Рішення

від 27.06.2017 по справі 902/388/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 червня 2017 р. Справа № 902/388/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгтехніка Плюс", код ЄДРПОУ 40123732 (21032, м. Вінниця, вул. Нечуя-Левицького, буд.14)

до : Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля", код ЄДРПОУ 32192534 (23340, Вінницька область, Тиврівський район, с. Строїнці, вул. 50-річчя Жовтня, 8)

про стягнення 85140,08 грн.

за участю секретаря судового засідання Вознюк К.В.

представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 22.05.2017р.;

відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № 07/22 від 22.05.17;

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгтехніка Плюс" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля" про стягнення 85242,08 грн, з яких: 78831,68 грн основного боргу, 4361,02 грн пені, 1576,63 грн штрафу та 472,75 грн річні.

Ухвалою суду від 04.05.2017р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/388/17 та призначено її до розгляду на 23.05.2017р.

Ухвалою суду від 23.05.2017р. розгляд справи відкладено на 27.06.2017р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням останнім витребуваних судом доказів.

20.06.2017р. до суду від позивача надійшла заява № б/н від 16.06.2017р. про зменшення позовних вимог, мотивована тим, що в позовній заяві допущена помилка щодо визначення суми основного боргу. Таким чином позивач просить стягнути з відповідача 85140,08 грн, з яких: 78731,68 грн основного боргу, 4361,02 грн пені, 1576,63 грн штрафу та 472,75 грн річні.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову, які можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Пунктом 3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. зазначено, що передбачені частиною 4 статті 22 ГПК України, права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Відповідно до частини 3 статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Судом заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята до розгляду, оскільки вона відповідає вимогам ст. 22 ГПК України.

Враховуючи, що заява № б/н від 16.06.2017р. прийнята господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 85140,08 грн.

В судовому засіданні від 27.06.2017р. представник позивача підтримав зменшені позовні вимоги.

27.06.2017р. до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів. Вказані документи долучено до матеріалів справи.

Відповідач відзиву на позов до суду не надав, разом з тим, представник відповідача в судовому засіданні, згідно наданих усних пояснень проти позову заперечив, мотивуючи тим, що відповідачем було оплачено весь товар на який позивачем було направлено рахунки-фактури на оплату. Щодо неоплаченого товару, представник позивача зазначив, що, на думку відповідача, строк оплати вказаного товару ще не настав, оскільки позивачем не направлено на адресу відповідача рахунки-фактури на його оплату.

В судовому засіданні 27.06.2017р. представником позивача заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів. Вказані документи долучено до матеріалів справи.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

25.11.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгтехніка Плюс" (за договором - постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля" (за договором - покупець) укладено договір поставки №250161125-182, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався виготовити та передати у власність покупцю продукцію, що іменується надалі товар , а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар на умовах цього договору.

Згідно п. 2.1. договору, найменування, кількість, асортимент товару та ціна з а одиницю товару, що підлягає поставці, вказується в рахунках, видаткових накладних та специфікаціях. Що є невід'ємною частиною договору.

В п. 2.4. сторони погодили, що постачальний зобов'язується надати на кожну партію товару, яка замовлена покупцем, наступні документи: рахунок-фактуру; видаткову накладну (2 примірники); товарно-транспортну накладну; документи, що підтверджують якість товару.

Відповідно до п. 3.1. договору товар постачається на умовах СРТ: склад покупця згідно Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів Інкотермс-2010 .

В п. 4.1. договору, сторони погодили, що ціна товару, що постачається та порядок розрахунків вказується в рахунках, специфікаціях та видаткових накладних. Зобов'язання покупця по оплаті поставленого товару вважаються виконаними у день зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний в накладних та/або рахунках на кожну партію товару (4.3. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору (з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 1 від 09.12.2016р.), умови оплати: протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару, згідно рахунку по платіжним реквізитам постачальника. Загальна вартість договору визначається сумою по всіх додаткових накладних.

Згідно п. 8.1. цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 25.11.2017р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

В додатку № 1 до договору (специфікація № 1 від 09.12.2016р.) сторони визначили найменування товару: гофрокороб 576*378*173 П35 ВЕ бурий, клеєний, одиниця виміру- шт., ціна з ПДВ 16,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 20161125-182 від 25.11.2016р. позивачем поставлено відповідачу товар, обумовлений договором на загальну суму 128731,68 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 4572 від 09.12.2016р. на суму 25344,00 грн, №207 від 20.01.2017р. на суму 27355,68 грн; №282 від 26.01.2017р. на суму 25344,00 грн, №119 від 13.01.2017р. на суму 25344,00 грн; № 177 від 18.01.2017р. на суму 25344,00 грн, товарно-транспортними накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

В порушення умов п. 4.3. договору, відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо розрахунку за отриманий товар. Так, відповідач провів частковий розрахунок на загальну суму 50000,00 грн, що стверджується банківськими виписками від 12.01.2017р. на суму 20000,00 грн, 17.01.2017р. на суму 20000,00 грн та 20.01.2017р. на суму 10000,00 грн.

Таким чином, станом на час розгляду справи в суді у відповідача існує заборгованість за договором поставки № 20161125-182 від 25.11.2016р. у розмірі 78731,68 грн.

Наведене також стверджується обопільно підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків за договором № 20161125-182 від 25.11.2016р. станом на січень 2017 року.

Крім того, позивач направив відповідачу претензію № 65 від 18.04.2017р. з вимогою про погашення заборгованості в розмірі 78731,68 грн протягом 7 банківських днів з моменту отримання претензії. Отримання вказаної претензії відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 2334000026630.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами договору № 20161125-182 від 25.11.2016р. між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується борг за поставлений товар по договору №20161125-182 від 25.11.2016р. на суму 78731,68 грн.

Відхиляючи заперечення представника відповідача, щодо не настання строків оплати вищеописаного поставленого товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.3. договору (з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 1 від 09.12.2016р.), умови оплати: протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару, згідно рахунку по платіжним реквізитам постачальника. Загальна вартість договору визначається сумою по всіх додаткових накладних.

Разом з тим, в п. 2.4. сторони погодили, що постачальник зобов'язується надати на кожну партію товару, яка замовлена покупцем, наступні документи: рахунок-фактуру; видаткову накладну (2 примірники); товарно-транспортну накладну; документи, що підтверджують якість товару.

Представник позивача стверджує, що позивачем було передано товар разом з супроводжуючими документами передбаченими п. 2.4. договору.

Матеріали справи не містять доказів наявності у відповідача претензій щодо якості та/або комплектності поставленого за накладними товару.

Крім того, твердження представника відповідача про не отримання рахунків-фактур спростовується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, з яких вбачається, що відповідач при проведенні розрахунків посилався на рахунки-фактури, які надані позивачем до матеріалів справи.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 78731,68 грн, за поставлений товар на підставі договору № 20161125-182 від 25.11.2016р. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її у вказаному розмірі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 4361,02 грн пені, нарахованої на: заборгованість по видатковій накладній № 207 від 20.01.2017р. за період з 11.02.2017р. по 26.04.2017р., заборгованість по видатковій накладній № 282 від 26.01.2017р. за період з 17.02.2017р. по 26.04.2017р., заборгованість по видатковій накладній № 177 від 18.01.2017р. за період з 09.02.2017р. по 26.04.2017р., 1574,63 грн штрафу та 472,75 грн 3% річних, нарахованих на: заборгованість по видатковій накладній № 207 від 20.01.2017р. за період з 12.02.2017р. по 26.04.2017р., заборгованість по видатковій накладній № 282 від 26.01.2017р. за період з 18.02.2017р. по 26.04.2017р., заборгованість по видатковій накладній №177 від 18.01.2017р. за період з 09.02.2017р. по 26.04.2017р., за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 5.2 договору, при несвоєчасній оплаті поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на цей період, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення розрахунку.

В п. 5.3 договору сторони визначили, що при несвоєчасній оплаті поставленого товару покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 2% вартості несвоєчасно оплаченого товару.

Згідно ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, оскільки відповідач не здійснив в повному обсязі оплату товару отриманого відповідно до договору поставки № 20161125-182 від 25.11.2016р.., у встановлений термін згідно п. 4.3 договору, то він відповідно з вимогами чинного законодавства є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача пені, штрафу та 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Перевіркою правильності періодів нарахування та розрахунку штрафу, судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1574,63 грн штрафу підлягають задоволенню в повному обсязі.

При перевірці правильності нарахування позивачем пені, згідно визначених в розрахунку періодів, судом встановлено, що позивачем не вірно здійснено розрахунок.

При здійсненні судом перерахунку пені за допомогою калькулятора штрафів програми "ЛІГА.ЗАКОН" згідно визначених позивачем періодів, загальна сума пені складає 4356,82 грн, згідно наведеного розрахунку:

- за прострочку оплати товару поставленого відповідно до видаткової накладної №207 від 20.01.2017р. за період з 11.02.2017р. по 26.04.2017р. сума пені складає 1554,40 грн;

- за прострочку оплати товару поставленого відповідно до видаткової накладної №282 від 26.01.2017р. за період з 17.02.2017р. по 26.04.2017р. сума пені складає 1323,44 грн;

- за прострочку оплати товару поставленого відповідно до видаткової накладної №177 від 18.01.2017р. за період з 09.02.2017р. по 26.04.2017р. сума пені складає 1478,98 грн.

Враховуючи вищевикладене позов в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 4356,82 грн, а в решті суми - 4,20 грн слід відмовити.

При перевірці правильності нарахування позивачем 3% річних, згідно визначених в розрахунку періодів, судом встановлено, що позивачем не вірно здійснено розрахунок.

При здійсненні судом перерахунку 3% річних за допомогою калькулятора штрафів програми "ЛІГА.ЗАКОН" згідно визначених позивачем періодів, загальна сума річних складає 468,43 грн, згідно наведеного розрахунку:

- за прострочку оплати товару поставленого відповідно до видаткової накладної №177 від 18.01.2017р. за період з 09.02.2017р. по 26.04.2017р. сума 3% річних складає 160,40 грн.

- за прострочку оплати товару поставленого відповідно до видаткової накладної №207 від 20.01.2017р. за період з 12.02.2017р. по 26.04.2017р. сума 3% річних складає 166,38 грн;

- за прострочку оплати товару поставленого відповідно до видаткової накладної №282 від 26.01.2017р. за період з 18.02.2017р. по 26.04.2017р. сума 3% річних складає 141,65 грн;

Враховуючи вищевикладене позов в частині стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 468,43 грн, а в решті суми - 4,32 грн слід відмовити.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище процесуальним нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, штрафу та 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За викладених вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

27.06.2017р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля", код ЄДРПОУ 32192534 (23340, Вінницька область, Тиврівський район, с.Строїнці, вул. 50-річчя Жовтня, буд. 8) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгтехніка Плюс", код ЄДРПОУ 40123732 (21032, м. Вінниця, вул. Нечуя-Левицького, буд.14) 78731,68 грн основного боргу, 4356,82 грн пені, 1574,63 грн штрафу, 468,43 грн 3 % річних та 1599,84 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні позову в частині стягнення 4,20 грн пені та 4,32 грн 3% річних відмовити.

Повне рішення складено 30 червня 2017 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи