Рішення

від 21.06.2017 по справі 539/3989/16-ц

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/3989/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

В складі: головуючого судді - Іващенка Ю. А.

при секретарях Мирна Т.Ф., Карпенко Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, треті особи Державна реєстраційна служби ОСОБА_4 МРУЮ, ОСОБА_5, приватний нотаріус ОСОБА_6 про визнання права власності, виключення майна з числа майна, яке підлягає арешту, зняття арешту,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_4 міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, треті особи Державна реєстраційна служби ОСОБА_4 МРУЮ, ОСОБА_5, приватний нотаріус ОСОБА_6 про визнання права власності, виключення майна з числа майна, яке підлягає арешту, зняття арешту, мотивуючи свої вимоги тим, що 14.08.2009 року ним було укладено договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки по вул. Дружби 83 м. Лубни Полтавської області з ОСОБА_7 Договір було освідчено приватним нотаріусом ОСОБА_4 міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано у Державному реєстрі правочинів відповідно за №№ 3574647 та 3574680. Ним було сплачено ОСОБА_7 вартість домоволодіння, він також сплатив всі борги ОСОБА_7 по будинку та закрив його кредит у ПАТ КБ Приватбанк , який рахувався за ним при придбанні будинку. На час оформлення договору заборони на проведення даної угоди в Державному реєстрі заборон власників нерухомого майна не було.

Він є власником даного домоволодіння у відповідності до вимог закону, однак розпорядитися своєю власністю не має можливості, оскільки його право власності оспорюється ОСОБА_8 та ВДВС ОСОБА_4 МРУЮ, які вважають, що його договір купівлі - продажу не є укладеним, оскільки він своєчасно не зареєстрував його в органах БТІ, а потім у Державній реєстраційній службі.

У відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, його домоволодіння перебуває під арештом на підставі акту опису та арешту майна ОСОБА_7, як колишнього власника домоволодіння, оскільки в реєстрі МБТІ домоволодіння по вул. Дружби 83 в м. Лубни продовжує рахуватись за ним.

Він не вніс відомості в дані БТІ через хворобу, а в подальшому не міг цього зробити через накладені арешти на домоволодіння.

Відповідно до ч.4 ст. 334 ЦК України в редакції, яка діяла на момент укладання договору купівлі - продажу домоволодіння, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації , право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

У відповідності до витягів з Державного реєстру правочинів, угоди купівлі- продажу домоволодіння по вул. Дружби 83 м. Лубни Полтавської області зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 14.08.2009 року.

Даний документ засвідчує, що у відповідності до ст. ст. 210, 334, 640 ЦК України держава реєстрація нотаріально посвідчених договорів відбулась і з цього моменту він став власником домоволодіння по вул. Дружби 83 м. Лубни.

До 26.05.2004 року державна реєстрація правочинів, вчинених нотаріально, провадилась органами БТІ у відповідності до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року.

26.05.2004 року Постановою КМ України затверджено Тимчасовий порядок

державної реєстрації правочинів, у відповідності до якого державну реєстрацію правочинів, які вчиняють нотаріуси, в тому числі і договори купівлі-продажу нерухомого майна, провадиться нотаріусами під час вчинення нотаріальної дії.

З цього часу органи БТІ проводили державну реєстрацію нерухомого майна.

Реєстрація правочинів в органах БТІ з цього часу провадилась з метою реєстрації не правочинів, як це передбачено ЦК України, а прав власності на об'єкти нерухомості, що має різну правову природу.

Він придбав спірне домоволодіння 14.08.2009 року, тобто після введення Тимчасового порядку реєстрації правочинів і до введення в дію Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою КМ України 22.06.2011 року, який передбачав і реєстрацію право власності Державними реєстраторами, але не нотаріально посвідчених правочинів, реєстрацію яких продовжують робити нотаріуси. Викладене свідчить , що договори купівлі- продажу від 14.08.2009 року земельної ділянки та будинку є укладеними.

05.10.2011 року державним виконавцем ВДВС ОСОБА_4 МРУЮ на підставі виконавчого листа від 08.09.2011 року, виданого Лубенським міськрайонним судом про стягнення коштів з ОСОБА_7 та ОСОБА_5, видано постанову про відкриття виконавчого провадження та накладено арешт на майно ОСОБА_7 по вул. Дружби 83 м. Лубни Полтавської області. Він ніякого відношення до боргів ОСОБА_7 та ОСОБА_5 не має.

18.08.2011 року та 18.09.2012 року в межах здійснення виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 коштів на користь ОСОБА_2, державний виконавець описав на наклав арешт на його домоволодіння по вул. Дружби 83 м. Лубни.

Згідно ст. ст. 391, 392 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, пред'явити позов про дізнання права власності на майно, якщо це право оспорюється або не визнається іншою собою.

У відповідності до ст. 59 ЗУ Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Вивченням матеріалів виконавчого провадження також встановлено, що арешт на належне йому домоволодіння по вул. Дружби, 83 в м. Лубни накладався також постановами державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій від 5.10.2011 року та 14.02.2015 року.

На підставі викладеного, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21.04.2017 року, позивач ОСОБА_1 прохав суд : визнати за ним право власності на будинок та земельну ділянку по вул. Дружби 83 м. Лубни Полтавської області у відповідності до договорів купівлі - продажу майна від 14.08.2009 року, зареєстрованих в Державному реєстрі правочинів за № № 3574647 та 3574680 відповідно; виключити домоволодіння (будинок та земельну ділянку) по вул. Дружби 83 в м. Лубни Полтавської області з числа майна, яке підлягає арешту за постановою державного виконавця від 05.10.2011 року про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа Лубенського міськрайонного суду № 2-1563/2011 від 28.09.2011 року про стягнення коштів з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2; виключити домоволодіння (будинок та земельну ділянку) по вул. Дружби 83 м. Лубни Полтавської області з числа майна, яке підлягає арешту за постановою державного виконавця від 14.02.2015 року про арешт майна та заборону на його відчуження за виконавчим провадженням про примусове виконання ухвали Лубенського міськрайонного суду в справі № 539/351/15-ц від 06.02.2015 року про стягнення коштів з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 Л.В. на користь ОСОБА_2; зняти арешт з домоволодіння (будинок та земельна ділянка) по вул. Дружби 83 м. Лубни Полтавської області, накладеного актом про опис та арешт майна державного виконавця від 18.08.2011 року в межах виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа Лубенського міськрайонного суду № 2-1563/2011 від 28.09.2011 року про стягнення коштів з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2; зняти арешт з домоволодіння (будинок та земельна ділянка) по вул. Дружби 83 в м. Лубни Полтавської області, накладеного актом про опис та арешт майна державного виконавця від 18.09.2012 року в межах виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа Лубенського міськрайоннного суду № 2-1563/2011 від 28.09.2011 року про стягнення коштів з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 (а.с. 2-4, 116).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_9 та його представники ОСОБА_10, ОСОБА_11 позов підтримали, обгрунтовували його обставинами, викладеними у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечував.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_12 в задоволенні позову прохав відмовити, мотивуючи тим, що договори купівлі - продажу будинку та земельної ділянки за адресою м. Лубни вул. Дружби, 83 між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 є неукладеними, що встановлено судовими рішеннями. У зв'язку з цим ОСОБА_1 не набуто право власності на дане нерухоме майно і державним виконавцем правомірно накладено на нього арешт. Крім цього прохав застосувати до вимог позивача строк позовної давності відповідно до ст. 267 ЦК України, про що надав до суду письмову заяву.

Представник відповідача ОСОБА_4 міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_13 проти задоволення позову заперечувала, вважала дії державного виконавця правомірними.

Відповідач ОСОБА_7 позовні вимоги визнав та пояснив, що на час укладення договорів купівлі - продажу будинку та земельної ділянки за адресою м. Лубни вул. Дружби, 83 між ним та ОСОБА_1 ніяких перешкод та обмежень щодо даного майна встановлено не було, що було перевірено нотаріусом.

Третя особа ОСОБА_5 проти задоволення позову не заперечувала.

Приватний нотаріус ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, направила на адресу суду заяву, у якій прохала розглядати справу за її відсутності та не заперечувала щодо задоволення позову.

Представник третьої особи державної реєстраційної служби ОСОБА_4 МРУЮ в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, третя особа була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи на підставі доказів, наданих особами, які беруть участь у справі, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 згідно нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу від 14.08.2009 року придбав у ОСОБА_7 нерухоме майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями за адресою м. Лубни Полтавської області вул. Дружби, 83. Даний договір зареєстровано у Державному реєстрі правочинів за № 3574647.

Також ОСОБА_1 згідно нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу від 14.08.2009 року придбав у ОСОБА_7 нерухоме майно, а саме земельну ділянку в м. Лубни Полтавської області по вул. Дружби, 83 площею 0,0712 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарчих будівель і споруд, кадастровий номер 5310700000:03:007:0015 . Даний договір зареєстровано у Державному реєстрі правочинів за № 3574680.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Таким чином, дані договори купівлі продажу були як нотаріально посвідчені, так і пройшли державну реєстрацію.

На момент нотаріального посвідчення та державної реєстрації вищезазначених договорів купівлі-продажу встановлена відсутність заборони щодо відчуження нерухомого майна, яке було предметом даних договорів.

Разом із тим, норми ЦК України в редакції станом на час нотаріального посвідчення договорів не встановлювали конкретні строки, у межах яких покупець зобов'язаний зареєструвати право власності за собою.

Вирішуючи питання щодо набуття права власності та укладення договорів від 14.08.2009 року, суд вважає, що необхідно керуватися законодавством , яке діяло станом на час укладення даних договорів.

Так, відповідно до ст. 328 ЦК України в редакції, що була чинна станом на 14.08.2009 року право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.. 334 ЦК України в редакції, що була чинна станом на 14.08.2009 року право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Згідно ст. 640 ЦК України в редакції, що була чинна станом на 14.08.2009 року договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

У відповідності до ст. 657 ЦК України в редакції, що була чинна станом на 14.08.2009 року , договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ст.. 210 ЦК України в редакції, що була чинна станом на 14.08.2009 року , правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Таким чином, станом на 14.08.2009 року вчинення правочину у розумінні ст.. 210 ЦК України щодо нерухомого майна пов'язувалося із державною реєстрацію правочину, а не речового права на дане майно.

Постановою КМУ від 26 травня 2004 р. N 671 Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів затверджено порядок такої державної реєстрації.

Згідно даного Порядку, державна реєстрація правочинів проводиться відповідно до вимог Цивільного кодексу України шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів. Державній реєстрації підлягають такі правочини : договір купівлі-продажу, міни земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна; Державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням.

Відповідно до ст. 182 ЦК України в редакції, що була чинна станом на 14.08.2009 року, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом МЮУ №7/5 від 07.02.2002 р. державна реєстрація прав власності на нерухоме майно це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Тобто, реєстрація права власності у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно органами БТІ є публічним підтвердженням з боку держави права власності на об'єкт нерухомого майна за особою, а не моментом виникнення права власності на таке нерухоме майно.

Таким чином, суд вважає ОСОБА_1 набув право власності на житловий будинок та земельну ділянку №83 по вул. Дружби у м. Лубни згідно договорів від 14.08.2009 року, оскільки правочини були нотаріально посвідчені та пройшли державну реєстрацію, а відповідно до діючого на той час законодавства момент виникнення права на майно пов'язувався із державною реєстрацією правочину, а не з реєстрацією права власності на це майно.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст.. 59 ЗУ Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відповідно до заявлених позовних вимог визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок та земельну ділянку по вул. Дружби, 83 м. Лубни Полтавської області у відповідності до договорів купівлі - продажу майна від 14.08.2009 року, зареєстрованих у державному реєстрі правочинів за № 3574647 та № 3574680 відповідно.

Як вбачається із матеріалів справи, актом опису та арешту майна державного виконавця від 18.08.2011 року в межах ЗВП № 26385688 від 12.05.2011 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 накладено арешт з домоволодіння по вул. Дружби, 83 м. Лубни Полтавської області.

Також, актом опису та арешту майна державного виконавця від 18.09.2012 року в межах виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа Лубенського міськрайонного суду № 2-1563 від 28.09.2011 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 накладено арешт на домоволодіння (будинок та земельну ділянку) по вул. Дружби, 83 м. Лубни Полтавської області.

Враховуючи викладене, визнання за позивачем права власності на будинок та земельну ділянку по вул. Дружби, 83 м. Лубни, суд вважає за необхідне зняти арешт з домоволодіння (будинок та земельна ділянка) по вул. Дружби, 83 м. Лубни Полтавської області, накладеного актом опису та арешту майна державного виконавця від 18.08.2011 року в межах ЗВП № 26385688 від 12.05.2011 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2, а також зняти арешт з домоволодіння (будинок та земельна ділянка) по вул. Дружби, 83 м. Лубни Полтавської області, накладеного актом опису та арешту майна державного виконавця від 18.09.2012 року в межах виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа Лубенського міськрайонного суду № 2-1563 від 28.09.2011 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2

Разом із тим, відповідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року Про судову практику в справах про зняття арешту з майна позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідачами в справі даної категорії є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даній справі ОСОБА_4 міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області є неналежним відповідачем у справі, а тому у даній справі у задоволенні позову до даного відповідача необхідно відмовити.

Також, не підлягають до задоволення вимоги позивача про виключення домоволодіння (будинок та земельну ділянку) по вул. Дружби 83 в м. Лубни Полтавської області з числа майна, яке підлягає арешту за постановою державного виконавця від 05.10.2011 року про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа Лубенського міськрайонного суду № 2-1563/2011 від 28.09.2011 року про стягнення коштів з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 а також виключення домоволодіння (будинок та земельну ділянку) по вул. Дружби 83 м. Лубни Полтавської області з числа майна, яке підлягає арешту за постановою державного виконавця від 14.02.2015 року про арешт майна та заборону на його відчуження за виконавчим провадженням про примусове виконання ухвали Лубенського міськрайонного суду в справі № 539/351/15-ц від 06.02.2015 року про стягнення коштів з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2, оскільки вказані вимоги не є належним способом захисту позивачем свого права власності та не мають для нього будь яких наслідків, так як у даному випадку у цій частині позовних вимог він мав звернутися із вимогами про зняття арешту, як передбачено у ст. 59 ЗУ Про виконавче провадження . Разом із тим, суд розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та не може вийти за них і вирішувати позовні вимоги, які не заявлялися.

При вирішенні спору суд також враховує, що у справі №539/2361/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про виключення майна з-під арешту, зняття арешту з майна, ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 13.11.2014 р. рішення Лубенського міськрайонного суду від 25.09.2014 року залишено без змін. Зі змісту ухвали вбачається , що підставою для відмови позивачу у позові стало також те, що ОСОБА_1 не заявляв позовних вимог щодо визнання за ним права власності на домоволодіння за адресою м. Лубни вул. Дружби, 83.

Разом із тим, у даній справі предмет спору є іншим, оскільки позивачем заявлено позовні вимоги про визнання за ним права власності на майно, на яке накладено арешт, а підстави, на яких заявлено вимоги щодо зняття арешту із майна є похідними та ґрунтуються на позовних вимогах щодо визнання права власності, що відповідає способу захисту права, який передбачений ст. 59 Закону України Про виконавче провадження .

Враховуючи викладене, суд вважає, що по справі також відсутні підстави для закриття провадження по справі у частині позовних вимог про зняття арешту.

Також відсутні підстави для застосування строку позовної давності за письмовою заявою представника відповідача та відмови в задоволенні позову з цих підстав, оскільки строк позовної давності на вимоги щодо визнання права власності на заявлених підставах не поширюється, а позовні вимоги про зняття арешту є похідними від вимог про визнання права власності.

Також заперечення проти позову на тій підставі, що у інших судових справах, було встановлено, що договори від 14.08.2009 року є неукладеними, не є підставою для відмови в задоволенні даного позову, оскільки юридична кваліфікація спірних правовідносин не є обставиною, що не підлягає доказуванню у розумінні ч.3 ст. 61 ЦПК України.

Враховуючи часткове задоволення позову, те що в задоволенні позову до ОСОБА_4 міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області відмовлено, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 по 1374 грн. 52 коп. судового збору з урахуванням задоволених вимог про визнання права власності (1469 грн. судового збору) та двох задоволених позовних вимог про зняття арешту (640 грн. + 640 грн.). /1469 грн. + 640 грн. + 640 грн. = 2749 грн. : 2 = 1374, 52 грн./

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 213-215, 218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, треті особи Державна реєстраційна служби ОСОБА_4 МРУЮ, ОСОБА_5, приватний нотаріус ОСОБА_6 про визнання права власності, виключення майна з числа майна, яке підлягає арешту, зняття арешту задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок та земельну ділянку по вул. Дружби, 83 м. Лубни Полтавської області у відповідності до договорів купівлі - продажу майна від 14.08.2009 року, зареєстрованих у державному реєстрі правочинів за № 3574647 та № 3574680 відповідно.

Зняти арешт з домоволодіння (будинок та земельна ділянка) по вул. Дружби, 83 м. Лубни Полтавської області, накладеного актом опису та арешту майна державного виконавця від 18.08.2011 року в межах ЗВП № 26385688 від 12.05.2011 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2.

Зняти арешт з домоволодіння (будинок та земельна ділянка) по вул. Дружби, 83 м. Лубни Полтавської області, накладеного актом опису та арешту майна державного виконавця від 18.09.2012 року в межах виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа Лубенського міськрайонного суду № 2-1563 від 28.09.2011 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області та в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1374 грн. 52 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1374 грн. 52 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду ОСОБА_14 Ю. А.