Рішення

від 15.06.2017 по справі 510/696/17

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/696/17-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.06.2017 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

за участю: секретаря Фурсовой А.А.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідач позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.

Позивач на задоволенні позову наполягав, просив про розгляд справи без його участі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3, померлої 10.04.2013р.; копія свідоцтва про укладання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1; копія державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 097874; копія довідки відділу Держгеокадастру від 28.04.2017р.; копії витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.04.2017р.; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12.05.2017р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач є сином ОСОБА_3, померлої 10.04.2013р. За життя йому належала земельна ділянка загальною площею 2,20 га розташована на території Лиманської сільської ради Ренійського району, виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту серії ОД № 097874 про право власності на земельну ділянку.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на вищезазначене майно. На випадок смерті ОСОБА_3 не розпорядилась належним йому майном, заповіту не залишив. Тому спадкоємство здійснюється за законом. Спадкоємцями першої черги є її чоловік - відповідач по справі ОСОБА_1 та її син - позивач ОСОБА_1 У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини ніхто із спадкоємців не звернувся до нотаріальної контори із заявами про її прийняття. Однак, на момент смерті матері позивач мешкав разом із нею. Відповідач ОСОБА_1 не вчинив ніяких дій щодо прийняття спадщини, крім того, на неї не претендує, не заперечує, щоб позивач оформив право власності на спадкове майно на його ім'я. Пізніше, позивач звернувся до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, однак йому в цьому було відмовлено з причин відсутності оригіналу правовстановлюючого документа. Після смерті ОСОБА_3 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на спадкове майно, як на об'єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивач в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину, що залишилася після померлої матері і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інші спадкоємці на спадщину не претендують.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, сторони по справі є спадкоємцями першої черги за законом після смерті - ОСОБА_3 Відповідач ОСОБА_1 (чоловік спадкодавця) не вчинив ніяких дій щодо прийняття спадщини після смерті дружини та не заперечує, щоб позивач оформив право власності на спадкове майно на його ім'я. Так, позивач у передбачений законом строк не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, однак на момент смерті ОСОБА_3 мешкав разом із нею, отже вважається такою, що прийняв її фактично. Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину фактично, оскільки його воля, як спадкоємця за законом, була виражена у його діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном.

Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, однак, він не мав змоги отримати свідоцтво про право на спадщину, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документу на нерухоме майно.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб'єктами набуття права власності на спадкове майно з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1235, 1268, 1269, 1270 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на земельні ділянки загальною площею 2,20 га (площею 2,04 га та 0,16 га кадастрові номери 5124181700:01:001:0388, 5124181700:01:001:0472), розташовані на території Лиманської сільської ради Ренійського району, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту серії ОД № 097874 про право власності на земельну ділянку.

Строк оскарження рішення в Апеляційний суд Одеської області через Ренійський районний суд Одеської області: 10 днів - з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя В.І. Дудник