Ухвала

від 27.06.2017 по справі 810/3791/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3791/16 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

27 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.

При секретарі судового засідання: Дьяковій О.О.

За участі представників:

позивача: Крупка Б.Г.;

відповідача: Кальковець В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.03.17р. у справі №810/3791/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БФ Логістика до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 11.08.16р. №0002081403 та №0001991403.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.03.17р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що господарські відносини позивача з його контрагентами не мали товарного характеру, що встановлено контролюючим органом шляхом проведення аналізу звітності по ланцюгу поставки.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП Актив Сільвер , ПП ОСОБА_4 , ПП Ремонт монтаж будівництво за лютий 2015р., ПП Актив Сільвер , ПП ОСОБА_4 , ПП Майстер Практікер за березень 2015 р., ТОВ Українська промислово-будівельна компанія УПБ , ПП Актив Сільвер , ПП ОСОБА_4 , ТОВ Трено Групп , ТОВ Концепт Прінт та ТОВ Авто-Груп за квітень 2015, за результатами якої складено акт №189/10-06-14-03/37905278 від 28.07.16р.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 11.08.16р.:

№0002081403, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 348 817 грн., в т.ч.: за основним платежем - 348 817 грн., штрафні (фінансові) санкції - 0 грн.;

№0001991403, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 484 468 грн., в т.ч.: за основним платежем - 387 574 грн., штрафні (фінансові) санкції - 96 894 грн.

Як свідчать матеріали перевірки, підставою для винесення спірних податкових повідомлень - рішень слугував висновок податкового органу про порушення вимог:

п.44.2 ст.44 та ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік у сумі 348 817 грн.;

п.44.1 ст.44, п.49.2, п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 387 574 грн., у тому числі за лютий 2015 року у розмірі 118 894 грн., за березень 2015 року у розмірі 64 035 грн. та за квітень 2015 року у розмірі 204 645 грн.

Такий висновок ґрунтується на тому, що господарські відносини позивача з його контрагентами - ПП Актив Сільвер , ПП ОСОБА_4 , ПП Ремонт монтаж будівництво , ПП Майстер Практікер , ТОВ Українська промислово-будівельна компанія УПБ , ТОВ Трено Груп , ТОВ Концепт Прінт та ТОВ Авто-Груп не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що встановлено контролюючим органом шляхом проведення аналізу даних, що містяться у АІС Податковий блок та узагальненої податкової інформації.

Так, з акту перевірки вбачається, що висновки податкового органу про відсутність факту здійснення між позивачем та його контрагентами господарських відносин ґрунтуються на основі аналізу даних, що містяться у АІС Податковий блок та отриманій відповідачем від територіальних органів узагальненій податковій інформації по ланцюгу поставки №7/26-50-22-06 від 28.08.15р., №724/26-59-22-13 від 31.03.15р., №350/26-53-22-04-17 від 23.09.15р., №647/26-59-22-08 від 06.07.15р., №249/26-55-22-09/39184713 від 06.07.15р., №544/7/26-58-22-08 від 23.09.15р. та №12487/22-03 від 27.07.15р., №2359/7/14-02-2-04-12 від 17.09.15р. та №3669/7/14-02-22-02-12 від 29.12.15р.

Зокрема, податковий орган вказав на те, що в АІС Податковий блок відсутня інформація щодо наявності у контрагентів позивача власних (орендованих) виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів та основних фондів.

Стан платника - ПП Актив Сільвер , ПП ОСОБА_4 , ПП Ремонт монтаж будівництво , ТОВ Трено Груп ТОВ Концепт Прінт , ТОВ Трено Груп - 0 - платник податків за основним місцем обліку; ПП Майстер Практікер , ТОВ Українська промислово-будівельна компанія УПБ - 7 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; ТОВ Авто-Груп - 28 - триває процедура припинення (направлені заперечення до органу ДФС).

Свідоцтва платників ПДВ ПП Ремонт монтаж будівництво анульовано 16.06.15р., ПП Майстер Практікер - 25.08.15р., ТОВ Українська промислово-будівельна компанія УПБ - 16.09.15р. (причини анулювання - 37 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження); ТОВ Авто-Груп - 16.11.15р. (причини анулювання - 41 - ліквідація за власним бажанням).

Згідно отриманої узагальненої податкової інформації по ланцюгу поставки, встановлено неправомірне визначення сум податкового кредиту при придбанні товарів/послуг та порушення платниками податків п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Окрім того, податковий орган вказав на те, що позивачем на запит контролюючого органу не було надано до перевірки первинні документи за господарськими операціями з його контрагентами у перевіряємий період.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій з придбання товару/послуг в межах звичайної господарської діяльності суб'єктів господарювання, правомірність формування даних податкового обліку на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону, розкривають зміст та обсяг господарських операцій. Окрім того, суд першої інстанції вказав на те, що контролюючим органом були допущені порушення вимог податкового кодексу при проведенні перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент здійснення господарських операцій) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку .

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть відображатись у податковому обліку навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами мали товарний (реальний) характер, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, основними видами діяльності позивача за КВЕД у перевіряємому періоді були: складське господарство; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; агентства нерухомості.

Як встановлено колегією суддів, позивач для здійснення господарської діяльності має відповідну матеріально-технічну базу (складські приміщення) та штат кваліфікованих працівників. Також у власності позивача є навантажувально-розвантажувальна техніка та інше спеціальне устаткування необхідне для здійснення господарської діяльності.

Як пояснив позивач, в процесі здійснення діяльності, підприємство на договірних засадах здійснює закупівлю в необхідних обсягах товарно-матеріальних цінностей, та з урахуванням великих обсягів господарських операцій, отримує супутні послуги пов'язані із здійсненням господарської діяльності від третіх осіб, а саме послуги із складання в електронному вигляді митних документів для оформлення вантажів, зберігання товару, послуги відбраковки та сортування вантажу, вантажно-розвантажувальні роботи.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські відносини з ПП Актив Сільвер , ПП ОСОБА_4 , ПП Ремонт монтаж будівництво , ПП Майстер Практікер , ТОВ Українська промислово-будівельна компанія УПБ , ТОВ Трено Груп , ТОВ Концепт Прінт та ТОВ Авто-Груп .

Так, 11.02.15р. між позивачем та ПП Актив Сільвер було укладено договір про надання послуг №1102/15, згідно умов якого виконавець зобов'язався професійно надати: консультаційні послуги з комплексу питань, пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльністю клієнтів замовника, комплекс послуг з бухгалтерського обслуговування підприємства замовника, маркетингові послуги, готувати в електронному вигляді вантажно-митні декларації для митного оформлення замовником суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, з якими укладено угоди на послуги з декларування вантажів, готувати та комплектувати комплекти документів для митного оформлення вантажів замовника та інші послуги, які не суперечать чинному законодавству України, а замовник зобов'язався сприяти виконавцеві, прийняти належним чином надані послуги та сплатити за них погоджену сторонами вартість.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що підтвердженням виконання виконавцем взятих зобов'язань за договором є акт приймання-передання послуг, який готується виконавцем та підписується обома сторонами.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано до суду акти надання послуг та податкові накладні на загальну суму 685 440 грн.

Суми ПДВ сплачені на користь ПП Актив Сільвер були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітні періоди лютий - квітень 2015 року, про що свідчать додатки 5 до відповідних податкових декларацій з податку на додану вартість (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

Оплата вартості послуг здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками за 12.03.15р., 08.04.16р., 16.04.15р. та 27.04.15р.

02.02.15р. між позивачем та ПП ОСОБА_4 було укладено договір про надання послуг №0202/15, згідно умов якого виконавець зобов'язався надати передбачені в п.1.2 договору послуги, а замовник прийняти та оплатити ці послуги.

Відповідно до п.1.2 договору виконавець зобов'язався надати замовнику послуги зі складської логістики, що включають в себе вантажно-розвантажувальні роботи із застосуванням ручної праці та механічних засобів.

Між сторонами було підписано додаток №1 від 02.02.15р. до Договору про надання послуг №02052/15 від 02.02.15р., у якому сторони визначили перелік послуг, одиницю виміру, та ціну послуг.

Додатком до договору визначені наступні послуги: вантажно-розвантажувальні роботи із застосуванням механічних засобів (за палету); вантажно-розвантажувальні роботи із застосуванням ручної праці; переміщення із застосуванням механічних засобів (за палету); відбраковка та сортування вантажу (за мішок).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано до суду акти надання послуг та податкові накладні на загальну суму 597 163,50 грн.

Оплата вартості послуг здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками за 12.03.15р., 14.04.15р., за 16.04.15р. та за 27.04.15р.

Суми ПДВ сплачені на користь ПП ОСОБА_4 були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітні періоди лютий - квітень 2015 року, про що свідчать додатки 5 до відповідних податкових декларацій з податку на додану вартість (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

19.02.15р. між позивачем та ПП Ремонт монтаж будівництво був укладений договір поставки №19-02, згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю продукцію, визначену у п.2.1 договору, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках до договору, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п.2.1 договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються у відповідному замовленні покупця або узгоджується сторонами у відповідних додатках.

Згідно Специфікації №1 до договору поставки №19-02 від 19.02.15р. ПП Ремонт монтаж будівництво поставлялась на користь позивача пліва п/е, Н, полотно стрейч 500*0,017.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано до суду податкові та податкові накладні на загальну суму 132 000 грн.

Оплата вартості товару здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками за 26.02.15р. та за 12.03.2015.

Суми ПДВ сплачені на користь ПП Ремонт монтаж будівництво були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітний період лютий 2015 року, про що свідчить додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

02.10.14р. між позивачем та ПП Майстер Практікер був укладений договір про надання послуг №0210/14, згідно умов якого виконавець зобов'язався професійно надати: консультаційні послуги з комплексу питань, пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльністю клієнтів замовника, комплекс послуг з бухгалтерського обслуговування підприємства замовника, маркетингові послуги, готувати в електронному вигляді вантажно-митні декларації для митного оформлення замовником суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, з якими укладено угоди на послуги з декларування вантажів, готувати та комплектувати комплекти документів для митного оформлення вантажів замовника та інші послуги, які не суперечать чинному законодавству України, а замовник зобов'язався сприяти виконавцеві, прийняти належним чином надані послуги та сплатити за них погоджену сторонами вартість.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що підтвердженням виконання виконавцем взятих зобов'язань за договором є акт приймання-передання послуг, який готується виконавцем та підписується двома сторонами.

Між сторонами було підписано Протокол погодження договірної ціни (Додаток 1 до договору про надання послуг №0210/14 від 02.10.14р.), в якому було визначено перелік послуг та їх вартість (а.с.129 -130, том І).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано до суду акт наданих послуг №5 від 31.03.15р. на загальну суму 97 956 грн. (у тому числі ПДВ на суму 16 326грн.) та податкову накладну.

Оплата вартості послуг здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками за 14.04.2015.

Суми ПДВ сплачені на користь ПП Майстер Практікер були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітний період березень 2015 року, про що свідчить додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

01.04.15р. між позивачем та ТОВ Українська промислово-будівельна компанія УПБ було укладено договір відповідального зберігання №01/04/15, згідно умов якого поклажодавець зобов'язався передати, а виконавець прийняти у тимчасове платне зберігання матеріальні цінності (товар) поклажодавця.

Відповідно до п.1.1 договору виконавець зобов'язується в порядку, визначеному чинним законодавством України, та на умовах договору надати замовнику належної якості послуги по зберіганню товару у складських приміщеннях матеріальних цінностей (товару) поклажодавця.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що товар передається поклажодавцем на зберігання на складське приміщення. Доставка товару до складських приміщень, здійснюється за рахунок поклажодавця.

Факт передачі товару на зберігання із зазначенням кількісних характеристик фіксується актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін (п.3.2 договору).

Між сторонами було підписано Додаток №1 від 01.04.15р. до договору відповідального зберігання №01/04/15, в якому було визначено вартість зберігання товару (1 європалету за добу) в розмірі 7,20 грн. (з ПДВ).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано до суду акти приймання-передачі товару на відповідальне зберігання, акти надання послуг та податкову накладну.

Оплата вартості послуг здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками за 08.05.15р.

Суми ПДВ сплачені на користь ТОВ Українська промислово-будівельна компанія УПБ були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітний період квітень 2015 року, про що свідчить додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року від 18.05.15р. (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

11.11.14р. між позивачем та ТОВ Авто-Груп було укладено договір транспортного експедирування №01/14-Тр, згідно умов якого експедитор зобов'язався від свого імені та за рахунок замовника забезпечити здійснення перевезення вантажу замовника автомобільним транспортом у міжміському сполученні.

Відповідно до п.1.2 договору експедитор в інтересах замовника виконує такі транспортно-експедиційні операції, пов'язані з перевезенням: розроблює та узгоджує із замовником маршрут перевезення; здійснює пошук перевізника; проводить інші операції, пов'язані з перевезенням, а саме: приймання товару по посівним одиницям та передання ТТН відразу після розвантаження факсовою, електронною копією.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується транспортним документом - ТТН (п.1.4 договору).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано до суду акти надання послуг, товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

Оплата вартості послуг здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками за 20.05.15р., 16.04.15р., 29.04.15р. та 04.06.15р.

Суми ПДВ сплачені на користь ТОВ Авто-Груп були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітний період квітень 2015 року, про що свідчить додаток 5 до відповідних податкових декларацій з податку на додану вартість (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

01.04.15р. між позивачем та ТОВ Трено Груп було укладено договір про надання послуг №0104/15, згідно умов якого виконавець зобов'язався надати консультаційні послуги з комплексу питань, пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльністю клієнтів замовника, комплекс послуг з бухгалтерського обслуговування підприємства замовника, маркетингові послуги, готувати в електронному вигляді вантажно-митні декларації для митного оформлення замовником суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, з якими укладено угоди на послуги з декларування вантажів, готувати та комплектувати комплекти документів для митного оформлення вантажів замовника та інші послуги, які не суперечать чинному законодавству України, а замовник зобов'язався сприяти виконавцеві, прийняти належним чином надані послуги та сплатити за них погоджену сторонами вартість.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що підтвердженням виконання виконавцем взятих зобов'язань за договором є акт приймання-передання послуг, який готується виконавцем та підписується двома сторонами.

Також між сторонами було підписано Протокол погодження договірної ціни (Додаток до договору про надання послуг №0140/15 від 01.04.15р.), в якому сторони визначили найменування, одиницю виміру та ціну послуг.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано до суду акт надання послуг №5 від 30.04.15р. та податкову накладну на загальну суму 134 664 грн.

Оплата вартості послуг здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками за 13.05.15р.

Суми ПДВ сплачені на користь ТОВ Трено Груп були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітний період квітень 2015 року, про що свідчить додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

10.04.15р. між позивачем та ПП Концепт Прінт було укладено договір поставки №10-04, згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцю продукцію в асортименті, кількості та за цінами, які визначені договором.

Згідно Специфікації №1 від 10.04.15р. до договору поставки №10-04 від 10.04.15р. ПП Концепт Прінт на користь позивача поставлялась пліва п/е, Н, полотно стрейч 500*0,017.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано до суду податкову накладну №18 від 16.04.15р. на загальну суму 81 600 грн. (у тому числі ПДВ на суму 13 600 грн.).

Оплата вартості товару здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками за 16.04.15р.

Сума ПДВ сплачена на користь ПП Концепт Прінт була включена позивачем до складу податкового кредиту за звітний період квітень 2015 року, про що свідчить додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

Первинні документи складені за результатами господарських операцій позивача з його контрагентами - ПП Актив Сільвер , ПП ОСОБА_4 , ПП Ремонт монтаж будівництво , ПП Майстер Практікер , ТОВ Українська промислово-будівельна компанія УПБ , ТОВ Трено Груп , ТОВ Концепт Прінт та ТОВ Авто-Груп підтверджують фактичне виконання умов договорів та відповідають вимогам статті 9 Закону N 996-XIV (розкривають зміст та обсяг таких господарських операцій; містять найменування товару/послуг, одиницю виміру та ціну, прізвища осіб, відповідальних за передачу-отримання ТМЦ, дають змогу ідентифікувати ким здійснювалось перевезення товару, куди поставлявся товар (пункт навантаження та пункт розвантаження, ким надавались послуги тощо).

Колегією суддів встановлено, що надані позивачу послуги та поставлені на його користь контрагентами товари відповідають основним видам їх діяльності за КВЕД.

Покликання апелянта на те, що свідоцтва платників ПДВ ПП Ремонт монтаж будівництво , ПП Майстер Практікер , ТОВ Українська промислово-будівельна компанія УПБ анульовані - 16.06.15р., 25.08.15р. та 16.11.15р. відповідно, - не заслуговують на увагу, з огляду на те, що анулювання мало місце після виконання господарських операцій.

Натомість на момент взаємовідносин позивача з вказаними контрагентами останні були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, відомості стосовно зазначених підприємств та їх керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується матеріалами справи, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначених контрагентів у позивача не виникало.

Податковим органом також не надано належних доказів й на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів об'єктивної неможливості здійснення господарських операцій, або ж відсутності можливості залучення до виконання підрядних робіт третіх осіб.

Згідно з підпунктом 14.136 Податкового кодексу України підприємництво - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

У даному випадку, як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, господарські відносини між позивачем та його контрагентами зумовлені необхідністю виконання позивачем взятих на себе зобов'язань згідно укладених з третіми особами договорів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є митним брокером, про що свідчить витяг з реєстру митних брокерів. Крім того, позивач має дозвіл на відкриття та експлуатацію митного складу, що підтверджується витягом з реєстру митних складів.

Так, 30.08.13р. між ТОВ Офіс менеджерів (Орендодавець) та позивачем було укладено договір оренди приміщень №1-20/13 СКЛ, згідно умов якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар зобов'язався прийняти за плату та на певний строк у користування (оренду) частину нежитлового приміщення №9 площею 1375,62 кв. м. та 1245,63 кв. м., загальною площею 2621,25 кв. м., що розташоване у будівлі, згідно із інвентаризаційною справою БТІ (склад №1) об'єкта нерухомого майна - будівлі складського комплексу інфраструктури та інженерних мереж за адресою: м. Мартусівка Бориспільського району Київської області, вул. Мойсеєва, 72 та зображене кольором на плані приміщень 1 (першого) поверху, який міститься в Додатку №1 (План приміщень 1 поверху) до договору.

Складський комплекс належить орендодавцю на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.06.10р. та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №26395234 від 14.06.2010 року (п.п.1.1.1 п.1.1 договору).

Згідно з п.п.1.4.1 п.1.1 договору, приміщення повинні використовуватись за призначенням - складські приміщення для зберігання орендарем товарів останнього або третіх осіб, а також службові та технологічні приміщення для персоналу та обладнання складу, виконуючи фізичні дії з розміщенням товарів. Мета оренди приміщення (цільове призначення ) - складські приміщення.

Також між сторонами було укладено Додаток №1(План приміщень) та Додаток №2 (Перелік послуг, включених до сервісного обслуговування) до договору оренди приміщень №1-20/13 СКЛ від 30.08.2013.

На виконання умов вказаного договору, ТОВ Офіс менеджерів було передано, а позивачем прийнято в строкове платне користування обумовлене договором приміщення, про що сторонами було підписано акт прийому-передачі від 01.01.13р.

Як вбачається з вказаного вище витягу з реєстру митних складів, саме вказане приміщення було внесено позивачем до відповідного реєстру за №M/03202/V/01.

Отже, з метою організації складського зберігання імпортованого товару, позивачем було орендовано відповідні складські приміщення.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.12.13р. між позивачем та ТОВ Піонер Насіння Україна було укладено договір №14/42, згідно умов якого виконавець зобов'язався надати замовнику визначені договором послуги.

Відповідно до п.1.1 договору предметом даного договору є надання виконавцем замовнику наступних послуг: прийняття на митний склад М/0302/V/00 (далі-МС) та його відправлення, зберігання під митним контролем товарів замовника, на митному складі та складі тимчасового зберігання S/0496/V/00 (далі-СТЗ); митно-брокерські послуги при обробці товару; зберігання товару замовника у товарному складі (далі - ТС), а також надання відповідних послуг, пов'язаних з прийомом-видачею товару з ТС.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що прийом товару виконавцем за цим договором здійснюється на МС/СТЗ/ТС за наступними реквізитами:

1. Митний склад: М/0302/V/00: 08343, Київська обл., Бориспільський р-н., с. Мартусівка, вул. Мойсеєва, буд.72.

2. Товарний склад: 08343, Київська обл., Бориспільський р-н., с. Мартусівка, вул. Мойсеєва, буд.72.

3. Склад тимчасового зберігання: S/0496/V/00: 08343, Київська обл., Бориспільський р-н., с. Мартусівка, вул. Мойсеєва, буд.72.

Також між сторонами було погоджено Тарифи на митне оформлення та складські послуги (Додаток №1) від 27.12.13р., Тарифи на надання складських послуг (Додаток №6) від 19.10.2015 та Тарифи на надання послуг з митного декларування та послуг митного терміналу (Додаток №7) від 19.10.15р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано, а ТОВ Піонер Насіння Україна прийнято обумовлені договором послуги на загальну суму 10 841 506,64 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі вказаного договору позивачем було здійснено оформлення митної документації ТОВ Піонер Насіння Україна , зокрема, митних декларацій (№125110011/2015/004694 від 07.04.15р., №12511011/2015/004703 від 07.04.15р., №12511011/2015/004706 від 07.04.15р., №12511011/2015/004695 від 07.04.15р., №12511011/2015/004704 від 07.04.15р., №12511011/2015/004778 від 09.04.15р.

28.10.14р. між позивачем та ТОВ Піонер Насіння Україна (Замовник) було укладено договір про надання послуг з організації та перевезення вантажів №28/10-Тр, за умовами якого виконавець зобов'язався організувати та виконати перевезення вантажу автомобільним транспортом територією України та у міжнародному сполученні, а також надати послуги із транспортного експедирування та інші послуги, пов'язані з перевезенням вантажу та погоджені із замовником, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги на умовах даного договору.

Між сторонами було підписано Додаток №5 від 03.03.15р. до договору №28/10-Тр від 28.10.2014, в якому сторони погодили вартість послуг з організації перевезення вантажів.

16.03.15р. між позивачем та ТОВ Піонер Насіння Україна було підписано Додаткову угоду №1/15 до договору №28/10-Тр від 28.10.14р., в якому сторони дійшли згоди оператор зобов'язаний надати транспортно-експедиторські послуги піонеру, згідно його замовлення та товарно-транспортної накладної на умовах, що вказані в договорі №67345 про надання транспортно-експедиторських послуг між оператором та ТОВ Нова Пошта .

14.03.2015 між позивачем та ТОВ Бюро Вин було укладено договір №БР-02/03, згідно умов якого виконавцем зобов'язався в порядку, визначеному чинним законодавством України та на умовах договору, надати замовнику належної якості послуги щодо товарів та вантажів, адресованих замовнику, та/або тих, що є власністю замовника.

Відповідно до п.1.1 договору такими видами послуг щодо товарів є: послуги митного брокера щодо декларування та митного оформлення вантажів для вільного обігу на території України без будь-яких обмежень або в інший митний режим, окремо зазначений замовником, та виконувати інші дії, пов'язані з належним декларуванням та митним оформленням вантажів; консультаційні послуги з питань митного законодавства України.

Також сторонами було погоджено Перелік послуг (Додаток №1) та Протокол узгодження договірної вартості послуг з декларування вантажів (інші товари) (Додаток №2 до договору №БР-02/03 від 14.03.13р.).

Крім того, між сторонами було підписано Додаткову угоду №1 від 15.02.14р., Додаткову угоду №2 від 02.09.14р. та Додаткову угоду №4 від 01.06.16р. до договору №БР-02/03 від 14.03. 13р., якими було внесено зміни до Додатку №1.

З матеріалів справи вбачається, що з метою виконання умов вказаного договору позивачем було здійснено підготовку та подання митних документів від імені ТОВ Бюро Вин , що підтверджується оформленими митними деклараціями за №125110011/2015/004839 від 10.04.15р., №125110011/2015/004889 від 14.04.15р., №125110011/2015/004888 від 14.04.14р., №125110011/2015/004910 від 14.04.15р., №125110011/2015/005023 від 15.04.15р., №125110011/2015/005040 від 15.04.15р., №125110011/2015/004961 від 14.04.15р., №125110011/2015/004902 від 26.04.16р., №125110011/2015/005281 від 21.04.15р., №125110011/2015/005182 від 20.04.15р., №125110011/2015/005116 від 17.04.15р., №125110011/2015/005113 від 17.04.15р., №125110011/2015/004916 від 26.04.16р., №125110011/2015/035390 від 24.06.15р., №125110011/2015/005298 від 21.04.15р., №125110011/2015/005346 від 22.04.15р., №12511011/2015/005424 від 23.04.15р., №125110011/2015/005416 від 23.04.15р., №125110011/2015/005449 від 24.04.15р., №125110011/2015/005450 від 24.04.15р., №125110011/2015/005525 від 27.04.15р., №125110011/2015/005630 від 28.04.15р., №125110011/2015/005624 від 28.04.15р., №125110011/2015/005627 від 28.04.15р., №125110011/2015/005631 від 28.04.15р., №125110011/2015/005626 від 17.05.16р., №125110011/2015/005780 від 30.04.15р., №125110011/2015/005788 від 30.04.15р., №125110011/2015/029063 від 21.04.15р., №125110011/2015/02893 від 14.04.15р., №125110011/2015/028992 від 14.04.15р., №125110011/2015/004412 від 01.04.15р., №125110011/2015/004493 від 03.04.15р., №125110011/2015/004496 від 03.04.15р., №125110011/2015/004520 від 03.04.15р., №125110011/2015/004861 від 10.04.15р., №125110011/2015/004843 від 10.04.15р.

Отже, з наведеного вбачається, що позивачем, з метою виконання своїх зобов'язань перед ТОВ Піонер Насіння Україна за договором в №14/42 від 27.12.13р. та ТОВ Бюро Вин за договором №БР-02/03 від 14.03.13р. було здійснено організацію декларування та митного оформлення відповідного вантажу.

При цьому, виконанням позивачем вказаних послуг здійснювалось шляхом залучення інших суб'єктів господарювання, зокрема, ПП Актив Сільвер , ПП Майстер Практікер та ТОВ Трено Груп .

Крім того, відповідного до умов договору №14/42 від 27.12.13р. позивач також був зобов'язаний здійснити зберігання відповідного вантажу ТОВ Піонер Насіння Україна на митному складі М/0302/V/00 та складі тимчасового зберігання S/0496/V00.

З метою виконання вказаного зобов'язання перед відповідним контрагентом, позивачем було залучено ПП ОСОБА_4 та ТОВ Українська промислово-будівельна компанія УПБ .

Так, зокрема, судом першої інстанції встановлено, що ПП ОСОБА_4 було здійснене вантажно-розвантажувальні роботи та відбраковка та сортування вантажу ТОВ Піонер Насіння Україна .

У свою чергу, ТОВ Українська промислово-будівельна компанія УПБ на підставі договору №01/04/15 від 01.04.15р. здійснювало тимчасове зберігання відповідного вантажу на складі позивача.

Крім того, з метою організації зберігання вантажу ТОВ Піонер Насіння Україна , позивачем було придбано у ПП Концепт Прінт та ПП Ремонт монтаж будівництво товар (пліву п/е, Н, полотно стрейч 500*0,017).

Також позивач відповідно до договору про надання послуг з організації та перевезення вантажів 28/10-Тр від 28.10.14р., був зобов'язаний організувати транспортно-експедиційні послуги вантажу ТОВ Піонер Насіння Україна .

З метою виконання перед контрагентом вказаного зобов'язання позивачем було залучено ТОВ Авто-Групп , яким було здійснено транспортування вантажу зі складу позивача, який розташований за адресою: Київська обл., с. Мартусівка, вул. Мойсеєва, 72 до відповідних пунктів розвантаження, про що свідчать товарно-транспортні накладі, копії яких наявні в матеріалах справи.

Зберігання вантажу здійснювалось в складському приміщенні, яке було орендовано позивачем у ТОВ Офіс менеджерів .

Таким чином, матеріалами справи підтверджується безпосередній зв'язок між правочинами, вчиненими позивачем з контрагентами ПП Актив Сільвер , ПП ОСОБА_4 , ПП Ремонт монтаж будівництво , ПП Майстер Практікер , ТОВ Українська промислово-будівельна компанія УПБ , ТОВ Трено Груп , ТОВ Концепт Прінт та ТОВ Авто-Груп та власною господарською діяльністю.

Податковим органом не доведено, що позивач та його контрагенти при укладанні вказаних угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

Покликання апелянта на недобросовісність намірів ПП Актив Сільвер , ПП ОСОБА_4 , ПП Ремонт монтаж будівництво , ПП Майстер Практікер , ТОВ Українська промислово-будівельна компанія УПБ , ТОВ Трено Груп , ТОВ Концепт Прінт та ТОВ Авто-Груп у здійсненні господарських відносин не заслуговують на увагу, з огляду на те, що недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (навіть якщо і мало місце) має правові наслідки саме для таких контрагентів, адже порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Слід також зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування чи перевірки законності їх створення (заснування), а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. Отже, добросовісний платник податку не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

У даному випадку, податковим органом не доведено таких обставин, як і не доведено зв'язок таких порушень (навіть якщо такі і мали місце) з формуванням позивачем даних податкового обліку за наслідками господарських операцій з вказаними контрагентами.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі Гірвісаарі проти Фінляндії зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

У Рішенні від 22.01.2009 справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, негативні наслідки (зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на бюджетне відшкодування, донарахування податків), можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи; негативне для платника податків рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим та не може ґрунтуватись на припущеннях.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27.10.2015 у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15).

Матеріали справи не містять обвинувального вироку чи іншого судового рішення, за результатами розгляду кримінальної справи, як і не містять будь-яких інших доказів (письмових пояснень, протоколів допитів, тощо) на підтвердження фіктивної діяльності вказаних суб'єктів господарювання та неможливості вчинення ними вказаних господарських операцій.

Не заслуговують на увагу й покликання апелянта на узагальнену податкову інформації отриману ним від територіальних органів ДФС по взаємовідносинам контрагентів позивача по ланцюгу поставки, з огляду на те, що у межах опрацювання такої інформації не досліджувались господарські відносини безпосередньо між позивачем та ПП Актив Сільвер , ПП ОСОБА_4 , ПП Ремонт монтаж будівництво , ПП Майстер Практікер , ТОВ Українська промислово-будівельна компанія УПБ , ТОВ Трено Груп , ТОВ Концепт Прінт та ТОВ Авто-Груп , що не спростовано апелянтом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача первинних документів, фізичних і технічних можливостей для здійснення такого роду операцій, факт виникнення змін у майновому стані позивача (шляхом зміни стану активів і зобов'язань) та зв'язку між фактом придбання товарів/послуг і подальшою господарською діяльністю.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо порушення контролюючим органом вимог податкового законодавства при проведенні перевірки господарської діяльності позивача, виходячи з наступного.

Згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом , а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка , предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Отже, оскільки відповідачем, згідно із зафіксованою в акті перевірки інформацією, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка , такий захід мав бути здійснений за місцезнаходженням платника податків.

Втім, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, виїзд працівників контролюючого органу на місце розташування ТОВ БФ Логістика був здійснений лише один раз - 15.07.16р. задля вручення копії наказу про призначення перевірки, у той час, як сама перевірка та необхідні для її проведення заходи (зокрема, вручення запиту) були здійснені в приміщенні контролюючого органу.

Згідно з пунктом 78.5 статті 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до п.81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Як встановлено судом першої інстанції та не оспорюється сторонами, 15.07.15р. позивачем була отримана копія наказу про проведення перевірки.

Пунктом 81.2 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Отже, неможливість проведення документальної виїзної перевірки за місцезнаходженням платника податків має бути пов'язана з не допуском посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки, що, у свою чергу, має підтверджуватися відповідним актом про не допуск.

У свою чергу, відповідачем такого акту ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано.

При цьому, Податковим кодексом України не передбачено право посадових осіб контролюючого органу на проведення документальної планової виїзної перевірки в приміщенні Державної податкової інспекції, навіть у разі відмови платника податку від допуску посадових осіб до проведення перевірки чи відмови від підпису у направленні на перевірку.

Така правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.03.16р. у справі №К/800/66537/13.

Вищевикладеним спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

у х в а л и в:

апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.03.17р. у справі №810/3791/16 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.03.17р. у справі №810/3791/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог КАС України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Кузьмишина О.М.

Пилипенко О.Є.

Повний текст ухвали складений: 29.06.17р

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Кузьмишина О.М.