Рішення

від 23.06.2017 по справі 904/6091/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.06.2017 Справа № 904/6091/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Друїди", с. Надеждівка Криворізького району Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Агропродукт", с. Балівка Дніпровського району Дніпропетровської області

про стягнення 66 772 грн. 07 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №б/н від 11.05.2017р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Друїди" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Агропродукт" заборгованість в розмірі 66 772 грн. 07 коп., з яких: 56 360 грн. 00 коп. - основний борг, 6 808 грн. 89 коп. - пеня, 736 грн. 75 коп. - 3% річних, 2 866 грн. 43 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору поставки № 14 від 03.11.2014р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.

Ухвалою суду від 24.05.2017р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 08.06.2017р.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав. У судовому засіданні 08.06.2017р. представник відповідача підтвердив наявність заборгованості за поставлений позивачем товар.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні оголошувалася перерва з 08.06.2017р. по 22.06.2017 р.

У судове засідання 22.06.2017р. представник відповідача не з'явився та не надав витребувані судом документи.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника в повідомленні про перерву від 08.06.2017р.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.11.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Друїди" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВК Агропродукт" (покупець) було укладено договір поставки № 14 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати міцелій їстівних грибів Глива субстратної в поліетиленовому пакеті (далі - товар) покупцеві, а останній зобов'язується прийняти його і оплатити в терміни і на умовах передбачених цим договором (п. 1.1. договору).

Продавець передає покупцеві товар згідно графіка поставки, погодженого обома сторонами в усній або письмовій формі (п. 2.1. договору).

Поставка товару проводиться засобами і за рахунок покупця (п. 2.2. договору).

Прийом і передача товару за кількістю та якістю здійснюється на складі продавця. Продавець не несе відповідальність за якість міцелію, бактеріальне зараження, отримане під час перевезення, перфорації і інкубації, а також за розвиток субстрату при порушенні покупцем технологічного процесу (п. 2.3. договору).

Розділом 4 договору встановлено умови оплати:

100% передоплата за сім банківських днів до поставки товару (п. 4.1. договору).

Порядок оплати: перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця або за готівковий розрахунок, в порядку встановленим законодавством (п. 4.2. договору).

Сторони встановили, що продавець зобов'язується виготовити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити за товар відповідно до раніше узгодженим кількістю і ціною, в порядку встановленому цим договором (п. 5.1. договору).

Ціна одного поліетиленового пакета міцелію грибів гливи субстратного становить 19,62 грн. з ПДВ (п. 5.2. договору).

Кількість і асортимент товару узгоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 5.3. договору).

Всі зміни і доповнення до цього договору мають силу тільки в тому випадку якщо вони оформлені письмово і підписані обома сторонами (п. 8.2. договору).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє протягом одного року. У тому випадку, якщо зобов'язання за договором не будуть виконані сторонами або однією зі сторін, то дія договору продовжується до повного виконання зобов'язань за цим договором. У тому випадку, якщо сторони, в строк не менше ніж за 10 днів до закінчення терміну дії цього договору, не повідомляють одна одну про бажання розірвати договір, то останній автоматично пролонгується на рік (п. 8.3. договору).

05.01.2015р. сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору (а.с. 15), в якій дійшли згоди викласти п. 5.2. та п. 8.3. договору в наступній редакції:

5.2. Ціна одного поліетиленового пакета міцелію грибів гливи субстратного вказуються в рахунках і видаткових накладних які є невід'ємною частиною цього договору ;

8.3. Продовжити термін дії договору до 31.12.2015р. .

04.01.2016р. сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору (а.с. 16), в якій вирішили викласти п. 8.3. договору в наступній редакції: 8.3. Продовжити термін дії договору до 31.12.2016р. .

Позивач стверджує, що на виконання умов договору передав, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 110 880 грн. 00 коп., на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені їх печатками:

- видаткову накладну № 170 від 16.12.2016р. про поставку товару: міцелій їстівних грибів глива субстратний в п/е пакеті у кількості 1 250,00 шт. на суму 36 000 грн. 00 коп. з ПДВ (ціна за 1 шт. - 24 грн. 00 коп. без ПДВ) (а.с. 17);

- товарно-транспортну накладну № 164 від 17.12.2016р. про поставку товару: міцелій їстівних грибів субстратний гливи звичайної в пакеті з плівки поліетиленової у кількості 1 250,00 шт. на суму 36 000 грн. 00 коп. з ПДВ (ціна за 1 шт. - 24 грн. 00 коп. без ПДВ) (а.с. 22);

- видаткову накладну № 175 від 23.12.2016р. про поставку товару: міцелій їстівних грибів глива субстратний в п/е пакеті у кількості 1 300,00 шт. на суму 37 440 грн. 00 коп. з ПДВ (ціна за 1 шт. - 24 грн. 00 коп. без ПДВ) (а.с. 18);

- товарно-транспортну накладну № 169 від 23.12.2016р. про поставку товару: міцелій їстівних грибів субстратний гливи звичайної в пакеті з плівки поліетиленової у кількості 1 300,00 шт. на суму 34 440 грн. 00 коп. з ПДВ (ціна за 1 шт. - 24 грн. 00 коп. без ПДВ) (а.с. 21);

- видаткову накладну № 181 від 29.12.2016р. про поставку товару: міцелій їстівних грибів глива субстратний в п/е пакеті у кількості 1 300,00 шт. на суму 37 4400 грн. 00 коп. з ПДВ (ціна за 1 шт. - 24 грн. 00 коп. без ПДВ) (а.с. 19);

- товарно-транспортну накладну № 174 від 29.12.2016р. про поставку товару: міцелій їстівних грибів субстратний гливи звичайної в пакеті з плівки поліетиленової у кількості 1 300,00 шт. на суму 34 440 грн. 00 коп. з ПДВ (ціна за 1 шт. - 24 грн. 00 коп. без ПДВ) (а.с. 20).

Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення приписів п. 4.1. договору свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті здійснив частково, а саме:

- 05.01.2017р. - відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 30 000 грн. 00 коп. (з яких 4 020 грн. 00 коп. сплата за поставлений товар за видатковою накладною № 170 від 16.12.2016 року та 25 980 грн. 00 коп. сплата боргу за поставлений товар попереднього періоду);

- 10.01.2017р. - відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 20 000 грн. 00 коп.,

- 23.01.2017р. - відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 10 000 грн. 00 коп.,

- 30.01.2017р. - відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 10 000 грн. 00 коп.,

- 10.02.2017р. - відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 10 000 грн. 00 коп.,

- 07.04.2017р. - відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 500 грн. 00 коп., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 56 360грн. 00 коп.

За умовами п. 5.5. договору за прострочення оплати покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача пеня за загальний період з 19.12.2016р. по 05.05.2017р., розрахована за кожною накладною окремо, у загальному розмірі 6 808 грн. 89 коп.

Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 736 грн. 75 коп. за загальний період з 19.12.2016р. по 05.05.2017р. та інфляційні втрати в розмірі 2 866 грн. 43 коп. за період з січня 2017 року по квітень 2017 року.

В порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із претензією від 05.04.2017р. № 242, в якій просив погасити наявну заборгованість за договором, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Заборгованість відповідача підтверджується: договором з додатками, копіями видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, обґрунтованим розрахунком суми позову тощо.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, згідно п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ) якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, щ о порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат судом порушень чинного законодавства та умов договору не встановлено.

За нормами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору поставки товару та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 56 360 грн. 00 коп. основного боргу, 6 808 грн. 89 коп. пені, 736 грн. 75 коп. 3% річних, 2 866 грн. 43 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Агропродукт" (52010, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Балівка, вул. Леніна, буд. 49, ідентифікаційний код 38873352) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Друїди" (53042, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Надеждівка, вул. Жовтнева, буд. 1А, ідентифікаційний код 34685418) 56 360 грн. 00 коп. (п'ятдесят шість тисяч триста шістдесят грн.. 00 коп.) основного боргу, 6 808 грн. 89 коп. (шість тисяч вісімсот вісім грн.. 89 коп.) пені, 736 грн. 75 коп. (сімсот тридцять шість грн.. 75 коп.) 3% річних, 2 866 грн. 43 коп. (дві тисячі вісімсот шістдесят шість грн.. 43 коп.) інфляційних втрат, 1 600 грн. 00 коп. (одну тисячу шістсот грн.. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено 27.06.2017