Рішення

від 20.06.2017 по справі 910/7639/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2017Справа №910/7639/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО"

до Житлово-будівельний кооператив "Кристал-23"

про стягнення 129 724,01 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Куцицький О.А. (директор)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "КИЇВЕНЕРГО" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-23" (відповідач) 129724,01 грн., з яких: 100000,00 грн. - борг, 23944,74 грн. - інфляційна складова боргу, 5779,26 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов угоди №Р1640059-08/15 від 17.08.2015 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1640059 від 01.08.1999 щодо сплати боргу за використану електричну енергію в строки, визначені вказаною угодою, у зв'язку з чим, позивачем заявлено до стягнення суму основного боргу у розмірі 100000,00 грн. Також, внаслідок прострочення грошового зобов'язання, позивачем нараховані 3% річних у розмірі 5779,26 грн. та інфляційну складову боргу у розмірі 23944,74 грн.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 15.05.2017 порушено провадження у справі № 910/7639/17, розгляд справи призначено на 01.06.2017.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 01.06.2017 розгляд справи №910/7639/17 відкладено на 20.06.2017.

16.06.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшли документи по справі та конррозрахунок інфляційних втрат та 3% річних, згідно із яким, загальний розмір інфляційної складової заборгованості становить 23644,73 грн., загальний розмір 3% річних - 5746,85 грн.

20.06.2017 через канцелярію суду від позивача надійшли документи по справі та клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судове засідання 20.06.2017 не з'явився.

В судовому засіданні 20.06.2017, розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю представника позивача бути присутнім в судовому засіданні, суд зазначає наступне.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Зазначені обставини та підстави оцінюються судом, який розглядає справу з метою реалізації наданого йому права на відкладення розгляду справи.

Неможливість бути присутнім в судовому засіданні представника учасника процесу не являється такими обставинами. При цьому, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість представника позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні.

Також судом враховано, що позивачем реалізовано надані йому процесуальні права шляхом участі у судовому засіданні 01.06.2017 та подання доказів по справі.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 20.06.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.1999 між позивачем як енергопостачальною організацією та відповідачем як абонентом укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1640059 (далі - договір), відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком №1 до цього договору (п. 2.2.1.).

Згідно із пунктом 2.3.1. договору, абонент зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

17.08.2015 між позивачем та відповідачем укладено угоду №Р1640059-08/15 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1640059 від 01.08.1999 (надалі - угода про реструктуризацію заборгованості).

Відповідно до п. 1 угоди про реструктуризацію заборгованості, споживач (відповідач) визнає та підтверджує заборгованість перед енергопостачальною організацією (позивачем) за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №1640059 від 01.08.1999 станом на 01.07.2015 загальною сумою 223690,74 грн.

Згідно із п. 2 угоди про реструктуризацію заборгованості, відповідач зобов'язується сплатити зазначену у п. 1 цієї угоди суму протягом серпня 2015 року - липня 2016 року щомісячними платежами згідно із додатком 1 цієї угоди до 25 числа кожного місяця за тарифною групою згідно із вищевказаним договором за реквізитами вказаними у даній угоді.

Так, згідно із умовами угоди, відповідач зобов'язався здійснювати оплату заборгованості за наступним графіком: серпень 2015 року - 18640,95 грн., вересень 2015 року - 18640,95 грн., жовтень 2015 року - 18640,95 грн., листопад 2015 року - 18640,95 грн., грудень 2015 року - 18640,95 грн., січень 2016 року - 18640,95 грн., лютий 2016 року - 18640,95 грн., березень 2016 року - 18640,95 грн., квітень 2016 року - 18640,95 грн., травень 2016 року - 18640,95 грн., червень 2016 року - 18640,95 грн., липень 2016 року - 18640,95 грн.

Відповідно до п. 4 угоди про реструктуризацію заборгованості, у разі порушення відповідачем умов цієї угоди (невиконання або неналежне виконання) вона може бути розірвана в односторонньому порядку за заявою позивача. При цьому умова угоди щодо розстрочення сплати боргу втрачає чинність та позивач набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу. У такому разі угода вважається розірваною через один місяць після письмового повідомлення позивача про це відповідача.

Ця угода є невід'ємною частиною договору на постачання електричної енергії №1640059 від 01.08.1999 (пункт 5 угоди).

У зв'язку із невиконанням відповідачем умов угоди №Р1640059-08/15 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору №1640059 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.1999, позивачем заявлено про стягнення з відповідача суму основного боргу у розмірі 10000,00 грн., 3% річних у розмірі 5779,26 грн. та інфляційну складову боргу у розмірі 23944,74 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, у зв'язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №1640059 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.1999 в частині оплати використаної електричної енергії та наявністю заборгованості за вказаним договором у розмірі 223690,74 грн., між позивачем та відповідачем укладено угоду №Р1640059-08/15 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію за вказаним договором.

Згідно із угодою про реструктуризацію заборгованості, відповідач визнав та підтвердив факт наявності станом на 01.07.2015 заборгованості за договором №1640059 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.1999 у сумі 223690,74 грн. та зобов'язався здійснювати оплату заборгованості протягом серпня 2015 року - липня 2016 року щомісячними платежами до 25 числа кожного місяця за графіком: серпень 2015 року - 18640,95 грн., вересень 2015 року - 18640,95 грн., жовтень 2015 року - 18640,95 грн., листопад 2015 року - 18640,95 грн., грудень 2015 року - 18640,95 грн., січень 2016 року - 18640,95 грн., лютий 2016 року - 18640,95 грн., березень 2016 року - 18640,95 грн., квітень 2016 року - 18640,95 грн., травень 2016 року - 18640,95 грн., червень 2016 року - 18640,95 грн., липень 2016 року - 18640,95 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем умов угоди про реструктуризацію заборгованості, у зв'язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем за отриману теплову енергію становить 100000,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за угодою №Р1640059-08/15 від 17.08.2015 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1640059 від 01.08.1999 у розмірі 100000,00 грн. належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки, розмір невиконаного зобов'язання за угодою про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1640059 від 01.08.1999 підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 100000,00 грн.

Позивач, також, просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 5779,26 грн. та інфляційну складову боргу у розмірі 23944,74 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат позивачем допущено помилки, а тому за перерахунком суду 3% річних становлять 5680,50 грн., інфляційні втрати - 23554,74 грн., у зв'язку із чим, вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельний кооператив "Кристал-23" (02097, м. Київ, вулиця Оноре де Бальзака, будинок 61-А, ідентифікаційний код 22865381) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість у розмірі 100000,00 грн., 3% річних у розмірі 5680,50 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 23554,74 грн., судові витрати у розмірі 1938,53 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 26.06.2017.

Суддя С.О. Турчин