Постанова

від 22.05.2007 по справі 14/42-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/42-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 травня 2007 р.                                                                                                            Справа № 14/42-07

Господарський суд Вінницької області у складі: судді Залімського І.Г., при секретарі судового засідання Гриневичі В.С., з участю представників сторін:

позивача       -   Полутін О.М., Пелих М.І.

відповідача   -   Булавко В.В., Москаленко О.В.

третьої особи -  Сауляк С.П.

Розглянувши справу за позовом Фермерського господарства "Стіна" (24231, с. Стіна, Томашпільського району Вінницької області, код 33127204) до Томашпільської районної державної адміністрації (24200, пл. Ленінського комсомолу, 4, м. Томашпіль Вінницької області), третя особа на стороні відповідача –Фермерське господарство "Відродження" (24231, вул. Леніна, 20, с. Стіна, Томашпільського району Вінницької області) про визнання протиправною бездіяльності Томашпільської районної державної адміністрації та зобов'язання її передати Фермерському господарству "Стіна" по акту приймання передачі земельну ділянку, площею 93,4466 га, в оренду відповідно до умов договору оренди землі від 08.12.04, -

В С Т А Н О В И В :

Посилаючись на Земельний кодекс України, Цивільний кодекс України, а також Закон України "Про оренду землі" позивач просить винести рішення, яким визнати протиправною бездіяльність Томашпільської районної державної адміністрації та зобов'язати її передати Фермерському господарству "Стіна" по акту приймання передачі земельну ділянку, площею 93,4466 га, в оренду відповідно до умов договору оренди землі від 08.12.04.

 Відповідач у запереченнях на позовну заяву №214 від 24.02.07 та представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали посилаючись на дотримання останнім норм чинного законодавства при відмові у наданні позивачу у користування земельної ділянки.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, розпорядженнями Томашпільської районної державної адміністрації №302 від 20.07.04, №389 від 19.10.04, №458 від 23.12.04 передано громадянину Пелиху Миколі Івановичу земельну ділянку загальною площею 120,0 га ріллі із земель державної власності (землі запасу), в довгострокову оренду терміном на 20 років, для створення фермерського господарства на території Стінянської сільської ради та затверджено технічну документацію з надання в оренду земельної ділянки загальною площею 93,4466 га, в тому числі: ріллі  - 180041 га, багаторічних насаджень –654840 га, пасовищ зарослих чагарником –9,9585 га із земель запасу Стінянської сільської ради.

8 грудня 2004 року між відповідачем (Томашпільська РДА) та головою фермерського господарства Пелихом М.І. укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано 08.12.04 за №7 у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК України"

Відповідно до п. 1 вказаного договору орендодавець (Тамашпільська РДА) надає, а орендар (голова фермерського господарства Пелих М.І.) приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Стінянської сільської ради.

Об'єктом оренди, відповідно до п. 2 договору, є земельна ділянка загальною площею 93,4466 га, в тому числі ріллі –18,0041 га, багаторічних насаджень – 65,4840 га, пасовищ –9,9585 га.  

Відповідно ч. 1, 2 ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право  постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Однак, як вбачається з вищеназваного договору оренди земельної ділянки від 08.12.04, в вступній його частині зазначено, що договір укладений з головою фермерського господарства Пелихом М.І., тоді як в графі договору "реквізити сторін" зазначено що орендарем є Пелих М.І. та містяться посилання на паспортні дані фізичної особи. При цьому, у вступній частині названого договору назва фермерського господарства відсутня.

Крім того, як вбачається з свідоцтва про державну реєстрацію Фермерського господарства "Стіна", реєстрація останнього проведена лише 10.02.2005 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається  створеною з дня її державної реєстрації.

Отже, враховуючи вищенаведенні обставини, суд дійшов висновку, що договір оренди земельної ділянки від 08.12.04 укладений відповідачем з Пелихом М.І., як фізичною особою, оскільки на момент укладення договору фермерського господарства "Стіна" ще не існувало.

Вказаний висновок сторонами не заперечується.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

          Згідно ст. 5 Закону України "Про оренду землі" орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Стаття 6 Закону України "Про оренду землі" визначає, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Таким чином, з аналізу норм чинного Земельного та Цивільного кодексів, Закону України "Про оренду землі", а також беручи до уваги ту обставину що договір оренди земельної ділянки укладений з фізичною особою Пелихом М.І., вбачається, що у позивача (ФГ "Стіна"), відсутні будь-які правові підстави для отримання зазначеної вище земельної ділянки в користування. Крім того, у позивача також відсутнє право вимагати від відповідача виконання зобов'язання за договором оренди земельної ділянки від 08.12.04, оскільки ФГ "Стіна" не є його стороною, що не позбавляє права фізичної особи Пелиха М.І. звернутися з відповідною позовною заявою до адміністративного суду в поряду передбаченому законом.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо  оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

                              Керуючись ст.ст. 60, 69, 70, 86-98, 136, 159-163, 167, прикінцевими та перехідними положеннями КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

          1.  В задоволенні позову відмовити.

          2.  Постанову направити сторонам, третій особі.

          Судове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАСУ після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова або  ухвала  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку

          Відповідно до ст.186. КАСУ Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі, яка подається до суду апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

          Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

          Апеляційна  скарга  на  постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти  днів  після  подання  заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі відповідно

до ч. 3 ст. 160 КАС України  29.05.07

Суддя                                                    Залімський І.Г.