Постанова

від 21.06.2017 по справі 923/171/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2017 р.Справа № 923/171/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів: Головея В.М., Савицького Я.Ф.,

секретар судового засідання Федорончук Д.О.

за участю представників сторін у судовому засіданні від 21.06.2017:

від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю

від відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсон Вуглепостачання"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 04.05.2017

по справі № 923/171/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсон Вуглепостачання"

про стягнення 71744,84 грн.

У судовому засіданні 21.06.2017 згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (далі також - ПАТ "Укрзалізниця", позивач) звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсон Вуглепостачання" (далі також - ТОВ "Херсон Вуглепостачання", відповідач) про стягнення з останнього 22020,69 грн. пені та 49724,15 грн. штрафу за порушення господарського зобов'язання щодо поставки вугілля згідно укладеного між сторонами договору від 25.11.2016 № П/Т-161671/НЮ.

У правове обґрунтування позову ПАТ "Укрзалізниця" послалось на ст.ст. 193, 220, 230, 231 ГК України.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 04.05.2017 по справі № 923/171/17 (суддя Задорожна Н.О.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 22020,69 грн. пені та 49724,15 грн. штрафу.

Рішення суду мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ "Херсон Вуглепостачання" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, з урахуванням уточнень представника відповідача в судовому засіданні, вказане рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування до спірних правовідносин норми матеріального права.

Серед доводів апеляційної скарги наведені наступні:

- згідно п.45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України операції з постачання вугілля звільнені від оподаткування ПДВ, і сторони не можуть домовлятись у договорі про порядок оподаткування ПДВ даної операції, відтак, на думку скаржника, договір від 25.11.2016 № П/Т-161671/НЮ не було укладено через недосягнення сторонами згоди щодо ціни договору, оскільки зі змісту Специфікації №1 до вказаного договору неможливо встановити, яка ж кінцева вартість 1 тонни вугілля (1940,00 грн. чи 2329,00 грн.);

- оскільки спірне постачання вугілля звільнене від обкладення ПДВ, у позивача відсутні підстави включати суму ПДВ до вартості недопоставленого товару при розрахунку штрафних санкцій;

- так як позивач наполягає на тому, що відповідач не поставив йому товар, то має місце порушення негрошового зобов'язання, тому до спірних правовідносин не може бути застосована пеня.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

У засіданні суду апеляційної інстанції від 21.06.2017 представники сторін підтримали свої правові позиції.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом правильно встановлено та підтверджено в процесі перегляду справи апеляційним господарським судом, що постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 "Питання публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" затверджено Статут ПАТ "Українська залізниця", згідно з пунктами 25 та 26 якого засновником товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Управління корпоративними правами стосовно товариства здійснює Кабінет Міністрів України. Єдиним акціонером товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Отже, позивач є суб'єктом господарювання державного сектора економіки, що діє на основі держаної власності згідно п.п. 1 та 2 ст. 22 ГК України.

Як вбачається з протоколу №362/4 засідання тендерного комітету із закупівлі матеріально-технічних ресурсів та продуктів харчування від 07.11.2016 визнано переможцем торгів тендерну пропозицію ТОВ "Херсон Вуглепостачання" із сумою пропозиції - 1013115,00 грн. з ПДВ на закупівлю: ДК 016:2010:05.10.1 - "вугілля кам'яне" ДК 021:2015:09111 Вугілля та паливо на вугільній основі "вугілля кам'яне".

За наслідками проведених торгів 25.11.2016 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсон Вуглепостачання" (постачальник) укладений договір № П/Т - 161671/НЮ (далі також - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався у 2016 році поставити і передати у зумовлені строки у власність покупця вугілля, надалі - товар, найменування, марка, кількість та показники якості якого вказуються у Специфікації № 1 (Додаток№1), яка є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

У пунктах 3.1 Договору передбачено, що ціна на товар, який продається за цим Договором, встановлюється в національній валюті України (гривнях) і вказується у Специфікації № 1 до Договору.

Згідно п. 3.6 Договору у випадку зміни податкового законодавства України, кон'юнктури ринку вугілля або інших факторів, що безпосередньо вплинули на зміну ціни товару, сторони мають право зменшити ціну на товар, який ще не було поставлено відповідно до вимог чинного законодавства, за взаємною згодою сторін. У цьому випадку сторона-ініціатор зміни ціни повинна попередити іншу сторону про це за 15 діб до поставки наступної партії товару та погодити ціни у письмовій формі шляхом підписання Додаткової угоди до цього Договору.

Пунктом 3.7 Договору визначено, що загальна сума цього договору складає 1013113,26 грн. з урахуванням ПДВ 20% - 168852,21 грн.

У силу п. 3.8 Договору ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Договору розрахунки за кожну прийняту партію товару здійснюються покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника 100 % грошових коштів протягом 20 банківських днів з моменту підписання уповноваженими сторонами акта приймання - передачі товару; передача і приймання товару оформлюється актом прийому-передачі, який підписується постачальником та покупцем протягом п'яти робочих днів з дати отримання товару підрозділом філії, який є кінцевим пунктом призначення, датою приймання товару підрозділами філії вважається дата підписання акта про приймання товару за кількістю та якістю.

Постачальник забезпечує поставку в 2016 році у кількості 435 тонн, у тому числі по місяцях: листопад - 305 тонн, грудень - 130 тонн (5.1 Договору).

Пунктом 6.3.1. Договору встановлено обов'язок постачальника забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором.

У пункті 7.3 Договору сторони узгодили, що постачальник за несвоєчасну поставку товару сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів - додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

У пункті 10.1 Договору встановлено, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2016 року, а в частині оплати - до повного виконання.

Відповідно до Специфікації № 1 (Додаток №1 до Договору) товаром за Договором є вугілля марки АС в кількості 435 тонн, загальна сума поставки складає 1013113,26 грн. (з ПДВ).

Покупець неодноразово звертався до постачальника з листами (від 02.12.2016 № Т-02-08/488, від 16.12.2016 №Т-08/990, від 21.12.2016 № Т-02-08/520), в яких просив поставити обумовлене Договором вугілля.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо поставки вугілля кам'яного в кількості 305 тонн на суму 710345 грн. (з ПДВ) у листопаді 2016 року станом на 01.01.2017, покупець звернувся до постачальника з претензією від 24.01.2017 № НЮ-08/88 щодо сплати пені у розмірі 18350,45 грн. та штрафу у розмірі 41436,72 грн.

Однак дану претензію залишено без задоволення, що стало підставою звернення ПАТ "Українська залізниця" з вказаним вище позовом до Господарського суду Херсонської області зі здійсненим новим розрахунком на день звернення з позовом.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Частиною 2 статті 180 ГК України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник зобов'язаний передати кредитору у випадку порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 1-2 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки , або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом або договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що договір від 25.11.2016 № П/Т-161671/НЮ був підписаний уповноваженими представниками сторін та засвідчений печатками юридичних осіб - постачальника і покупця, отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов цього Договору, відтак, цей договір є укладеним, в силу ст. 204 ЦК України - правомірним, а тому - обов'язковим для виконання сторонами. При цьому умовами Договору (пункт 3.7), а також Специфікацією № 1 (Додаток №1 до Договору) визначено, що загальна сума цього договору складає 1013113,26 грн. з урахуванням ПДВ 20% - 168852,21 грн.

Що стосується посилань відповідача на те, що згідно п.45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України операції з постачання вугілля звільнені від оподаткування ПДВ, судова колегія зазначає, що, підписавши Договір та Специфікацією № 1 (Додаток №1 до Договору), ТОВ "Херсон Вуглепостачання" добровільно погодилось з тим, що загальна сума цього договору складає 1013113,26 грн. з урахуванням ПДВ 20% - 168852,21 грн. При цьому, доказів звернення до позивача щодо погодження зменшення ціни у письмовій формі шляхом підписання Додаткової угоди до Договору, як це передбачено п. 3.6 Договору, відповідачем не надано.

Стосовно тверджень скаржника про те, що пеня не може бути застосована у випадку порушення негрошового зобов'язання, колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що, як вище зазначалось, штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного, в тому числі, з обігом (поставкою) товару. Відтак, оскільки ПАТ "Українська залізниця" є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, то встановлені п. 7.3 Договору штрафні санкції повністю відповідають вимогам ч. 2 ст. 231 ГК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що факт порушення ТОВ "Херсон Вуглепостачання" господарського зобов'язання, який полягає в непоставці у листопаді 2016 року 305 тонн кам'яного вугілля, повністю доведений матеріалами справи та відповідачем не спростований, тому суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача нараховані останнім пеню за 31 день прострочки виконання зобов'язання по відвантаженню вугілля в розмірі 22060,69 грн. та штраф у сумі 49724,15 грн. за прострочення поставки понад 30 днів.

З огляду на викладене, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Херсонської області від 04.05.2017 по справі № 923/171/17 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 26.06.2017.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: В.М. Головей

Суддя: Я.Ф. Савицький