Рішення

від 27.06.2017 по справі 908/911/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/22/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2017 Справа № 908/911/17

за позовом Державного науково-виробничого підприємства «Об'єднання Комунар» (61070, м. Харків, вул. Г. Рудика, буд. 8)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронтекс Пром» (адреса місцезнаходження: 69091, м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, буд. 8; адреса за договором: 03189, м.Київ, вул. Вільямса Академіка, б. 6 - Д, оф. 43)

про стягнення суми,

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. - довіреність № 138/026-Д від 26.06.2017 р., ОСОБА_2 - довіреність № 137/026-Д від 26.06.2017р.;

від відповідача : не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Державне науково-виробниче підприємство «Об'єднання Комунар» звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронтекс Пром» заборгованості в сумі 2126592,98 грн., з яких: 1962000,00 грн. - сума основного боргу, 130943,34 грн. - сума пені, 14029,64 грн. - сума 3% річних та 19620,00 грн. - сума втрат від інфляції.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.04.2017р. порушено провадження у справі № 908/911/17, розгляд якої призначено на 23.05.2017р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.05.2017р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи був відкладений на 27.06.2017р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.09.2016р. між сторонами у справі укладено договір № 1609, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання поставити позивачу товар, а позивач зобов'язався прийняти і оплатити його. На виконання вказаного договору позивачем на користь відповідача було перераховано передплату у розмірі 1962000,00 грн. - 50% вартості договору. Зобов'язання з поставки товару, в силу п. 3.5. договору, відповідач повинен був виконати 17.01.2017р., однак, в порушення умов договору, поставку товару у встановлений строк не здійснив. Внаслідок прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару, позивачем на його адресу було надіслано претензію за вих.№ 86/10-П від 14.02.2017р. з вимогою про повернення грошових коштів, сплачених в якості передплати за договором № 1609. Втім, претензія залишена відповідачем без відповіді, грошові кошти на розрахунковий рахунок позивача не перераховані. Також, у відповідності до п. 7.2 договору за порушення строків поставки товару, визначених договором, позивачем нараховано відповідачу пеню, та згідно ст. 625 ЦК України втрати від інфляції і 3% річних. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 12, 54 Господарського процесуального кодексу України.

Просить позов задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали заявлений позов, просили його задовольнити.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кронтекс Пром» , відповідач по справі, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористалось, про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином. Ухвали суду у даній справі від 28.04.2017р. та від 23.05.2017р. (з інформацією про час та місце судового розгляду справи) було надіслано на адресу місцезнаходження відповідача, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 69091, м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, буд. 8, , що відповідає вимогам ст. 64 ГПК України. Додатково, ухвалу суду від 23.05.2017р. було направлено на адресу відповідача, яка зазначена у договорі № 1609 від 16.09.2016р.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За клопотанням присутніх у судовому засіданні представників позивача, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 27.06.2017р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 16.09.2016р. між Державним науково-виробничим підприємством «Об'єднання Комунар» (замовник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кронтекс Пром» (постачальник, відповідач у справі) було укладено договір № 1609 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити комплектуючи вироби (продукцію), в асортименті та кількості відповідно до специфікацій до даного договору, що є його невід'ємними частинами.

У пункті 2.1. сторони визначили, що вартість даного договору складає 3 924 000,00 грн.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.3 договору, постачання продукції в м. Харків здійснюється постачальником Новою поштою. Обов'язок постачальника з постачання продукції вважається виконаним з моменту передачі продукції замовнику на складі замовника, датою поставки вважається дата отримання продукції замовником.

Пунктом 3.5. встановлено, що термін постачання продукції за даним договором - три місяці після передплати. Можливе дострокове постачання продукції за узгодженням сторін.

Згідно п. 5.1. договору, замовник зобов'язується оплатити повну вартість продукції, на підставі рахунків наданих постачальником. Для отримання рахунку замовник направляє постачальнику заявку по кількості та асортименту. Попередня оплата - 50%. Наступні 50% оплачуються після надходження вантажу на підприємство замовника протягом 3-х календарних днів.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що термін його дії встановлюється з моменту підписання договору і до 31.12.2016р.

Згідно специфікації № 1 до договору № 1609 від 16.09.2016р., сторони погодили поставку товару на загальну суму 30924 000,00 грн.

На виконання умов договору та на підставі рахунку-фактури № КП-10/0501 від 05.10.2016р. позивачем за платіжним дорученням № 4351 від 17.10.2016р. була здійснена попередня оплата в розмірі 1 962 000,00 грн., що становить 50% вартості товару, визначеного умовами договору та специфікацією. Перерахування позивачем грошових коштів в сумі 1 962 000,00 грн. на користь відповідача також підтверджується довідкою Обласного відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Харків за вих.№ 121-20-2/125 від 29.05.2017р.

Однак, відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, поставку товару відповідно до умов договору не здійснив, чим порушив умови договору.

У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач направив на його адресу претензію за вих.№ 86/10П від 14.02.2017р. в якій зазначив, що оскільки поставка товару у встановлений договором строк не відбулася, він вимагає повернути перераховану на рахунок відповідача суму передплати за товар в розмірі 1 962 000,00 грн.

Відповідачем претензія залишена без відповіді, передплата за договором № 1609 від 16.09.2016р. позивачу не повернута.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі договору № 1609 від 16.09.2016р., який за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи містять докази здійснення позивачем попередньої оплати за товар в сумі 1 962 000,00 грн. Так, зокрема, позивачем у якості доказів оплати вказаної суми на користь відповідача надано платіжне доручення № 4351 від 17.10.2016р. та довідку ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" від 29.05.2017р.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Кінцевим терміном поставки товару, згідно п. 3.5. договору № 1609 від 16.09.2016р. є 17.01.2017р. (три місяці після передплати).

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

В даному випадку, відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язання належним чином (передачі позивачу товару згідно умов договору № 1609 від 16.09.2016р.) або повернення позивачу перерахованої ним передплати за товар в розмірі 1 962 000,00 грн.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України встановлено, що у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 1 962 000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 130 943,34 грн., внаслідок порушення останнім зобов'язань за договором № 1609 від 16.09.2016р. Пеню нараховано позивачем за період прострочення кількістю у 87 днів: з 18.01.2017р. по 14.04.2017р., на підставі п. 7.2. вказаного договору.

Згідно п. 7.2. договору № 1609 від 16.09.2016р., за порушення термінів поставки продукції постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочення.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 231 Господарського Кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки , або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором , у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. .

Дослідивши копію Статуту Державного науково-виробничого підприємства «Об'єднання Комунар» , судом встановлено, позивач за організаційно-правовою формою є державним унітарним підприємством, а отже є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Матеріали справи свідчать, що в даному випадку сторони скористалися диспозитивним характером можливості зміни розміру штрафних санкцій, який передбачений ч. 2 ст. 231 ГК України та визначили розмір пені на рівні подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок, судом встановлено, що правильним розміром пені за заявлений позивачем період є сума 130 835,84 грн., яка і підлягає стягненню, в іншій частині заявлених вимог про стягнення пені судом відмовляється.

Щодо заявлених сум втрат від інфляції та 3% річних, слід зазначити наступне.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, в силу закону нарахування 3% річних та інфляційних збитків є можливим лише внаслідок несвоєчасного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п.1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань грошовим , за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони , яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, в тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

В той же час, обов'язок відповідача поставити товар (передбачений договором № 1609 від 16.09.2016р.) не є грошовим зобов'язанням, оскільки дії зобов'язаної сторони не пов'язуються зі сплатою грошових коштів, внаслідок чого нарахування позивачем трьох відсотків річних та інфляційних збитків на суму вартості товару, що не був у встановлений строк поставлений відповідачем, є неправомірним.

Стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором також не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, а є поверненням сплаченої попередньої оплати за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, а також зобов'язання повернути безпідставно набуте майно, не можна розцінювати як грошові зобов'язання в розумінні ст. 549, 625 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що грошове зобов'язання може виникати, зокрема, з рішення суду про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції, яке набуло законної сили. Саме після виникнення такого зобов'язання можливо застосування ст.625 Цивільного кодексу України. Вказані висновки суду повністю узгоджуються з п.5.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань .

Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми 14 029,64 грн. 3 % річних та суми 19 620,00 грн. інфляційних втрат суд відмовляє з вище наведених підстав.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 31 392,53 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронтекс Пром» (69091, м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, буд. 8, код ЄДРПОУ 40339175) на користь Державного науково-виробничого підприємства «Об'єднання Комунар» (61070, м. Харків, вул. Г. Рудика, буд. 8, код ЄДРПОУ 14308730) суму 1 962 000 (один мільйон дев'ятсот шістдесят дві тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, суму 130 835 (сто тридцять тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн. 84 коп. пені, суму 31 392 (тридцять одна тисяча триста дев'яносто дві) грн. 53 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 85 ГПК України ГПК України 30.06.2017 р.

Суддя М.В. Мірошниченко