Ухвала

від 21.06.2017 по справі 760/8448/16-к

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючогоОСОБА_1 ,суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю секретаря судового засідання прокурора захисника засудженого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100090010999, за обвинуваченням

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст.186КК, за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 11 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 05 липня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

За цим вироком ОСОБА_7 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

- за ч. 1 ст. 121 КК на строк 5 років;

- за ч. 2 ст. 186 КК на строк 4 роки.

На підставі ст. 70 КК ОСОБА_7 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК (в редакції Закону №1254-VI від 14 квітня 2009 року).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 липня 2016 року апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва залишено без задоволення, а вирок місцевого суду без зміни.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 30 листопада 2014 року приблизно о 03.00 год. біля будинку № 11/14 на вул. Волинській у м. Києві в ході словесного конфлікту, що виник на ґрунті особистих неприязних відносин, які склалися напередодні, з метою заподіяння тілесних ушкоджень умисно завдав скляною пляшкою удар по голові ОСОБА_8 , від якого останній впав на землю, а ОСОБА_7 наніс ще декілька ударів ногами в різні частини тіла потерпілого, чим спричинив останньому тяжке тілесне ушкодження.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 побачив у руках ОСОБА_8 мобільний телефон, яким вирішив заволодіти. Реалізуючи свій злочинний умисел, подолавши волю потерпілого до опору, обвинувачений застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, відкрито заволодів його мобільним телефоном із сім-карткою до нього, чим заподіяв ОСОБА_8 матеріальної шкоди на загальну суму 1711,64грн.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Прокурор зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано застосував положення ст. 75 КК та звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням, недостатньо врахувавши вчинення винним двох умисних тяжких злочинів, обставини скоєного, фактичне невизнання ним вини, відсутність щирого каяття та усіх даних про особу ОСОБА_7 . Судапеляційної інстанції усупереч вимогам ст. 419 КПК формально підійшов до перевірки доводів апеляційної скарги прокурора, не дав вичерпних відповідей та не навів переконливих мотивів щодо їх безпідставності.

На касаційну скаргу надійшли заперечення від захисника ОСОБА_6 , котра просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а судові рішення стосовно ОСОБА_7 без зміни.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав скаргу частково та просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, доводи захисника та засудженого, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються.

Посилання прокурора на неправильне застосування судом ст. 75 КК та на м`якість унаслідок цього призначеного засудженому покарання є не обґрунтованим.

Як убачається з вироку місцевого суду, при призначенні ОСОБА_7 покарання цей суд визнав обставиною, що пом`якшує покарання, щире каяття обвинуваченого, який є особою молодого віку, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце реєстрації та проживання, працевлаштований завідувачем господарства ГОТА «Волинський», де характеризується позитивно, критично ставиться до вчиненого злочину. Врахував суд і віктимну поведінку з боку потерпілого, який незадовго до вчинення злочину образив знайомих дівчат обвинуваченого ОСОБА_7 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також думку потерпілого ОСОБА_8 , котрий просив суд суворо не карати обвинуваченого, зокрема й не призначати останньому покарання у виді позбавлення волі. Потерпілим цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Враховуючи наведене місцевий суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_7 без його ізоляції від суспільства. З таким висновком погодився і суд апеляційної інстанції, пославшись при цьому на дані про особу винного, наведені вище обставини, що пом`якшують покарання, а також додатково з`ясувавши під час апеляційного розгляду позицію потерпілого, котрий, як і в суді першої інстанції, підтвердив свою позицію щодо не призначення ОСОБА_7 покарання, пов`язаного з ізоляцією від суспільства.

Крім того, апеляційний суд обґрунтовано погодився із висновком місцевого суду щодо наявності в діях потерпілого віктимної поведінки, оскільки він зі своїм другом образили знайомих дівчат ОСОБА_7 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (першу штовхнули, а другій нанесли удар кулаком в обличчя), і останній намагався їх захистити.

Суду касаційної інстанції стороною захисту надано додаткові дані, які характеризують особу засудженого, зокрема: згідно довідки Солом`янського районного сектору Київського міського відділу з питань пробації за період перебування на обліку ОСОБА_7 виконував покладені на нього судом обов`язки, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався; відповідно до характеристики КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» ЖЕД №902, за адресою проживання скарг на ОСОБА_7 від мешканців будинку не надходило; згідно характеристики за останнім місцем роботи в ТОВ «ЕМ АРС-ГРУП» ОСОБА_7 характеризується виключно позитивно.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо призначеного ОСОБА_7 покарання із звільненням від його відбування, котре вважає справедливим і таким, що відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст.ст. 50, 65 КК, та принципу його індивідуалізації.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК, є обґрунтованою та містить відповіді на всі доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без зміни.

Керуючись статтями 433 - 436 КПК, п. 6 розділу XII «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, залишити без задоволення, а вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 11 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 05 липня 2016 року щодо ОСОБА_7 без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3