Постанова

від 15.06.2017 по справі 817/238/17

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 червня 2017 р.Р і в н е 817/238/17 Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник не прибув , відповідача: представник Василець Р.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області доСФГ "Малушка" про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі звернулось в суд з позовом до СФГ "Малушка" про стягнення заборгованості зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за період з вересня 2015 року по грудень 2016 року включно в сумі 59091,19 грн.

Позивач в судове засідання не прибув. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Подав клопотання про розгляд справи за його відсутності одночасно подавши клопотання про заміну сторони її правонаступником, з долученням на його обґрунтування належних доказів.

Суд, ухвалою, що винесена без виходу до нарадчої кімнати, відповідно до вимог статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, замінив позивача у справі - Управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі його правонаступником - Костопільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненський області.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні зокрема через те, що позивач не пред'явив гарантійного листа, згідно якого Селянське (фермерське) господарство "Малушка" зобов'язовувалося відшкодовувати йому витрати на виплату і доставку пільгових пенсій. Також зауважив, що не відповідають вимогам справедливості положення законодавства, які покладають на фермерські господарства такий непосильний тягар, як виплата пенсій жінкам, що працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей. Наголосив, що держава Україна, як європейська країна, повинна захищати сільськогосподарських товаровиробників, надаючи їм пільги і додаткові гарантії, натомість уряд, зобов'язовуючи сільськогосподарських товаровиробників відшкодовувати пільгові пенсії, фактично перетворив їх на філії Пенсійного фонду України. Також вказав, що до СФГ "Малушка" не має фінансової можливості відшкодовувати пільгові пенсії, а через наявну заборгованість не може зареєструватися платником єдиного податку четвертої групи.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XI від 05.11.1991 визначені категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. До таких категорій, згідно з пунктом "ж" статті 13 Закону, віднесено жінок, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей незалежно від віку і трудового стажу в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України. За змістом постанови Кабінету Міністрів України "Про призначення пенсії на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей" №244 від 16.05.1992, жінки, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу. Право на пенсію на вказаних пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання.

В редакції до 17.02.2000 року стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XI від 05.11.1991, крім визначення категорій працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, регулювала порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до підпунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XI від 05.11.1991.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" №1461-III від 17.02.2000 року, порядок внесення плати на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій змінено шляхом виключення зі статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XI від 05.11.1991 відповідної регулюючої норми, а порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій було врегульовано шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" №400/97-ВР від 26.06.1997.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" №400/97-ВР від 26.06.1997, фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, визначені в якості об'єкта оподаткування для усіх суб'єктів, які використовують працю найманих працівників, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України.

Селянське (фермерське) господарство "Малушка", ідентифікаційний код 30717440, являється юридичною особою, що включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.27-29).

За даними Реєстру платників єдиного податку, що містяться на офіційному сайті ДФС України (http://sfs.gov.ua/), Селянське (фермерське) господарство "Малушка", ідентифікаційний код 30717440 не зареєстроване платником єдиного податку (а.с.88).

Згідно з абзацом 3 пункту 1 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" №400/97-ВР від 26.06.1997, ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлена на рівні 100 % від об'єкта оподаткування.

Таким чином, у відповідності до вимог Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" №400/97-ВР від 26.06.1997, відповідач повинен сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100 % розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до підпунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.

В силу вимог підпункту 1 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003, платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, визначені пунктами 6-10 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" №400/97-ВР від 26.06.1997, сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в порядку та розмірах, визначених зазначеним Законом.

Абзацом 5 підпункту 1 пункту 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003, який з 01.01.2006 стосується і осіб, пенсії яким призначені відповідно до підпунктів "б" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 і має зворотну дію, врегульовано лише порядок виплати пенсій, однак він не змінює порядку такого відшкодування та не звільняє підприємства, зазначені у статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" №400/97-ВР від 26.06.1997 від сплати збору на відшкодування виплачених пільгових пенсій.

З огляду на викладені норми законодавчих актів, суд приходить до висновку, що Селянське (фермерське) господарство "Малушка", як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівниці якого: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вийшли на пільгову пенсію, згідно з пунктом "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (а.с.33-41,57-67,72-80), зобов'язаний сплачувати Пенсійному фонду збір у 100 % розмірі сум фактичних витрат на виплату та доставку їм пенсій, що призначені на пільгових умовах.

Суд відхиляє заперечення відповідача обґрунтовані відсутністю гарантійного листа, згідно якого Селянське (фермерське) господарство "Малушка" зобов'язовувалося відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, з огляду на те, що вказаний гарантійний лист є документом, який відповідно до частини третьої Порядку подання та оформлення документів для призначення пільгової пенсії та перерахування підприємствами та організаціями коштів на її виплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №937 від 18.07.2007, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-2 від 25.01.2008, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.02.2008 за № 129/14820, подається для прийняття органами Пенсійного фонду України рішення про призначення пільгової пенсії. З огляду на те, що рішення позивача про призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідачем не оскаржувались, суд в межах розгляду даної справи позбавлений процесуальної можливості з цих підстав відмовити позивачу у стягненні.

За даними позивача вказаним особам за період з вересня 2015 року по грудень 2016 року виплачена пенсія, призначена на пільгових умовах, в загальній сумі 59091,19 грн.(а.с.4).

Дотримуючись вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, що затверджена постановою Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, позивачем на адресу відповідача надіслано розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003, в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (а.с.5-15). Відповідно до розрахунків позивача за період з вересня 2015 року по грудень 2016 року розмір витрат складає 59091,19 грн., що відповідає даним розрахунків про місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсії вказаним громадянам.

Відповідач доказів сплати заборгованості по фактичних витратах Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах не надав.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Верховним Судом України у постанові від 07.07.2015 року по справі №2а/0370/1328/11 сформовані правові висновки щодо відшкодування підприємствами витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту ж статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991, відповідно до яких вказані пенсії підлягають відшкодуванню підприємствами та організаціями.

Згідно з підпунктом 9 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, що затверджене постановою Правління Пенсійного фонду України №28-2 від 22.12.2014, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486 (зі змінами та доповненнями), територіальні органи Пенсійного фонду, здійснюють стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, тому підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати по справі згідно частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Малушка" на користь Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за весень 2015 року - грудень 2016 року в сумі 59091 (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'яносто одну) гривню 19 копійок.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Друзенко Н.В.