Ухвала

від 21.06.2017 по справі 161/5226/16-а,2-а/161/326/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/1610/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Попка Я.С, ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

представника апелянта ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Піддубцівської сільської ради на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Піддубцівської сільської ради про скасування рішень,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Піддубцівської сільської ради Луцького району Волинської області про визнання протиправними та скасування рішення Піддубцівської сільської ради від 23 березня 2016 року № 4/19 Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 площею 0,1526 га, яка знаходиться в селі Піддубці Піддубцівської сільської ради Луцького району для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та рішення № 4/20 від 23 березня 2016 року Про передачу у власність земельної ділянки . Також просив зобов'язати відповідача прийняти рішення, яким затвердити поданий ним проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зазначає, що рішенням Піддубцівської сільської ради від 16.04.2014 року йому було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства. Після виготовлення проекту землеустрою звернувся до відповідача для затвердження проекту землеустрою, але йому було безпідставно відмовлено у цьому, натомість земельна ділянка передана у власність дружині загиблого учасника АТО, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 Вважає, що оскаржувані рішення прийняті Піддубцівською сільською радою безпідставно, необгрунтовано, упереджено, недобросовісно та нерозсудливо і порушують його право на отримання земельної ділянки.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 грудня 2016 року позов задоволений частково: визнані протиправними та скасовані рішення Піддубцівської сільської ради від 23 березня 2016 року № 4/19 Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 площею 0,1526 га, яка знаходиться в селі Піддубці Піддубцівської сільської ради Луцького району для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та рішення від 23 березня 2016 року № 4/20 Про передачу у власність земельної ділянки .; зобов'язано Піддубцівську сільську раду винести на засідання чергової сесії питання щодо розгляду проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_3 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,1526 га та прийняти відповідне вмотивоване рішення відповідно до статті 118 Земельного кодексу України.

Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Вважає, що постанова винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що постанова суду першої інстанції є невмотивованою, суд не обґрунтував вихід за межі позовних вимог. Висновки суду про те, що ОСОБА_4 не має права на першочергове отримання у власність земельної ділянки без виготовлення проекту землеустрою суперечать статті 123 Земельного кодексу України, Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Просить постанову суду першої інстанції скасувати і ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а провадження у справі - закриттю, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позов, виходив з того, що рішення Піддубцівської сільської ради порушують права та законні інтереси позивача, які виникли у нього у зв'язку із прийняттям відповідачем рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку. Крім того, суд зазначив, що відповідачем у рішенні не встановлено жодних обставин, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Рішення про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_4 винесене без жодних правових підстав, оскільки вона не належить до категорії осіб, для яких рішенням сільської ради №31/16 від 26.01.2016 року встановлено першочерговість у наданні земельних ділянок і , крім того, не зверталась до сільської ради про дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки і такий дозвіл їй не надавався.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, вважає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином всіх істотних обставин, які мають значення для справи, не встановив предмет позову та в порядку адміністративного судочинства розглянув спір між сторонами, який фактично є спором про право цивільне і повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Піддубцівської сільської ради Луцького району №24/16 від 16.04.2014 року ОСОБА_3 наданий дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства.

ОСОБА_3 реалізував дане рішення, виготовив проект землеустрою та після виготовлення проекту землеустрою звернувся до відповідача для затвердження проекту землеустрою.

Оскаржуваним рішенням Піддубцівської сільської ради від 23 березня 2016 року № 4/19 Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 площею 0,1526 га, яка знаходиться в селі Піддубці Піддубцівської сільської ради Луцького району для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд сільська рада , враховуючи пропозиції комісії з питань економіки, земельної реформи та розвитку підприємництва, керуючись статтями 12,118,121 та пунктом 12 розділу 10 Перехідних положень Земельного кодексу України вирішила відмовити ОСОБА_3 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1526 га, яка знаходиться в селі Піддубці Луцького району.

Апеляційний суд звертає увагу, що у рішенні сільської ради №№24/16 від 16.04.2014 року не зазначено місцезнаходження, адресу, конфігурацію чи будь-яку іншу прив'язку до місцевості земельної ділянки , дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення якої надавався позивачу ОСОБА_3, зазначена лише площа - 0,20 га та цільове призначення земельної ділянки.

Натомість, після виготовлення проекту землеустрою і звернення ОСОБА_3 до відповідача про його затвердження у рішенні про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 зазначена земельна ділянка площею 0,1526 га у селі Піддубці Луцького району.

Оскаржуваним рішенням № 4/20 від 23 березня 2016 року Про передачу у власність земельної ділянки Піддубцівська сільська рада, розглянувши заяву ОСОБА_4 ( дружини загиблого в зоні АТО ОСОБА_5 ) про передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, керуючись статтями 12,118,121 та пунктом 12 розділу 10 Перехідних положень Земельного кодексу України , статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування , враховуючи пропозиції комісії з питань економіки, земельної реформи та розвитку підприємництва, вирішила передати у власність ОСОБА_4 земельну ділянку за кадастровим номером 0722885000:01:001:4183 площею 0,1526 га, яка знаходиться в селі Піддубці Луцького району для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Таким чином, оспорюючи два рішення сільської ради, одне з яких безпосередньо не стосується ОСОБА_3, а третьої особи у справі - ОСОБА_4, позивач вважає, що кожним із рішень порушене його право на отримання земельної ділянки у власність, та вважає, що земельна ділянка, дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення якої надавався йому рішенням Піддубцівської сільської ради Луцького району №24/16 від 16.04.2014 року є тією ж земельною ділянкою, що зазначена в оскаржуваних рішеннях і яку передано у власність ОСОБА_4

Виходячи з вищенаведених обставин, апеляційний суд прийшов до висновку, що оскаржувані рішення Піддубцівської сільської ради є реалізовані і після реалізації вичерпали свою дію фактом їх виконання; у зв'язку з прийняттям цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, тобто відносини, що регулюються цивільним законодавством.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

З вищенаведеного можна зробити висновок, що після прийняття Піддубцівською сільською радою рішення про передачу у власність третій особі ОСОБА_4 земельної ділянки, на яку претендував позивач (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття ОСОБА_4 спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виник спір про право цивільне.

Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом України у судових рішеннях, зокрема, у постанові від 11.11.2014 року у справі № 21-493а14.

Згідно з п. 1 ч. 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, розглядаються судами в порядку цивільного судочинства, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За наведених обставин, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам, порушені норми матеріального та процесуального права, постанову суду слід скасувати, а оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, то провадження у справі слід закрити, роз'яснивши позивачу про його право на звернення до суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства.

Крім цього, апеляційний суд зазначає, що відповідно до статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи та інтереси.

Водночас, суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів , правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.

Так, відповідно до ст.171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких він застосований, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто, оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Зі змісту регулювання, яке міститься в КАС, також вбачається, що і право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується. Натомість, позивач оспорює рішення сільської ради про передачу земельної ділянки у власність не йому, а ОСОБА_4, тобто, рішення , яке не стосується прав чи обов'язків позивача.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Піддубцівської сільської ради задовольнити частково.

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 грудня 2016 року у справі № 161/5226/16-а скасувати і провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий суддя Л.П. Іщук

Судді Я.С. Попко

ОСОБА_1

Ухвала складена в повному обсязі 26.06.2017 року