Рішення

від 12.06.2017 по справі 910/5014/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2017№910/5014/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АКТИВЛІЗИНГ

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСПОРТНА ГРУПА

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Газенерголізинг

2. Товариство з обмеженою відповідальністю Директ-Лізинг

про стягнення 16 057 040, 68 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Максимченко І.В. за довіреністю № 10/02/2017-2 від 10.02.2017;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АКТИВЛІЗИНГ" (надалі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю"ТРАНСПОРТНА ГРУПА" (надалі по тесту - відповідач) про стягнення 33 438 219,72 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.03.2017 порушено провадження у справі № 910/5014/17, на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Газенерголізинг" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Директ-Лізинг", розгляд справи призначено на 24.04.2017 року.

14.04.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 16 057 040,68 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 29.05.2017 року.

12.05.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представниками позивача та третьої особи-1 подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.05.2017, в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору у справі № 910/5014/17 на п'ятнадцять днів, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 12.06.2017 року.

В судовому засіданні 12.06.2017 року судом прийнято до розгляду подану 14.04.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 16 057 040,68 грн., у зв'язку з чим має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Представник позивача в судовому засіданні 12.06.2017 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання 12.06.2017 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до пунктів 3.9., 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Як на тому наголошено у пункті 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка повноважних представників відповідача та третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Разом з тим, суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 12.06.2017 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.03.2013 року між третьою особою-1 (Позикодавець) та відповідачем (Позичальник) було укладено Договір № 27-03-ФП про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до п. 1.1. якого Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Поворотна фінансова допомога - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до даного Договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 16 100 000,00 грн. без ПДВ.

За умовами п. 2.2. Договору поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Відповідно до п. 2.3. Договору поворотна фінансова допомога надається Позикодавцем частинами. Термін надання не повинен перевищувати одного календарного дня з дати надання Позичальником Позикодавцю усної або письмової /на розсуд Позичальника/ заявки на одержання чергового траншу. Перерахування грошових коштів здійснюється Позикодавцем на поточний рахунок Позичальника.

Пунктами 3.1., 3.2. Договору передбачено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 27.03.2014 року. Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок Позикодавця в установі банку.

На виконання умов Договору третя особа-1 перерахувала відповідачу грошові кошти у розмірі 16 057 040,68 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії банківських виписок.

Проте, відповідач в порушення взятих на себе договірних зобов'язань грошові кошти третій особі-1 не повернув, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 16 057 040, 68 грн.

16.12.2016 року між третьою особою-1 (Первісний кредитор) та Третьою особою-2 (Новий кредитор) було укладено Договір відступлення права вимоги № ГД-9, відповідно до п. 2.1. якого в порядку та на умовах, визначених Договором, Первісний кредитор відступає за плату Новому кредитору належні йому права вимоги за Договором фінансової допомоги, а Новий кредитор заміняє Первісного кредитора як сторону - кредитора у Договорі фінансової допомоги та приймає на себе всі його права та обов'язки за Договором фінансової допомоги. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору вартість права вимоги, що відступається (відчужується) в порядку та на умовах, передбачених Договором. При цьому, Новий кредитор набуватиме статус правонаступника Первісного кредитора відповідно до чинного законодавства у судових процесах/виконавчих провадженнях, пов'язаних із правом вимоги.

Пунктом 1.1. Договору вищевказаного Договору третя особа-1 та третя особа-2 визначили, що в цьому Договорі терміни вживаються у такому значенні:

- Боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю ТРАНСПОРТНА ГРУПА (код ЄДРПОУ 34803428), який є Позичальником за Договором фінансової допомоги № 27-03-ФП від 27.03.2013, що укладений між Первісним кредитором та Боржником;

- Договір фінансової допомоги - договір фінансової допомоги № 27-03-ФП від 27.03.2013, що укладений між Первісним кредитором та Боржником;

- Права вимоги - всі права вимоги Первісного кредитора до Боржника станом на дату відступлення Прав Вимоги за Договором фінансової допомоги щодо погашення заборгованості, штрафних санкцій та інших платежів, визначених Договором фінансової допомоги. Розрахунок заборгованості Боржника за Договором фінансової допомоги станом на дату укладення Договору міститься в Додатку № 1 до Договору;

- Дата відступлення Прав Вимоги - дата повного виконання Новим кредитором обов'язку сплатити Первісному Кредитору вартість прав вимоги в розмірі та порядку відповідно до умов

- Вартість Права вимоги - сума грошових коштів, що підлягає сплаті Новим кредитором Первісному кредитору за передання права вимоги.

Відповідно до п. 2.2. Договору № ГД-9 від 16.12.2016 в Дату відступлення прав вимоги Первісний кредитор вважається таким, що відступив, а Новий кредитор таким, що прийняв та набув Права вимоги до Боржника та набув усіх прав та обов'язків сторони - кредитора за Договором фінансової допомоги. Права вимоги переходять до Нового кредитора в повному обсязі, безвідривно та без можливості зворотнього відступлення (викупу). З дати відступлення права вимоги Новий кредитор вправі самостійно розпоряджатися Правом вимоги на власний розсуд без згоди Первісного кредитора.

Пунктом 2.3. Договору № ГД-9 від 16.12.2016 передбачено, що на дату укладання Договору, Право вимоги, зобов'язання за Договором фінансової допомоги є дійсними. Новий кредитор приймає на себе всі ризики, пов'язані з визнанням Права вимоги, Договору фінансової допомоги недійсним, з будь-якими судовими рішеннями або діями Боржника щодо заперечення (оспорювання) своїх обов'язків та/або умов Договору фінансової допомоги після укладання цього Договору.

Не пізніше 15 календарних днів з Дати відступлення Права вимоги за Договором фінансової допомоги, згідно умов Договору, Первісний кредитор повідомляє Боржника про факт відступлення прав вимоги за Договором фінансової допомоги шляхом направлення повідомлення за формою згідно Додатку № 2 до Договору. Повідомлення направляється рекомендованим листом та/або вручається іншим способом, який дозволяє достовірно довести дату відправлення повідомлення. Первісний кредитор несе відповідальність за направлення зазначених повідомлень, але не несе відповідальність за отримання Боржником такого повідомлення та ознайомлення із його змістом (п. 2.5. Договору № ГД-9 від 16.12.2016).

Згідно з п. 3.1. Договору № ГД-9 від 16.12.2016 загальна вартість прав вимоги за Договором становить 500 грн. 00 коп.

На виконання умов Договору № ГД-9 від 16.12.2016 третя особа-2 перерахувала третій особі-1 5 00,00 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія банківської виписки від 30.12.2016 року.

27.01.2017 року третя особа-1 направила відповідачу повідомлення № ГД-9/2 від 13.01.2017 про заміну кредитора за Договором № 27-03-ФП від 27.03.2013.

Згідно з Актом приймання-передачі від 13.01.2017 третя особа-1 передала третій особі-2 документацію за Договором відступлення права вимоги № ГД-9 від 16.12.2016.

В подальшому, 13.02.2017 року між третьою особою-2 (Первісний кредитор) та позивачем (Новий кредитор) було укладено Договір відступлення права вимоги № ДА-9, відповідно до п. 2.1. якого в порядку та на умовах, визначених Договором, Первісний кредитор відступає за плату Новому кредитору належні йому права вимоги за Договором фінансової допомоги, а Новий кредитор заміняє Первісного кредитора як сторону - кредитора у Договорі фінансової допомоги та приймає на себе всі його права та обов'язки за Договором фінансової допомоги. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору вартість права вимоги, що відступається (відчужується) в порядку та на умовах, передбачених Договором. При цьому, Новий кредитор набуватиме статус правонаступника Первісного кредитора відповідно до чинного законодавства у судових процесах/виконавчих провадженнях, пов'язаних із правом вимоги.

Пунктом 1.1. Договору вищевказаного Договору третя особа-1 та третя особа-2 визначили, що в цьому Договорі терміни вживаються у такому значенні:

- Боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю ТРАНСПОРТНА ГРУПА (код ЄДРПОУ 34803428), який є Позичальником за Договором фінансової допомоги № 27-03-ФП від 27.03.2013, що укладений між Первісним кредитором та Боржником;

- Договір фінансової допомоги - договір фінансової допомоги № 27-03-ФП від 27.03.2013, що укладений між Первісним кредитором та Боржником;

- Права вимоги - всі права вимоги Первісного кредитора до Боржника станом на дату відступлення Прав Вимоги за Договором фінансової допомоги щодо погашення заборгованості, штрафних санкцій та інших платежів, визначених Договором фінансової допомоги. Розрахунок заборгованості Боржника за Договором фінансової допомоги станом на дату укладення Договору міститься в Додатку № 1 до Договору;

- Дата відступлення Прав Вимоги - дата повного виконання Новим кредитором обов'язку сплатити Первісному Кредитору вартість прав вимоги в розмірі та порядку відповідно до умов

- Вартість Права вимоги - сума грошових коштів, що підлягає сплаті Новим кредитором Первісному кредитору за передання права вимоги.

Відповідно до п. 2.2. Договору № ДА-9 від 13.01.2017 в Дату відступлення прав вимоги Первісний кредитор вважається таким, що відступив, а Новий кредитор таким, що прийняв та набув Права вимоги до Боржника та набув усіх прав та обов'язків сторони - кредитора за Договором фінансової допомоги. Права вимоги переходять до Нового кредитора в повному обсязі, безвідривно та без можливості зворотнього відступлення (викупу). З дати відступлення права вимоги Новий кредитор вправі самостійно розпоряджатися Правом вимоги на власний розсуд без згоди Первісного кредитора.

Пунктом 2.3. Договору № ДА-9 від 13.01.2017 передбачено, що на дату укладання Договору, Право вимоги, зобов'язання за Договором фінансової допомоги є дійсними. Новий кредитор приймає на себе всі ризики, пов'язані з визнанням Права вимоги, Договору фінансової допомоги недійсним, з будь-якими судовими рішеннями або діями Боржника щодо заперечення (оспорювання) своїх обов'язків та/або умов Договору фінансової допомоги після укладання цього Договору.

Не пізніше 15 календарних днів з Дати відступлення Права вимоги за Договором фінансової допомоги, згідно умов Договору, Первісний кредитор повідомляє Боржника про факт відступлення прав вимоги за Договором фінансової допомоги шляхом направлення повідомлення за формою згідно Додатку № 2 до Договору. Повідомлення направляється рекомендованим листом та/або вручається іншим способом, який дозволяє достовірно довести дату відправлення повідомлення. Первісний кредитор несе відповідальність за направлення зазначених повідомлень, але не несе відповідальність за отримання Боржником такого повідомлення та ознайомлення із його змістом (п. 2.5. Договору № ГД-9 від 16.12.2016).

Згідно з п. 3.1. Договору № ДА-9 від 13.01.2017 загальна вартість прав вимоги за Договором становить 600 грн. 00 коп.

Новий кредитор зобов'язується сплатити Первісному Кредитору загальну вартість Права Вимоги, вказану в п. 3.1. Договору, не пізніше десяти календарних днів з дня укладення цього Договору шляхом переказу коштів на рахунок Первісного кредитора 9п. 3.2. Договору № ДА-9 від 13.01.2017).

Пунктом 5.1. Договору № ДА-9 від 13.01.2017 передбачено, що протягом 15 днів з дати відступлення Прав Вимоги за Договором фінансової допомоги згідно умов Договору, Первісний кредитор передає, а Новий кредитор зобов'язаний прийняти Документацію, про що складається Акт приймання-передачі, що є Додатком № 3 до Договору. Приймання-передача документації здійснюється уповноваженими представниками сторін за місцезнаходженням Нового кредитора: Україна, м. Київ, проспект Голосіївський, 70.

На виконання умов Договору № ДА-9 від 13.01.2017 позивач перерахував третій особі-2 600,00 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія банківської виписки від 19.01.2017 року.

27.01.2017 року третя особа-2 направила відповідачу повідомлення від 19.01.2017 про заміну кредитора за Договором № 27-03-ФП від 27.03.2013.

Згідно з Актом приймання-передачі від 20.01.2017 третя особа-2 передала позивачу документацію за Договором відступлення права вимоги № ДА-9 від 13.01.2017.

24.02.2017 року позивач направив на адресу відповідача письмову вимогу № 15 від 22.02.2017 про погашення заборгованості у розмірі 16 057 040,68 грн., яка відповідачем була залишена без задоволення.

Оскільки заборгованість у розмірі 16 057 040, 68 грн. відповідачем погашена не була, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. ст. 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

З аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Пунктом 8.4 Договору № 27-03-ФП про надання поворотної фінансової допомоги від 27.03.2013 передбачено, що жодна із сторін не може передавати свої права за даним Договором третій стороні без письмової згоди другої сторони .

Тобто, положення Договору № 27-03-ФП від 27.03.2013 містять обмеження щодо передачі своїх прав та обов'язків третій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, на виключення із загального правила щодо заміни кредитора в зобов'язанні, сторони договору можуть домовитись про заборону можливості відступлення кредитором права вимоги третій особі. Тобто, сторони договору є вільними у включенні в зміст договору умови про заборону заміни кредитора. В такому випадку, кредитор за договором не вправі передавати свої права іншій особі.

Заборона договором на заміну кредитора в зобов'язанні, що виникає на підставі цього договору, не є перешкодою для заміни кредитора в зобов'язанні лише в тому випадку, коли боржником надано згоду на таку заміну, оскільки перевагу при правозастосуванні слід надати згоді боржника як спеціальній юридичній дії, в порівнянні з якою встановлена договором заборона повинна кваліфікуватись як загальна.

Як зазначалось судом вище, пунктом 8.4. Договору № 27-03-ФП від 27.03.2013 передбачено, що жодна із сторін не може передавати свої права за даним Договором третій стороні без письмової згоди другої сторони.

Ухвалами від 29.03.2017, 24.04.2017, 29.05.2017 суд зобов'язував позивача надати докази в підтвердження надання відповідачем згоди на передачу ТОВ Газенерголізинг своїх прав за Договором № 27-03-ФП про надання поворотної фінансової допомоги від 27.03.2013 (п. 8.4. Договору), проте, таких доказів суду надано не було.

Отже, матеріали справі не містять жодних доказів на підтвердження того, що відповідач надав згоду на заміну кредитора за цим Договором.

При цьому, суд зазначає, що сторони у п. 2.4. Договорів відступлення прав вимоги безпідставно зазначили про те, що відступлення права вимоги за Договором фінансової допомоги не потребує згоди Боржника і здійснюється без отримання такої згоди, оскільки це суперечить п. 8.4. Договору № 27-03-ФП про надання поворотної фінансової допомоги від 27.03.2013.

Враховуючи вищевикладене, за висновком суду, передання кредитором своїх прав іншій особі всупереч умовам первісного договору, за яким боржник має цивільні обов'язки, є підставою для визнання правочину відступлення права вимоги недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки він суперечить вимогам частини 1 ст. 516 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові пленуму Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року по справі № 3-43гс15, прийнятій за результатами розгляду заяви щодо неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, а також постановах Вищого господарського суду України від 26.10.2016 у справі № 911/3515/14, від 26.01.2016 у справі № 910/14811/15, від 15.06.2016 у справі № 914/4144/15 та багатьох інших.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Отже, вказана норма процесуального права передбачає право господарського суду визнати недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний із предметом спору договір, який суперечить законодавству, тобто, в тому випадку, коли визнання недійсним договору не є предметом позову і позовна вимога не полягає у визнанні договору недійсним, а лише ґрунтується на договорі, який суд може визнати недійсним в силу наведеної вимоги.

При цьому, застосування даної норми господарським судом при прийнятті рішення можливе у разі одночасної наявності таких умов: пов'язаність оспорюваного договору з предметом спору та невідповідність (суперечність) вказаного договору законодавству.

Таким чином, розглядаючи позовні вимоги, що випливають з договору, суд у будь-якому випадку повинен перевірити правомірність цього договору, і встановивши, що його зміст договору суперечить чинному законодавству, керуючись ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, може за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або частково.

Як на тому наголошено у п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України). Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про визнання недійсними Договору відступлення права вимоги № ГД-9 від 16.12.2016, укладеного між ТОВ Газенерголізинг та ТОВ Директ-Лізинг , а також Договору відступлення права вимоги № ДА-9 від 13.01.2017, укладеного між ТОВ Директ-Лізинг та ТОВ АКТИВЛІЗИНГ .

Доводи позивача та третьої особи-1, викладені у письмових поясненнях від 12.05.2017 не спростовують наведених вище висновків суду, у зв'язку з чим до уваги не приймаються.

Враховуючи те, що Договори, на підставі яких позивачем заявлені вимоги, судом визнано недійсними, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення на підставі означених Договорів заборгованості у розмірі 16 057 040,68 грн.

Згідно з п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено необґрунтованість заявлених позовних вимог, вони не підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Визнати недійсним Договір відступлення права вимоги № ГД-9, укладений 16 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Газенерголізинг (36020, місто Полтава, вулиця Паризької Комуни, будинок 36А; код ЄДРПОУ 35840240) та Товариством з обмеженою відповідальністю Директ-Лізинг (01033, місто Київ, вулиця Паньківська, будинок 18; код ЄДРПОУ 40988972).

2. Визнати недійсним Договір відступлення права вимоги № ДА-9, укладений 13 січня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Директ-Лізинг (01033, місто Київ, вулиця Паньківська, будинок 18; код ЄДРПОУ 40988972) та Товариством з обмеженою відповідальністю АКТИВЛІЗИНГ (03040, місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 70; код ЄДРПОУ 40992622).

3. В задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.06.2017.

Суддя М.Є. Літвінова