Рішення

від 22.02.2007 по справі 20/32/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/32/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.07                                                                                        Справа №  20/32/07

Суддя   

За позовом  Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ

до Приватного підприємства Агрофірма “Промінь”, Запорізька область, Бердянський район, с.Бердянське

про зобов'язання  виконати умови договору та стягнення суми 38 638,86 грн.

                                                                                                        Суддя  Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача –       Рахильчук О.В. (довіреність №2/6659  від 05.12.2006р.);

Від відповідача –  Калюжна С.Л.  (довіреність №б/н від 26.01.2007р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про зобов'язання  ПП Агрофірма “Промінь” виконати умови договору № юр –2/751з-2006 від 18.08.2006р. та стягнення з відповідача суми 38 638,86 грн. штрафу на користь Держкомрезерву України.

Ухвалою господарського суду від 29.12.2006р. позовна заява прийнята до розгляду,  порушено провадження у справі № 20/32/07,  судове засідання  призначено на  29.01.2007р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 22.02.2007р.

За згодою представників сторін у судовому засіданні 22.02.2007р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Позивач позов підтримав, у судовому засіданні  надав заяву, згідно з якою уточнив предмет  позову (резолютивну частину позовних вимог),  просить зобов'язати відповідача поставити 99,074 тонн пшениці 3-го класу до Державного матеріального резерву України, стягнути з відповідача суму 38 638,86 грн. штрафу на користь Держкомрезерву України. Позовні вимоги обгрунтовані  умовами договору, ст.ст.525,526 ЦК України, ст.234 ГК України, ст.ст.2,14 Закону України “Про державний матеріальний резерв”.

           Заява позивача в порядку ст.22 ГПК України прийнята судом до розгляду.            

Відповідач у судовому засідання та письмовому відзиві позов не визнав  на таких підставах. На виконання договору №юр-2/751з-2006 від 18.08.2006р. про закладення до державного резерву пшениці 3-го класу у кількості 500 тонн за ціною 780 грн. за 1 тонну підприємством фактично було закладено 400, 926 тонн пшениці, про що складено акт по формі Р-16 та акт-розрахунок від 08.09.2006р. Листом №142 від 06.09.2006р. приватне підприємство звернулось до позивача згідно з ст.652 ЦК України, ст.11 ГПК України змінити обсяг поставки, зазначений в п.1.2 договору, на обсяг поставки пшениці 3-го класу у кількості 400 тонн.  Дана пропозиція була викликана різкою зміною ціни на озиму пшеницю 3-го класу на ринку зерна; віддаленістю комбінату державного резерву (ДП "Хлібна база №74” м.Молочанськ –150 км) і, як наслідок, значні транспортні витрати; як спосіб захисту інтересів та прав підприємства із врахуванням інтересів Державного комітету з державного матеріального резерву, згідно з принципом розумності (ст.ст.3,509 ЦК України). Внаслідок цих причин господарство на проданому до Державного комітету з державного матеріального резерву зерні понесло збитки у розмірі 40000 грн. У встановлений законодавством України термін –20 днів згідно з ст.188 ГК України, ст.11 ГПК України відповідь не була отримана. Відповідач вважає, що здійснив усі дії для того, щоб добросовісно виконати зобов'язання за договором, а саме: своєчасно, до закінчення строку договору попередило позивача про неможливість часткового виконання зобов'язання. Отже, відповідно до ст.614 ЦК України чесно виконав свої зобов'язання  та вжив всіх заходів для належного виконання зобов'язання. За домовленістю з позивачем було складено акт звірки взаємних розрахунків для зняття зобов'язань. Державним комітетом не були здійснені міри досудового врегулювання господарського спору згідно з ст.5 ГПК України. Відповідач не отримав копії позовної заяви і розрахунку. Приватне підприємство постійно працює з Державним комітетом України з державного матеріального резерву, щорічно бере участь у проведенні тендерів і у процесі співпраці не виникало порушення взаємних зобов'язань. Усі розрахунки було проведено після фактичного закладання зерна пшениці 3-го класу врожаю 2006р. у кількості 400,926 тонн та надання усіх документів згідно з п.3.3 договору. На підставі викладеного та ст.ст.3,509,614,652 ЦК України, ст.188 ГК України, ст.ст.5,11,56 ГПК України просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

         18.08.2006р. на виконання протоколу засідання конкурсної комісії Державного комітету України з державного матеріального резерву від 17.08.2006р. №36 між Державним комітетом України з державного матеріального резерву (далі –комітет, позивач) та приватним підприємством Агрофірма “Промінь” (далі-підприємство, відповідач) був укладений  договір №юр-2/751з-2006р. про закладення до державного резерву матеріальних цінностей. Згідно з договором підприємство поставляє та здійснює закладення до державного резерву продовольчого зерна врожаю 2006р. в термін до 25 вересня 2006р., а комітет –здійснює розрахунки за поставлену та закладену  до державного резерву продукцію –пшениця 3 класу кількістю 500,0 тонн, ціна за одну тонну без ПДВ 650,00 грн, загальна вартість продукції без ПДВ 325000,00 грн., ПДВ 65000,00 грн., загальна вартість продукції становить 390000,00 грн. Комітет має право зменшувати обсяги  закупівлі продукції залежно від реального фінансування видатків (п.п.1.1.-1.5).

        Відповідно до п.п.2.1 договору у разі неналежного виконання підприємством своїх зобов'язань, воно сплачує штраф в розмірі 50% вартості недопоставленої продукції.

        Згідно з п.3.3 факт закладення продукції до державного резерву оформлюється приймальним актом по формі Р-16, один примірник якого та податкова накладна подаються підприємством до комітету протягом 10 днів  з моменту закладення продукції.

        Розділом 5 договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, якщо таке невиконання або неналежне виконання обумовлено настанням або дією обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), а саме: стихійного лиха, пожеж, військових дій, цивільних безладь, страйків, землетрусів, оповзнів, якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання договірних зобов'язань. При цьому строк виконання зобов'язань  відкладається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини. Сторона, для якої виконання договірних зобов'язань стало неможливим, повинна сповістити в письмовій формі іншу сторону про настання та припинення дії форс-мажорних обставин негайно, але не пізніше 10 днів. Повідомлення повинно містити термін, в який передбачається виконати зобов'язання за цим договором. Належним доказом наявності форс-мажорних обставин та їх тривалості будуть служити довідки, які надаються регіональним відділенням Торгово-промислової палати України.

       Згідно з п.п.7.1, 7.2 договору всі доповнення і додатки до договору є його невід'ємною частиною і вступають у дію, якщо зроблені в письмовій формі, мають порядковий номер, дату прийняття і підписи повноважних представників сторін, завірені печатками. Взаємовідносини сторін, не передбачені договором, регулюються чинним законодавством України.

         Відповідно до п.9.1договору   він набирає чинності із моменту підписання і дії до 27 вересня 2006р. Термін дії договору може бути пролонгований за згодою обох сторін шляхом укладення додаткової угоди.

          На виконання умов договору відповідач поставив та заклав до державного резерву пшеницю 3-го  класу у кількості 400,926 тонн ціною 780,00 грн. за 1 тонну, що підтверджується приймальним актом від 08.09.2006р.

           06.09.2006р. ПП Агрофірма “Промінь” направлено позивачу листа №142, згідно з яким у зв'язку  зі зміною ціни на аналогічну продукцію на ринку зерна; віддаленістю комбінату державного резерву (ДП “Хлібна база №74 м.Молочанськ –150 км) і, як наслідок, значних транспортних витрат, просило змінити обсяг поставки, зазначений у п.1.2 договору №юр-2/751з-2006 на пшеницю 3-го класу у кількості 400 тонн.

          На цей лист 13.10.2006р. позивач направив лист №6-4/5681, в якому попередив, що згідно з п.2.1 договору у разі недопоставки або прострочення поставки товариство несе відповідальність, передбачену п.2 ст.14 Закону України “Про державний матеріальний резерв” –50 % вартості недопоставлених (незакладених) матеріальних цінностей, та крім сплати неустойки постачальник відшкодовує понесені одержувачем збитки.

31.10.2006р. між сторонами підписано акт звірки, відповідно до якого вартість зерна, яке підлягало закладенню на підставі договору становить 390 000 грн.; сплачено за зерно, закладене до держрезерву 312 722,28 грн.; недопоставленого зерна на суму 77277,72 грн.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до ст.ст.11,509 ЦК України   цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами  ст.ст.626, 629 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

 Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не виконав у повному обсязі умови договору №юр/2/751з-2006р. від 18.08.2006р. щодо  поставки пшениці  у встановлений договором строк та у встановленому обсязі,  внаслідок чого, у відповідача виникла заборгованість,  яка  на день розгляду справи в суді складає 99,074 т зерна вартістю 77277,72 грн. Факт недопоставки  зерна,  враховуючи  умови  договору  щодо  обсягу  та  ціни,  на  суму

77 277,72 грн. визнано відповідачем у акті звірки та письмовому відзиві. Доказів належного виконання  зобов'язання  відповідач суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги про зобов'язання відповідача поставити 99,074 тонн пшениці 3-го класу до Державного матеріального резерву України  відповідають вимогам чинного законодавства України та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

           Згідно з п.3 ст.14 Закону України “Про державний матеріальний резерв” за прострочення    поставки,    недопоставку   (неповне закладення)   матеріальних   цінностей   до   державного   резерву постачальник   (виготовлювач)   сплачує  неустойку  в  розмірі  50 відсотків  вартості  недопоставлених  (незакладених)  матеріальних цінностей.   

         Пунктом 2.1 договору встановлено, що у разі неналежного виконання підприємством своїх зобов'язань, воно сплачує штраф в розмірі 50% вартості недопоставленої продукції.

Таким чином, вимоги про стягнення 50% штрафу, що складає 38 638,86 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

 Заперечення відповідача спростовуються вищенаведеним, а також наступним. Відповідно до ст.ст.1,4 Закону України “Про Державний матеріальний резерв” державний резерв є особливим запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і порядку, передбаченим цим Законом, який створює Кабінет Міністрів України. Розміщення запасів матеріальних цінностей державного резерву на промислових, сільськогосподарських постачально-збутових та інших підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності , відповідно до ч.2 ст.11 цього Закону здійснюється на договірних засадах.  Ствердження відповідача про те, що він своєчасно повідомив позивача про неможливість виконання у повному обсязі зобов'язання  і відсутність його вини з посиланням на ст.652 ЦК України, ст.188 ГК України є безпідставним і не може звільняти відповідача від виконання зобов'язання  щодо поставки пшениці у повному обсязі та сплати штрафу, оскільки згідно з цими нормами дійсно передбачена можливість зміни або розірвання договору у зв'язку  з істотною зміною обставин, однак лише в порядку, встановленому законом. Зокрема, ч.2 ст.652 ЦК України встановлено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони на наявності одночасно чотирьох умов, встановлених у цій нормі. Відповідно до ст.188 ГК України у разі недосягнення згоди з позивачем щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням поштового обігу, відповідач, як заінтересована сторона, мав право передати спір на вирішення суду. Крім того, відповідно до ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Відповідач не надав доказів внесення в установленому порядку змін до договору, у т.ч. звернення відповідача до суду з позовом про внесення змін до договору, а також не надав належних доказів наявності форс-мажорних обставин (зокрема, довідка регіонального відділення Торгово-промислової палати України), які відповідно до умов договору (розділ 5) могли б бути підставою для звільнення від відповідальності. Згідно з ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Посилання відповідача на неотримання копії позовної заяви і розрахунку, та на факт нездійснення позивачем встановлених  ст.5 ГПК України мір досудового врегулювання спору є необґрунтованим,  оскільки в матеріалах справи є поштова квитанція з описом вкладення від 21.12.2006р., яка підтверджує направлення відповідачу позовної заяви, в якій мається розрахунок позовних вимог (а.с.6).    Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі №1-2/2002 від 09.07.2002, №15-рп/2002  за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) положення  частини  другої статті 124  Конституції України  щодо   поширення   юрисдикції   судів   на    всі правовідносини,  що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти  так,  що  право  особи  (громадянина України,  іноземця,  особи  без громадянства,  юридичної особи) на звернення до суду  за  вирішенням  спору  не  може  бути  обмежене законом,  іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором  досудового  врегулювання  спору  за  волевиявленням суб'єктів  правовідносин  не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.Таким чином, як зазначено в Рішенні, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору,  є правом,  а не обов'язком особи,  яка  добровільно,  виходячи  з  власних  інтересів,   його використовує.   Встановлення   законом   обов'язкового  досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на  судовий захист.

Згідно з ст.49 ГПК України  судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведений до суду внаслідок його неправильних дій.

Керуючись  ст. ст. 49,  82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.        

Зобов'язати Приватне підприємство Агрофірма “Промінь” (71172, Запорізька область, Бердянський район, с.Бердянське, вул. Дзержинського,8, код ЄДРПОУ 00853275)  поставити 99,074 тонн пшениці 3-го класу на суму 77277,72 грн. до Державного матеріального резерву України.

Стягнути з  Приватного підприємства Агрофірма “Промінь” (71172, Запорізька область, Бердянський район, с.Бердянське, вул. Дзержинського,8, код ЄДРПОУ 00853275, р/р 26007330335561 в БВ ЗОФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 313010) на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м.. Київ, вул. Пушкінська,  28,  код ЄДРПОУ 32610309, отримувач коштів: ГУ ДКУ, код ЄДРПОУ 26077968, рахунок 31117106700011, банк отримувача: ГУ ДКУ у м.Києві,  МФО 820019, КЕКД 21081100)   суму 38 638 грн. 86 коп. штрафу.

Стягнути з  Приватного підприємства Агрофірма “Промінь” (71172, Запорізька область, Бердянський район, с.Бердянське, вул. Дзержинського,8, код ЄДРПОУ 00853275, р/р 26007330335561 в БВ ЗОФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 313010)  на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) суму  471  грн. 39 коп. державного мита.

Стягнути з  Приватного підприємства Агрофірма “Промінь” (71172, Запорізька область, Бердянський район, с.Бердянське, вул. Дзержинського,8, код ЄДРПОУ 00853275, р/р 26007330335561 в БВ ЗОФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 313010)  на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р31212259700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259) суму 118  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Накази видати після набрання рішенням законної сили.  

Суддя                                                             Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано  у повному обсязі  25. 05.2007 р.