Рішення

від 20.06.2017 по справі 910/6657/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2017Справа №910/6657/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Міжнародного благодійного дитячого фонду інвалідів та сиріт "Міла"

про стягнення 6 743,42 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Іваненко І.П. (представник за довіреністю №91/2016/07/27-2 від 27.07.2016р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (надалі також - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Міжнародного благодійного дитячого фонду інвалідів та сиріт "Міла" (надалі також - відповідач) суми заборгованості за Договором №1186 на користування електричною енергією від 12.08.2002р. в розмірі 6 743,42 грн., з яких 4 386,67 грн. сума основного боргу, 2 089,65 грн. інфляційних втрат та 267,10 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині здійснення своєчасної оплати за поставлену теплову енергію.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 30.05.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2017р. розгляд справи відкладено до 20.06.2017р.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 20 червня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.08.2002р. між позивачем (енергопостачальна організація) та відповідачем (споживач) було укладено Договір № 1186 на користування електричною енергією (надалі - Договір), відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язувалась постачати електричну енергію у відповідності до умов договору, а споживач - своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови, визначені договором (п. 1. Договору).

За умовами п. 2.1. Договору енергопостачальна організація зобов'язувалась відпускати електроенергію як різновид промислової продукції споживачу в межах 3,0 кВа (приєднаної) дозволеної до використання потужності згідно з визначеними йому договором умовами та величинами споживання електроенергії та потужності (додаток 1).

Згідно 4.1. Договору споживач зобов'язувався оплачувати використану електричну енергію, а також вносити інші платежі за розрахунковий період згідно з постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України, діючим індексом цін та умовами договору.

В Додатку до Договору (Перелік) сторони погодили, зокрема, найменування та адресу об'єкту відповідача де встановлено точки підключення, а саме вул. Гоголівська, 48.

Відповідно до п. 1 Додатку № 4 до Договору абонент знімає показники електролічильників о 24-00 22 числа розрахункового місяця.

У пункті 1 Додатку 2.3 до Договору сторони визначили, що розрахунковий період починається першого числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця.

Споживач знімає показання розрахункових лічильників 20 числа кожного місяця та надає звіт з урахуванням фактичного та прогнозованого до кінця поточного розрахункового періоду обсягу споживання (п. 2 Додатку № 2.3 до Договору).

Відповідно до пункту 13 Додатку 2.3 до Договору споживач до 1 числа поточного місяця здійснює оплату вартості активної електричної енергії поточного розрахункового періоду платежем розміром 100% від заявленого (договірного) обсягу активної електричної енергії на поточний розрахунковий період.

В п. 18 Додатку 2.3 до Договору сторони домовились, що споживач самостійно здійснює остаточний розрахунок за активну електроенергію, шляхом оплати різниці між вартістю обсягу електричної енергії, фактично спожитої протягом розрахункового періоду та сумою коштів, сплачених відповідно до п. 13 цього додатка, оплату за перетікання реактивної електроенергії, оплату за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплату нарахувань за актами порушень та оплату інших нарахувань згідно з умовами цього договору до останнього робочого дня включно поточного розрахункового періоду. Розрахунки споживач здійснює за тарифами, які діяли в розрахунковому періоді.

За умовами п. 2 Додатку 13а до Договору оплата платіжних документів здійснюється абонентом самостійно в 3-денний строк після дати, зазначеної в платіжному документі.

Як зазначає позивач в період з 01.02.2014р. по 01.03.2015р. у відповідача виникла заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 4 386,67 грн.

З огляду на порушення відповідачем договірних зобов'язань, позивач направив на адресу відповідача вимоги № 35/42-5986 від 28.11.2016р. та № 35/42-5985 від 28.11.2016р. та відповідні рахунки про сплату заборгованості за спожиту електричну енергію, які були залишені без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про електроенегетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

У відповідності до норм ч. 6 та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору у період з 01.02.2014р. по 01.03.2015р. поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 4 386,67 грн. Обсяги, вартість поставленої теплової енергії за вказаний період підтверджується доданими до позовної заяви належним чином засвідченими копіями відомостей обліку споживання теплової енергії, а саме, актами контрольного огляду розрахункових точок обліку, прийняття-передавання товарної продукції та використаної електричної енергії, відповідними рахунками та рахунками-розшифровками на оплату спожитої електричної енергії.

Проте, відповідач свої договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунків з оплати за надані позивачем послуги з постачання електричної енергії своєчасно та в повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим за відповідачем рахується борг в розмірі 4 386,67 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки, факт поставки позивачем у період з 01.02.2014р. по 01.03.2015р. відповідачу електричної енергії та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати електроенергії підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 4 386,67 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 089,65 грн. інфляційних втрат та 267,10 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Судом перевірено наведені у матеріалах справи розрахунки інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що вони відповідають нормам цивільного законодавства та умовам Договору, позивач проводить нарахування з березня 2014 року по лютий 2017 року, в тому числі включаючи від'ємні значення інфляційної складової суми боргу, їх розмір є арифметично вірним, у зв'язку з чим, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2 089,65 грн. інфляційних втрат та 267,10 грн. 3% річних також підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/6657/17 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 4 386,67 грн. суми основного боргу, 2 089,65 грн. інфляційних втрат та 267,10 грн. 3% річних.

Судовий збір в розмірі 1 600,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Міжнародного благодійного дитячого фонду інвалідів та сиріт "Міла" (ідентифікаційний код 25665120, адреса: 04053, м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 48) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (ідентифікаційний код 00131305, адреса: 01001, м. Київ, пл. І.Франка, буд. 5) 4 386,67 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят шість гривень 67 коп.) суми основного боргу, 2 089,65 грн. (дві тисячі вісімдесят дев'ять гривень 65 коп.) інфляційних втрат, 267,10 грн. (двісті шістдесят сім гривень 10 коп.) 3% річних та 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.06.2017р.

Суддя С.М. Морозов