Рішення

від 26.06.2017 по справі 914/814/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2017р. Справа № 914/814/17

За позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк , м.Дніпро

до відповідача: Фермерського господарства Орсан , Львівська область, Миколаївський район, с.Луб'яна

про зобов'язання включити грошові вимоги до проміжного ліквідаційного балансу

суддя Гоменюк З.П.

секретар судового засідання Зусько І.С.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, представник (довіреність №1176-К-О від 05.01.2017 р.);

відповідача: не з'явився

Учаснику процесу роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Учаснику процесу права та обов'язки зрозумілі, відводу не заявлено.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк , м.Дніпро до Фермерського господарства Орсан , Львівська область, Миколаївський район, с.Луб'яна про зобов'язання включити грошові вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

Ухвалою суду від 27.04.2017 р. порушено провадження у справі, призначено її до розгляду на 24.05.2017 р. Ухвалою суду від 24.05.2017 р. розгляд справи відкладено на 26.06.2017 р.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги, пояснив, що між сторонами було укладено договір банківського обслуговування, відповідно до якого відповідачеві було встановлено кредитний ліміт в розмірі 14000 грн. В порушення умов договору відповідач не повернув позивачеві у встановлений строк кредитні кошти та не сплатив відсотки за користування кредитом, через що в нього виникла заборгованість перед банком в сумі 76545,89 грн., частина якої є безспірною, оскільки визнана та стягнута рішенням суду, яке боржником виконано не було. У зв'язку з внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення відповідача, позивач звернувся до нього із заявою про кредиторські вимоги, про результати розгляду якої відповідач не повідомив ПАТ КБ Приватбанк . Внаслідок цього, позивач просив суд зобов'язати відповідача включити грошові вимоги в сумі 76545,89грн. до проміжного ліквідаційного балансу відповідача.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не подав, повідомлення про вручення йому ухвали про відкладення розгляду справи на 26.06.2017 р. на адресу суду не повернулось, проте на адресу суду повернулось рекомендоване поштові відправлення відповідачеві ухвали про порушення провадження у справі з долученою довідкою підприємства поштового зв'язку про те, що причиною такого повернення є закінчення терміну зберігання.

Ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи надсилались судом на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, яка також відповідає адресі, вказаній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як місцезнаходження відповідача: 81612, Львівська область, Миколаївський район, с.Луб'яна.

Пунктом 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції роз'яснено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду

Факт надсилання відповідачу ухвали суду про відкладення розгляду справи підтверджується списком згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів №504 за 01.06.2017 р.

Суд вважає, що ним виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а будь-які інші адреси відповідача, крім вказаних у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі, ні позивачу, ані суду невідомі.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

08.05.2012 р. Фермерським господарством Орсан (клієнт, власник рахунку, відповідач у справі) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно умов якої клієнт погодився із умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з умовами та правилами обслуговування за розрахунковими картками (що розміщені на сайті банку http://privatbank.ua, https://client-bank.privatbank.ua), тарифами банку, які разом із цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають договір банківського обслуговування.

Відповідно до умов вказаного договору клієнту було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг .

Згідно з п. 3.2.1.1.16. умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій. що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом першого підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до п. 3.2.1.1.1. умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

Згідно з п. 3.2.1.1.3. умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди.

Пунктом 3.2.1.1.8. умов передбачено, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі).

В п. 3.2.1.1.6. умов встановлено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів па поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Відповідно до п.3.2.1.41. умов, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа наступного місяця ( далі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню ), розрахунок процентів проводиться за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. (п.3.2.1.4.1.1. умов).

У випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підтягало обнулюванню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню. (п.3.2.1.4.1.2. умов).

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань (п.3.2.1.4.1.3. умов).

Відповідно до п. 3.2.1.4.1.4. умов, під непогашенням кредиту мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Як зазначено в п.3.2.1.4.9. умов, розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється на дату сплати.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні дати сплати, вони вважаються простроченими (п.3.2.1.4.10. умов).

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4. умов, банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого цим розділом Умов та правил надання банківських послуг змінити умови кредитування - зажадати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі шляхом подання відповідного повідомлення.

Згідно з п.3.2.1.4.4. умов, клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.3.2.1.1.6., 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому умовами та правилами надання банківських послуг.

На виконання зобов'язань за договором банк надав клієнту кредитний ліміт в розмірі 14000 грн. В порушення договірних зобов'язань відповідач станом на 27.02.2017 р. не повернув 12749,05 грн. кредитних коштів. Також за відповідачем обліковується заборгованість по процентах за користування кредитом на суму 24274,19 грн. та заборгованість по комісії за користуванням кредитом на суму 5927,91 грн. Зазначене підтверджується виписками з банківського рахунку відповідача та розрахунком заборгованості за договором станом на 27.02.2017 р.

Відповідно до 3.2.1.5.1 умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених умовами п.п.3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п.3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п.3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Позивач, керуючись згаданим положенням договору, станом на 27.02.2017р. здійснив нарахування пені відповідачеві на загальну суму 33594,74грн.

Таким чином, як стверджує позивач в позовній заяві, він є кредитором позивача на загальну суму 76545,89 грн., з яких 12749,05 грн. - заборгованість по кредиту, 24274,19 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 5927,91 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом та 33594,74 грн. - пеня.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.04.2015 р. у справі №914/843/15 було стягнено з відповідача частину такої заборгованості на загальну суму 29933,20 грн., з яких 12749,05 грн. - заборгованість по кредиту, 9638,28 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 2065,77грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом та 5480,10грн. - пеня.

Як стверджує позивач, згадане рішення суду станом на час розгляду справи не виконано. Доказів протилежного відповідачем не надано.

З відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що юридична особа - Фермерське господарство Орсан - перебуває в стані припинення починаючи з 13.02.2017 р.

26.04.2017 р. визначено кінцевим строком для заявлення кредиторами своїх вимог.

01.03.2017 р. Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк звернулося до Фермерського господарства Орсан із заявою з кредиторськими вимогами до боржника. У вказаній заяві товариство повідомило, що є кредитором ФГ Орсан та просило розглянути його грошові вимоги до ФГ Орсан з оплати заборгованості в сумі 76545,89 грн., визнати грошові вимоги на суму 76545,89 грн., включити грошові вимоги в сумі 76545,89 грн. до проміжного ліквідаційного балансу ФГ Орсан і оплатити товариству суму заборгованості в розмірі 76545,89 грн., а також повідомити товариство про результат розгляду його вимог. До заяви позивачем було додано копію заяви про відкриття поточного рахунку та картка зразків підписів ФГ Орсан від 08.05.2012 р., рішення Господарського суду Львівської області від 07.04.2015 р. №914/843/15, розрахунок заборгованості станом на 27.02.2017 р. за послугою кредитний ліміт та копію довіреності представника, що підписав заяву.

Факт надсилання заяви та доданих до неї документів відповідачеві підтверджується копіями фіскального чеку підприємства поштового зв'язку та опису вкладення у цінний лист від 01.03.2017 р.

Як вбачається з витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, поштове відправлення було вручено адресату 14.03.2017р.

Станом на день розгляду справи судом належні докази здійснення відповідачем розгляду заяви позивача та відомості про результат такого розгляду в матеріалах справи відсутні.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Суд вважає, що укладений між сторонами договір банківського обслуговування за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить елементи як договору банківського рахунку, так і кредитного договору.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. (ч.1 ст.1066 ЦК України).

Згідно з ч.ч.1,2, ст.1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. (ч.1 ст.1054 ЦК України).

За умовами ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як передбачено ч.ч.1 - 3 ст. 1056- 1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги визначені ст. 193 ГК України.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.04.2015 р. у справі №914/843/15, яке набрало законної сили та є чинним, встановлено факт укладення сторонами договору шляхом підписання заяви від 08.05.2012 р., встановлення відповідачу відповідно до умов та правил надання банківських послуг кредитного ліміту в сумі 14000 грн. на поточний рахунок та надання кредиту на загальну суму 14000 грн.

В силу положень ч.3 ст.35 ГПК України названі обставини не потребують повторного доказування при розгляді даної справи.

У зв'язку з неповерненням кредиту та несплатою процентів за користування кредитом і комісії названим рішенням суду присуджено до стягнення з відповідача на користь банку, зокрема, 12749,05 грн. заборгованості по кредиту, 9638,28 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом та 2065,77 грн. заборгованості по комісії за користуванням кредитом.

Крім того, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір станом на 27.02.2017 р., є наявні в матеріалах справи первинні документи у формі виписок банку по рахунку відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про існування заборгованості відповідача перед позивачем у такому розмірі: 12749,05 грн. заборгованості по кредиту, 24274,19 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом та 5927,91 грн. заборгованості по комісії за користуванням кредитом.

Як визначено частиною першою статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1- 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписам, встановленим Господарським кодексом України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.04.2015 р. у справі №914/843/15 з Фермерського господарства Орсан було стягнено також і 5480,10 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Станом на 27.02.2017 р. загальний розмір пені становив 33594,74 грн.

Отже, загалом непогашена заборгованість відповідача перед позивачем за договором банківського обслуговування становить 76545,89 грн., з яких 12749,05 грн. заборгованості по кредиту, 24274,19 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 5927,912065,77 грн. заборгованості по комісії за користуванням кредитом та 33594,74 грн. пені.

Частиною першою статті 104 ЦК України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Статтею 105 ЦК України встановлено порядок виконання рішення про припинення юридичної особи

Так, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Як визначено ч.1 ст.111 ЦК України, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Частиною восьмою даної статті встановлено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Матеріалами справи підтверджено, що 01.03.2017 р., тобто в межах встановленого строку для заявлення кредиторських вимог, позивач звернувся до відповідача із заявою з кредиторськими вимогами, просив визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу фермерського господарства грошові вимоги банку за договором банківського обслуговування в сумі 76454,89 грн., проте, дана заява була залишена відповідачем без відповіді та розгляду.

Відповідно до ч.3 ст.112 ЦК України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Позивач звернувся з позовом до суду 18.04.2017 р. - впродовж місячного строку з дати, коли він дізнався про ухилення ліквідаційної комісії від розгляду його вимог, оскільки комісія мала розглянути такі вимоги кредитора впродовж місяця від дати отримання заяви - до 14.04.2017 р.

Кредиторські вимоги позивача складаються як і з основної суми заборгованості по кредиту, так і процентів, нарахованих на кредит, комісії та пені.

Законодавство не вимагає додаткового звернення кредитора до суду із позовом про встановлення дійсного розміру кредиторської заборгованості боржника до звернення із позовом до суду про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу боржника. Суд вважає за можливе самостійно дослідити питання наявності заборгованості та її дійсного розміру в межах розгляду даної справи, не обмежуючись при цьому розміром заборгованості, встановленим рішенням Господарського суду Львівської області від 07.04.2015 р.

Статтею 4 3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 76545,89 грн., з яких 12749,05 грн. заборгованості по кредиту, 24274,19 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 5927,91 грн. заборгованості по комісії за користуванням кредитом та 33594,74 грн. пені, а грошові вимоги позивача на таку суму повинні бути включені відповідачем до проміжного ліквідаційного балансу.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як передбачено частиною шостою статті 84 ГПК України, в резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Суд вважає, що відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 104, 105, 111, 112, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 627, 1046, 1048, 1049, 1054, 1056 1 , 1066, 1069 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.4 3 , 32, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Зобов'язати Фермерське господарство Орсан , Львівська область, Миколаївський район, с.Луб'яна (ідентифікаційний код 30439275) включити грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк , м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50 (ідентифікаційний код 14360570) в сумі 76545,89 грн. з оплати заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 08.05.2012 р., з яких 12749,05 грн. заборгованості по кредиту, 24274,19 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 5927,91 грн. заборгованості по комісії за користуванням кредитом та 33594,74 грн. пені до проміжного ліквідаційного балансу Фермерського господарства Орсан .

3. Стягнути з Фермерського господарства Орсан , Львівська область, Миколаївський район, с.Луб'яна (ідентифікаційний код 30439275) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк , м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50 (ідентифікаційний код 14360570) 1600грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 ГПК України.

В судовому засіданні 26.06.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 30.06.2017 р.

Суддя Гоменюк З.П.