Постанова

від 10.04.2007 по справі 12/106-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/106-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

10 квітня 2007 р.                                                                                                    Справа № 12/106-07

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів(21100, м. Вінниця, вул. Пирогова, 135А, ідент.код 21727686)   

до: Дочірнього підприємства ВЗТА "Маркет" (м. Вінниця, пров. Коцюбинського, 4, ідент.код 24901707)

3-тя особа на стороні відповідача - ВЗТА "Маркет" (м. Вінниця, пров. Коцюбинського, 4)  

про стягнення 3833,33 грн.

Суддя господарського суду  

Секретар судового засідання           

Представники :

позивача     :   Мазуренко А.Ф.- за дорученням

відповідача :   Шатківський В.В.- керівник

3-тя особа : Івашкевич І.Р.- за дорученням

ВСТАНОВИВ :

Подано позов до Дочірнього підприємства ВЗТА "Маркет" про стягнення 3833,33 грн. штрафних санкцій за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

Представник позивача в судовому засіданні 10.04.07р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на те, що:

-          на підприємстві у 2005 році не було вакансій для працевлаштування;

-          створення нових робочих місць не було можливим, оскільки підприємство у 2005 році було збитковим;

-          норматив для працевлаштування інвалідів, тобто 4 відсотка від 9 працюючих осіб, складав усього 0,36 робочих місця;

-          згідно договору № 1 від 27.12.2002 р. між ВАТ «ВЗТА» і ДП «ВЗТА-Маркет» веденням кадрової роботи  на дочірньому підприємстві займається ВАТ «ВЗТА»;

-          інваліди з питанням працевлаштування на підприємство не звертались.

Представник 3-ї особи пояснив, що відповідно до п. 4 ст.17 Господарського кодексу України податки і інші обов'язкові платеж,і що відповідно до закону включаються до ціни товару або відносяться на їх собівартість сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності. Тобто ДП ВЗТА "Маркет" є окремою юридичною особою та суб'єктом господарювання згідно ст.55 Господарського кодексу України. ДП ВЗТА "Маркет" має у своєму штаті бухгалтера, який відповідно до п. 8 ст. 19 ГК України зобов'язаний здійснювати первинний бухгалтерський облік результатів роботи підприємства, складати статистичну та фінансову звітність щодо своєї господарської діяльності. Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів надається відповідачем самостійно.

ВАТ "ВЗТА" зазначило, що є засновником відповідача і орендує приміщення для роботи. Прийом і звільнення з підприємства проводить керівник Відповідача, а записи в трудову книжку згідно до наказів по ДП ВЗТА "Маркет" та зберігання трудових книжок проводить відділ кадрів ВАТ "ВЗТА".

З приводу позовних вимог вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню так як підприємство (ДП ВЗТА "Маркет") працювало зі збитками у 2005р., нових вакансій не було та звернень з питання працевлаштування інвалідів до ДП ВЗТА "Маркет" не надходило.

З пояснень представників сторін, 3-ї особи та наданих матеріалів суд вбачає таке.

Згідно поданого до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства у 2005 році становила 9 осіб, працівники-інваліди - відсутні Середньорічня заробітна плата в підприємстві у 2005 році складала 3833,33 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, 3-ї особи, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” у редакції, що діяла у 2005 році (далі - Закон № 875),   для   підприємств   (об'єднань),   установ   і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до пункту 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від  3 травня  1995 р. № 314, робоче  місце  інваліда  вважається  створеним,  якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.     

Частиною першою статті 18 Закону № 875  обов'язок працевлаштування інвалідів покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

Відповідно до пункту 10 Положення працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Разом з  тим,  згідно з пунктом 5 Положення  ( 314-95-п ) підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. А пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для  працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики N 244 ( z0464-98 ) від 06.07.98 р. затверджена форма статистичної звітності N 3-ПН "Звіт про  наявність вільних робочих місць (вакантних посад)", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Згідно з формою державної статистичної звітності № 10-ПІ поштова-річна “Звіт про зайнятість інвалідів”, що була затверджена наказом Держкомстату України від 10.01.2002 р. № 49 та діюча зараз, затверджена наказом Міністерства Мінпраці України від 29.12.2004 р. № 338 (далі - Форма), підприємства, організації, установи незалежно від форми власності та господарювання не пізніше 1 лютого після звітного періоду подають до регіонального відділення Фонду соціального захисту інвалідів України  звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до цієї Форми середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу, у тому числі інвалідів (штатних працівників, яким за висновками медично-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність), визначається відповідно до підпунктів 3.3.1-3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 3.2 Інструкції середньооблікова чисельність працівників за звітний місяць обчислюється шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, включаючи святкові (неробочі) і вихідні дня і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Згідно з підпунктом 3.3.3 пункту 3.3. Інструкції середньоблікова чисельність працівників за період з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньоблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули  за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.

Частиною 2 ст. 19 Закону № 875 встановлено, що керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Статтею 20 Закону (у редакції, що діяла у 2005 р.)  встановлено, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.

Відповідно до п. 4  Постанови від 28 грудня 2001 р. № 1767 “Про затвердження Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів” суми  штрафних  санкцій  перераховуються  підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком № 3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком № 2510 самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Аналіз наведених вище положень чинного законодавства  України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність таких вакантних посад для інвалідів, а у разі невжиття таких заходів, наслідком чого є недотримання нормативу робочих місць для інвалідів - самостійно сплатити встановлені Законом штрафні санкції.

Згідно поданого до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, у 2005 році на підприємстві працювало 9 осіб.

Виходячи з вищенаведеного, відповідач мав створити 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів. Створено такого місця відповідачем не було.

Середньорічня заробітна плата в товаристві у 2005 році становила3833,33 грн.

Передбачені ст. 20 Закону штрафні санкції для відповідача відповідно складають 3833,33 грн. за нестворення одного робочого місця для інвалідів.

З пояснень 3-ї особи та відповідача слідує, що ДП ВЗТА "Маркет" є окремою юридичною особою та суб'єктом господарювання згідно ст.55 Господарського кодексу України та зобов'язано самостійно здійснювати первинний бухгалтерський облік результатів роботи підприємства, складати статистичну та фінансову звітність щодо своєї господарської діяльності. Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів надається відповідачем самостійно.  

Відповідач на вимогу суду не надав доказів вчинення покладених на нього дій щодо створення робочих місць для інвалідів, їх атестації у встановленому порядку і встановленій кількості та подання даних про це відповідним органам працевлаштування і соціального захисту інвалідів, як того вимагає законодавство. За таких обставин вина за нестворення робочих місць для інвалідів покладається на нього.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись розділом VII, ст.ст. 7,71,86,94 ч.4,160,162,163,167,255,257 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства ВЗТА "Маркет"(м. Вінниця, пров. Коцюбинського, 4, ідент.код 24901707, р/р 26006575 АППБ "Аваль", МФО 302247) - на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Вінниця, вул. Пирогова, 135-а, ідент.код 21727686) - 3833,33 грн. штрафних санкцій за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                    

Повний текст постанови складено 13.04.07р.