Постанова

від 27.06.2017 по справі 809/740/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2017 р. справа № 809/740/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лучко О.О.,

за участю секретаря Волочій Л.І.,

за участю сторін:

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача: Центральної районної аптеки №22,

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 11100,56 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

15.05.2017 року Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом до Центральної районної аптеки №22 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 11100,56 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, суду пояснив, що відповідач в порушення статтей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2016 році одного інваліда. За непрацевлаштування інваліда відповідач у строк до 15 квітня 2017 року повинен був самостійно сплатити 11030,00 грн. адміністративно-господарських санкцій. Вказана сума заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій. Крім того, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу нараховано пеню в розмірі 13% річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, на повну суму недоїмки за весь її строк у розмірі 70,56 грн. Добровільно кошти відповідачем не сплачені, а тому підлягають стягненню в судовому порядку.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила. Пояснила, що організація має заборгованість по заробітній платі, тяжке фінансове становище не дає змогу створити робоче місце для працевлаштування інваліда. Стягнення вказаний санкцій призведе по погіршення фінансового становища Центральної районної аптеки №22, яка є госпрозрахунковою організацією. В задоволенні позову просила відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Центральна районна аптека №22 є юридичною особою та зареєстрована в Івано-Франківському обласним відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, 22.02.2017 року відповідач подав до Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік форми №10-ПІ, з якого вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників особового складу складає - 10 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб та кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 0 осіб (а.с.7).

Крім того, в звіті самостійно визначено фонд оплати праці штатних працівників - 220,60 грн. та середньорічну заробітну плату штатного працівника визначено в розмірі 22060,00 грн. (а.с.7).

З урахуванням даних, зазначених відповідачем у вказаному звіті, позивач у зв'язку з невиконанням підприємством нормативу працевлаштування інвалідів в кількості 1 робочого місця нарахував відповідачеві адміністративно-господарські санкції у розмірі 11030,00 грн. та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 70,56 грн. (а.с.8), що стало підставою для звернення з позовом до суду.

При вирішенні даного спору суд виходив з наступного нормативного регулювання спірних правовідносин.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначені в Законі України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон).

Відповідно до ч.1 ст.17 даного Закону з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда (ч.2 ст.17 Закону).

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.18 зазначеного Закону).

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч.2 ст.19 Закону).

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог ст.18 цього Закону (ч.3 ст.19 Закону).

Відповідно до ч.7 ст.19 даного Закону порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч.9 ст.19 даного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч.1 ст.20 зазначеного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Судом встановлено та не заперечується представником відповідача, що засновником Центральної районної аптеки №22 є Рожнятівська районна рада, однак дана організація не утримується за рахунок коштів місцевого бюджету, а здійснює самостійну господарську діяльність (а.с.18-23), а тому положення ст.20 зазначеного вище Закону поширюються на відповідача.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч.2 ст.20 Закону).

Відповідно до ч.4 ст.20 даного Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Постановою Кабінету Міністрів України за №70 від 31.01.2007 року ''Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Відповідно до даного Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Форма вказаного звіту затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України за №42 від 10.02.2007 року.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач 25.02.2017 року подав до Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік форми №10-ПІ, однак норматив, встановлений ст.19 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'', не виконав, так як маючи на обліку 10 штатних працівників, не виділив та не створив одне робоче місце для працевлаштування одного інваліда.

У зв'язку з невиконанням зазначених вище вимог позивач застосував до відповідача адміністративно-господарські санкції в розмірі 11030,00 грн. За період несплати до моменту звернення в суд із адміністративним позовом, позивач, виходячи із суми адміністративно-господарської санкції, розрахував пеню в розмірі 70,56 грн. (а.с. 8).

Поряд з цим судом встановлено, що згідно листа Рожнятівського районного центру зайнятості №675-05/19-17 від 12.06.2017 року відповідач у 2016 році інформацію про наявність у нього вакантних місць (звіт форми З-ПН) для працевлаштування інваліда не подавав та інваліди для працевлаштування на це підприємство не неправлялися (а.с. 37).

З цього приводу суд зазначає, що згідно із ч.4 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Відповідно до наказу Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання" формою звітності роботодавців про наявність вакантних місць, в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, є форма № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

У пункті 3 розділу II цього звіту вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України "Про зайнятість населення"), і за необхідності в пункті 4 зазначаються категорії таких громадян, зокрема "інваліди".

Пунктом 2.1. вказаного Порядку визначено, що форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Аналіз вказаних норм дає суду можливість дійти висновку, що відповідач з моменту відкриття вакансії зобов'язаний систематично звертатись до територіального органу Державної служби зайнятості України шляхом подання до нього звіту форми 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» до моменту поки така вакансія не буде зайнята.

Однак, з інформації центру зайнятості вбачається, що відповідачем у 2016 році не створено робоче місце для інваліда, і не направлялись звіти форми З-ПН про наявність вакантних місць для інвалідів.

Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При цьому суд зазначає, що відповідач зобов`язаний створити робоче місце для інвалідів і не зобов`язаний займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Аналогічна правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 квітня 2013 року (справа № 21-81а13), а відповідно до ч. 2 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Оскільки відповідач не вжив всіх заходів щодо створення робочого місця для інваліда та не вжив всіх залежних від нього заходів щодо забезпечення працевлаштування інвалідів, зокрема, шляхом систематичного подання звітів форми №3-ПН, суд дійшов про правомірність позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Центральної районної аптеки №22 (код ЄДРПОУ 01977636) на користь Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 13662300) адміністративно-господарські санкції в розмірі 11030,00 грн. (одинадцять тисяч тридцять гривень) та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 70,56 грн. (сімдесят гривень п`ятдесят шість копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя /підпис/ ОСОБА_3

Постанова складена в повному обсязі 30.06.2017.