Ухвала

від 21.06.2017 по справі 803/266/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/5731/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Попка Я.С., Сеника Р.П.,

з участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

представника апелянта ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ТЛТД ПМК-20 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до товариства з обмеженою відповідальністю ТЛТД ПМК-20 про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах,

встановив:

Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - Луцьке ОУПФ України Волинської області) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ТЛТД ПМК-20 (далі - ТзОВ ТЛТД ПМК-20 ) про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03.04.2017 року позов задоволений: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю ТЛТД ПМК-20 на користь Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з січня 2016 року по січень 2017 року включно у розмірі 95 489,45 грн.

Відповідач - ТзОВ ТЛТД ПМК-20 оскаржив постанову суду першої інстанції. Вважає, що вона винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального права. Просить її скасувати і прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що позивач не вправі вимагати відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за працівників, які набули трудовий стаж на підприємстві до 01.01.1992 року, тобто до введення в дію Закону України Про пенсійне забезпечення .

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені. Представник позивача в судове засідання не з'явився про дату, місце, час був належним чином повідомлений.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ ТЛТД ПМК-20 , перебуває на обліку як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Луцьким ОУПФ України Волинської області проведено нарахування та направлено ТзОВ Т ЛТД ПМК-20 розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 95 489,45 грн., призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , за період з 2016 року по січень 2017 року.

Своєчасно та в повному обсязі страхувальник відшкодування витрат, понесених позивачем, не здійснив.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що заборгованість відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій у розмірі 95489,45 грн. підтверджується матеріалами справи; відповідачем не оскаржувала ся і не погашена на час розгляду справи, а тому підлягає стягненню .

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ.

За правилами абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за Списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Виходячи з аналізу положень наведених правових норм обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція № 21-1).

Згідно з пунктом 6 Інструкції № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірах, зокрема, для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За приписами пункту 6.4 вказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Відповідно до п. 6.7 Інструкції № 21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що із набранням чинності Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (з 1 січня 2004 року) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту "б-з" частини першої статті 13 Закону № 1788-XII особам, які були зайняті на роботах за Списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Зазначений правовий висновок висловлено у постанові Верховного Суду України від 10 жовтня 2011 року у справі № 21-62а11, постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2012 року у справі № 21-250а12, постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2014 року у справі № 21-471а13.

Частиною 1 ст. 244-2 КАС України передбачено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім того, отримавши розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в частині пенсій, призначених відповідно до пункту б - з статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII Про пенсійне забезпечення , не надавши на них заперечень та не оскарживши розрахунки в суді, відповідач фактично узгодив такі розрахунки.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед Луцьким ОУПФ України Волинської області по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту б - з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення (список № 2) за період з січня 2016 року по січень 2017 включно у розмірі 95 489,45 грн. і зазначену суму заборгованості підприємство не сплатило у добровільному порядку.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що слід стягнути з ТзОВ Т ЛТД ПМК-20 заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій у розмірі 95 489,45 грн..

Щодо покликань апелянта на те, що працівники, щодо яких направлені розрахунки, набули пільгового стажу до набрання чинності Закону України Про пенсійне забезпечення , тобто до 01.01.1992 року, а тому за них не повинно підприємство нести фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах то апеляційний суд вважає такі безпідставними, оскільки порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та у яких на той час наявним пільговий стаж для призначення пільгової пенсії, визначається статтею 100 Закону України Про пенсійне забезпечення , тоді як встановлено та не заперечується апелянтом, що підприємство несе витрати на доставку пенсій працівниками, яким призначена пенсія відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195,196,198,200,205, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛТД ПМК-20" залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року у справі № 803/266/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий суддя Л.П. Іщук

Судді Я.С. Попко

ОСОБА_2

Ухвала складена в повному обсязі 26.06.2017 року