Рішення
від 26.06.2017 по справі 904/4339/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.06.2017 Справа № 904/4339/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Перспектива" (с. Вільне, Криворізького району, Дніпропетровської області)

до Приватного акціонерного товариства "Криворіжаглобуд" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором субпідряду № 61 від 20.07.2016 у загальному розмірі 118 730 грн. 95 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 - головний спеціаліст (довіреність № 1 від 18.01.2017)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Перспектива" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Криворіжаглобуд" (далі -відповідач) заборгованість за договором субпідряду № 61 від 20.07.2016 у загальному розмірі 118 730 грн. 95 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 114 358 грн. 34 коп. - основний борг;

- 1 074 грн. 97 коп. - пеня;

- 2 414 грн. 10 коп. - інфляційні втрати;

- 883 грн. 54 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором субпідряду № 61 від 20.07.2016 в частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт на об'єкті - "ЦПО-2. Заміна газоочисток о/м Лурги 552В (інв. №043726). Газоочистка зони сушки. Електрофільтр ВН1.026, наявністю боргу у сумі 114 358 грн. 34 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 10.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 02.01.2017 по 05.04.2017 в сумі 1 074 грн. 97 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня по лютого 2017 року у сумі 2 414 грн. 10 коп. та 3% річних за період прострочення з 02.01.2017 по 05.04.2017 у сумі 883 грн. 54 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 27.04.2017.

Від відповідача надійшло клопотання (вх.суду 24751/17 від 27.04.2017), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, посилаючись на необхідність ознайомлення з матеріалами справи та підготовки відзиву на позовну заяву.

У судове засідання 27.04.2017 з'явився представники позивача.

Представник відповідача у судове засідання 27.04.2017 не з'явився, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, при цьому, судом було враховано наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 27.04.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 15.05.2017, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування додаткових документів по справі, а також задоволенням клопотання відповідача.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду 27318/17 від 15.05.20170, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, а також можливість вирішення спору шляхом підписання мирової угоди. Також, у відзиві на позовну заяву відповідач посилався на те, що позивачем невірно визначені строки та умови оплати, внаслідок чого здійснені неправильні розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Від позивача надійшли письмові пояснення (вх.суду 27327/17 від 15.05.2017), в яких він вказує про те, що посилання у відзиві на позовну заяву на безпідставність позовних вимог є неправомірним, а наявність заборгованості в сумі 114 358 грн. 34 коп. є такою, що підтверджується матеріалами справи. Також, позивач зауважує на правомірності позовних вимог щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних та вказує, що їх розрахунок здійснено позивачем у повній відповідності до умов договору.

У судове засідання 15.05.2017 з'явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 15.05.2017 представником позивача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткового часу для врегулювання спору мирним шляхом. Представник відповідача не заперечував проти задоволення вказаного клопотання.

У зв'язку з вказаними обставинами, у судовому засіданні 15.05.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 18.05.2017, з метою надання сторонам часу для мирного врегулювання спору.

Від позивача електронною поштою надійшло клопотання (вх.суду 28177/17 від 17.05.2017), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, посилаючись на неможливість його представника прибути у судове засідання, у зв'язку із хворобою.

Від відповідача надійшло клопотання (вх.суду 28423/17 від 17.05.2017), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, посилаючись на неможливість його представника прибути у судове засідання, у зв'язку з його раптовим звільненням.

У судове засідання 18.05.2017 з'явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 18.05.2017 представники позивача та відповідача наполягали на задоволенні своїх клопотань про відкладення розгляду справи. Вказані клопотання сторін були задоволені судом.

У зв'язку з вказаними обставинами, у судовому засіданні 18.05.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 29.05.2017.

Від позивача надійшли письмові пояснення (вх.суду 30367/17 від 29.05.2017), в яких він зазначав, що він належним чином виконав всі свої зобов'язання за спірним договором, в свою чергу, позивач зауважив, що відповідачем умови договору систематично порушувалися.

Від відповідача надійшло клопотання (вх.суду 30439/17 від 29.05.2017), в якому він просив суд продовжити строк вирішення спору на 15 днів, посилаючись на необхідність надання додаткових доказів.

Ухвалою суду від 29.05.2017 клопотання відповідача було задоволено та в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору було продовжено на 15 днів, терміном по 27.06.2017 включно.

У судове засідання 29.05.2017 з'явилися представники позивача та відповідача.

Представником позивача у судовому засіданні 29.05.2017 було викладено зміст позовних вимог, наведено доводи в їх обґрунтування.

У судовому засіданні 29.05.2017 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Судом було зауважено, що правильного вирішення спору існує необхідність у витребуванні додаткових доказів.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 29.05.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 14.06.2017, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування додаткових документів по справі.

Від відповідача надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву (вх.суду 33860/17 від 14.06.2017), в яких він зазначив, що настання строку оплати виконаних позивачем робіт відповідно до умов договору пов'язане з настанням, зокрема, такої події як надання повного пакету виконавчої документації. При цьому, відповідач вказав, що позивачем зобов'язання щодо надання виконавчої документації було порушено, пакет документів, визначений пунктом 2.3. договору наданий відповідачу не був. Крім того, порушення вказаного зобов'язання призвело до порушення позивачем зобов'язань перед замовником, який не розрахувався перед ним за договором підряду № 211 від 24.03.2016, на виконання якого відповідачем було укладено з позивачем спірний договір субпідряду. Отже, відповідач вважає, що строк оплати робіт на суму 114 358 грн. 34 коп. не настав, у зв'язку з чим просив суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі. Також, відповідач просив суд врахувати, що позивач неправомірно визначив періоди прострочення, оскільки акти та рахунки, на підставі яких заявлений до стягнення основний борг, складалися сторонами після 25 числа відповідного місяця, отже застосуванню підлягають умови пункту 4.1.1. договору щодо 60 календарних днів від дати підписання на оплату, а не 30 календарних днів, як визначив позивач.

Від позивача надійшли письмові пояснення (вх.суду 33931/17 від 14.06.2017), в яких він зазначив, що загальна вартість виконаних робіт складає 269 532 грн. 00 коп., з яких відповідачем було оплачено лише 110 012 грн. 68 коп. та між сторонами було проведено залік зустрічних однорідних вимог на суму 40 785 грн. 18 коп. Як вказує позивач, сума основного боргу складає 114 358 грн. 34 коп.

У судове засідання 14.06.2017 з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 14.06.2017 виклав зміст письмових пояснень, навів доводи в обґрунтування позовних вимог, які просив задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 29.05.2017 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та доповненнях до відзиву.

Судом було зауважено, що правильного вирішення спору існує необхідність у витребуванні додаткових доказів.

У зв'язку з вказаними обставинами, у судовому засіданні 14.06.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 26.06.2017.

Від відповідача надійшло клопотання (вх.суду 35958/17 від 26.06.2017), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи акти прийому-передачі виконаних відповідачем послуг та акти взаємозаліку. При цьому, в клопотанні відповідач вказав, що загальна вартість виконаних позивачем робіт складає 269 532 грн. 00 коп., з яких відповідачем було оплачено 110 012 грн. 68 коп. та між сторонами було проведено залік зустрічних однорідних вимог на суму 45 160 грн. 98 коп. Отже, відповідач підсумував, що залишок неоплачених робіт становить 114 358 грн. 34 коп. У клопотанні відповідач також вказав про необхідність зменшення залишку боргу на суму штрафних санкцій, застосованих до позивача на підставі пункту 10.3.3. договору, яка за розрахунком відповідача складає 11 170 грн. 20 коп.

У судове засідання 26.06.2017 з'явився представник відповідача. Представник позивача у судове засідання не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив.

Судом було зауважено, що позивач про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 14.06.2017, в якому приймав участь представник позивача (а.с.7-8 том 2).

У судовому засіданні 26.06.2017 представник відповідача проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на раніше викладені ним обставини.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий без присутності представника позивача. Крім того, судом було враховано, що під час розгляду справи судом проведено шість судових засідань, правова позиція позивача була викладена його представником, надані всі необхідні докази.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.06.2017 оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 20.07.2016 між Приватним акціонерним товариством "Криворіжаглобуд" (далі - генпідрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Перспектива" (далі - субпідрядник, позивач) було укладеного договір субпідряду № 61 (далі - договір, а.с.10-21 том 1), відповідно до умов розділу 1 якого:

- генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах договору роботи по об'єкту "ЦПО-2. Заміна газоочисток о/м Лурги 552В (інв. № 043726). Газоочистка зони сушки. Електрофільтр ВН1.026", в об'ємі, передбаченому затвердженими генпідрядником кошторисами. Роботи виконуються на території ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (пункт 1.1. договору);

- генпідрядник зобов'язується надати субпідряднику об'єкт для виконання робіт, прийняти та оплатити виконані роботи в порядки та строки, передбачені договором (пункт 1.2. договору);

- договір укладений на виконання договору підряду № 211 від 24.03.2016, укладеного між ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" та генпідрядником (пункт 1.4. договору).

У пунктах 15.4 та 15.6. договору сторони визначили, що договір вступає в силу з дати його підписання. Договір діє до 28.02.2017. Закінчення строку дії договору не звільняє сторону від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) за договором.

Доказів зміни, розірвання або визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п'ятої Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 Цивільного кодексу України).

Так, у розділі 3 договору сторонами були визначені вартість, зокрема:

- ціна робіт, доручених до виконання субпідряднику, відповідають рівню звичайних цін та встановлюються погодженими сторонами кошторисною документацією з розрахунком договірної ціни (додаток №1), у відповідності з ДБН Д.1.1-2000; ВБН.Д.1.1-3.1-2001, яка є невід'ємною частиною договору (пункт 3.1. договору);

- вартість робіт за договором на дату його підписання складає 144 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 20% - 24 000 грн. 00 коп. (пункт 3.1.1. договору).

У розділі 2 договору сторонами було погоджено строки виконання робіт, зокрема: строки виконання робіт за договором до 31.12.2016, в тому числі:

- врізка електрофільтру в систему існуючих газоходів з 24.10.2016 по 22.11.2016;

- запуск електрофільтру в експлуатацію - 22.11.2016;

- демонтаж обвідного газоходів - 30.12.2016, їх окремі об'єми (об'єкти, етапи, види) визначаються графіком виконання робіт, які оформлюються у вигляді додатку та є невід'ємною частиною договору (пункт 2.1. договору).

Крім того, до договору сторонами було підписано такі додатки:

- кошторисна документація;

- графік виконання робіт (додаток № 2) (а.с. 22 том 1);

- перелік видів порушення та матеріальної відповідальності субпідрядника (виконавця) (додаток № 3) (а.с.23-24 том 1);

- вимоги в області ОТ, ПБ та ООС к підрядним організаціям, виконуючим роботи на території ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (додаток № 4) (а.с. 25-28 том 1).

В подальшому, між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору субпідряду № 61 від 20.07.2016 на капітальний ремонт від 25.10.2016, в якій сторони погодили таке:

- у зв'язку з виконанням додаткового об'єму робіт, збільшується вартість робіт за договором субпідряду № 61 від 20.07.2016 на 166 666 грн. 67 коп., крім того 20% ПДВ - 33 333 грн. 33 коп. Всього з урахуванням ПДВ сума складає - 200 000 грн. 00 коп. ;

- з моменту підписання додаткової угоди до договору субпідряду № 61 від 20.07.2016 сума збільшується та складає 286 666 грн. 67 коп., крім того ПДВ 20% - 57 333 грн. 33 коп. Всього з урахуванням ПДВ сума складає - 344 000 грн. 00 коп.;

- у зв'язку з викладеним в пункті 1 додаткової угоди, сторони дійшли к угоді скорегувати графік виконання робіт (додаток №1);

- додаткова угода вступає в силу з моменту підписання сторонами та є невід'ємною частиною договору субпідряду № 61 від 20.07.2016.

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

При цьому, стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору в період з серпня по листопад 2016 року позивачем були виконані роботи , передбачені умовами договору, на загальну суму 269 532 грн. 00 коп. , що підтверджується такими доказами:

- актом № БП-3 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2016 року на суму 44 599 грн. 20 коп. (а.с.31-34 том 1);

- актом № БП-1 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2016 року на суму 10 864 грн. 80 коп. (а.с.35-38 том 1);

- актом № БП-8 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2016 року на суму 6 800 грн. 40 коп. (а.с.39-41);

- актом № БП-4 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2016 року на суму 13 188 грн. 00 коп. (а.с.42-43 том 1);

- актом № БП-5 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2016 року на суму 2 780 грн. 40 коп. (а.с.44-46 том 1);

- актом № БП-2 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2016 року на суму 4 729 грн. 20 коп. (а.с.47-48 том 1);

- актом № БП-9 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2016 року на суму 3 522 грн. 00 коп. (а.с.49-51 том 1);

- актом № БП-10 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2016 року на суму 8 401 грн. 20 коп. (а.с.52-55 том 1);

- актом № БП-11 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2016 року на суму 18 728 грн. 40 коп. (а.с.56-59 том 1);

- актом № БП-12 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2016 року на суму 9 706 грн. 80 коп. (а.с.60-61 том 1);

- актом № 17/09 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2016 року на суму 3 232 грн. 80 коп. (а.с.61-64 том 1);

- актом № 11/10 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2016 року на суму 1 924 грн. 80 коп. (а.с.65-67 том 1);

- актом № БП-6 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2016 року на суму 20 244 грн. 00 коп. (а.с.68-71 том 1);

- актом № БП-7 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2016 року на суму 41 224 грн. 80 коп. (а.с.72-75 том 1);

- актом № БП-13 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2016 року на суму 1 309 грн. 20 коп. (а.с.76-78 том 1);

- актом № БП-15 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2016 року на суму 19 866 грн. 00 коп. (а.с.79-81 том 1);

- актом № БП-16 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2016 року на суму 12 572 грн.40 коп. (а.с.82-84 том 1);

- актом № БП-17 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2016 року на суму 2 851 грн. 20 коп. (а.с.85-87 том 1);

- актом № БП-18 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2016 року на суму 9 736 грн. 80 коп. (а.с.88-90 том 1);

- актом № БП-19 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2016 року на суму 1 749 грн. 60 коп. (а.с.91-93 том 1);

- актом № БП-20 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2016 року на суму 1 520 грн. 40 коп. (а.с.94-96 том 1);

- актом № БП-21 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2016 року на суму 8 966 грн. 40 коп. (а.с.97-98 том 1);

- актом № 01/11 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2016 року на суму 21 013 грн. 20 коп. (а.с.99-100 том 1).

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, документами, які підтверджують як факт виконання позивачем зобов'язання з виконання робіт за договором, так і факт виникнення у відповідача зобов'язання з їх оплати, є акти прийняття виконаних робіт, які сторонами належним чином оформлені та підписані без будь - яких зауважень.

Тобто, саме ці документи є первинними бухгалтерським документами, які засвідчують здійснення господарських операцій і містять інформацію про обсяг та вартість виконаних робіт.

Отже, підписання генпідрядником (відповідачем) актів виконаних робіт, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи.

Крім того, у відповідності до умов договору, сторонами були складені та підписані довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за вказаний період, а саме:

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2016 року на суму 55 464 грн. 00 коп. (а.с.101 том 1);

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за вересень 2016 року на суму 27 498 грн. 00 коп. (а.с.102 том 1);

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за жовтень 2016 року на суму 45 516 грн. 00 коп. (а.с.103 том 1);

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за жовтень 2016 року на суму 61 468 грн. 80 коп. (а.с.104 том 1);

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2016 року на суму 79 585 грн. 20 коп. (а.с.105 том 1).

Судом зауважено, що відповідно до умов пункту 2.3. договору фактичний строк закінчення робіт по окремим об'єктам (об'ємом, етапами, видами робіт) визначається датою підписання генпідрядника акта приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в з додатками (форма 01 "Акт на передачу основних та допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей підрядної організації", форма 02 "Акт на оприбуткування ТМЦ, отриманих при розробці (демонтажі) деталей, вузлів, агрегатів та ін. під час ремонту (надання послуг)", форма 03 "Акт на витрачені при ремонті матеріали" - далі додатки до акту КБ-2в), підтверджені довідкою про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 (далі акт КБ-2в та довідка КБ-3). При цьому, субпідрядник зобов'язаний передати генпідряднику комплекс виконавчої документації (не пізніше оформлення актів виконаних робіт ) на будівельно-монтажні роботи відповідно до переліку, визначеному нормативними документами , документи, які свідчать про відповідність використаних матеріалів, конструкцій, виробів та обладнання встановленим вимогам нормативних документів (в тому числі сертифікат санітарно-гігієнічних висновків та сертифікатів радіологічної безпеки, в передбаченому законодавством випадках) (пункт 2.3. договору).

При цьому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, позивач зазначав, що настання строку оплати виконаних позивачем робіт відповідно до умов договору пов'язане з настанням, зокрема, такої події як надання повного пакету виконавчої документації. При цьому, відповідач вказав, що позивачем зобов'язання щодо надання виконавчої документації було порушено, пакет документів, визначений пунктом 2.3. договору, наданий відповідачу не був. Крім того, порушення вказаного зобов'язання призвело до порушення позивачем зобов'язань перед замовником, який не розрахувався перед ним за договором підряду № 211 від 24.03.2016, на виконання якого відповідачем було укладено з позивачем спірний договір субпідряду. Отже, відповідач вважає, що строк оплати робіт на суму 114 358 грн. 34 коп. не настав, у зв'язку з чим просив суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

На підтвердження наявності звернень відповідача до позивача було надано листи від 15.02.2017 та від 31.05.2017 (а.с.228-234 том 1), однак суд не може прийняти вказані листі у якості належних доказів наявності претензій до позивача щодо ненадання певного пакету документів, оскільки відповідачем не було надано належних доказів їх направлення/вручення позивачу.

Суд не може погодитися з такими доводами відповідача, оскільки зі змісту пункту 2.3. вбачається, що вказаний у ньому перелік документів передається відповідачем не пізніше оформлення актів виконаних робіт, при цьому, враховуючи факт підписання актів на спірний об'єм робіт як позивачем та і відповідачем без будь-яких зауважень , можна дійти висновку, що відповідачем вказане зобов'язання було виконано належним чином. Будь-яких заперечень, підписуючи вказані вище акти, відповідач не вказав, чим підтвердив належне виконання обов'язків за спірним договором позивачем.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити також таке:

- по-перше, жодним доказом в розумінні статей 32, 33, 36 Господарського процесуального кодексу України відповідач не довів факт неотримання рахунків пакету документів, визначеного пунктом 2.3. договору, тоді як господарський суд виходить із "принципу презумпції належного виконання зобов`язання", закріпленого в частині 5 статті 12 Цивільного кодексу України;

- по-друге, здійснюючи часткові оплати за спірними актами, відповідач додатково підтвердив факт їх отримання.

Отже, обов`язок позивача, передбачений пунктом 2.3. договору слід визнати таким, що виконано належним чином, оскільки протилежне не доведено жодним доказом у справі згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані вище правові норми та фактичні обставини, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов'язань, а саме: позивач виконав роботи, а відповідач їх прийняв у спірний період на загальну суму 269 532 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних підрядник робіт за період з серпня по листопад 2016 року, які підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень.

В матеріалах справи також наявні рахунки на оплату виконаних в спірний період робіт, а саме:

- рахунок на оплату № 35 від 31.08.2016 на суму 55 464 грн. 00 коп. (а.с.106 том 1);

- рахунок на оплату № 36 від 30.09.2016 на суму 27 498 грн. 00 коп. (а.с.107 том 1);

- рахунок на оплату № 38 від 25.10.2016 на суму 61 468 грн. 80 коп. (а.с.109 том 1);

- рахунок на оплату № 43 від 31.10.2016 на суму 45 516 грн. 00 коп. (а.с.108 том 1);

- рахунок на оплату № 48 від 30.11.2016 на суму 79 585 грн. 20 коп. (а.с.110 том 1).

Суд відзначає, що доказів вручення вказаних рахунків відповідачу матеріали справи не містять, при цьому, з приводу обов'язку надання рахунку суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відсутність рахунків не спростовує наявності у замовника обов'язку з оплати виконаної роботи, який у розумінні статті 854 Цивільного кодексу України виникає на підставі самого факту її остаточної здачі (прийняття відповідачем).

Вказана правова позиція викладена також в Постанові Вищого господарського суду України від 18.06.2013 по справі № 923/38/13-г.

При цьому, проаналізувавши умови договору та належно оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а, отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку оплатити виконані роботи (постанова Верховного Суду України від 29.09.2009 по справі № 37/405).

Так, у розділі 4 договору сторонами були визначені умови щодо оплати, а саме:

- оплата генпідрядником виконаних робіт субпідрядником здійснюється протягом 30 календарних днів на підставі актів КБ-2в з додатками до актів КБ-2в, підтверджених довідками КБ-3 або інших документів, погоджених сторонами у відповідності з пунктом 2.3. договору, на підставі наданих субпідрядником рахунків та податкових накладних за рахунок, але не пізніше отримання грошових коштів від замовника та виконання пункту 7.1.13. (пункт 4.1. договору);

- у випадку порушення субпідрядником строків надання генпідряднику актів КБ-2в, наданих пунктом 7.1.11 договору, строк оплати таких робіт складає 60 календарних днів від дати підписання генпідрядником актів КБ-2в з додатками до акту КБ-2в, підтверджених довідками КБ-3, на підставі надання субпідрядником рахунків та податкових накладних в рахунок. (пункт 4.1.1. договору);

- оплата генпідрядником виконаних субпідрядником робіт здійснюється в національній валюті Україні шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок субпідрядника (пункт 4.2. договору).

При цьому, відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, виконані позивачем в спірний період роботи у повному обсязі не оплатив.

В той же час, щодо визначення строку оплати за спірними актами суд вважає за необхідне зазначити таке.

Суд не погоджується з доводами позивача щодо визначення граничного строку оплати за спірними актами, оскільки всі спірні акти не містять дати їх підписання, в той час, як умови договору визначаючи строк їх оплати, починають відлік від дати підписання . Більше того, як вже було вказано вище, в матеріалах справи відсутні докази вручення і рахунків на їх оплату чи виконавчої документації, а також відсутні інші докази, які б дозволяли визначити дату складання актів.

Також, суд не погоджується з доводами відповідача щодо необхідності врахування дат, які відображені на деяких спірних актах, як дата їх створення у програмному комплексі "АС-4" (у верхній частині першого аркуша деяких актів), оскільки дата їх створення у програмному комплексі не обов'язково повинна збігатися з датою їх підписання обома сторонами.

Отже, враховуючи умови договору та фактичні обставини справи, неможливо визначити граничний строк оплати за актами виконаних з серпня по листопад 2016 року робіт, який сторони погодили у пункті 4.1. та 4.2. договору, як і не можливо визначити який з цих пунктів підлягає застосуванню (30 чи 60 днів на оплату), оскільки неможливо встановити до чи після 25 числа (пункт 7.1.11. договору) були передані документи відповідачу.

Отже, в частині визначення строку оплати виконаних позивачем робіт на загальну суму 269 532 грн. 00 коп. суд вважає за необхідне керуватися нормами частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, в матеріалах справи наявна претензія від 17.01.2017, яка була направлена відповідачу 18.01.2017, про що маються належні докази (а.с.192-195 том 1).

Отже, враховуючи Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, а також визначений частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, обов'язок відповідача з оплати спірних робіт мав бути виконаний в строк по 31.01.2017 (включно).

Так, у вказаний строк, оплата виконаних позивачем робіт здійснена відповідачем у повному обсязі не була, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 114 358 грн. 34 коп. Вказане і є причиною спору.

Судом встановлено, що роботи виконані за актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за період з серпня по листопад 2016 року у повній мірі відповідають роботам, що визначені умовами договору, та за обсягом та вартістю узгоджується із проектно-кошторисною документацією.

Отже, позивач виконав роботи, а відповідач їх прийняв у спірний період на загальну суму 269 532 грн. 00 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за період з серпня по листопад 2016 року, а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за цей же період, які підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов'язань за договором.

Під час прийняття рішення по справі судом також враховано таке.

На підставі укладеного договору між сторонами виникли господарські відносини, що регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Так, статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач є юридичною особою, а відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями .

Між тим, ані приписи Господарського кодексу України, ані норми Цивільного кодексу України не допускають привілейованого становища суб'єктів господарювання, що пов'язані із фінансуванням від третіх осіб, в тому числі від замовника.

Обов'язок відповідача сплатити суму боргу, додатково обґрунтовується тим, що відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб .

Отже, заперечення в частині наявності заборгованості у замовника перед відповідачем (генпідрядником) також не приймаються до уваги судом.

При цьому, вказані роботи були оплачені відповідачем лише частково в загальній сумі 110 012 грн. 68 коп ., що підтверджується такими доказами:

- платіжним дорученням № 1861 від 23.09.2016 на суму 44 589 грн. 54 коп. (а.с.127);

- платіжним дорученням № 2886 від 08.11.2016 на суму 18 768 грн. 66 коп. (а.с.128);

- платіжним дорученням № 3106 від 02.12.2016 на суму 46 654 грн. 48 коп. (а.с.129).

Крім того, сторонами було проведено залік зустрічних однорідних вимог на загальну суму 45 160 грн. 98 коп ., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами про залік зустрічних вимог, а також актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), у відповідності до яких проводився кожний залік (а.с.14-34 том 2).

Отже, наявність заборгованості у сумі 114 358 грн. 34 коп. підтверджується матеріалами справи (269 532,00 - 110 012,68 (оплата) - 45 160,98 (залік)).

Станом на день розгляду справи, доказів оплати виконаних позивачем робіт у повному обсязі суду не надано.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з нормами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження погашення заборгованості за виконані позивачем в період з серпня по листопад 2016 року роботи на залишкову суму 114 358 грн. 34 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний період, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача в частині необхідності зменшення спірної суми основного боргу на суму штрафу в сумі 11 170 грн. 20 коп., нарахованого відповідачем на підставі пункту 10.3.3. договору, оскільки умови договору не передбачають автоматичного зменшення вартості виконаних робіт на суму вказаного штрафу, та стягнення вказаного штрафу є предметом іншого спору.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 114 358 грн. 34 коп. належним чином доведений, документально підтверджений, а отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 114 358 грн. 34 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пункті 10.2. договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати виконаних робіт, генпідрядник сплачує субпідряднику пеню в розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочення , але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня.

На підставі вказаного пункту договору, з урахуванням того, що позивачем його зобов'язання за договором були виконані у повному обсязі, а відповідачем порушені, була нарахована пеня за загальний період прострочення з 02.01.2017 по 05.04.2017 в сумі 1 074 грн. 97 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було невірно визначено період прострочення, внаслідок невірного тлумачення умов договору (про що вказано судом вище).

Отже, розрахунок пені, здійснений позивачем та доданий до матеріалів справи, визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Згідно з пунктом 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Так, враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок пені за вказаним періодом, судом було встановлено, що пеня за період з 01.02.2017 по 05.04.2017 складає 731 грн. 89 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 731 грн. 89 коп.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати виконаних робіт у строки, визначені умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були нараховані та заявлені до стягнення з відповідача інфляційні втрати за період з січня по лютого 2017 року у сумі 2 414 грн. 10 коп. та 3% річних за період прострочення з 02.01.2017 по 05.04.2017 у сумі 883 грн. 54 коп.

За змістом частини 3 пункту 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція.

Крім того, слід врахувати, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункти 3.1., 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013).

Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем невірно було визначено період нарахування інфляційних втрат (з січня по лютий 2017 року), оскільки судом було визначено період прострочення з 01.02.2017, то нарахування інфляційних втрат у січні 2017 року є неправомірним. Ввказане порушення має наслідком визнання розрахунку інфляційних втрат, здійсненого позивачем, та доданого до матеріалів справи, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи в цілому.

Так, враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за вказаним періодом, судом було встановлено, що інфляційні втрати в лютому 2017 року складають 1 143 грн. 58 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 1 143 грн. 58 коп.

Господарським судом здійснено також перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було допущено таку ж помилку, що і в інших розрахунках та було невірно визначено період прострочення.

Отже, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем та доданий до матеріалів справи, також визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Так, враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних за вказаним періодом, судом було встановлено, що 3% річних за період з 01.02.2017 по 05.04.2017 складають 601 грн. 56 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 601 грн. 56 коп.

Отже, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Щодо сплати судового збору та розподілу судових витрат по справі суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 1 600 грн. 00 коп.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 600 грн. 00 коп.) та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (240 000 грн. 00 коп.); за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 600 грн. 00 коп.).

Ціна позову становить 118 730 грн. 95 коп., отже, сума судового збору за подання даного позову мала складати 1 780 грн. 96 коп. (1,5 відсотка ціни позову).

В той же час, відповідно до платіжного доручення № 491 від 01.03.2017 позивачем було сплачено 1 819 грн. 43 коп. судового збору.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи , яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне в порядку визначеному частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" (у разі надходження відповідного клопотання) повернути позивачу суму надмірно сплаченого ним судового збору у розмірі 38 грн. 47 коп. (1 819,43 - 1 780,96).

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Криворіжаглобуд" (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Південний, будинок 1-А; ідентифікаційний код 01238979) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Перспектива" (53032, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Вільне, вулиця Шевченка, будинок 9; ідентифікаційний код 35527816) - 114 358 грн. 34 коп. основного боргу, 731 грн. 89 коп. - пені, 1 143 грн. 58 коп. - інфляційних втрат, 601 грн. 56 коп. - 3% річних, 1 752 грн. 53 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

В порядку, передбаченому частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Перспектива" (53032, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Вільне, вулиця Шевченка, будинок 9; ідентифікаційний код 35527816) надмірно сплачений судовий збір у сумі 38 грн. 47 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення № 491 від 01.03.2017, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.06.2017

Суддя ОСОБА_2

СудГосподарський суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення26.06.2017
Оприлюднено04.07.2017
Номер документу67484534
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —904/4339/17

Ухвала від 20.07.2017

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Фещенко Юлія Віталіївна

Ухвала від 11.07.2017

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Фещенко Юлія Віталіївна

Рішення від 26.06.2017

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Фещенко Юлія Віталіївна

Ухвала від 29.05.2017

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Фещенко Юлія Віталіївна

Ухвала від 29.05.2017

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Фещенко Юлія Віталіївна

Ухвала від 27.04.2017

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Фещенко Юлія Віталіївна

Ухвала від 10.04.2017

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Фещенко Юлія Віталіївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні