Рішення

від 22.06.2017 по справі 910/7467/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2017Справа №910/7467/17

За позовом Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков"

до Приватного підприємства "Батторг"

про стягнення 4063,73 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача: Іванченко І.М. (за дов.);

від відповідача: не з'явились

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) в судовому засіданні 22.06.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом приватне підприємство "Торговий Дім Поляков" до приватного підприємства "Батторг" про стягнення боргу за договором поставки № 4656 від 06.07.2017 в сумі 4 063,73 грн., з яких: 3032,64 грн. основний борг, 121, 30 грн. 20% річних, 909,79 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 12.05.2017 порушено провадження у справі № 910/7467/17, розгляд останньої призначено на 01.06.2017.

Ухвалою суду від 01.06.2017 розгляд справи відкладено на 22.06.2017. В судовому засіданні позивачем була подана заява про зменшення позовних вимог вих. № 61 від 01.06.2017, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 121, 30 грн. 20 % річних та 909, 79 грн. штрафу, а також суму сплаченого судового збору та витрат на оплату послуг банку по сплаті судового збору. Зазначену заяву було прийнято в порядку ст. 22 ГПК України, в подальшому розгляд справи здійснюється судом з врахуванням вказаної заяви.

В судове засідання 22.06.2017 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. Неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Представник позивача в судове засідання з'явився надав суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи вих. № 68 від 22.06.2017 та усні пояснення по суті справи, в яких позовні вимоги з урахуванням зменшення підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором поставки № 4656 від 06.07.2015, в частині своєчасної оплати поставленого товару.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до положень ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ :

Як підтверджується матеріалами справи, між Приватним підприємством Торговий Дім ПОЛЯКОВ , як постачальником та Приватним підприємством Батторг , як покупцем було укладено договір поставки № 4656 від 06.07.2015 (далі по тексту - договір), п.1.1 Розділу 1 якого передбачає, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукти харчування та інші товари, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах договору відповідно до виписаних накладних.

Сума товару, що передається покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невід'ємною частиною договору (п. 1.2. договору).

Пунктом 3.3. договору зазначено, що прийом товару за кількістю та якістю здійснюється за накладною постачальника за участю експедитора постачальника. Датою одержання товару вважається дата зазначена у накладній. При отриманні товару покупець засвідчує факт прийняття товару, його якість та кількість. Після прийняття товару - товар поверненню та обміну не підлягає.

При прийомі товару оформляється видаткова накладна, що підписується представниками сторін. Видаткова накладна засвідчує факт поставки товару, його якість та кількість (п. 3.5. договору).

Пункт 4.2. договору передбачає, що покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника, протягом 14-ти календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника, протягом 14-ти календарних днів з моменту отримання товару.

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що при порушенні покупцем п. 4.2. договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу до дня фактичного розрахунку, крім цього, збитки від інфляції та 20 % річних від суми боргу за весь час прострочення.

В п. 5.3. договору сторони погодили, що при порушенні покупцем умов п. 4.2. договору на строк 10 днів, на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 30 % від простроченої суми заборгованості.

Договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015. а в частині зобов'язань до повного їх виконання. В разі, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 15 календарних днів до закінчення його дії не повідомила письмово іншу сторону про розірвання договору, він вважається щорічно пролонгованим на той же строк на тих же умовах.

Відповідно до умов договору позивачем відпущено, а відповідачем прийнято товар за видатковими накладними, а саме:

- видаткова накл. АКФ-269416 від 24.12.2016 сума поставки 960,12 грн.;

- видаткова накл. АКФ-269690 від 24.12.2016 сума поставки 2 072,52 грн.

Всього за вказаними накладними, відповідачу було поставлено товару на загальну суму 3 032,64 грн.

Відповідачем, в порушення умов договору, зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконані в строк обумовлений договором не були, товар був оплачений 16.05.2017, після подачі позовної заяви до суду.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 121, 30 грн. 20 % річних за період прострочення з 09.01.2017 по 22.03.2017 (73 дні прострочки) та 909, 79 грн. штрафу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 3032,64 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що відповідач обов'язку зі сплати грошових коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом в договорі сторонами було встановлено інший розмір річних процентів ніж визначено ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме: 20 %.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 20 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України) та п. 5.2., а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 20 % річних за період прострочення з 09.01.2017 по 22.03.2017 нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача. Позовна заява містить розрахунок суми 20 % річних, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 ГК України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 ГК України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що при порушенні покупцем умов п. 4.2. договору на строк 10 днів, на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 30 % від простроченої суми заборгованості.

Відповідачем строк оплати поставленого товару визначений в п. 4.2. договору був порушений, як встановлено судом більше ніж на 10 днів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф 30 % від простроченої суми в розмірі 909,79 грн. Позовна заява містить розрахунок суми штрафу згідно з п. 5.3 договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати поставленого товару, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 44 ГПК України , судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати (судовий збір 1600 грн. та 16 грн. витрат на оплату послуг банку по сплаті судового збору відповідно до квитанції №38/КЗ від 28.04.2017) покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44 , 49 , 82-85 ГПК України , господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Батторг" (03186, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 30-А; ідентифікаційний код 39507023) на користь Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков" (18030, м. Черкаси, вул. Чехова, 41; ідентифікаційний код 32268131) 121 (сто двадцять одну) грн. 30 коп. 20 % річних, 909 (дев'ятсот дев'ять) грн. 79 коп. штрафу, 1 616 (одну тисячу шістсот шістнадцять) грн. 00 коп. судових витрат.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 29 .06.2017.

Суддя І.В.Усатенко