Рішення

від 29.06.2017 по справі 904/5090/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.06.2017 Справа № 904/5090/17 За позовом Селянського (фермерське) господарства "Руслан", с. Ковпаківка Магдалинівський район Дніпропетровська область

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Новомосковськ

Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 646 557, 72 грн. та компенсації моральної шкоди у розмірі 103 690, 00 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача - представник не з'явився;

від відповідача - ОСОБА_1, посвідчення водія від 18.06.1993р.;

- ОСОБА_2, витяг з договору від 10.05.17р.

Суть спору:

Селянське (фермерське) господарство "Руслан" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 283 360, 38 грн., з яких: 247 500, 00 грн. - передплата товару, 7 892, 88 грн. - 3% річних, 27 967, 50 грн. - інфляційні.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з поставки передплаченого позивачем товару в строк до 01.04.2016 року включно.

Відповідач проти позову заперечує, у відзиві вказує, що він не має перед позивачем зобов'язання щодо поставки йому товару в строк до 01.04.2016 року. Також, відповідач зазначає, що станом на 28.03.2016 року він готовий відвантажити позивачу товар, проте позивач відмовляється від поставки товару. До того ж, відповідач вказує, що він не має перед позивачем зобов'язання щодо здійснення поставки товару за власний рахунок. На вимогу позивача від 30.03.2017 року щодо повернення суми попередньої оплати товару у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань з поставки товару, 12.05.2017 року відповідачем надано відповідь, за змістом якої відповідач зазначає про відсутність з його боку порушення зобов'язань з поставки товару, та зазначає адресу, за якою перебуває товар, передплачений позивачем - АДРЕСА_1, та номер телефону відповідача для завчасного попередження позивачем про свою явку за вказаною адресою для отримання товару. Крім того, відповідач не заперечує наявність зобов'язання перед позивачем в частині поставки товару протягом 7 днів від дня вимоги позивача, проте позивачем не направлено відповідачу вимоги щодо поставки товару, натомість позивач просить відповідача повернути суму передплати товару, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань в частині поставки товару, що, на думку відповідача, не відповідає фактичним обставинам справи.

12.06.2017 року позивачем надано пояснення, згідно яких позивач вказує, що з огляду на приписи статті 197 ГК України, відповідач зобов'язаний здійснити поставку товару за місцезнаходженням підприємства позивача. Також, позивач зазначає, що адреса перебування передплаченого ним товару стала відома позивачу лише в судовому засіданні 24.05.2017 року. Разом з тим, позивач вказує, що згідно Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.05.2017 року за вказаною адресою зареєстровано земельну ділянку площею 3,3917 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами, яка перебуває в оренді ТОВ Фірма Мінерал . ТОВ Фірма Мінерал має ідентифікаційний код 22529511 та розташована за юридичною адресою вул. Фрунзе, 149 к. 308 у місті Полтава. Згідно інформації, викладеній на веб-сторінці ТОВ Фірма Мінерал , до продукції, яка виробляється та реалізується даним товариством, зокрема належить водяний розчин природного бішофіту. Згідно повідомлення, наданого менеджерами ТОВ Компанія Мінерал , вартість розчину бішофіту, яка виробляється товариством, складає 900,00 грн. за 1 тону, тобто вартість 9 тон розчину становить загальну вартість 8 100, 00 грн. Натомість, при укладенні господарського договору відповідач зобов'язувався здійснити поставку саме товару Бішофіт , а не його розчину, вартість якого становить 27 500 грн. за 1 тону (з врахуванням ПДВ), загальною вартістю 247 500, 00 грн. Таким чином, позивач дійшов висновку щодо відмінності товару, поставку якого відповідач зобов'язаний здійснити, та товару, який перебуває за адресою, зазначеною відповідачем у відповіді на вимогу позивача.

В судовому засіданні 12.06.2017 року оголошено перерву до 21.06.2017 року в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

21.06.2017 року від позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи згідно приписів ч.3 ст. 69 ГПК України та відкладення судового засідання на строк не менше 6 (шести) діб.

Розглянувши подане клопотання, суд зазначає наступне.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Крім того, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на те, що двохмісячний термін розгляду справи спливає 27.06.2017 року, відкладення справи на строк не менше 6 діб не вбачається можливим.

Між тим, відповідно до приписів частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на п'ятнадцять днів.

При цьому, суд зазначає, що позивачем не доведено винятковості обставин, що зумовлюють необхідність продовження строку розгляду спору.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про продовження строку розгляду спору та відкладення розгляду справи.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

На підставі усної домовленості між позивачем та відповідачем, останнім виставлено на оплату позивачу рахунок №23032016 від 23.03.2016 року, згідно якого 28.03.2016 року позивачем здійснено передплату добрива Бішофіт у кількості 9 тон. на суму 247 500,00 грн. (а.с.14).

Як вказує позивач, відповідачем порушено зобов'язання перед позивачем в частині поставки товару в строк до 01.04.2016 року, у зв'язку з чим він звернувся до відповідача з вимогою (від 30.03.2017 року) про повернення передплати у розмірі 247 500,00 грн. протягом 7 днів з дати отримання вимоги відповідачем.

Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Повернення відповідачем суми попередньої оплати товару у розмірі 247 500,00 грн. стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі зазначеної домовленості по поставці спірної продукції, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Таким чином, між сторонами, у спрощений спосіб (шляхом прийняття до виконання та складання видаткових накладних), укладено договір поставки товару.

Приписами статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно положень статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Між тим, господарський суд зазначає, що сторонами не погодженого строків поставки товару.

Так, приписами частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що у випадку якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до відповідача з вимогою щодо виконання зобов'язань перед позивачем з поставки передплаченого товару.

Таким чином, строк поставки товару не настав, а тому у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача суми попередньої оплати товару.

Разом з тим, в матеріалах справи наявна відповідь на вимогу позивача, згідно якої відповідач не заперечує факт наявності зобов'язань перед позивачем з поставки товару, та зазначає адресу, за якою позивач має забрати передплачений ним товар.

На підтвердження можливості виконати умови договору в частині передачі позивачу необхідної кількості товару відповідачем долучено до матеріалів справи довідку ТОВ "Фірма Мінерал" (а.с.52), згідно якої за ФОП ОСОБА_1 числиться 9 тон 100 кг бішофіту.

Згідно приписів статті 689 статті Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, виконання провадиться за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання (ч.3 ст. 532 ЦК України)

Між тим, посилання позивача на положення статті 197 Господарського кодексу України відхиляються судом, оскільки приписами наведеної статті визначено виконання зобов'язання за місцезнаходженням (місцем проживання) управненої сторони за грошовими зобов'язаннями, в той час як предметом даного спору є виконання зобов'язань з поставки товару.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо відсутності у відповідача зобов'язань перед позивачем з поставки товару власними засобами на адресу позивача.

З приводу тверджень позивача щодо наміру відповідача передати позивачу товар, відмінний від товару, за який позивачем здійснено передплату, суд зазначає, що позивачем не прийнято та не оглянуто товар, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1, а тому висновки щодо його невідповідності замовленому товару, є передчасними.

Викладене є підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Повне рішення складено 26.06.2017