Рішення

від 27.06.2017 по справі 910/7879/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2017Справа №910/7879/17 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лікувально - діагностичний центр Медичний центр Агапіт до про Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Крона стягнення заборгованості у розмірі 34 562 грн. 27 коп. Представники:

від Позивача: Симбірцев Є.В. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: Барабой К.М. (представник за Довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю Лікувально - діагностичний центр Медичний центр Агапіт (надалі також - Позивач ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Крона (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 34 562 грн. 27 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 22.06.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Лікувально - діагностичний центр Медичний центр Агапіт (Виконавець) та Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Крона (Замовник) було укладено Договір про надання медичних послуг №6, відповідно до умов якого Замовник доручив, а Виконавець зобов'язався надавати медичні послуги (лікувальні, діагностичні та консультаційні) пацієнтам (представникам) від Замовника в обсязі і на умовах, передбачених даним Договором. Як зазначає Позивач, він належним чином виконав свої зобов'язання за цим Договором, що підтверджується Актами виконаних робіт на загальну суму 16 850 грн. 50 коп., які були направлені на адресу Відповідача, проте Відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасного здійснення оплати за надані послуги в повному обсязі. Таким чином, заборгованість Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Крона перед Товариством з обмеженою відповідальністю Лікувально - діагностичний центр Медичний центр Агапіт становить 17 595 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Крона пеню у розмірі 12 646 грн. 13 коп., 3% річних у розмірі 984 грн. 84 коп. та інфляційні у розмірі 3 336 грн. 30 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2017 року порушено провадження у справі № 910/7879/17, судове засідання призначено на 07.06.2017 року.

07.06.2017 року в судове засідання з'явились представники сторін. В судовому засіданні представник позивача подав довідку про відсутність аналогічного спору на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 18.05.2017 року, а представник відповідача подав заперечення на позовну заяву.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача:

- надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням заперечень на позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона";

- здійснити обґрунтований розрахунок пені, 3% річних та інфляційних за кожним Актом окремо із зазначенням періоду початку прострочки Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" та закінчення такого нарахування, відповідно до вимог ч. 5 ст. 254, ст. 530 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України;

- надати докази на підтвердження направлення на адресу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" актів та рахунків відповідно до п. 2.4. Договору №6 від 22.06.2015 року.

2) Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості за Договором №6 від 22.06.2015 року у розмірі 17 595,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 року відкладено розгляд справи на 27.06.2017 року, у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі.

22.06.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення, якими просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Крона заборгованість у розмірі 17 595 грн. 00 коп., пеню у розмірі 2 716 грн. 33 коп., 3% річних у розмірі 291 грн. 80 коп. та інфляційні у розмірі 1 604 грн. 57 коп.

В судовому засіданні 27 червня 2017 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив Суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представник Відповідача надав усні пояснення по суті спору.

Суд, розглянувши письмові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю Лікувально - діагностичний центр Медичний центр Агапіт від 22.06.2017 року зазначає, що згідно із п. 3.11 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, об'єднання позовних вимог, зміну предмета або підстав позову.

В даному випадку Заява Товариства з обмеженою відповідальністю Лікувально - діагностичний центр Медичний центр Агапіт фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, Суд приймає Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Лікувально - діагностичний центр Медичний центр Агапіт до розгляду.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 27 червня 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

22.06.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Лікувально - діагностичний центр Медичний центр Агапіт (Виконавець) та Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Крона (Замовник) було укладено Договір про надання медичних послуг №6, відповідно до умов якого Замовник доручив, а Виконавець зобов'язався надавати медичні послуги (лікувальні, діагностичні та консультаційні) пацієнтам (представникам) від Замовника в обсязі і на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 2.4 Договору оплата наданих клієнтам медичних послуг здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Виконавця в термін до 20 робочих днів після отримання Замовником наступних документів: акту виконаних робіт, в якому зазначається: діагноз, тривалість лікування Клієнтів, перелік наданих медичних послуг та їх вартість (Додаток №3 до даного Договору); рахунків на оплату вартості наданих медичних послуг.

Згідно з п.5.1 Договору кожного місяця Виконавець по факту надання медичних послуг пацієнтам від Замовника складає акт виконаних робіт (що містить ПІБ пацієнта, номер полісу, діагноз, перелік наданих послуг, загальну вартість послуг) і надсилає Замовнику поштою з повідомленням про вручення на адресу, вказану в даному договорі, або надає через кур'єра.

Замовник протягом 10 робочих днів з дати отримання розглядає акт виконаних робіт. У разі погодження уповноважена особа Замовника у вказаний строк (10 робочих днів) підписує такий акт, засвідчує печаткою підприємства і повертає 1 екземпляр Виконавцю. (п.5.2 Договору)

У п.5.3 Договору зазначено, що у разі непогодження з таким актом виконаних робіт, Замовник надає письмову мотивовану відмову у вищевказаний термін і Сторони вирішують розбіжності шляхом переговорів.

Відповідно до п.5.4 Договору у разі відсутності підписаного Замовником акту виконаних робіт та/або письмової мотивованої відмови від підписання акту виконаних робіт у встановлений в даному договорі термін (10 робочих днів з дати отримання документів), акт вважається прийнятим Замовником в повному обсязі і підлягає оплаті в термін, вказаний в п.2.4 договору.

Пунктом 8.6 Договору передбачено, що у разі порушення Замовником терміну оплати наданих медичних послуг, Замовник оплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У п.9.1, 6.3 Договору передбачено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє безстроково до повного виконання сторонами його умов.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору надання медичних послуг №6 від 22.06.2015 року Позивачем були надані медичні послуги, що підтверджується Актами здачі - прийняття наданих послуг №163 на суму 16 680 грн. 50 коп., №173 на суму 9 628 грн. 00 коп.

Листом №514/1 від 25.10.2016 року Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Крона просило Виконавця доопрацювати рахунки №163 від 31.08.2016 р. на суму 16 680 грн. 50 коп., №173 від 30.09.2016 р. на суму 9 628 грн. 00 коп., у відповідь на який Позивач листом №348 від 17.11.2016 року повідомив про відсутність мотивованої відмови від підписання Актів здачі - прийняття наданих послуг №163 на суму 16 680 грн. 50 коп., №173 на суму 9 628 грн. 00 коп., а тому вони вважаються прийнятими, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 21.11.2016 року поштового відправлення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасного здійснення оплати за надані послуги в повному обсязі. Таким чином, заборгованість Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Крона перед Товариством з обмеженою відповідальністю Лікувально - діагностичний центр Медичний центр Агапіт становить 17 595 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Крона пеню у розмірі 2 716 грн. 33 коп., 3% річних у розмірі 291 грн. 80 коп. та інфляційні у розмірі 1 604 грн. 57 коп. з урахуванням Заяви про зменшення розміру позовних вимог від 22.06.2017 року, яка прийнята Судом до розгляду.

Позивачем неодноразово (15.11.2016. №328, 14.02.2017 р. №82) надіслано на адресу Відповідача вимоги про сплату заборгованості у розмірі 21 585 грн. 50 коп., що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Лікувально - діагностичний центр Медичний центр Агапіт підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору надання медичних послуг №6 від 22.06.2015 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору надання медичних послуг №6 від 22.06.2015 року Позивачем були надані медичні послуги, що підтверджується Актами здачі - прийняття наданих послуг №163 на суму 16 680 грн. 50 коп., №173 на суму 9 628 грн. 00 коп., а загалом на суму в розмірі 26 308 грн. 50 коп., які підписані в односторонньому порядку зі сторони Виконавця та були надіслані на адресу Відповідача й отримані останнім, про що не заперечував Відповідач у своїх письмових поясненнях від 07.06.2017 року. Вказані Акти були частково сплачені Відповідачем на загальну суму в розмірі 8 680 грн. 50 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №119 від 13.01.2017 року на суму 4 690 грн. 00 коп., №4744 від 07.03.2017 року на суму 3 990 грн. 50 коп.

Згідно з п.5.1 Договору кожного місяця Виконавець по факту надання медичних послуг пацієнтам від Замовника складає акт виконаних робіт (що містить ПІБ пацієнта, номер полісу, діагноз, перелік наданих послуг, загальну вартість послуг) і надсилає Замовнику поштою з повідомленням про вручення на адресу, вказану в даному договорі, або надає через кур'єра.

Замовник протягом 10 робочих днів з дати отримання розглядає акт виконаних робіт. У разі погодження уповноважена особа Замовника у вказаний строк (10 робочих днів) підписує такий акт, засвідчує печаткою підприємства і повертає 1 екземпляр Виконавцю. (п.5.2 Договору)

У п.5.3 Договору зазначено, що у разі непогодження з таким актом виконаних робіт, Замовник надає письмову мотивовану відмову у вищевказаний термін і Сторони вирішують розбіжності шляхом переговорів.

Відповідно до п.5.4 Договору у разі відсутності підписаного Замовником акту виконаних робіт та/або письмової мотивованої відмови від підписання акту виконаних робіт у встановлений в даному договорі термін (10 робочих днів з дати отримання документів), акт вважається прийнятим Замовником в повному обсязі і підлягає оплаті в термін, вказаний в п.2.4 договору.

В силу положень ст.538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження надання Відповідачем мотивованої відмови від підписання актів виконаних робіт у встановлений в даному договорі термін (10 робочих днів з дати отримання документів), а тому відповідно до п.5.4 Договору такі акти вважаються прийнятими Замовником в повному обсязі і підлягають оплаті в термін, вказаний в п.2.4 договору.

Таким чином, заборгованість Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Крона перед Товариством з обмеженою відповідальністю Лікувально - діагностичний центр Медичний центр Агапіт за Договором надання медичних послуг №6 від 22.06.2015 року становить 17 628 грн. 00 коп. Проте, Суд звертає увагу, що оскільки Позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості у розмірі 17 595 грн. 00 коп., а відповідно до вимог статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості виходити самостійно за межі заявлених позовних вимог, Суд розглядає позовні вимоги в межах заявленої суми 17 595 грн. 00 коп.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю Лікувально - діагностичний центр Медичний центр Агапіт в розмірі 17 595 грн. 00 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих та прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 17 595 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду з урахуванням Заяви про зменшення розміру позовних вимог від 22.06.2017 року, яка прийнята Судом до розгляду, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 22.06.2015 р. по 03.05.2017 р. у розмірі 291 грн. 80 коп. та інфляційні у розмірі 1 604 грн. 57 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за загальний період прострочки Відповідача з 22.06.2015 р. по 03.05.2017 р. у розмірі 291 грн. 80 коп. зі сплати за надані й прийняті послуги вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення періоду початку прострочки Відповідача. Так, Суд зазначає, що прострочка Відповідача за Актом здачі - прийняття наданих послуг №163 на суму 16 680 грн. 50 коп. почалась з 29.09.2016 року, а за Актом №173 на суму 9 628 грн. 00 коп. - з 29.10.2016 року. Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 289 грн. 85 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 29.09.2016 року по 03.05.2017 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов язання в зв язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 1 604 грн. 57 коп. за загальний період прострочки з 22.06.2015 р. по 03.05.2017 р. підлягають частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення періоду початку прострочки Відповідача. Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають інфляційні у розмірі 1 602 грн. 01 коп. за загальний період прострочки з 29.09.2016 р. по 03.05.2017 р.

При зверненні до суду з урахуванням Заяви про зменшення розміру позовних вимог від 22.06.2017 року, яка прийнята Судом до розгляду, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 22.06.2015 р. по 03.05.2017 р. у розмірі 2 716 грн. 33 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов язань №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 8.6 Договору передбачено, що у разі порушення Замовником терміну оплати наданих медичних послуг, Замовник оплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 22.06.2015 року по 03.05.2017 року у розмірі 2 716 грн. 33 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення періоду початку прострочки Відповідача. Так, Суд зазначає, що прострочка Відповідача за Актом здачі - прийняття наданих послуг №163 на суму 16 680 грн. 50 коп. почалась з 29.09.2016 року, а за Актом №173 на суму 9 628 грн. 00 коп. - з 29.10.2016 року. Крім того, при здійсненні розрахунку Позивачем не враховані приписи частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, оскільки нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 29.09.2016 року по 29.04.2017 року у розмірі 2 465 грн. 31 коп.

Таким чином, з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Крона на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лікувально - діагностичний центр Медичний центр Агапіт підлягає стягненню заборгованість у розмірі 17 595 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 289 грн. 85 коп., інфляційні у розмірі 1 602 грн. 01 коп. та пеня у розмірі 2 465 грн. 31 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Лікувально - діагностичний центр Медичний центр Агапіт - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Крона (04071, м.Київ, ВУЛИЦЯ КОСТЯНТИНІВСЬКА, будинок 19, Ідентифікаційний код юридичної особи 30726778) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лікувально - діагностичний центр Медичний центр Агапіт (02094, м.Київ, ВУЛИЦЯ МИКОЛИ ЛЕБЕДЄВА, будинок 14-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 39351168) заборгованість у розмірі 17 595 (сімнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 289 (двісті вісімдесят дев'ять) грн. 85 (вісімдесят п'ять) коп., інфляційні у розмірі 1 602 (одна тисяча шістсот дві) грн. 01 (одна) коп., пеню у розмірі 2 465 (дві тисячі чотириста шістдесят п'ять) грн. 31 (тридцять одна) коп. та судовий збір у розмірі 1 581 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят одна) грн. 59 (п'ятдесят дев'ять) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 29 червня 2017 року.

Суддя О.В. Чинчин