Рішення

від 19.06.2017 по справі 910/5911/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2017Справа №910/5911/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СТЕЙТ ОІЛ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Система екологічного

менеджменту

про стягнення 261 360 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Ковтуненко С.В. - по дов.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СТЕЙТ ОІЛ звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Система екологічного менеджменту про стягнення 261 360 грн.

Ухвалою суду від 11.04.2017р. порушено провадження у справі №910/5911/17, розгляд справи призначено на 26.04.2017р.

Представник відповідача в судове засідання 26.04.2017р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Одночасно, 26.04.2017р. представником відповідача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи та клопотання про відкладення розгляду справи, які судом розглянуто та задоволено.

Ухвалою від 26.04.2017р. розгляд справи було відкладено на 22.05.2017р.

Представник відповідача в судове засідання 22.05.2017р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача подав письмове клопотання про продовження строків розгляду справи на 15 днів.

Відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку щодо задоволення клопотання позивача про продовження строків розгляду справи.

Ухвалою від 22.05.2017р. строк розгляду спору було продовжено на 15 календарних днів та відкладено розгляд справи на 19.06.2017р.

Представником позивача 16.06.2017р. через відділ діловодства суду було подано додаткові пояснення по суті справи.

Представник відповідача в судове засідання 19.06.2017р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представником позивача у судовому засіданні 19.06.2017р. було надано усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Наразі, за висновками, що неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи виходячи з представлених до матеріалів справи документів, а отже, справа №910/5911/17 може бути розглянута по суті у судовому засіданні 19.06.2017р.

В судовому засіданні 19.06..2017р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.05.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Система екологічного менеджменту (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю СТЕЙТ ОІЛ (замовник) було укладено договір №108/16, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання: надати консультації по підготовці матеріалів для отримання дозволу на викиди в атмосферне повітря; подати документи на отримання дозволу згідно доручення до Департаменту екології та природних ресурсів обласних державних адміністрацій; подати документи на отримання короткої кліматичної характеристики від Центральної геофізичної обсерваторії; подати документи на отримання значень фонових концентрацій; провести інвентаризацію джерел викидів; розробити документи, в яких обґрунтовуються викиди в атмосферне середовище; отримати та передати замовнику дозволи на викиди в атмосферне повітря.

За умовами п.1.2 договору №108/16 від 12.05.2016р. об'єктом по виконанню умов договору є об'єкти замовника (АЗС), які знаходяться за наступними адресами: Хмельницька область, Хмельницький район, с/р Ружичанська, автодорога Житомир-Чернівці 192 км+131 м.; м.Вінниця, вул. Тимощука, 60а; Вінницька область, Жмеринський район, с/рада Рівська/Івтодорога Житомир - Могилів - Подільський, 160 км + 355 м; Вінницька область, Могилів-Подільский район, с. Серебрія, вул. Леніна, буд. 5-а; м. Вінниця, вул. Генерала Арабея, 3а; Вінницька область, Тульчинський район, с. Кинашів, вул. Першотравнева, буд. 2; Черкаська область, м. Сміла, вул. Богдана Хмельницького, 49-Б; Львівська область, Жовківський район, с. Сопошин, вул. Об'їзна, 2; Львівська область, Жовківський район, с. Воля Висецька вул. Нестерова, 92; Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 75; Львівська область, Бродівський район, с.Ясенів, траса Київ-Чоп км. 451-000; Львівська область, Кам'янка - Бузький район, с. Дідилів, вул. Київська, буд. 3а.

У п.1.3 вказаного правочину зазначено, що роботи за цим договором проводяться у строки, визначені в графіку робіт (додаток №2), що є невід'ємною частиною договору.

Пунктами 2.1 - 2.3 укладеного між сторонами договору передбачено, що виконавець має право отримати від замовника необхідний перелік документів для

підготовки матеріалів на отримання дозволу на викиди в атмосферне повітря. Виконавець має право залучати підрядні організації для розробки документів на отримання

дозволу на викиди в атмосферне повітря.

Згідно п.3.1 договору №108/16 від 12.05.2016р. загальна вартість робіт, зазначених у п.1.1 договору та протоколі договірної ціни (додаток №1), становить 216 000 грн., в тому числі, податок на додану вартість в розмірі 36 000 грн.

Замовник після підписання договору і отримання рахунка, протягом двох банківських днів перераховує на поточний рахунок виконавця передплату в розмірі 80% загальної вартості робіт, визначеної у п.3.1 договору, що складає 172 800 грн., в тому числі, податок на додану вартість в розмірі 28 800 грн.

У розділі 4 договору №108/16 від 12.05.2016р. контрагентами погоджено порядок здачі та приймання робіт. Зокрема, визначено, що виконавець розпочинає роботи протягом 2 днів після передплати згідно п.п.3.2. Передача замовнику результатів робіт проводиться на підставі акту здачі-приймання. Замовник протягом 5-ти робочих днів зобов'язаний ознайомитись з результатами робіт, підписати акт або дати мотивовану відмову від підписання. В разі мотивованої відмови замовника від приймання робіт сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідного доопрацювання та терміну його виконання виконавцем.

У додатку №2 до договору №108/16 від 12.05.2016р. сторонами погоджено графік виконання робіт, згідно якого початком виконання робіт є травень 2016р., а закінчення через 120 діб з моменту початку.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2016р., але у всякому разі до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором (п.7.1 договору №108/16 від 12.05.2016р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №108/16 від 12.05.2016р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків з виконання робіт.

За поясненнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю СТЕЙТ ОІЛ було належним чином виконано свої обов'язки з передання виконавцю вихідних даних та перерахування попередньої оплати на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Система екологічного менеджменту . На підтвердження перерахування передплати на рахунок виконавця, заявником представлено до матеріалів справи платіжне доручення №52185 від 07.06.2016р. на суму 172 800 грн.

За приписами ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За приписами ст.846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Як вказувалось вище, у п.1.3 договору №108/16 від 12.05.2016р. зазначено, що роботи за цим договором проводяться у строки, визначені в графіку робіт (додаток №2), що є невід'ємною частиною договору.

У додатку №2 до договору №108/16 від 12.05.2016р. сторонами погоджено графік виконання робіт, згідно якого початком виконання робіт є травень 2016р., а закінчення через 120 діб з моменту початку.

Згідно п.4.1 укладеного між сторонами правочину виконавець розпочинає роботи протягом 2 днів після передплати згідно п.3.2.

Отже, виходячи з вимог чинного законодавства України та умов договору №108/16 від 12.05.2016р., враховуючи, що замовником було перераховано у визначеними правочином розмірі та строки передплату, суд дійшов висновку, що строк виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Система екологічного менеджменту робіт за договором, настав.

Проте, за твердженнями заявника, які з боку відповідача належними та допустимими у розмінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю Система екологічного менеджменту свої обов'язки за договором №108/16 від 12.05.2016р. виконано не було, результати робіт замовнику не передано, що і стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення попередньої оплати та штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, з огляду на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором №108/16 від 12.05.2016р., Товариство з обмеженою відповідальністю СТЕЙТ ОІЛ звернулось до відповідача з листом №605 від 24.10.2016р., в якому просило виконавця надати пояснення щодо порушення графіку виконання робіт.

Проте, за поясненнями заявника, які з боку відповідача не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю Система екологічного менеджменту відповіді на означене звернення надано не було. Наразі, суд зазначає, що за своєю правовою природою вказаний лист є повідомленням про відмову від договору у розумінні ст.849 Цивільного кодексу України.

14.12.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю СТЕЙТ ОІЛ було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю Система екологічного менеджменту претензію щодо невиконання умов договору та повернення попередньої оплати.

Статтею 849 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

За приписом ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.

Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Одночасно, відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов'язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. Вказану позицію наведено в Оглядовому листі №01-06/20/2014 від 14.01.2014р. Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків .

Правову позицію щодо наявності підстав для стягнення з підрядника грошових коштів, які було сплачено на виконання умов договору в якості попередньої оплати, у разі встановлення факту порушення підрядником умов договору, як збитків наведено у постанові від 27.03.2007р. Верховного Суду України по справі №21/38 та постанові від 01.03.2016р. Вищого господарського суду України по справі №917/1924/15.

За висновками суду неправомірна поведінка відповідача полягає у порушенні умов договору №108/16 від 12.05.2016р. в частині своєчасного виконання робіт та передання їх результатів замовнику.

Наразі, судом прийнято до уваги, що у відповідності до приписів ч.2 ст.614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Тобто, з наведеного вбачається, що чинним законодавством встановлено презумпцію вини.

Проте, належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів того, що порушення умов договору виникло не з вини виконавця, відповідачем до матеріалів справи не представлено.

За висновками суду, причинно-наслідковий зв'язок між завданими збитками та неправомірною поведінкою позивача полягає в тому, що невиконання відповідачем умов договору №108/16 від 12.05.2016р. та не передання результату робіт позивачу, фактично призвело до необґрунтованих витрат останнього на їх оплату.

При цьому, при вирішенні спору судом прийнято до уваги, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У ст.11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав). Аналогічну позицію наведено у постанові від 29.05.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5011-5/14825-2012.

За таких обставин, виходячи з наведеного у сукупності, виходячи з положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та позиції Конституційного Суду України, з огляду на момент фактичного виникнення у відповідача обов'язку з виконання робіт за договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю СТЕЙТ ОІЛ до Товариства з обмеженою відповідальністю Система екологічного менеджменту про стягнення передплати в розмірі 172 800 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача про стягнення неустойки в розмірі 88 560 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов'язання, визначено частиною 2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань. Аналогічну позицію висловлено Вищим господарським судом України в інформаційному листі №01-06/249 від 15.03.2011р. та Верховним Судом України у постанові від 22.11.2010р. по справі №14/80-09-2056.

За умовами п.5.2 договору №108/16 від 12.05.2016р. в разі порушення терміну виконання робіт згідно п.п.2.4.1 цього договору, виконавець сплачує замовнику неустойку у розмірі 0,5% від загальної вартості робіт, за кожен день прострочення.

З огляду на порушення відповідачем строків виконання робіт та передачі їх результатів замовнику, позивачем за період з 11.10.2016р. по 31.12.2016р. (82 дні) було нараховано неустойку в розмірі 88 560 грн.

Здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку, суд дійшов висновку, що визначений позивачем період нарахування є правомірним, вирахувана сума неустойки - арифметично вірною, а отже, позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.32,33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Система екологічного менеджменту (02100, м.Київ, вул.Будівельників, будинок 14, квартира 20, ЄДРПОУ 40123905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СТЕЙТ ОІЛ (08700, Київська обл., місто Обухів, вул.Київська, будинок 25, ЄДРПОУ 39436796) суму попередньої оплати в розмірі 172 800 грн., неустойку в сумі 88 560 грн. та судовий збір в розмірі 3920,40 грн.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

26.06.2017р.

Суддя Спичак О.М.