Рішення

від 12.06.2017 по справі 910/9441/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2017Справа №910/9441/16 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного підприємства "ІН БРОК ТАЙМ"

до Marka VIP General Trading LLC

про стягнення 3 400,94 доларів США, що в еквіваленті 85 576,74 грн.

Представники:

від позивача: Москаленко В.І. - представник за довіреністю № б/н від 18.04.2016 р.;

від відповідача: не викликався.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного підприємства "ІН БРОК ТАЙМ" до Marka VIP General Trading LLC про стягнення 3 400,94 доларів США, що в еквіваленті 85 576,74 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.09.2015 р. між приватним підприємством "ІН БРОК ТАЙМ" та Marka VIP General Trading LLC укладено контракт № VND003953/27, за умовами якого підприємство зобов'язалось продати, а компанія - купити оптом одяг (спортивний, модний, аксесуари до одягу, такі як рукавиці, краватки та підтяжки).

Позивач виконав свої зобов'язання з поставки товару у відповідності зі інвойсом № 32-15 від 15.09.2015 р. на суму 2 384,95 доларів США.

Оплата за поставлений товар повинна бути здійснена протягом 90 календарних днів з моменту отримання товару.

Оскільки, в порушення умов контракту відповідач не виконав своїх зобов'язань та своєчасно не здійснив оплату за поставлений товар, тому позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.05.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.06.2016 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.06.2016 р. розгляд справи зупинено до 12.12.2016 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.12.2016 р. розгляд справи зупинено до 12.06.2017 р.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Об'єднаних Арабських Еміратів регулюється Договором між Україною та Об'єднаними Арабськими Еміратами про взаємну правову допомогу у цивільних та комерційних справах, підписаний 26.11.2012 р., ратифікований Україною 19.06.2013 р. (Закон України "Про ратифікацію Договору між Україною та Об'єднання Арабськими Еміратами про взаємну правову допомогу у цивільних та комерційних справах").

Згідно з даним Договором, сторони згідно з цим Договором надають одна одній найширший обсяг взаємної правової допомоги у цивільних та комерційних справах у відповідності до їхнього законодавства. Правова допомога згідно з цим Договором охоплює: a) вручення повісток та інших судових документів; b) отримання доказів шляхом судових доручень або запитів; c) визнання та виконання судових рішень та мирових угод.

Центральний орган кожної Сторони направляє та отримує запити відповідно до цього Договору. В Україні Центральним органом є Міністерство юстиції. В Об'єднаних Арабських Еміратах Центральним органом є Міністерство юстиції. Центральні органи зносяться між собою через дипломатичні канали для цілей цього Договору.

Господарський суд м. Києва 22.12.2016 р. звернувся до Міністерства юстиції України з судовим дорученням про вручення відповідачу ухвали про порушення провадження у справі.

Разом із цим, відповідач 23.12.2016 р. належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання шляхом звернення господарського суду міста Києва з судовим дорученням вих.. № 06-9.1/2386/16 від 22.12.2016 р. через Міністерство юстиції України для направлення цього доручення по дипломатичним каналам Міністерству юстиції Об'єднаних Арабських Еміратів для вручення відповідачу.

Станом на час розгляду справи в судовому засіданні, призначеному на 17 листопада 2016 року, до Господарського суду міста Києва не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів відповідачу. При цьому, з дати направлення судового доручення сплинув термін, який суддя визначив як достатній для повідомлення відповідача про розгляд справи.

В судове засідання 12.06.2017 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Згідно п.1 ч.1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Приписами статті 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 44 Закону України "Про міжнародне приватне право" у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин 2 і 3 статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, зокрема, за договором купівлі-продажу - продавець.

Виходячи з наведеного та враховуючи правову природу укладеного між сторонами контракту, за яким продавцем виступив позивач, суд дійшов висновку про застосування до даних правовідносин чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 7.1 даного контракту всі спори з виконання даної угоди вирішуються в Господарському суді міста Києва (місцевому спеціалізованому господарському суді першої інстанції загальної юрисдикції, розташованому в місті Києві, юрисдикція якого поширюється на місто Київ).

У зв'язку з вищезазначеним, даний спір підлягає розгляду в господарському суді м. Києва.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

21.09.2015 між сторонами було укладено контракт № VND003953/27, за умовами якого підприємство зобов'язалось продати, а компанія - купити оптом одяг (спортивний, модний, аксесуари до одягу, такі як рукавиці, краватки та підтяжки).

Строк дії даного контракту - до 30 вересня 2016 року (пункт 9.3 угоди).

Згідно з пунктом 2.1 контракту, поставка товару здійснюється партіями у найменуванні, кількості та вартості, вказаними в рахунках-фактури, долучених до партії, які вважаються невід'ємною частиною даної угоди.

Відповідно до пункту 3.1 контракту, вартість товару визначається в доларах США, враховуючи вартість тари, пакування та маркування.

Загальна сума даного контракту 2 384,95 дол. США, без врахування комісії банку контрагента і штрафів за порушення даного договору, які прописані в п. 5.,1, 5.2., 5.3. даного договору.

Судом встановлено, що позивач на виконання умов вищевказаного контракту здійснив відповідно до інвойсу від 15.09.2015 р. № 32-15 та рахунку-фактури № 32-15 від 15.09.2015 р. поставку відповідачу товару на загальну суму 2 384,95 доларів США, що за офіційним курсом НБУ, станом на 10.05.2016 р., становить 60 011,71 грн.

Відповідно електронної декларації № 100290003/2015/613338,за номером авіанакладної № 6379 5925 5138, товар був отриманий відповідачем 16 вересня 2015 року.

Пунктами 4.1-4.3 контракту встановлено, що оплата здійснюється після отримання товару з відстрочкою платежу строком до 90 днів. Валюта платежу - долари США. Всі банківські комісії сплачуються продавцем.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за контрактом по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим у останнього перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 2 384,95 доларів США

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача, яка складає 2 384,95 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 10.05.2015 р. становить 60 011,71 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав докази, які свідчать про повне погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість даної вимоги позивача, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача 1 015,99 доларів США пені, нарахованої на суму наявної заборгованості з 21.09.2015 р. до 20.12.2015 р., що в гривневому еквіваленті за розрахунком позивача становить 25 564,99 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.3 контракту передбачено, що у випадку порушення строків оплати компанія зобов'язалась сплатити підприємству штраф у розмірі 0,3 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Водночас, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки НБУ. Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 1 квітня 2015 року № 3-29гс15.

Розрахунок розміру пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 25564.99 21.12.2015 - 28.01.2016 39 22.0000 % 1 201,90 25564.99 29.01.2016 - 03.03.2016 35 22.0000 % 1 075,69 25564.99 04.03.2016 - 21.04.2016 49 22.0000 % 1 505,96 25564.99 22.04.2016 - 10.05.2016 19 19.0000 % 504,31 Всього: 4 287,86 грн. Вимога позивача щодо стягнення пені в розмірі 25 564,99 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню в розмірі 4 287,86 грн.

В частині стягнення пені у розмірі 21 277,136 грн. відмовити.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються:

на позивача в сумі 342,57 грн., на відповідача - 1035,43 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Marka VIP General Trading LLC (Dubai Investment Park LLC, Warehouse № 6 - Plot 518-1298) на користь приватного підприємства "ІН БРОК ТАЙМ" (02660, місто Київ, вулиця Братиславська, будинок 52, ідентифікаційний код 38734937) 2 384 (дві тисячі триста вісімдесят чотири) доларів США 95 центів основного боргу, що за офіційним курсом НБУ, станом на 10.05.2016 року становить 60 011 (шістдесят тисяч одинадцять) грн. 71 коп., пеню в розмірі 4 287 (чотири тисячі двісті вісімдесят сім) грн. 86 коп. та судових збір в розмірі 1 035 (одна тисяча тридцять п'ять) грн. 43 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 30.06.2017 року.

Суддя С.М.Мудрий