Постанова

від 21.06.2017 по справі 914/3064/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 року Справа № 914/3064/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддівШвеця В.О., Данилової М.В. розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 у справі № 914/3064/16 Господарського суду Львівської області за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 доЖитлово-Будівельного кооперативу"Аурум І" простягнення коштів

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивачане з'явились - відповідачане з'явились

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Житлово-Будівельного кооперативу"Аурум І", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 32 616, 71 грн., з яких: 25 825, 21 грн. - основний борг, 3 873, 78 грн. - штраф, 1 557, 98 грн. - пеня, 158,76 грн. - 3 % річних, 1 200, 98 грн. - інфляційні втрати.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 1/004/09-2015 від 01.09.2015 про надання консультаційно-посередницьких послуг в частині розрахунків за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.02.2017 (суддя Яворський Б.І.) провадження у даній справі зупинено та призначено судову експертизу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 (колегія суддів у складі: Якімець Г.Г. - головуючий, судді: Бонк Т.Б., Кравчук Н.М.) апеляційне провадження в частині призначення судової експертизи припинено, в частині зупинення провадження у справі - залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати з передачею справи на розгляд Господарського суду Львівської області.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник посилається на безпідставне зупинення провадження судом, що призводить до затягування строків розгляду справи.

Житлово-Будівельний кооператив "Аурум І" не скористався правом, наданим статтею 111 2 ГПК України, не надіслав свій відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 та Житлово-Будівельний кооператив "Аурум І" не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

В пункті 19 постанови № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що якщо апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується виключно ухвали про призначення судової експертизи у справі, така скарга з урахуванням вимог частини першої статті 106 та частини першої статті 11113 Господарського процесуального кодексу не може бути розглянута господарським судом. У разі коли апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується ухвали про зупинення провадження у справі, вона може бути розглянута господарським судом у загальному порядку виключно з точки зору наявності чи відсутності передбаченої законом підстави для такого зупинення (пункт 1 частини другої статті 79 Господарського процесуального кодексу України). Якщо ж в апеляційній чи касаційній скарзі йдеться про оскарження як призначення експертизи, так і зупинення у зв'язку з цим провадження у справі, то відповідна скарга може бути прийнята і розглянута в частині зупинення провадження.

При розгляді касаційної скарги на ухвалу суду про зупинення провадження у справі, дослідженню підлягає факт обґрунтованості підстав такого зупинення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник у зв'язку з тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов'язання за договором № 1/004/09-2015 від 01.09.2015 про надання консультаційно-посередницьких послуг в частині розрахунків за надані послуги, внаслідок чого, у нього утворилась заборгованість, на яку позивачем нараховано неустойку, інфляційні втрати та три проценти річних.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідачем було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку з необхідністю призначення судової експертизи.

Клопотання мотивовано тим, що ціна агентських та посередницьких послуг окремо у договорі не зазначена і не може бути визначена виходячи з умов договору. Факт надання позивачем консультаційних послуг відповідач заперечує та визнає лише факт надання йому посередницьких.

Пунктом 1 частини другої статті 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою зокрема, у випадку, призначення господарським судом судової експертизи.

Зупиняючи провадження у даній справі на підставі вказаної статті, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення у справі судової експертизи, на вирішення якої поставлені наступні питання:

1. Яка дійсна ринкова вартість агентських послуг, обсяг яких визначений у договорі про надання консультаційно-посередницьких послуг № 1/004/09-2015 від 01.09.2015 ?

2. Яку частку у загальному розмірі винагороди виконавця, що визначений у договорі про надання консультаційно-посередницьких послуг № 1/004/09-2015 від 01.09.2015, становить винагорода за надання виконавцем агентських послуг, виходячи із дійсної (ринкової) вартості цих послуг, що склалась на ринку станом 01.09.2015 ?

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

У вирішенні відповідного питання (до призначення судової експертизи) слід:

- визначитися з конкретною установою або конкретним експертом, якими проводитиметься експертиза. З цією метою господарський суд, зокрема, витребує у сторін пропозиції стосовно таких установ та/або судових експертів, у тому числі тих, які не є працівниками зазначених установ. Господарський суд не зв'язаний цими пропозиціями, але може враховувати їх у вирішенні питання про призначення і проведення судової експертизи;

- визначити об'єкти, що підлягають експертному дослідженню;

- максимально конкретно визначити питання, які мають бути роз'ясненні судовим експертом, та сформулювати їх у логічній послідовності;

- за необхідності визначити вид (підвид) судової експертизи, до компетенції якої відноситься роз'яснення відповідних питань. Якщо визначення такого виду (підвиду) саме по собі потребує спеціальних знань, його слід віднести на розсуд експертної установи (експерта);

- визначити обсяг необхідних та достатніх для експертного дослідження матеріалів;

- здійснити перевірку (огляд) матеріалів, які підлягають направленню на експертизу, з точки зору їх повноти та придатності для проведення експертизи, в тому числі з урахуванням належного відображення ознак об'єктів і зразків, а за невідповідності матеріалів цим критеріям - вжити заходів до усунення недоліків матеріалів шляхом витребування додаткових документів і матеріалів у сторін та інших осіб;

- у разі потреби забезпечити відібрання зразків, у тому числі за необхідності - з участю спеціаліста;

- у необхідних випадках розглянути можливість виклику судового експерта для уточнення питань, які ним мають бути роз'яснені, а також для перевірки матеріалів з точки зору їх повноти, достатності та придатності для проведення експертизи;

- з'ясувати усі інші обставини, пов'язані з проведенням судової експертизи.

Про призначення судової експертизи виноситься ухвала, в якій, крім відомостей, передбачених частиною другою статті 86 ГПК України, зазначаються, зокрема:

обставини справи, які мають значення для проведення судової експертизи;

підстави та мотиви призначення судової експертизи, у тому числі додаткової, повторної, комісійної, комплексної експертизи;

організація або особа, якій доручається проведення судової експертизи;

перелік питань, що потребують роз'яснення;

мотиви, за якими відхилено пропозиції учасників судового процесу стосовно проведення судової експертизи;

об'єкти експертного дослідження (предмети, матеріали, документи тощо), які надаються судовому експерту, а якщо йдеться про об'єкти, які не може бути доставлено до суду чи судовому експерту (наприклад, нерухоме майно), - їх місцезнаходження;

обов'язок експертної організації (експерта) надіслати копії експертного висновку сторонам згідно з частиною першою статті 42 ГПК;

сторона, на яку покладено оплату витрат з проведення судової експертизи;

про попередження судового експерта про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України.

Формулювання питань, які ставляться перед експертом, повинно, як правило, здійснюватись з урахуванням науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень і атестованих експертних методик, у яких зазначаються питання, на вирішення яких спрямовані ці методики та реєстр яких ведеться Міністерством юстиції України.

Питання, які ставляться перед експертом, мають бути сформульовані чітко, ясно і таким чином, щоб вони виключали неоднозначне їх розуміння й тлумачення та відповідали тим об'єктам і матеріалам, які направляються на експертизу.

Недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.

Ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у зв'язку з призначенням судової експертизи у справі наведеним вимогам відповідає не повністю.

При вирішенні питання про зупинення провадження у справі суд першої інстанції в своїй ухвалі належним чином не обґрунтував підстави призначення судової експертизи. Натомість, єдиною підставою для її призначення суд зазначив довід відповідача про те, що ціна агентських та посередницьких послуг окремо у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з умов договору, відповідач заперечує факт надання позивачем консультаційних послуг та визнає лише факт надання посередницьких.

Предметом даного судового спору є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості та нарахованих неустойки, 3 % річних, інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором № 1/004/09-2015 від 01.09.2015 про надання консультаційно-посередницьких послуг в частині розрахунків згідно акту виконаних робіт № 019 від 02.09.2016.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти призначення судової експертизи позивач посилався на те, що умовами зазначеного договору (п.п.4.10, 12.1) передбачено, що порядок обчислення винагороди може здійснюватись тільки за взаємною згодою сторін шляхом підписання додатків до договору, а всі зміни і доповнення оформляються додатковими договорами. Оскільки матеріали справи не містять доказів укладення сторонами додаткових угод (додатків) в частині зміни порядку чи зміни обчислення винагороди виконавця, посилання відповідача про можливість визначення розміру винагороди в односторонньому порядку та призначення судової експертизи для визначення розміру такої винагороди, як істотної умови договору (ціни), є безпідставним.

Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції з цього приводу не містять мотивів відхилення доводів та аргументів позивача. Ці доводи не перевірені: не прийняті, але і не спростовані. Суд першої інстанції обмежився лише посиланням в ухвалі на те, що позивач своїх питань на розгляд експерта не запропонував.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Захищене статтею 6 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий судовий розгляд передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх. Європейський суд з прав людини розглядає реалізацію принципу змагальності крізь призму забезпечення рівності прав учасників судового розгляду, тобто за цієї позиції обвинувачення і захист діють на одному рівні, під контролем відносно пасивного суду.

Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

В пункті 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 також зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4 2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Таким чином, ігнорування судом аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до п. 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5 експертові забороняється вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта та з'ясування питань права і надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами.

Ухвала суду першої інстанції не містить переліку об'єктів експертного дослідження, які передаються експерту для дослідження.

Суд першої інстанції не врахував, що статтями 12, 13 Закону України "Про судову експертизу", які встановлюють права і обов'язки судового експерта, не передбачено права або обов'язку судового експерта самостійно визначати об'єкти експертного дослідження, здійснювати пошук, збирання та оцінку доказів.

Також в ухвалі не зазначено про обов'язок експертної організації (експерта) надіслати копії експертного висновку сторонам згідно з частиною першою статті 42 ГПК України.

Крім того, зупиняючи провадження у справі суд першої інстанції обмежився лише тим, що сам факт призначення судової експертизи є достатньою підставою для зупинення провадження у справі.

Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі (ч.1 ст.79 ГПК України), і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадках призначення господарським судом судової експертизи (п.1 ч.2 ст. 79 ГПК України).

При цьому, виходячи зі змісту ч.2 ст.79 ГПК України, необхідною передумовою для застосування такого необов'язкового виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розгляду по суті заявлених позовних вимог.

Таким чином, зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням господарським судом судової експертизи є правом суду, а не його обов'язком. При цьому, питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

При винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції належним чином не обґрунтовано доцільність проведення експертизи та зупинення провадження у справі, не надано правової оцінки запереченням позивача щодо призначення судової експертизи та не визначено конкретних підстав для її проведення і, відповідно, для зупинення провадження у справі.

В свою чергу, апеляційний господарський суд, переглядаючи ухвалу місцевого господарського суду, не виявив і не виправив вказаних порушень. Постанова суду апеляційної інстанції не містить ніяких висновків з цього приводу.

Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку (пункт 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Неправильне застосування господарськими судами процесуального закону за правилами статті 111 10 ГПК України є підставою для скасування судових актів у даній справі з передачею її на розгляд до Господарського суду Львівської області.

В той же час, колегія вважає за необхідне зазначити, що в такому разі суд не позбавлений права, за наявності обґрунтованих підстав, повернутися до вирішення питання призначення судової експертизи. При цьому, суду слід керуватися актами законодавства, які регулюють правовідносини у сфері судово-експертної діяльності, а саме положеннями Господарського процесуального кодексу України, Закону Україну "Про судову експертизу", Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 та іншими законодавчими акти, у тому числі міжнародними договорами та угодами про взаємну правову допомогу і співробітництво, що регулюють правовідносини у цій сфері.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.02.2017 у справі № 914/3064/16 скасувати. Справу передати на розгляд до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і В. О. Швець

М. В. Данилова