Рішення

від 03.07.2017 по справі 741/134/17

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 741/134/17

Провадження № 2/741/182/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 03 липня 2017 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Киреєва О.В.,

з участю секретаря Жирка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про часткове скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла його (позивача) мати - ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй на підставі сертифіката серії НОМЕР_2 право на земельну частку (пай) розміром 5,79 в умовних кадастрових гектарах із земель колишнього КСП Носівське . Єдиними спадкоємцями ОСОБА_3 першої черги за законом є він (позивач) та його рідний брат - ОСОБА_2. На день смерті матері вони (сторони) були малолітніми, а тому вважаються такими, що прийняли спадщину після її смерті. 20 жовтня 2015 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом в цілому на право на земельну частку (пай), яке належало їх (сторін) матері. У подальшому ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку площею 7,5563 га, кадастровий номер НОМЕР_3, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на цю земельну ділянку, 3 грудня 2015 року отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

До початку розгляду судом справи по суті ОСОБА_1 змінив предмет позову та збільшив розмір позовних вимог, просив частково скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 3 грудня 2015 року, індексний номер НОМЕР_4, видане на ім'я ОСОБА_2, та визнати за ним право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 7,5563 га, кадастровий номер НОМЕР_3, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Носівської міської ради Чернігівської області.

У судове засідання позивач та його представник ОСОБА_4 не з'явилися, подали до суду заяву, в якій зазначили, що позовні вимоги підтримують, просили їх задовольнити, розгляд справи провести без їх участі.

У судове засідання відповідач не з'явився, подав до суду заяву, в якій зазначив, що позов визнає, просив його задовольнити.

Суд розглядає справу у відсутності осіб, які беруть участь у справі, за наявними у справі доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Пунктом 18 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах роз'яснено, що у разі якщо позивач на підставі частини другої статті 31 ЦПК збільшив розмір позовних вимог, заявив нові вимоги або до початку розгляду справи по суті змінив предмет або підставу позову, у зв'язку з чим збільшилась ціна позову, він відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону України Про судовий збір , частини третьої статті 80 ЦПК України повинен сплатити до звернення до суду з відповідною заявою несплачену суму судового збору, розмір якого має відповідати ставкам, встановленим пунктом 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір . Якщо до цієї заяви не додано доказів такої доплати, заява залишається без руху на підставі статті 121 ЦПК. З урахуванням конкретних обставин справу судом може бути розглянуто та змінено вимоги позивача без доплати суми судового збору з подальшим розподілом останнього між сторонами згідно зі статтею 88 ЦПК України.

Позивач не додав до заяви про уточнення позовних вимог від 19 червня 2017 року доказ доплати ним суми судового збору за вимогу немайнового характеру.

З урахуванням обставин справи, суд вважає за можливе розглянути змінені позовні вимоги ОСОБА_1 без доплати суми судового збору з подальшим розподілом останнього між сторонами згідно зі ст. 88 ЦПК України.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 4).

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 за життя заповіту не складала, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 6 березня 2017 року (а.с. 18), а тому спадкоємство після її смерті здійснюється за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є синами ОСОБА_3, що підтверджується матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 16 вересня 2015 року у справі № 741/1183/15 (а.с. 34-35), яке набрало законної сили 29 вересня 2015 року, було встановлено факт постійного проживання ОСОБА_3 в АДРЕСА_1, та факт прийняття спадщини ОСОБА_2, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

У судовому засіданні встановлено, що 20 жовтня 2015 року на ім'я ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) у землі, що знаходиться у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства Носівське , що знаходиться в м. Носівка Чернігівської області, розміром 5,79 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало спадкодавцю на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, виданого Носівською районною державною адміністрацією Чернігівської області 25 вересня 1996 року згідно рішення Носівської районної державної адміністрації від 1 липня 1996 року за № 155, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 26 вересня 1996 року за НОМЕР_5, що підтверджується копією спадкової справи № 315/2015 до майна померлої ОСОБА_3 (а.с. 15-16).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 7,5563 га, кадастровий номер НОМЕР_3, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Носівської міської ради Чернігівської області, 3 грудня 2015 року на його ім'я видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер НОМЕР_4, яке було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 12352423, що підтверджується копією відповідного свідоцтва (а.с. 30) та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 28).

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Позивач та його представник не надали суду доказів того, що ОСОБА_1 в силу ст. 549 ЦК УРСР прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3

Позивач та його представник не оскаржували свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 жовтня 2015 року, яке видане на ім'я ОСОБА_2, не просили визнати його частково недійсним.

Доводи позивача та його представника про те, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3, оскільки на день її смерті був малолітнім, є необгрунтованими та такими, що суперечать законодавству, яке було чинне на день смерті ОСОБА_3

Сторони не надали суду доказів того, що саме на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 жовтня 2015 року відповідач набув право власності на земельну ділянку площею 7,5563 га, кадастровий номер НОМЕР_3.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтовані на законі, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Визнання відповідачем позову не є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки відсутні для цього законні підстави.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України у зв'язку із збільшенням розміру позовних вимог з позивача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі, встановленому підпунктом 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , що становить 640 грн.

Керуючись ст.ст. 524, 529, 549 ЦК УРСР, ст.ст. 88, 213, 215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про часткове скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь держави судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя О.В.Киреєв