Рішення

від 20.06.2017 по справі 199/1818/17

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/1818/17

(2/199/1398/17)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

20 червня 2017 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Руденко В.В.,

при секретарі Куземі О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпра цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю ДАЙМЛЕР МОТОР КОМПАНІ про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним та стягнення коштів. У підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що 07.03.2017р. між ним та товариством з обмеженою відповідальністю Даймлер Мотор Компани було укладено договір ревардингу № 707115 від 07.03.2017р. з метою придбання автомобіля марки Кіа Sorento 2.2 CRDi АТ Рremium . У рахунок виконання умов договору позивачем 07 березня 2017 року сплачено авансовий платіж у розмірі 77800 грн. однак, предмет ревардингу йому переданий не був.

Спірний договір ревардингу укладався позивачем з метою набуття права власності на автомобіль для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю.

Позивач вважає несправедливими умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірвання або невиконанням ним договору.

Також позивач вважає, що умови укладеного договору ревардингу обмежують його права як споживача, передбачені Законом України "Про захист прав споживачів", Законом України "Про фінансовий лізинг", ЦК України, не відповідають принципу добросовісності та рівності сторін у договорі. У зазначеному договорі звужені обов'язки постачальника, передбачені діючим законодавством, виключена його відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета договору та передачі цієї речі неналежної якості, комплектності, справності; право на заміну товару іншим товаром, а у випадку відмови отримувача, повернення платежів не відбувається; значно розширені права постачальника, не передбачено його обов'язок надати предмет у стані, який би відповідав його призначенню, не передбачені умови щодо розірвання договору з ініціативи отримувача, у випадку розірвання договору отримувачем, передбачено сплату ним штрафу в розмірі 20% від вартості товару, а також йому не повертається вартість фінансування. Крім того, спірний договір є нікчемним, оскільки нотаріально не посвідчений, у зв'язку з чим позивач просить суд визнати недійсним договір ревардингу № 707115, укладений 07 березня 2017 року та стягнути з відповідача на його користь внесений авансовий платіж в розмірі 77 800,00 гривень.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, слухати справу у його відсутність та не заперечував проти заочного розгляду справи про що надав письмову заяву.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином. Тому суд вважає можливим зі згоди представника позивача, у відповідності до вимог ст. 224 ЦПК України, провести заочний розгляд справ та постановити заочне рішення.

Дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.03.2017р. між сторонами по справі було укладено договір ревардингу № 707115 від 07.03.2017р. з метою придбання автомобіля марки Кіа Sorento 2.2 CRDi АТ Рremium . У рахунок виконання умов договору позивачем 07 березня 2017 року сплачено авансовий платіж у розмірі 77800 грн., однак предмет ревардингу йому переданий не був. Зазначений договір ревардингу укладався позивачем з метою набуття права власності на автомобіль для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, тому на правовідносини між сторонами поширюються вимоги Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини пятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності йога наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" суд приходить до висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобовязань, включаючи умови про взаємозалік, зобовязання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Аналізуючи зміст спірного договору ревардингу від 07 березня 2017 року, укладеного між сторонами, можна дійти до висновку, що він за своєю правовою природою є договором лізингу. Відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України Про фінансовий лізинг . Разом із тим, у вказаному договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обовязків, передбачених договором та законом, звужені обовязки лізингодавця, які передбачені в Законі України Про фінансовий лізинг , положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обовязків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Так, згідно із пунктом 3.6 договору, постачальник не відповідає перед отримувачем за невиконання будь-якого зобовязання щодо якості, комплектності, справності товару, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобовязаннями відповідає продавець.

Відповідно до статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобовязанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 3.6 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що відносини, які виникають між сторонами за договором ревардингу регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Закон України "Про фінансовий лізинг", оскільки містять елементи вказаних договорів, а також імперативні норми Закону України "Про захист прав

споживачів", оскільки договір укладено з метою набуття права власності на автомобіль для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю.

За змістом статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Зокрема, умовами спірного договору, які включають елементи лізингу є:

-п.8.13. Ревардинговий платіж може індексуватися в залежності від зміни законодавства, збільшення податків, переоцінки викупної вартості, збільшення митних зборів; п.8.2.1. Ревардинговий платіж включає сплату відсоткової ставки, комісії за супроводження договору.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Умовами спірного договору, які включають елементи найму є: .

-п.8.2.4. Періодичний платіж визначається із урахуванням Коефіцієнта, до формули якого входить сума комісії та відсоткової ставки та сплачується щомісячно за користування; п.2.1. Отримувач в період до повної оплати вартості автомобіля залишається користувачем, а не власником автомобіля.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Умовами спірного договору, які включають елементи купівлі-продажу є:п. 2.3.

Отримувач має право самостійно обрати ТЗ та продавця ТЗ, водночас продавцем є особа, яка

зазначена у специфікації; п. 3.4. У разі зміни вартості товару отримувач повинен сплатити різницю такої вартості до моменту купівлі товару; п. 3.6. Постачальник не відповідає за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності Товару; п. 8.14. Дострокове, погашення може відбуватись не раніше ніж через 12 місяців після підписання акту, за дострокове погашення сплачується штраф в розмірі 10% від суми дострокового погашення.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства спірний договір за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

При цьому, найменування договору укладеного між сторонами в якості "Договору ревардингу" не змінює його змісту, який включає умови лізингу, найму, купівлі-продажу, аналогічні до тих, які визнані несправедливими Постановами Верховного Суду України у справах № 6-65цс1 'у, № 6-ЗЗОцсІб; № 6-2766цс15.

Більше того, спірний договір ревардингу, з огляду на поширення на відносини, які виникають з його умов положень договорів найму та лізингу підлягав нотаріальному посвідченню.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Необхідність нотаріального посвідчення вказаної категорії договорів підтверджено правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-2766цс15.

Однак, всупереч вимог чинного законодавства, укладений між сторонами договір ревардингу не посвідчений нотаріально.

На підставі ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, враховуючи вище викладене суд вважає, визнати недійсним договір ревардингу № 707115, укладений 07 березня 2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Даймлер Мотор Компани та стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Даймлер Мотор Компани на користь ОСОБА_1 суму сплаченого авансового платіжу в розмірі 77800,00 гривень.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в сумі 3200,00грн.

Керуючись ст.ст.10,60, 81,88, 130, 214, 215, 81, 88, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю ДАЙМЛЕР МОТОР КОМПАНІ про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним та стягнення коштів,- задовольнити.

Визнати недійсним договір ревардингу № 707115, укладений 07 березня 2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Даймлер Мотор Компані .

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Даймлер Мотор Компані на користь ОСОБА_1 суму сплаченого авансового платіжу в розмірі 77800,00 (сімдесят сім тисяч вісімсот) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Даймлер Мотор Компані на користь держави судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 3200,00грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя