Рішення

від 22.06.2017 по справі 917/529/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2017 р. Справа №917/529/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗИСПАК", пр. Перемоги, 67, м. Київ, 03062

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КУРЬЕР-ПАК", вул. Комарова, 2 б, оф. 312, м. Полтава, 36008

про стягнення 36 090,99 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники сторін 15.06.2017р.

від позивача: ОСОБА_1 дов. б/н від 23.03.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. б/н від 10.05.2017 р.

Представники сторін 22.06.2017р. після перерви оголошеної в судовому засіданні 15.06.2017р.:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_2, дов. б/н від 10.05.2017 р.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за договору поставки № 11072016 від 11.07.2016 р. в розмірі 36090,99 грн., з яких: 20690,17 грн. - основний борг; 7743,58 грн. - пеня; 818,66 грн. - 3 % річних; 6838,58 грн. - інфляційні втрати.

Представник позивача в судовому засіданні 15.06.2017 року на задоволенні позовних вимог наполягає з підстав викладених у позовній заяві. Позивач явку повноважного представника в судове засідання 22.06.2017р. не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що на підставі видаткової накладної №405 позивач поставив плівку в кількості 2 390,2 кг. на загальну суму 126 690,17 грн., з яких 367,7 кг непридатної для виробництва продукції. Відповідач листом №16 від 24.10.2016р. повідомив про не якість товару позивача, на що останній пообіцяв замінити браковану плівку під час наступної поставки, в зв язку з чим відповідачем за вказаних обсяг не проводилася оплата.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989 р.).

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України).

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст.69 ГПК України строку вирішення спору, суд спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

11 липня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Базиспак" (далі - ТОВ "Базиспак") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Курьер-Пак" (далі ТОВ "Курьер-Пак") укладено Договір поставки №11072016 (далі -Договір).

За умовами Договору, Постачальник (ТОВ "Базиспак") зобов"язується в порядку та на умовах Договору, поставляти (передавати у власність) Покупця (ТОВ "Курьер-Пак") Товар, а Покупець на умовах та в порядку визначеному Договором, зобов"язується своєчасно приймати та оплачувати Товар. Товаром є плівка полієтиленова (п.1.2 Договору).

Номенклатура, найменування, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю вказуються у Специфікаціях до Договору, із зазначенням терміну, умов поставки та оплати Товару та/або видаткових накладних належним чином оформлених (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору, поставка товару здійснюється окремими партіями, відповідно до замовлень Покупця. Товар повинен бути поставлений Покупцю протягом 14 календарних днів з моменту попередньої оплати за нього. Датою поставки вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником Покупця. Підписуючи видаткову накладну Покупець підтверджує, що він отримав усі належні документи.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що Покупець зобов"язаний оплатити Товар шляхом здійснення 100 передплати за 2 банківських днів до дати поставки, зумовленої Сторонами.

Відповідно до наданої позивачем видаткової накладної №405 від 13.10.2016 року ТОВ "Базиспак" поставило ТОВ "Курьер-Пак" плівку полієтиленову : термрзбіжна 0,055*420 ч/б в кількості 917,4 кг. на суму 40 521,56 грн.; плівка поліетиленова 0,055*680 ч/б в кількості 758,3 кг. на суму 33 494,11 грн.; плівка поліетиленова 0,055*520 ч/б в кількості 714,5 кг. на суму 31 559,47 грн. Загальна сума поставленого товару становить 126 690,17 грн. Видаткова накладна підписана директорами товариств та скріплена печатками.

В порушення умов Договору Покупець за поставлений товар розрахувався частково в розмірі 106 000,00 грн., що стало підставою для звернення ТОВ "Базиспак" до суду.

При винесенні рішення суд виходить з наступного:

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ч.2. ст. 712 ЦК до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.664 ЦК обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Отже, обов'язок відповідача щодо оплати товару витікає з положень Цивільного Кодексу України, Договору, а строк оплати є таким, що настав.

Заперечення відповідача, які стосуються якості товару, а саме те, що позивачем поставлено 367,7 плівки непридатної для виробництва суд відхиляє з огляду на наступне:

Пунктом 4.4 Договору визначено, що приймання-передача товару здійснюється за кількістю та якістю відповідно до Інструкції №П-6 від 15.06.1965р. та інструкції №П-7 від 25.04.1966р., затверджених Постановами Держарбітражу СРСР з урахуванням вимог Договору.

Відповідно до п.4.5 Договору, якщо під час приймання-передачі Товару буде виявлено невідповідність його умовам Договору, Покупець протягом одного робочого дня повинен скласти Акт невідповідності Товару, в якому вказуються всі недоліки Товару та зобов язаний у дводенний термін повідомити про це Постачальника та надіслати йому примірник Акту. Постачальник зобов язаний, протягом трьох робочих днів після отримання від Покупця примірника Акту, надіслати свого представника для вирішення питання та прийняття рішення, щодо подальшого використання Товару зазначеного в Акті.

Пунктом 16 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості № П-7, затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 визначено, що у разі виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, вказаним в маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 Інструкції) отримувач призупиняє подальше приймання продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, які запобігають погіршенню її якості та змішування з іншою однорідною продукцією. Одержувач зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту представника іногороднього виготовлювача (відправника).

За результатами приймання продукції за якістю та комплектністю за участі представників, зазначених в п.п. 19 та 20 даної Інструкції, складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції (п. 29 Інструкції).

Пунктами 30, 32 Інструкції № П-7 передбачено, що акт повинен бути підписаний усіма особами, які приймали участь в перевірці якості та комплектності продукції.

З аналізу викладених пунктів Інструкції № П-7 вбачається, що в ній чітко передбачений порядок здійснення приймання продукції за якістю, який передбачає складання двостороннього акта про фактичну якість та комплектність товару (або за участі представників, визначених п. 20 Інструкції), виклик при цьому представника виготовлювача (відправника), затвердження акту керівником підприємства-одержувача або його заступником.

Відповідач не надав суду Акту невідповідності Товару, доказів повідомлення Постачальника протягом дводенного терміну про не якість Товару та надсилання останньому Акту невідповідності.

Лист №16 від 24.10.2016 року ТОВ "Курьер-Пак" направлений ТОВ "Базиспак" про не якість товару суд не розцінює як належний доказ, оскільки він направлений через 10 днів після отримання товару та підписання видаткової накладної.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 20 690,17 грн., задовольняються судом повністю.

Згідно ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України визначає обов"язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення відповідачем строків оплати позивачем заявлено до стягнення 6838,58 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року, а також 3% в розмірі 818,66 грн. за загальний період з 13.10.2016 року по 22.03.2017 року, які підлягають задоволенню в межах заявленої суми.

Перевірка правильності розрахунку позивачем інфляційних втрат та 3% річних проводилася судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи Ліга.Закон.

Відповідно до Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань, п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Відповідно до вимог п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що у випадку прострочення строку оплати, Покупець, на вимогу Постачальника, сплачує останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення від загальної суми вартості неоплаченого Товару.

На підставі вищевикладеного та з урахуванням положень статті ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" судом було здійснено перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені за допомогою калькулятору "ЛІГА: Закон" та встановлено, що нарахована позивачем пеня в сумі 7 743,58 грн. за період з 13.10.2016р. по 22.03.2017р. не перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за періоди вказані позивачем в розрахунку, не порушує приписів ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та підлягає задоволенню судом.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об"єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Судові витрати відповідно до ч. 2 статті 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КУРЬЕР-ПАК" (вул. Комарова, 2 б, оф. 312, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 38768602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗИСПАК" (пр. Перемоги, 67, м.Київ, 03062, код ЄДРПОУ 36307179) заборгованість в розмірі 36 090,99 грн. з яких: основний борг - 20 690,17 грн., пеня - 7743,58 грн., 818,66 грн. - 3% річних, інфляційні втрати - 68387,58 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.06.2017 року

Суддя Гетя Н.Г.