Ухвала

від 20.06.2017 по справі 804/2242/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2017 року м. Київ К/800/10908/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Калашнікової О.В.,

ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Держгеокадастру у місті Дніпропетровську Дніпропетровської області, третя особа - Дніпропетровська міська рада, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держгеокадастру у місті Дніпропетровську Дніпропетровської області (далі - Управління Держгеокадастру), третя особа - Дніпропетровська міська рада, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Управління Держгеокадастру від 18 лютого 2016 року № 04-05/180216/1 про відмову у погодженні технічної документації;

зобов'язати відповідача внести відомості (зміни до відомостей) до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_5 у м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда (пр. ОСОБА_3), 27 Д відповідно до технічної документації, а саме - згідно опису меж та поворотних точок (арк. 47 Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

зобов'язати відповідача погодити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по фактичному розміщенню кафе з літнім майданчиком, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда (пр. ОСОБА_3), 27 Д.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просив його скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 грудня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір дарування, зареєстрований в реєстрі за № 3806.

Відповідно до договору дарування, позивач прийняв в дар кафе з літнім майданчиком загальною площею 386,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, буд. 27Д (кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:02:295:001), що належить ОСОБА_4 на праві особистої власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САК № 508936, індексний номер 30169739, виданого 28 листопада 2014 року. Реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер: 30170084, номер запису про право власності: 7865037, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 513704912101.

Вказаний об'єкт нерухомості розташований на земельній ділянці площею 0,0464 га, що зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером НОМЕР_5. Зазначена земельна ділянка передана ОСОБА_4 Дніпропетровською міською радою на підставі договору оренди землі від 13 січня 2006 року, зареєстрованого 10 березня 2006 року в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 040610400239, строком на 5 років відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 30 листопада 2005 року № 256/31.

Рішенням сесії VІ скликання Дніпропетровської міської ради від 3 червня 2015 року № 72/64 за результатами розгляду клопотання позивача від 16 грудня 2014 року № 36/6995 з метою оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку по фактичному розміщенню кафе з літнім майданчиком ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки по фактичному розміщенню кафе з літнім майданчиком по вул. Героїв Сталінграда, буд. 27Д та зобов'язано замовити у суб'єктів господарювання, що є розробниками документації із землеустрою, згідно з вимогами, передбаченими чинним законодавством, розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та після її погодження, відповідно до чинного законодавства, подати цю документацію до міської ради для прийняття відповідного рішення.

На виконання зазначеного рішення Дніпропетровської міської ради позивач уклав з ТОВ Геора договір від 4 червня 2015 року № 06/04-1з, предметом якого є підготовка технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки по фактичному розміщенню кафе з літнім майданчиком, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 27Д, відповідно до земельного законодавства України.

Після підготовки технічної документації 20 січня 2016 року ТОВ Геора звернулося до відповідача із заявою про здійснення перевірки документації із землеустрою на земельну ділянку площею 0,0464 га, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 27Д та передається у користування ОСОБА_2, для подальшого погодження та проведення державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідач листом від 18 лютого 2016 року № 04-05/180216/1 повідомив ТОВ фірма Геора , що за матеріалами наданої технічної документації передбачається здійснити передачу гр. ОСОБА_2 земельної ділянки по вул. Героїв Сталінграда, буд. 27Д, однак межі запроектованої земельної ділянки не співпадають з межами земельної ділянки, що раніше надавалась в оренду гр. ОСОБА_4 Таким чином, має місце формування нової земельної ділянки. Статтею 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій і сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Враховуючи вищезазначене, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул. Героїв Сталінграда, 27Д по фактичному розміщенню кафе з літнім майданчиком не відповідає нормам чинного законодавства. З метою дотримання вимог чинного законодавства у даному випадку оформлення права користування земельною ділянкою повинно здійснюватись на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що опис меж та поворотних точок земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_5, внесений на підставі технічної документації ОСОБА_4, на відміну від опису меж та поворотних точок в технічній документації ОСОБА_2, не відповідає фактичному розміщенню земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. При цьому, як зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, у суду не виникло сумнівів, що це одна і та ж земельна ділянка, а твердження відповідача про те, що має місце формування нової земельної ділянки є безпідставними.

Апеляційний суд, скасувавши рішення суду першої інстанції та відмовивши в задоволенні позову, виходив з того, що з графічних зображень земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_5 та земельної ділянки, на яку розроблено технічну документацію ТОВ Геора , вбачається, що межі останньої зсунуті вбік від проїзної частини вулиці НОМЕР_5 (нова назва АДРЕСА_1) вглиб парку, хоча земельні ділянки і співпадають за своїми площами.

За вказаних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що вказана ділянка зовсім інша земельна ділянка, ніж сформована раніше за кадастровим номером НОМЕР_5, хоча частково і співпадає з останньою.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції правильними з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 79 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Частинами першою - третьою статті 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

За приписами частин шостої та сьомої зазначеної статті встановлено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу або об'єднання земельних ділянок.

Внесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Нормами статті 193 ЗК України визначено, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 7 липня 2011 року № 3613-VI Про Державний земельний кадастр (далі - Закон № 3613-VI) кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Статтею 21 Закону № 3613-VI встановлено, що відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема, на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79 ЗК України, при їх формуванні.

Відповідно до пункту 26 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 система кадастрової ідентифікації об'єктів Державного земельного кадастру є єдиною на всій території України. Ідентифікатором земель у межах державного кордону, земель у межах територій адміністративно-територіальних одиниць, обмежень у використанні земель у Державному земельному кадастрі є їх обліковий номер.

Як встановлено судами, земельній ділянці площею 0,0464 га, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 27Д присвоєно кадастровий номер НОМЕР_5, отже, вона сформована.

Порівнявши технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на зазначену земельну ділянку, розроблену на замовлення ОСОБА_4 у 2014 року, та, розроблену на замовлення ОСОБА_2 у 2015 році, апеляційний суд дійшов висновку, що згідно до цих технічних документацій, земельна ділянка має конфігурацію багатокутника, площа земельної ділянки, розміри сторін багатокутника співпадають.

Проте, порівнявши таблиці лінійних промірів цих технічних документацій встанволено, що координати поворотних точок меж земельної ділянки площею 0,0464 га за кадастровим номером НОМЕР_5 різняться, а саме: Х - координати від А до А різняться у 0,1 м (10 см),; Y - координати від А до А різняться у 4 м 53 см. Так, у технічній документації ОСОБА_4 Y - координати поворотних точок: 1) 5264603, 370; 2) 5264616, 173; 3) 5264602, 331; 4) 5264591, 404; 5) 5264587, 319; 6) 5264603, 370, тоді як у технічній документації ОСОБА_2 Y - координати поворотних точок наступні: 1) 5264607, 900; 2) 5264620, 704; 3) 5264606, 861; 4) 5264595, 935; 5) 5264591, 849; 6) 5264607, 900.

Отже, колегія суддів погоджується, що відповідно до цих технічних документацій, має місце зсув земельної ділянки по Y - координатах. При цьому, в натурі (на місцевості) межі земельної ділянки в обох випадках встановлювалися по фактичному розміщенню кафе по краю фундаменту та по умовній лінії, прив'язаної до краю фундаменту.

Враховуючи, що в технічній документації, розробленій на замовлення позивача, графічне зображення земельної ділянки має місце по краю фундаменту та по умовній лінії, прив'язаної до краю фундаменту, а в технічній документації, розробленої на замовлення ОСОБА_4, на підставі якої вносилися дані в Державний земельний кадастр, графічне зображення земельної ділянки має зсув по Y - координатах та не співпадає з краєм фундаменту, отже опис меж та поворотних точок земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_5, внесений на підставі технічної документації ОСОБА_4, на відміну від опису меж та поворотних точок в технічній документації ОСОБА_2, не відповідає фактичному розміщенню земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

З графічних зображень земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_5 та земельної ділянки, на яку розроблено технічну документацію ТОВ Геора , також вбачається, що межі останньої зсунуті вбік від проїзної частини вулиці НОМЕР_5 (нова назва АДРЕСА_1) вглиб парку, хоча земельні ділянки і співпадають за своїми площами.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що вказана ділянка зовсім інша земельна ділянка, ніж сформована раніше за кадастровим номером НОМЕР_5, хоча частково і співпадає з останньою.

При цьому, висновки суду першої інстанції щодо тотожності земельних ділянок є помилковими, оскільки за приписами частини першої статті 79-1 ЗК України земельна ділянка формується не тільки за площею, але і за своїми межами, і невідповідність хоча б одного параметру вже свідчить про відмінність такої земельної ділянки від тієї, інформацію про яку внесено до Державного земельного кадастру і якій присвоєно певний кадастровий номер.

З огляду на приписи статті 79-1 ЗК України, невідповідність меж земельної ділянки, на яку розроблено технічну документацію ТОВ Геора , межам земельної ділянки, яка надавалась в оренду ОСОБА_4, свідчить про те, що позивач намагається сформувати нову земельну ділянку, у зв'язку з чим повинен розробляти проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а не технічну документацію із землеустрою.

Крім того, правомірними є доводи Управління Держгеокадастру, що воно за приписами частини чотирнадцятої статті 186 ЗК України взагалі не має повноважень щодо погодження вказаного виду технічної документації із землеустрою.

Так, частиною чотирнадцятою вказаної статті дійсно визначено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується:

Верховною ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності;

власником земельної ділянки, у разі якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності.

Отже, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується безпосередньо власником земельної ділянки.

Посилання позивача на положення частин п'ятнадцятої та шістнадцятої статті 186 ЗК України, якими передбачено погодження відповідної документації із землеустрою, є безпідставними, оскільки під останньою маються на увазі види документації, зазначені в інших частинах цієї статті, щодо яких передбачено таке погодження, зокрема, певні проекти землеустрою (частини третя - п'ята), а також технічні документації щодо поділу та об'єднання земельних ділянок (частини дванадцята), щодо інвентаризації земель (частина тринадцята).

Доводи касаційної скарги зазначених висновків апеляційного суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, керуючись частиною першою статті 224 КАС України, приходить до висновку, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді