своєчасне надходження коштів на зазначений рахунок виконавця.

Згідно з п. 2.2.7 договору замовник зобов'язаний проводити оплату за надані послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів, та інші додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, які замовлені замовником, відповідно до розділу 3 договору.

Відповідно до п. 3.4.5 договору виконавець відображає в особовому рахунку використання замовником коштів для оплати послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, що замовлені замовником та щодобово протягом періоду надання послуг надає замовнику в електронному вигляді переліки перевізних документів.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, слід зробити висновок, і в договорі і в нормативних актах передбачено, що замовник оплачує лише замовлені послуги.

В той же час, умовами договору не передбачена можливість безспірного списання відповідачем з особового рахунку позивача будь-яких коштів.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 387 842,60 грн. коштів, безпідставно списаних на підставі договору, умови якого не передбачають безспірного списання.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування судового рішення по даній справі відповідачем не наведено.

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини другої ст. 129 Конституції України та статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2017 у справі № 910/23746/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/23746/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.Г. Суховий

Л.В. Чорна