Рішення

від 22.06.2017 по справі 910/7242/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2017Справа №910/7242/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство Муніципального

Господарства"

про стягнення 974600,00 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача не з'явились

від відповідача Дмітірєв С.О. (за дов.)

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.06.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство Муніципального Господарства" про стягнення попередньої оплати за договором поставки № 21/05-14 від 21.05.2015 в сумі 974600,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання по поставці товару, в зв'язку з чим позивач просить повернути йому суму попередньої оплати у розмірі 974600,00 грн.

Ухвалою суду від 11.05.2017 порушено провадження у справі № 910/7242/17, розгляд останньої призначено на 01.06.2017.

Відповідач в судове засідання 01.06.2017 не з'явився, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, однак подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 01.06.2017 розгляд справи відкладено на 22.06.2017.

Через загальний відділ діловодства суду 22.06.2017 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги, однак просив розстрочити суму заборгованості перед позивачем на 48 місяців, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем.

Представник позивача в судове засідання 22.06.2017 не з'явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином, подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи в разі неможливості вирішення спору в даному засіданні. Позивач необгрунтував заявлене клопотання відповідно до вимог ст.77 ГПК України. За таких обставин суд відмовив в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

21.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство Муніципального Господарства" (постачальник) укладено договір поставки № 21/05-14 відповідно до п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язується передати котельне обладнання, матеріали, комплектуючі, у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та повністю оплатити його ціну. Кількість, асортимент, одиниця виміру та ціна одиниці виміру, строки та умови поставки товару визначаються сторонами у специфікаціях, які оформлені як додатки, що є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.5 договору товар поставляється і передається у власність покупця на умовах DDP (Інкотермс 2010) склад покупця, за адресою: Шепетівка, провулок Короленко, 1 А.Постачальник зобов'язується передати товар, у рамках цього договору покупцеві у повному обсязі одноразово, відповідно до умов, визначених у специфікації на окрему поставку товару. Строк поставки визначається сторонами у специфікації. Зобов'язання постачальника з поставки вважається виконаним з моменту передання товару покупцю. Моментом передачі товару покупцю є підписання сторонами видаткової накладної на такий товар.

Загальна вартість (ціна) цього договору визначається у специфікації № 1. Асортимент, ціна кожної окремої поставки товару та порядок оплати за неї погоджується сторонами та зазначається у відповідній специфікації, яка становить невід'ємну частину цього договору. Оплата ціни товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок продавця в строк визначений у специфікації та рахунку. Оплата ціни товару здійснюється на підставі положень даного договору, специфікації та рахунку (п. 4.1, 4.2, 4.3 договору).

До матеріалів справи долучено специфікацію № 1 від 21.05.2014, якою передбачено поставку водогрійного котла у кількості 3 штуки на суму 799850,00 грн. та пальника газового у кількості 3 штуки на суму 430610,00 грн. Загальна вартість товару згідно специфікації № 1 та договору № 21/05-14 від 21.05.2014 становить 1476552,00 грн.

Згідно п. 3.1, 3.2, 3.3 специфікації Попередня оплата за Товар згідно з Специфікацією №1 до Договору поставки № 21/05-14 від 21.05.14 сплачується Покупцем в термін 3 (трьох) банківських днів, починаючи з дати підписання цього Договору та становить 35% (тридцять п'ять відсотків) вартості Товару. Наступну оплату в розмірі 30% (тридцяти відсотків) вартості Товару згідно зі Специфікацією №1 до Договору поставки № 21/05-14 від 21.05.2014. Наступну оплату в розмірі 35% (тридцять п'ять відсотків) вартості Товару згідно зі Специфікацією №1 до Договору поставки № 21/05-14 від 21.05.14 Покупець здійснює в термін до 31 грудня 2014 р. Покупець здійснює 100% оплату за Товар за цим Договором до 31.12.2014р. включно.

Товар відвантажується Постачальником після надходження на розрахунковий рахунок Продавця, що вказаний в реквізитах 65% (шести десяти п'яти відсоткової) вартості Товару, що зазначена в п.3.1 та п. 3.2 цієї Специфікації №1, до Договору поставки № 21/05-14 від 21.05.14. Поставка Товару здійснюється до 31.10.2014 року з моменту здійснення оплати 65% (шістдесяти п'яти відсоткової) вартості Товару, що зазначена в п.3.1 та 3.2 цієї Специфікації №1. до Договору поставки № 21/05- 14 від 21.05.14, але не пізніше 22.07.2014.

Відповідно до п. 9.1. Договору, цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку, до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Позивач здійснив попередню оплату товару, що підтверджується копіями платіжних доручень: № 879 від 28.08.2014 на суму 60000,00 грн.; № 885 від 28.08.2014 на суму 90000,00 грн.; № 690 від 20.06.2014 на суму 240000,00 грн.; № 614 від 27.05.2014 на суму 520000,00 грн.; № 679 від 19.06.2014 на суму 64600,00 грн. Загальна сума сплаченої попередньої оплати становить 974600,00 грн., що становить 66% від загальної ціни договору.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 25.01.2017 № 86, в якій просив відповідача повернути суму попередньої оплати.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договором № 21/05-14 від 21.05.2014 встановлено, що товар має бути поставлений не пізніше 22.07.2014.

Судом встановлено, що відповідача не поставив товар у строк, визначений договором, тобто порушив свої договірні зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Отже позивач скористався своїм правом, передбаченим ст. 693 ЦК України, в зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку з поставки товару та звернувся до суду з вимогою повернути перераховану ним суму попередньої оплати.

Вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 974600,00 грн.

Крім того, відповідач не заперечує факту порушення ним договірних зобов'язань та визнає існування заборгованості з повернення попередньої оплати. Однак, просить суд розстрочити сплату заборгованості на 48 місяців, в зв'язку з тяжким фінансовим становищем. В підтвердження скрутного фінансового становища відповідач надає фінансовий звіт від 01.01.2017 за 2016 рік.

Щодо заяви відповідача про розстрочку виконання рішення на 1 рік у зв'язку з скрутним фінансовим становищем, суд зазначає наступне.

Так, п.п. 3, 6 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено право, а не обов'язок господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; розстрочити виконання рішення.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Своєю заявою відповідач просить суд розстрочити виконання рішення про стягнення грошових коштів на 4 роки та обґрунтовує скрутним фінансовим становищем та наявністю дебіторської заборгованості інших контрагентів відповідача, за рахунок якої відповідач має намір погасити заборгованості перед позивачем протягом 4 років.

Проте, відповідачем не подано суду жодних належних доказів на підтвердження викладених в заяві обставин відсутності у нього грошових коштів та того, що вони з'являться протягом 4 років.

Відповідач зазначає про існування дебіторської заборгованості його контрагентів, однак Товариство з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" не повинно обмежуватись у своєму праві власності на грошові кошти, в зв'язку з неналежним виконанням третім особами зобов'язань перед відповідачем.

У своїй заяві відповідач зазначає лише про свої інтереси. При цьому, відповідач не зробив жодної спроби обґрунтувати дотримання справедливого балансу прав та інтересів сторін у спорі з урахуванням тієї обставини, що товар мав бути поставлений ще у 2014 році, коли і були перерахована сума попередньої оплати позивачем. Тобто уже протягом 3 років стягувач позбавлений можливості користуватись своєю власністю (грошовими коштами). При цьому, господарський суд зауважує, що такий строк розстрочення виконання рішення (4 роки) для стягувача є надмірно тривалим, зважаючи на те, що протягом цього періоду він не матиме можливості користуватися своїми грошовими коштами без отримання будь-якої компенсації, оскільки за практикою Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.02.2016 у справі № 3-1276гс15, "невиконання грошового зобов'язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з розстроченням або відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, за період такого розстрочення або відстрочення".

Суд, вирішуючи питання щодо відстрочки виконання рішення суду, бере до уваги принцип рівності матеріальних інтересів обох сторін у справі та зазначає, що непогашення боржником заборгованості з моменту винесення рішення у даній справі та наявність інфляційних процесів у економіці держави за вказаний період часу порушує матеріальні інтереси позивача (стягувача), а також може призвести до негативних наслідків для нього.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не доведено та не надано належних доказів на підтвердження наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення та роблять його неможливим, що було б підставою для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду по даній справі.

Крім того, судом враховано, що відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України відсутність коштів у боржника не вважається випадком, який звільняє останнього від відповідальності за порушення ним зобов'язання.

Суд також зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутися до суду в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України з заявою про відстрочку виконання рішення на стадії його виконання, надавши відповідні докази.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що розстрочка виконання рішення суду сприятиме як можливості продовження господарської діяльності заявника, так і зробить реальною можливість отримання боргу позивачем, та не зашкодить матеріальним інтересам та фінансовому стану останнього, а тому заява є такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд відмовляє відповідачу у розстроченні суми заборгованості.

Таким чином суд дійшов висновку, що позов щодо стягнення попередньої оплати вартості товару в сумі 974600,00 грн. обґрунтований, підтверджується зібраними у справі доказами, відтак підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство муніципального господарства" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 31, код ЄДРПОУ 36017899) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" (30400, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Судилківська, буд. 9, офіс 203, код ЄДРПОУ 37587657) попередню оплату за договором в сумі 974600 (дев'ятсот сімдесят чотири тисячі шістсот ) грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 14619 (чотирнадцять тисяч шістсот дев'ятнадцять) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили, видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.06.2017

Суддя І.В. Усатенко