Ухвала

від 21.06.2017 по справі 588/1183/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2017 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

СтупакО.В., Леванчука А.О., Маляренка А.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Комунального закладу Кіровський центр первинної медико-санітарної допомоги Кіровської міської ради Луганської області, Кіровської міської ради Луганської області, Управління Державної казначейської служби України у м. Кіровську Луганської області про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 17 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 28 грудня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що з 13 квітня 2004 року вона працювала на посаді дільничної медсестри в Комунальному закладі Кіровський центр первинної медико-санітарної допомоги Кіровської міської ради Луганської області (далі - КЗ Кіровський центр ПМСД ). Із 29 липня по 31 серпня 2014 року позивач перебувала у щорічній основній відпустці тривалістю 34 календарних дні. Із 05 січня 2015 року позивач перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення дитиною трирічного віку. У зв'язку з тим, що м. Кіровськ є тимчасово непідконтрольною українській владі територією у зв'язку із проведенням відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 антитерористичної операції, у жовтні 2014 року позивач покинула місце проживання і роботи та на даний час проживає по АДРЕСА_1.

Починаючи з липня 2014 року КЗ Кіровський центр ПМСД не виплачує позивачу заробітну плату за час відпустки, посилаючись на відсутність коштів. Отримати довідку про розмір заборгованості по заробітній платі від установи, яка розміщена на території, яка тимчасово не підконтрольна українській владі, для позивача неможливо. Відповідно до розрахункового листа за липень 2014 року, сума заборгованості з 29 липня 2014 по 31 серпня 2014 року включно становить 6 905 грн 65 коп. Відомості про переміщення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 КЗ Кіровський центр ПМСД до населеного пункту, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, до теперішнього часу відсутні. Позивач вважає, що оскільки Кіровська міська рада Луганської області є засновником КЗ Кіровський центр ПМСД , а управління державної казначейської служби у м. Кіровську Луганської області здійснює казначейське обслуговування указаного комунального закладу, залучення їх співвідповідачами є обґрунтованим.

Крім того, позивач зазначила, що застосування п. 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595, є неможливим до заявлених нею позовних вимог, оскільки указаний пункт порядку постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року у справі № 826/18826/14, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року, визнано незаконним та нечинним із моменту прийняття, і, крім того, указана постанова Кабінету Міністрів України набрала чинності 11 листопада 2014 року, а заборгованість за час відпустки виникла ще у липні 2014 року.

ОСОБА_4 позов мотивувала також тим, що оскільки заробітна плата в сумі 6 905 грн 65 коп. є грошовим доходом, одержуваним на території України, у зв'язку з порушенням строків її виплати, вона має право на компенсацію втрати частини доходів, яка за розрахунком позивача за період із серпня 2014 по серпень 2016 року склала 3 673 коп 84 коп.

Посилаючись на вищевказані обставини, ОСОБА_4 просила стягнути солідарно з відповідачів у справі на свою користь заборгованість по заробітній платі за час відпустки за період із 29 липня 2014 року по 31 серпня 2014 року у розмірі 6 905 грн 65 коп.; стягнути солідарно з відповідачів на свою користь компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати в сумі 3 673 грн 84 коп.

Заочним рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 17 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 28 грудня 2016 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з КЗ Кіровський центр ПМСД на користь ОСОБА_4 заборгованість із заробітної плати в розмірі 6 905 грн 65 коп. за липень-серпень 2014 року з утриманням з цієї суми податку та інших обов'язкових платежів при виплаті, та 3 667 грн 99 коп. компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати за період із серпня 2014 року по серпень 2016 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить змінити рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду у частині стягнення заборгованості по заробітній платі за час відпустки та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати; стягнути солідарно КЗ Кіровський центр ПМСД , Кіровської міської ради Луганської області, Управління Державної казначейської служби України у м. Кіровську Луганської області на її користь заборгованість по заробітній платі за час відпустки за період із 29 липня по 31 серпня 2014 року у розмірі 6 905 грн 65 коп. і компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати у сумі 3 667 грн 99 коп., обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Згідно зі ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Відповідно до ст. 24 Закону України Про оплату праці заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Згідно зі ст. 24 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , банки під час відкриття рахунків зобов'язані вимагати від юридичних та фізичних осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, документи, що підтверджують їх взяття на облік в органі доходів і зборів як платників єдиного внеску або виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для осіб, зазначених в абзацах другому, третьому, п'ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, взяття на облік яких в органі доходів і зборів здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ). Банки приймають від платників єдиного внеску, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі невиконання цієї вимоги банки за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу доходів і зборів суму, що дорівнює сумі несплаченого єдиного внеску, з правом зворотної вимоги до платників єдиного внеску щодо відшкодування цієї суми.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 з 01 січня 2013 року була прийнята по переводу з Кіровського територіального об'єднання до КЗ Кіровський центр ПМСД на посаду медичної сестри загальної практики сімейної медицини у філії Амбулаторія загальної практики сімейної медицини № 1 м. Кіровськ та перебуває у трудових відносинах по теперішній час.

ОСОБА_4 не перебувала та не перебуває у трудових відносинах із відповідачами у справі, а саме: Кіровською міською радою Луганської області та Управлінням Державної казначейської служби у м. Кіровську Луганської області.

Згідно з розрахунковим листом за липень 2014 року ОСОБА_4 нараховано 6 905 грн 65 коп. заробітної плати, у тому числі 1 474 грн допомоги на оздоровлення. Сума відрахувань, у тому числі: податок на доходи - 998 грн 56 коп., внесок до профспілки - 69 грн 06 коп., єдиний внесок - 153 грн 83 коп. та 94 грн. 77 коп., та інші утримання склали загальну суму 1 430 грн 22 коп. До виплати у липні 2014 року позивачу належало 5 475 грн 43 коп.

Згідно із відомостями від 09 вересня 2016 року, наданими Тростянецьким відділенням Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Сумській області, за період із 01 липня 2014 року по 30 вересня 2014 року ОСОБА_4 було виплачено дохід у сумі 2 071 грн 70 коп., з якого утримано податок на доходи в сумі 339 грн 47 коп., при цьому нараховано, але не виплачено дохід у сумі 6 905 грн 65 коп., з якого податок на доходи фізичних осіб склав 998 грн 56 коп.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, виходив із доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог у частині стягнення з відповідача КЗ Кіровський центр ПМСД заборгованості по заробітній платі за час відпустки та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати.

Крім того, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для солідарного стягнення на користь позивача заборгованості із заробітної плати та суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати із відповідачів: Кіровської міської ради Луганської області та управління Державної казначейської служби у м. Кіровську Луганської області, виходячи з наступного.

Установивши, що Кіровська міська рада Луганської області є засновником КЗ Кіровський центр ПМСД , із яким позивач перебувала у трудових відносинах, суд із врахуванням положень ст. ст. 96, 176, 541 ЦК України обґрунтовано вважав відсутніми правові підстави для покладення на Кіровську міську раду Луганської області солідарної відповідальності щодо виплати заборгованості із заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати.

Разом із тим суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог у частині солідарного стягнення сум заробітної плати та компенсації з управління Державної казначейської служби у м. Кіровську Луганської області, яке за своїми повноваженнями не має права самостійно розпоряджатися бюджетними коштами установ, а позивач не перебуває у трудових відносинах з цим управлінням.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, у результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги позивача зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій про відмову в солідарному стягненні заборгованості із заробітної плати та компенсації з відповідачів: Кіровської міської ради Луганської області та управління Державної казначейської служби у м. Кіровську Луганської області, проте ці доводи були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували, про що свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, а заявником не наведено обставин і фактів, які б спростовували висновки судів у цій частині позовних вимог.

Отже, судові рішення в оскаржуваній частині є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 17 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 28 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.В. Ступак

А.О.Леванчук

А.В.Маляренко