Ухвала

від 23.06.2017 по справі 201/7433/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/683/17 Справа № 201/7433/17 Слідчий суддя - ОСОБА_1 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

представника третьої особи ОСОБА_6

прокурора ОСОБА_7

слідчого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Електродпостач» на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2017 року про накладення арешту на майно,-

ВСТАНОВИЛА :

Оскаржуваною ухвалою накладено арешт на грошові кошти у видатковій частині, що знаходяться на рахунках ТОВ «Електродпостач», відкритих в АТ «Райфайзен Банк Аваль».

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що під час здійснення досудового розслідування встановлено, що ТОВ «Електродпостач» при здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства протягом 2015-2016 років безпідставно внесли до складу податкового кредиту фінансово-господарських відносин із зазначеними в клопотанні юридичними особами з ознаками «фіктивності, чим ухились від сплати податку на додану вартість на загальну суму 4000000 грн. Слідчий суддя вважав клопотання обґрунтованим та прийшов до висновку, що з метою забезпечення відшкодування завданих збитків та встановлення відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, накладення арешту на грошові кошти є необхідним.

В апеляційній скарзі представник третьої особи просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на недоведеність прокурором зв`язку між грошовими коштами ТОВ «Еелектродпостач» та об`єктивною стороною кримінального правопорушення. Зазначає, що арешт можна накладати на майно, яке відповідає критеріям, зазначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, при цьому питання про відповідність вказаного майна таким критеріям, судом не вирішувалось. Також, звертає увагу, що жодним посадовим особам вказаного ТОВ не повідомлено про підозру. Вказує, що посилаючись на мету забезпечення відшкодування завданих збитків, як на підставу для накладення арешту, слідчий суддя не вказав розмір шкоди або цивільного позову, розмір можливої конфіскації майна, чим допустив неповноту судового розгляду. Зазначає, що прокурором та слідчим не долучені постанови про визнання грошових коштів ТОВ «Електродстач» речовими доказами, у зв`язку арешт не може бути накладений з метою збереження речових доказів. Просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, оскільки така ухвала постановлялась без виклику третьої особи, копія ухвали не надіслана, а отримана при ознайомленні зі справою 06.06.2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представника третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт, який підтримав апеляційну скаргу та, з підстав зазначених в скарзі, просив її задовольнити, думку прокурора та слідчого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість і просили залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Вирішуючи питання про дотримання представником третьої особи ОСОБА_6 строку апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з того, що оскаржувана ухвала слідчого судді була постановлена без виклику апелянта, а отже за правилами ч. 3 ст. 395 КПК України строк її апеляційного скарження обчислюється з дня отримання нею копії даної ухвали. Матеріалами провадження встановлено, що копія оскаржуваної ухвали отримана 06.06.2017 р., а апеляційна скарга подана 08.06.2017 р., тобто в строк на апеляційне оскарження даного судового рішення, у зв`язку з чим колегія суддів не входить в обговорення питання поновлення строку оскарження.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Згідно ч. 3 ст. 170, пунктів 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (ст. 170), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані належним чином, а доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі та в судовому засіданні щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, є безпідставними.

Так, з матеріалів провадження вбачається, що є обґрунтовані підстави вважати, що ТОВ «Електродпостач» при здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства протягом 2015-2016 років безпідставно внесли до складу податкового кредиту фінансово-господарських відносин із зазначеними в клопотанні юридичними особами з ознаками «фіктивності», чим ухились від сплати податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що для запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 170 КПК України тимчасове накладення арешту на майно є доцільним та необхідним.

Апеляційним судом встановлено дотримання належним чином слідчим суддею вимог п. п. 2, 5 ч. 2 та п. 5 ч. 5 ст. 173 КПК України щодо врахування ним можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумності та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також щодо визначення порядку виконання ухвали.

Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України у разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.

З огляду на невеликий проміжок часу проведення досудового розслідування, на даному етапі в матеріалах провадження відсутні належні докази які давали б беззаперечні підстави суду прийти до висновку про безпідставність накладення арешту на вказане майно. Збирання таких доказів і є одним із завдань досудового розслідування, а арешт майна як один із засобів забезпечення кримінального провадження в даному випадку ж необхідним для досягнення його дієвості.

При цьому, якщо в подальшому відпаде потреба в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження або в обмеженні права користування чи відчуження вказаного майна, а так само і порушення органом досудового розслідування принципу розумних строків, третя особа або її представник може звернутись до слідчого судді в порядку ст. 174 КПК України з клопотанням про скасування арешту майна.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є обґрунтованою, підстав для її скасування не встановлено, а відповідні доводи представників третьої особи не можуть бути задоволені.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 170-173, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт адвоката ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2017 про накладення арешту на грошові кошти у видатковій частині, що знаходяться на рахунках ТОВ «Електродпостач», відкритих в АТ «Райфайзен Банк Аваль», залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4