Рішення

від 26.06.2017 по справі 461/2940/17

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/2940/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2017 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Лялюк Є.Д.,

при секретарі Станкевич Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства Львівської обласної ради Управління капітального будівництва про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи ,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до комунального підприємства Львівської обласної ради Управління капітального будівництва про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи за період з 24.11.2016 року по 20.02.2017 року в розмірі 5657,75 грн. Втрати від інфляції з заборгованої тa не виплаченої заробітної плати за період: з 24.11.2016 року по 23.11.2017 року в розмірі 3945,00 грн. 3% річних, за період з 24.11.2016 року по 20.02.2017 року від заборгованої та не виплаченої заробітної плати в розмірі 742,00 грн.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що згідно Наказу №11 від 02.06.2014 року, Комунального підприємства Львівської обласної ради Управління капітального будівництва позивача звільнено з роботи в зв'язку із скороченням посади. Відповідачем не було проведено розрахунок з виплати ОСОБА_1 заробітної плати, після скорочення позивача з роботи з вище вказаного підприємства у терміни згідно чинного Законодавства України, згідно Наказу №11 від 02.06.2014 року, а також не виконувалось рішення суддів.Враховуючи наведене просив позов задовольнити в повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з'явився, скерував на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача повторно не з'явився в судове засідання, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомив, суд ухвалив слухати справу у його відсутності на підставі наявних матеріалів справи.

Фіксування судового засідання технічними засобами не відбувалось, відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав .

Судом встановлено, що згідно Наказу №11 від 02.06.2014 року, Комунального підприємства Львівської обласної ради Управління капітального будівництва позивача звільнено з роботи з 02 червня 2014 року в зв'язку із скороченням посади (п.1 ст.40 КЗпП України ), проте з позивачем не проведено розрахунок, згідно зазначеного наказу, а саме не виконувалось Рішення Галицького районного суду м. Львова від 12.04.2016 року про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (скорочення), що підтверджено Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 14 червня 2016 року.

Однією з вимог, є стягнення середнього розрахунку при звільненні з роботи за період з 24.11.2016 року по 20.02.2017 року (період з 02.06.2014 року по 16.03.2016 року врахований в Рішенні Галицького районного суду м. Львова від 12.04.2016 року та Ухвали апеляційного суду Львівської області від 14 червня 2016 року;

період з 17.03.2016 року по 05.08.2016 року, який врахований в Рішенні Галицького районного суду м. Львова від 17 жовтня 2016 року

період з 06.08.2016 року по 23.11.2016 року врахований в Рішенні Галицького районного суду м. Львова від 13 лютого 2017 року.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з заявою про виплату заборгованості по заробітній платі, проте відповідачем не здійснено свого зобов'язання та не здійснено належної виплати заробітної плати.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю гарантовано ст. 43 Конституції України.

Статтею 117 КЗпП України передбачено в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У відповідності до ст.ст. 1-3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати від 19.10.2010 року № 2050-ІІІ (з відповідними змінами та доповненнями) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до ст. 34 Закону України Про оплату праці компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок та умови проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Проаналізувавши норми ст. ст. 524, 533-535, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконанні зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України)

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє ствердження в судовому засіданні, а тому підлягають до задоволення.

Судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 3-11,88,212-215, 224-228, 509, 524, 533, 625 ЦК України ЦПК України ,ст. 116,117 КЗпП України суд, -

вирішив:

позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства Львівської обласної ради Управління капітального будівництва (м. Львів, вул. Чайковського,17, ЄДРПОУ 2078043 ) на користь ОСОБА_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи (скорочення), за період: з 24.11.2016 року по 20.02.2017 року, в розмірі: 5657,75 гривень.

Стягнути з Комунального підприємства Львівської обласної ради Управління капітального будівництва на користь ОСОБА_1, суми коштів, втрати від інфляції, з заборгованої та не виплаченої заробітної плати за період: з 24.11.2016 року по 20.02.2017 року, в розмірі: 3945,00 грн.

Стягнути з Комунального підприємства Львівської обласної ради Управління капітального будівництва на користь ОСОБА_1,суми коштів - 3% річних, за період: з 24.11.2016 року по 20.02.2017 року від заборгованої та не виплаченої заробітної плати, в розмірі: 742,00 грн.

Стягнути з Комунального підприємства Львівської обласної ради Управління капітального будівництва (м. Львів, вул. Чайковського, 17 ЄДРПОУ 20780431) в користь держави 640,00 гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення суду бути подана апеляційна скарга протягом 10-ти днів після його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Лялюк Є.Д.