Постанова

від 30.06.2017 по справі 816/599/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.17 м. ПолтаваСправа № 816/599/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МДМ" до Державного реєстратора Черняківської сільської ради Чутівського району Полтавської області ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

27 квітня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МДМ" (надалі також - позивач, ТОВ "МДМ") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора Черняківської сільської ради Чутівського району Полтавської області ОСОБА_1 (надалі також - відповідач, державний реєстратор) про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 34268002 від 15.03.2017 року на земельну ділянку загальною площею 4,1881 га, кадастровий номер: 5321681200:00:004:0489, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за межами населеного пункту Голобородьківської сільської ради Карлівського району Полтавської області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що між ТОВ МДМ (орендар) та гр. ОСОБА_2 (орендодавець), укладено 25.12.2006 року договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером: 5321681200:00:004:0489, та який зареєстровано у Карлівському районному відділі Полтавської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 11 лютого 2008 року за № 040855600015.

Стверджував, що зазначений договір оренди, укладений строком на 10 років, є чинним до 11 лютого 2018 року, відраховуючи при цьому початок строку його дії від моменту державної реєстрації договору. 15 березня 2017 року державним реєстратором Черняківської сільської ради Чутівського району Полтавської області ОСОБА_1 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення речового права - права оренди земельної ділянки кадастровий номер: 5321681200:00:004:0489, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.03.2017 № 83280556 /а.с. 17-18/. Таким чином, позивач вважає, що відповідачем безпідставно зареєстровано припинення права оренди зазначеної земельної ділянки, оскільки строк дії договору оренди ще не сплив.

Представник відповідача в поданих 15.06.2017 року до суду запереченнях просив суд відмовити в задоволенні позовної заяви ТОВ "МДМ" в повному обсязі. Відповідач посилався на те, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державним реєстратором зазначено, що договір оренди землі між ТОВ "МДМ" та ОСОБА_2 вважається укладеним з 25.12.2006 року, тобто з дати, коли сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору оренди землі та скріпили його своїми підписами, терміном на 10 років. Таким чином, на думку відповідача, строк дії договору оренди земельної ділянки скінчився 25.12.2016 року. Зважаючи на викладене, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 34268002 від 15.03.2017 року щодо припинення права оренди на відповідну земельну ділянку є законним та обґрунтованим.

В наступному клопотанні, що подано до суду 26.06.2017 року, відповідач просив закрити провадження у справі. В обґрунтування такого клопотання ним вказано, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватись судом за правилами ЦПК та не підлягає розгляду в адміністративному суді.

Представники сторін в судове засідання не з`явились. Через канцелярію суду представниками сторін надані клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до приписів частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно із частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вказані норми, а також на частину 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про можливість розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю МДМ (ідентифікаційний код 32704255) зареєстроване як юридична особа 10.02.2004, запис про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу 1 565 120 0000 000123 від 28.07.2005 /а.с.10 - 13/.

25.12.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю МДМ (орендар) та гр. ОСОБА_2 (орендодавець) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Голобородьківської сільської ради, загальною площею 4,19 га (державний акт на земельну ділянку РЗ 647121, виданий Карлівською районною державною адміністрацією 01.07.2002). Пунктом 5 договору передбачено, що договір укладено на 10 років. Згідно із пунктом 33 договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації /а.с. 57-59/.

Останній аркуш договору містить запис про те, що договір зареєстрований у Карлівському районному відділі Полтавської Регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11 лютого 2008 року №040855600015 /а.с. 59/.

Актом прийому-передачі земельної ділянки від 11 лютого 2008 року засвідчено передачу земельної ділянки від ОСОБА_2 до ТОВ МДМ /а.с. 60/.

23 березня 2017 року позивачем отримано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5321681200:00:004:0489 /а.с.17 - 18/, із якої позивач дізнався про те, що державним реєстратором Черняківської сільської ради ОСОБА_1 10 березня 2017 року проведено державну реєстрацію припинення права оренди зазначеної земельної ділянки.

Судом із матеріалів реєстраційної справи № 1068339653216, копії яких долучено до справи, встановлено, що 10.03.2017 року ОСОБА_2 подано до державного реєстратора заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо припинення права оренди земельної ділянки, реєстраційний номер 21326870, кадастровий номер 5321681200:00:004:0489.

За результатами розгляду відповідної заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та документів, поданих для проведення державної реєстрації, державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 34268002 від 15 березня 2017 року, відповідно до якого проведено державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди земельної ділянки ТОВ "МДМ", кадастровий номер 5321681200:00:004:0489, що розташована за межами населеного пункту Голобородьківської сільської ради Карлівського району Полтавської області /а.с. 47/.

Позивач не згоден із вказаним рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку рішенню державного реєстратора Черняківської сільської ради Чутівського району Полтавської області ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо припинення договору оренди вказаної вище земельної ділянки від 15 березня 2017 року, індексний номер 34268002, суд виходить з наступного.

Щодо вирішення клопотання відповідача про закриття провадження у справі, яка, на думку відповідача, має вирішуватись судом за правилами ЦПК, оскільки спір між ТОВ "МДМ" та державним реєстратором не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2014 року № 2, від 15 травня 2014 року № 6, від 22 травня 2015 року №6) (далі - Постанова № 8), законодавство не містить визначення терміна "публічно-правовий спір". Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

Пунктом 3 Постанови № 8 визначено, що вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус або приватний виконавець.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

З огляду на викладене, державний реєстратор під час прийняття рішень щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень є суб'єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Суд виходить з того, що у рамках цієї адміністративної справи наявність чи відсутність спору щодо строку дії цивільно-правової угоди між ТОВ "МДМ" та ОСОБА_2 не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду. Позовні вимоги ТОВ "МДМ" ґрунтуються на протиправності дій саме державного реєстратора, як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, у зв'язку з недотриманням ним вимог Порядку, а саме проведення державної реєстрації припинення договору оренди за відсутності належних підстав. Тобто, у цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії держреєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

Відтак, даний спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 25 квітня 2017 року у справі № 21-3197а16.

Таким чином, клопотання відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, задоволенню не підлягає.

Оцінюючи оскаржуване рішення державного реєстратора від 15 березня 2017 року, індексний номер 34268002, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України № 1952-IV державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності: зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Частиною 1 статті 18 Закону України № 1952-IV визначено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

За приписами частини 4 статті 18 Закону України № 1952-IV, державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно із пунктами 1 - 4 частини 3 статті 10 Закону України № 1952-IV, державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В силу положень пункту 1 частини першої статті 27 Закону України № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Судом встановлено, що право оренди ТОВ МДМ на земельну ділянку із кадастровим номером 5321681200:00:004:0489 виникло на підставі договору оренди від 25.12.2006 року, який був зареєстрований у Карлівському районному відділі Полтавської Регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 11.02.2008 року за № 040855600015.

Частиною 3 статті 3 Закону України № 1952-IV встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Згідно з частиною другою статті 126 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на дату укладення позивачем договору оренди землі), право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

За змістом частини 2 статті 125 Земельного кодексу України (у тій же редакції), право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 18 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-ХIV (у редакції на дату укладення позивачем договору оренди землі) передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Процедура реєстрації договорів оренди землі на час укладення договору оренди від 25.12.2006 року між ТОВ МДМ та ОСОБА_2 була визначена Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 № 174, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.07.2003 за № 641/7962, який втратив чинність 20.08.2012 на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства № 408 від 07.07.2012 (надалі - Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель).

Суд бере до уваги, що Указом Президента України 17 лютого 2003 року № 134/2003 Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру було покладено на Державний комітет України по земельних ресурсах.

Як встановлено судом, договір оренди землі від 25 грудня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю МДМ (орендар) та гр. ОСОБА_2 (орендодавець) містить запис про те, що договір зареєстрований у Карлівському районному відділі Полтавської Регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11 лютого 2008 року № 040855600015.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що договір оренди землі від 25 грудня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю МДМ (орендар) та гр. ОСОБА_2 (орендодавець) був зареєстрованим відповідно до законодавства, а відтак право ТОВ МДМ на оренду земельної ділянки визнається дійсним в розумінні частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

При цьому суд бере до уваги, що згідно із пунктом 5 договору від 25 грудня 2006 року договір укладено на 10 років. Відповідно до пункту 33 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

З огляду на положення статті 18 Закону України Про оренду землі (у редакції на дату укладення позивачем договору оренди землі та його державної реєстрації) та зміст договору, строк дії договору оренди землі від 25 грудня 2006 року розпочався після його державної реєстрації 11.02.2008 року та закінчується 11 лютого 2018 року.

Зазначений підхід до порядку обчислення строку дії договору оренди землі відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 18 січня 2017 року у справі 532/129/16-ц (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 64224578).

Враховуючи наведене, а також відсутність відомостей про розірвання договору оренди землі від 25 грудня 2006 року у встановленому законом порядку, такий договір був чинним на дату прийняття спірного рішення державного реєстратора про припинення права оренди вказаної земельної ділянки.

З огляду на викладене, відповідне рішення державного реєстратора про припинення права оренди на земельну ділянку порушує права ТОВ МДМ як орендаря цієї земельної ділянки, впливає на реалізацію його прав як орендаря. Приймаючи це рішення, державний реєстратор не врахував наявність суперечностей між заявленими правами та вже зареєстрованими, факт виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов"язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; не врахував наявності підстав для відмови в державній реєстрації припинення права оренди (всупереч п.п.1, 2 ч. 3 ст. 10 Закону України № 1952-IV).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 34268002 від 15.03.2017 року щодо припинення права оренди земельної ділянки загальною площею 4,1881 га, кадастровий номер: 5321681200:00:004:0489, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за межами населеного пункту Голобородьківської сільської ради Карлівського району Полтавської області, прийнято без урахування обставин, які мають значення для його прийняття, а відтак підлягає скасуванню як протиправне.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що ТОВ МДМ при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1600 грн. і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МДМ" до Державного реєстратора Черняківської сільської ради Чутівського району Полтавської області ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора Черняківської сільської ради Чутівського району Полтавської області ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 34268002 від 15.03.2017 року на земельну ділянку загальною площею 4,1881 га, кадастровий номер: 5321681200:00:004:0489, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за межами населеного пункту Голобородьківської сільської ради Карлівського району Полтавської області.

Стягнути з Державного реєстратора Черняківської сільської ради Чутівського району Полтавської області ОСОБА_1 (за рахунок бюджетних асигнувань Черняківської сільської ради Чутівського району Полтавської області, ідентифікаційний код 25156803) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МДМ" (ідентифікаційний код 32704255) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600 грн. (одна тисяча шістсот гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І.С. Шевяков