Рішення

від 22.06.2017 по справі 910/7959/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.06.2017Справа №910/7959/17 За позовом          Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до          Громадської організації "Київське міське відділення Всеукраїнського об'єднання ветеранів" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про                            стягнення 5 074,34 грн.            Суддя  Турчин С.О.   Представники сторін: від позивача:                     Цимбаліст № 062/15/1/03-17 від 04.01.2017) від відповідача:           не з'явився від третьої особи:          Цимбаліст № 062/02/07-5345 від 25.05.2017) ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Громадської організації "Київське міське відділення Всеукраїнського об'єднання ветеранів" (відповідач) 5074,34 грн., з яких: 293,50 грн. – заборгованість з компенсації витрат підприємства, 4293,42 грн. – заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 309,60 грн. – пеня, 144,64 грн. – інфляційні втрати, 33,18 грн. – 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №618 від 16.08.2012 у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість з компенсації витрат підприємства у сумі 293,50 грн. та заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою 4293,42 грн. Внаслідок прострочення грошового зобов'язання, позивачем здійснено нарахування пені у сумі 309,60 грн., інфляційні втрати у сумі 144,64 грн. та 3 % річних у сумі 33,18 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 порушено провадження у справі № 910/7959/17, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та призначено справу до розгляду на 08.06.2017. 06.06.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 розгляд справи №910/7959/17 відкладено  22.06.2017. 13.06.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення щодо нарахування пені. 20.06.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшов розрахунок пені. Представник позивача в судовому засіданні 22.06.2017 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити. Представник третьої особи витребуваних судом письмових пояснень не надав. Представник відповідача в судове засідання 22.06.2017 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив. У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64  та ст. 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи надсилались на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), а тому відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду. Оскільки, відповідач не скористався належними йому процесуальними правами, зокрема на подання відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень та доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті відповідачем суду не надано, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі матеріалами. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"). Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 22.06.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України. Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ: 16.08.2012 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як орендодавцем, Громадською організацією "Київське міське відділення Всеукраїнського об'єднання ветеранів" як орендарем та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" як підприємством було укладено договір №618 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - договір). У відповідності до п. 1.1., 2.1. договору, орендодавець на підставі рішення Київської міської ради №34/6250 від 22.09.2011 та рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності №142 від 19.02.2013 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об'єкт оренди), яке знаходиться за адресою: вулиця Саксаганського, будинок №64, літ. Б – нежитлове приміщення, загальною площею 39,70 кв.м., у тому числі 1 поверх – 39,70 кв.м., для розміщення громадської організації ветеранів. Пунктом 2.4. договору визначено, що об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва і знаходиться на балансі КП "Київжитлоспецексплуатація". Опис технічного стану об'єкт оренди на дату передачі його орендареві, його склад зазначаються в акті приймання-передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.3. договору). Згідно із актом приймання-передачі нерухомого майна від 16.08.2012, орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування згідно з договором оренди нежилі приміщення у будинку №64 літера Б на вул. Саксаганського, що перебуває на балансі КП "Київжитлоспецексплуатація". Відповідно до п. 3.1. договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розмір якої згідно із Методикою розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженою рішенням Київради від 22.09.2011 №34/6250 становить 1 грн. на рік. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці. Пунктом 3.3. договору передбачено, що крім орендної плати орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, яка за квітень 2012 року складає 707,44 грн. на місяць та компенсацію витрат підприємства, яка за квітень 2012 року складає 106,79 грн. на місяць. 24.08.2013 між сторонами укладено додаткову угоду, відповідно до якої сторони внесли зміни в п. 3.4.- п. 3.10 договору виклали у новій редакції п. 3.7. договору. У січні 2016 року сторони погодили новий розрахунок компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, згідно із яким  компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди становить 1874,82 грн. Згідно із п. 3.4. договору оренди, розмір орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, відповідних цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України. Додатково до орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.5. договору). Пунктом 3.6. договору визначено, що орендна плата, компенсація витрат підприємства та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача), а саме КП "Київжитлоспецексплуатація", починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою є дата підписання сторонами акта приймання передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві. У відповідності до п. 3.7. договору (у редакції додаткової угоди від 24.08.2013), орендна плата, компенсація витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачуються орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця. Пунктом 4.2. договору оренди визначено обов'язок відповідача вносити орендні платежі (орендну плату та компенсацію витрат підприємства) своєчасно і у повному обсязі. У відповідності до п. 9.1 договору оренди, строк дії договору встановлено з 16.08.2012 по 14.08.2015. Згідно із п. 9.7. договору оренди, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Відповідно до акту приймання передачі від 10.03.2017 орендар повернув орендодавцеві об'єкт оренди, а саме: нежилі приміщення, загальною площею 39,70 кв.м, які розташовані за адресою: вулиця Саксаганського, будинок №64, літ. Б. Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що відповідач  неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором №618  про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 16.08.2012, у зв'язку із чим, у  період з січня 2017 року по 09.03.2017 (включно) у відповідача утворилась заборгованість зі сплати  компенсації витрат підприємства у сумі 293,50 грн. та заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою 4293,42 грн. У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем здійснено нарахування пені у сумі 309,60 грн. (нарахована за періоди з 01.01.2017 по 31.01.2017, з 01.02.2017 по 28.02.2017, 3 01.03.2017 по 31.03.017, з 01.04.2017 по 19.04.2017), 3%  річних у сумі  33,18 грн. (нараховані за загальний період з 01.01.2017 по 19.04.2017)  та інфляційних втрат у сумі 1229,36 грн. (нараховані за період з січня 2017 року по березень 2017 року). Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове  задоволення позовних вимог, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 283 Господарського кодексу України. Матеріалами справи підтверджено, що у період з  16.08.2012, по 10.03.2017 відповідач користувався нежитловим приміщенням, загальною площею 39,70 кв.м. у будинку №64 літера Б на вул. Саксаганського, що перебуває на балансі КП "Київжитлоспецексплуатація". Умовами договору передбачено, що відповідач щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця сплачує позивачу компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою на якій розташований об'єкт оренди та компенсацію витрат підприємства. Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За розрахунком позивача  за період з січня 2017 року по 09.03.2017 (включно) у відповідача виникла заборгованість зі сплати  компенсації витрат підприємства у сумі 293,50 грн. та заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у сумі 4293,42 грн. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до  ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що: - суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; - кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Матеріалами справи підтверджується  факт наявності у  відповідача заборгованості за період з січня 2017 року по 09.03.2017 (включно) зі сплати  компенсації витрат підприємства у сумі 293,50 грн. та заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у сумі 4293,42 грн. Оскільки, заборгованість відповідача з компенсації витрат підприємства у сумі 293,50 грн. та  з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою 4293,42 грн. належним чином доведена, доказів сплати відповідачем заборгованості  матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині. Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 309,60 грн. 3%  річних у сумі  33,18 грн. та інфляційних втрат у сумі 1229,36 грн. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. В пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Судом встановлено, що договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №618 від 16.08.2012 відповідальність відповідача за порушення строків сплати  витрат підприємства за користування земельною ділянкою на якій розташований об'єкт оренди та витрат підприємства  у вигляді пені, не передбачена. Оскільки, сторони укладаючи договір, не погодили відповідальність відповідача за порушення строків сплати витрат підприємства за користування земельною ділянкою на якій розташований об'єкт оренди та витрат підприємства, то вимоги про стягнення пені у сумі 309,60 грн., задоволенню не підлягають. В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних. Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"). Судом встановлено, що позивачем допущено помилки при нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат щодо визначення періодів прострочення та нарахувань. Так, враховуючи строки оплати встановлені договором, нарахування 3% річних має здійснюватись з 06.02.2017 по 05.03.2017, з 06.03.2017 по 05.04.2017, з 06.04.2017 по 19.04.2017 та нарахування інфляційних втрат має здійснюватись за  лютий – березень 2017 року (в межах визначених позивачем періодів). Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що  з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 92,11 грн. інфляційних втрат та 19,93 грн. – 3% річних, а тому вимоги у цій частині суд задовольняє частково. Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України  визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"  частково. Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, ВИРІШИВ: Позов задовольнити частково. Стягнути з Громадської організації "Київське міське відділення Всеукраїнського об'єднання ветеранів" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 64 А, ідентифікаційний код 21685967) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, будинок 51-А, ідентифікаційний код  03366500) заборгованість з компенсації витрат підприємства у сумі 293,50 грн., заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у сумі 4293,42 грн., інфляційні втрати у сумі 92,11 грн., 3 % річних у сумі 19,93 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 1481,64 грн. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. В іншій частині позовних вимог відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повний текст рішення складено та підписано  27.06.2017. Суддя                                                                                                     С.О. Турчин