Ухвала

від 21.06.2017 по справі 201/15107/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/681/17 Справа № 201/15107/16-к Слідчий суддя - ОСОБА_1 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ТОВ «ОСІРІС-2005» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2016 року про накладення арешту на майно,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2016 року задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 42016040000000873 від 07 жовтня 2016 року та накладено арешт на об`єкт нерухомого майна: складські приміщення за адресою: Дніпропетровський район, с Старі Кодаки, вул.Аеропорт, 144, яке згідно з інформаційною довідкою з Реестру речових прав на нерухоме майно від 21.10.2016 перебуває у спільній частковій власності ТОВ «Керуюча компанія еліксир», код ЄДРПОУ 40383250 (70/100) та ТОВ «Осіріс-2005» код ЄДРПОУ (30/100).

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що прокуратурою Дніпропетровської області 07.10.2016 року зареєстровано кримінальне провадження №42016040000000873 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченої ч.2 ст.364 КК України за фактом того, що службові особи Дніпропетровської обласної ради, Дніпропетровського обласного житлово-комунального підприємства «Аеродром», зловживаючи службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та іншої юридичної особи, у березні 2009 року незаконно реалізували комунальне майно у вигляді казарми, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область. Дніпропетровський район, с. Старі Кодаки, вулиця Аеропорт, 144, чим спричинили настання тяжких наслідків.

В ході розслідування кримінального провадження встановлено, що між Дніпропетровським обласним житлово-комунальним підприємством «Аеродром» в особі ліквідатора ОСОБА_8 та ТОВ «Осіріс- 2005» в особі директора ОСОБА_9 11 березня 2009 року був укладений Договір купівлі-продажу, згідно якого Дніпропетровським обласним житлово-комунальним підприємством «Аеродром» передано у власність ТОВ «Осіріс-2005» об`єкт нерухомості, який відповідно до правовстановлюючого документу значиться як «Казарма, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт. 144». В п. 2 вказаного Договору зазначено, що Казарма, що відчужується, є державною власністю та належить Територіальній громаді в особі Дніпропетровської обласної ради, на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Дніпропетровською обласною радою 04.02.2009 року, яка передана Дніпропетровському обласному житлово-комунальному підприємству «Аеродром» на підставі рішення Дніпропетровської обласної ради від 21.04.2005 року номер 589-27/ІV, яке давало ДОЖКП «Аеродром» можливість користування зазначеним майном, без права його відчуження. На даний момент спірне нерухоме майно, власником якого є територіальна громада в особі Дніпропетровської обласної ради, неправомірно включене ліквідатором до ліквідаційної маси банкрута ДОЖКП «Аеродром».

Тож слідчий суддя вважає клопотання прокурора обґрунтованим та таким, що піддягає задоволенню,оскільки дані, викладені у матеріалах кримінального провадження, дають підстави для висновку, що з метою забезпечення відшкодування завданих збитків державі та з метою встановлення відомостей про обставини вчинення зазначеного кримінального правопорушення арешт майна в даному випадку є необхідним.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «ОСІРІС-2005» - адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.10.2016 року по справі №201/15107/16-к винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, слідчим суддею не надано належної правової оцінки вимогам, викладеним у клопотанні прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Дніпропетровскої області ОСОБА_10 та всупереч вимогам ст. 170 КПК України застосовано накладення арешту на майно ТОВ «ОСІРІС-2005».Також необгрунтованим є клопотання прокурора і з урахуванням того, що цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся на час постановлення ухвали суду, а забезпечення можливих у майбутньому цивільних позовів не є достатньою підставою.

Крім того, суд не звернув уваги на те, чи відповідає майно ТОВ «ОСІРІС-2005», на яке накладено арешт, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України критеріям, чи здобуто воно злочинним шляхом та чи є предметом правопорушення. Також апелянт зазначає про те, що слідчий суддя розглянув клопотання без участі представників ТОВ «ОСІРІС-2005», та залишив поза увагою, що з моменту реєстрації кримінального провадження №42016040000000873 від 07.10.2016 року за ознаками ч.2 ст. 364 КК України жодну особу, як керівника суб`єкту підприємницької діяльності, директора ТОВ «ОСІРІС-2005», або іншу особу - працівника ТОВ «ОСІРІС-2005», жодного разу не допитали, підозру у вчиненні кримінального правопорушення не вручили, ані тоді, ані зараз, на протязі вже більше півроку, тобто взагалі з ким-небудь з посадових осіб ТОВ «ОСІРІС-2005» не провели жодної слідчої або процесуальної дії, але заздалегідь вже обмежили право на вільне володіння приватним майном.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року (тут та далі - Закону) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Разом з тим, за правилами вказаної норми кримінального процесуального закону, а саме частин 3, 5, та 6, арешт на майно може бути накладено в разі відповідності такого майна критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, в разі наявності підстав вважати, що суд може застосувати до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної особи, юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, в разі, якщо фізична чи юридична особа в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову або неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою щодо якої здійснюється провадження.

Як вбачається з наданих матеріалів кримінального провадження № 42016040000000873, розслідуване кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 364 КК України, відомості про яке були внесені до ЄРДР 07.10.2016 року полягає у тому, що службові особи Дніпропетровської обласної ради, Дніпропетровського обласного житлово-комунального підприємства «Аеродром», зловживаючи службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та іншої юридичної особи, у березні 2009 року незаконно реалізували комунальне майно у вигляді казарми, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , чим спричинили настання тяжких наслідків, а саме відчуження об`єкту нерухомого майна комунальної власності у вигляді Казарми, реєстраційний номер 26333106, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Старі Кодаки, вулиця Аеропорт, 144, відбулось без відповідного рішення, прийнятого на пленарному засіданні Дніпропетровської обласної ради, а грошові кошти від цього відчуження на рахунки Дніпропетровської обласної ради не надходили, що нанесло шкоду місцевому бюджету Дніпропетровської області.

Згідно п.19 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення щодо відчуження майна, яке належить територіальній громаді області, приймається обласною радою виключно на її пленарних засіданнях.

Так, органом досудового слідства встановлено, що між Дніпропетровським обласним житлово-комунальним підприємством «Аеродром» (ЄДРПОУ 244397755) в особі ліквідатора ОСОБА_8 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Осіріс- 2005» (ЄДРПОУ 33669463) в особі директора ОСОБА_9 11 березня 2009 року був укладений Договір купівлі-продажу, який посвідчений приватний нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_11 , реєстровий номер №1916.

Згідно п. 1 вказаного Договору купівлі-продажу Дніпропетровським обласним житлово-комунальним підприємством «Аеродром» (продавець) передано у власність ТОВ «Осіріс-2005» (покупець) об`єкт нерухомості, який відповідно до правовстановлюючого документу значиться як «Казарма, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт, 144. В п. 2 вказаного Договору зазначено, що Казарма, що відчужується, є державною власністю та належить Територіальній громаді в особі Дніпропетровської обласної ради, на підставі Свідоцтва про право власності на рухоме майно, виданого Дніпропетровською обласною радою 04.02.2009 року, яка передана Дніпропетровському обласному житлово-комунальному підприємству «Аеродром» на підставі рішення Дніпропетровської обласної ради 21.04.2005 року № 589-27/ІV. Право власності на Казарму зареєстровано в КП Дніпропетровського району «Бюро технічної інвентаризації» 04.02.2009 року про що здійснено запис в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстровим номером 26333106, номер витягу 21771765. В п. 3 вказаного Договору купівлі-продажу зазначено, що згідно з описом, наведеним у Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданому бюро технічної інвентаризації 06.02.2009 року за №21798981, відчужуваний об`єкт нерухомості має загальну площу 1361,8 кв. м., який розташований на земельній ділянці, площею 428 кв. м. Загальна вартість вказаного нерухомого майна становить 139 239,91 грн.

Згідно з Протоколом №3 збору кредиторів у справі №Б29/15-08 про банкрутство Дніпропетровського обласного житлово-комунального підприємства «Аеродром» від 28.02.2009 pоку, остаточна вартість продажу становить 600 000,00 грн.Ціна продажу об`єкту нерухомості, який є предметом вказаного Договору купівлі-продажу становить 600 000,00 грн. Наведені факти, які містяться у Договорі купівлі-продажу свідчать про те, що незалежна оцінка нерухомого майна, визначення його ринкової вартості ліквідатором не проводилося. Рішення від власника Дніпропетровської обласної ради, прийнятого на пленарному засіданні, щодо продажу вказаного нерухомого майна з визначенням ціни продажу не було.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на теперішній час власниками Казарми зареєстровані Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія Еліксир» (код ЄДРПОУ 40383250, підстава - договір дарування нерухомого майна від 08.04.2016 року, за яким ТОВ «Осіріс-2005» подарувало 70/100 частки Казарми, посвідчений Приватним нотаріусом міського нотаріального округу ОСОБА_12 , реєстровий номер 287), та ОСОБА_13 (ІПН НОМЕР_1 , підстава рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19.01.2016 року по справі №175/3742/15-ц).

Отже, з урахуванням наведеного вище слідчий прийшов до висновку про те, що зазначене спірне майно було передане ДОЖКП «Аеродром» власником Дніпропетровською обласною радою у господарське відання на підставі рішення Дніпропетровської обласної від 21.04.2005 №589-27/IV, яке згідно чинного законодавства давало ДОЖКП «Аеродром» можливість користування зазначеним майном, без права його відчуження, а відтак спірне нерухоме майно, власником якого є територіальна громада в особі Дніпропетровської обласної ради, неправомірно було включене ліквідатором до ліквідаційної маси банкрута ДОЖКП «Аеродром».

Це дає достатні підстави для припущення, що відбулися факти вчинення протиправних дій, передбачених кримінальним законом, що є достатньо обґрунтованим для проведення кримінального розслідування та вжиття відповідних забезпечувальних заходів, підставами для чого слідчим було зазначено необхідність накладення арешту на дане нерухоме майно у зв`язку з наявністю підстав та розумних підозр вважати, що на даний час воно є безпосередньо об`єктом вчинення кримінального правопорушення і має доказове значення під час досудового розслідування, а також для забезпечення можливого цивільного позову чи відшкодування завданих збитків, та з метою недопущення подальшої реалізації даного нерухомого майна, в тому числі і нерезидентам України. Дану позицію слідства підтримав суд першої інстанції під час розгляду клопотання про арешт вищевказаного майна та своїм рішенням задовольнив його, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З урахуванням наведеного, щодо нерухомого майна, на яке рішенням слідчого судді було накладено арешт, є підстави обґрунтовано вважати, що воно відповідає вимогам ст. 98 КПК України щодо речового доказу, достатніх для вжиття на цьому етапі досудового розслідування заходів забезпечення кримінального провадження, а отже арешт на це майно був накладений з дотриманням вимог закону, і доводи апеляційної скарги такого висновку колегії суддів не спростовують.

Що стосується посилань апелянта на недостатню обґрунтованість ухвали слідчого судді про арешт майна, то вони його особистою суб`єктивною оцінкою та не обґрунтовують необхідності скасування вірного по суті судового рішення.

З урахуванням наведеного підстав для задоволення апеляційної скарги на даному етапі досудового розслідування не вбачається. У випадку, якщо у подальшому наявність зв`язку між арештованим майном та розслідуваними кримінальними правопорушеннями у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянт не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.

За викладених обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ТОВ «ОСІРІС-2005» - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2016 року про накладення арешту на майно залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4