Рішення

від 26.06.2017 по справі 902/370/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 червня 2017 р. Справа № 902/370/17

Господарський суд Вінницької області в складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Незамай Д.Д., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Імперія", с.Липини Луцького району Волинської області

до приватного підприємства "Вінкластер", м.Вінниця

про стягнення 83000 грн згідно договору перевезення

за участю представника позивача ОСОБА_1 (довіреність б/н від 20.03.2017);

представник відповідача не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Імперія" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до приватного підприємства "Вінкластер" про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 83000 грн.

Ухвалою суду від 26.04.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 25.05.2017.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 25.05.2017 представників сторін ухвалою суду від 25.05.2017 розгляд справи відкладено до 26.06.2017.

Представник відповідача правом участі в судовому засіданні 26.06.2017 не скористався, причин неявки суду не відомі. Про час та місце розгляду спору останній повідомлений належним чином, що стверджується підписом представника останнього від 06.06.2017 на рекомендованому повідомленні №2101800810580 про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 25.05.2017) (а.с.80).

Таким чином, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду справи.

З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку, що неявка приватного підприємства "Вінкластер" в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті.

В зв'язку з неподання відповідачем відзиву на позовну заяві і витребуваних господарським судом документів, справу, відповідно до положень ст.75 ГПК України, розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням директора ТОВ "Транс Імперія" ОСОБА_2 №146 від 07.06.2017 справа розглядається в режимі відеоконференції.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши в сукупності надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

01.09.2016 між приватним підприємством "Вінкластер" (експедитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Імперія" (перевізник) було укладено договір №5810/2016 про надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до п.1.1. предметом договору є взаємовідносини між експедитором і перевізником, які виникають щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та внутрішньому сполученні та розрахунків за ці перевезення (а.с.12-13).

Перевезення вантажів здійснюється перевізником на підставі заявок, які подаються експедитором, не пізніше 2 (двох) діб, що передують дню перевезення (п.1.2. договору).

Пунктом 2.6. договору передбачено, що після здійснення перевезення перевізник надає експедитору акт виконаних робіт (наданих транспортних послуг), оригінал рахунку, CMR (TIR) з підписом та штампом вантажоодержувача про прийняття вантажу.

Розрахунки за надані транспортні послуги проводяться експедитором на обумовлених сторонами в заявці умовах шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок перевізника (п.5.1. договору).

Замовник перераховує гроші за послуги перевізника на розрахунковий рахунок експедитора, а останній протягом 3-7 банківських днів перераховує гроші на рахунок перевізника (після отримання оригіналів документів-рахунок, акт, ТТН, податкова накладна і копії свідоцтв завірені печаткою) (п. 5.2. договору).

Розділом 6 договору сторони домовились про порядок відповідальності за укладеним Договором.

Відповідно п. 8.1 договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і є чинним протягом 1 (одного) календарного року.

02.09.2016 сторонами підписано договір-заявку №2709 на перевезення вантажу (б/у пет плівку в тюках) автомобільним транспортом в міжнародному сполученні за маршрутом Короново (Польща) до м. Дніпро (Україна), за яким обумовлена вартість перевезення склала 27 000,00 грн (а.с. 14).

Перевезення було здійснено належним чином, що підтверджується належними та допустимими доказами виконання позивачем своїх зобов'язань, а саме: товарно-транспортною накладною CMR №000858 (а.с. 15) та актом здачі-прийняття робіт №РНа-000869 від 08.09.2016 про виконання транспортних послуг (а.с.17).

16.10.2016 сторонами підписано договір-заявку №6610 на перевезення вантажу (б/у пет плівку в тюках) автомобільним транспортом в міжнародному сполученні за маршрутом Короново (Польща) до м. Дніпропетровськ (Україна), за яким обумовлена вартість перевезення склала 27 000,00 грн (а.с. 18).

Перевезення було здійснено належним чином, що підтверджується належними та допустимими доказами виконання позивачем своїх зобов'язань, а саме: товарно-транспортною накладною CMR №000384 (а.с. 19) та актом здачі-прийняття робіт №РНа-000869 від 21.10.2016 про виконання транспортних послуг (а.с.21).

Також, 17.10.2016 сторонами підписано договір-заявку №6710 на перевезення вантажу (б/у петплівка в тюках) автомобільним транспортом в міжнародному сполученні за маршрутом Олесно (Польща) до м. Дніпро (Україна), за яким обумовлена вартість перевезення склала 29 000,00 грн (а.с. 22).

Перевезення було здійснено належним чином, що підтверджується товарно-транспортною накладною CMR №000398 (а.с. 23) та актом здачі-прийняття робіт №РНа-001036 від 25.10.2016 про виконання транспортних послуг (а.с.23).

13.09.2016 та 31.10.2016 позивачем направлено відповідачу оригінали документів передбачені п.2.6. договору №5810/2016 від 01.09.2016 про надання транспортно-експедиційних послуг (а.с.26, 28), дані документи відповідачем отримані 03.11.2016 року (а.с.29).

В зв'язку з чим загальна заборгованість за перевезеннями від 02.09.2016, 16.10.2016 та 17.10.2016 становить 83000,00 грн (27000,00 грн + 27000,00 грн + 29000,00 грн).

26.01.2017 року позивачем на адресу відповідача направлено письмову претензію за вих. №28 в порядку досудового врегулювання спору (а.с. 30-31), однак конверт був повернутий позивачу з відміткою відділення поштового зв`язку про те, що адресат за зазначеною адресою не значиться (а.с. 33).

Непроведення розрахунків відповідачем в добровільному порядку спонукало позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Надаючи правову кваліфікацію договору про надання транспортно-експедиційних послуг №5810/2016 від 01.09.2016, суд з огляду на його зміст та положення цивільного законодавства приходить до висновку, що останній є договором перевезення правовідносини за яким регулюються главою 64 Цивільного кодексу України "Перевезення".

Згідно 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, в п.5.2 договору вказано, що замовник перераховує гроші за послуги перевізника на розрахунковий рахунок експедитора, а останній протягом 3-7 банківських днів перераховує гроші на рахунок перевізника (після отримання оригіналів документів-рахунок, акт, ТТН, податкова накладна і копії свідоцтв завірені печаткою).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Дійшовши висновку про укладення між сторонами договору перевезення судом взято до уваги приписи ч.1 ст.207 ЦК України відповідно до якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

З врахуванням доведеності позивачем заявлених позовних вимог та відсутності доказів оплати боргу суд вважає, що позов в частині стягнення 83000,00 грн боргу є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "ВІНКЛАСТЕР" (21050, Вінницька область, м.Вінниця, вул.Соборна, 38; ідент. код 37358019) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Імперія" (45601, Волинська область, Луцький район, с.Липини, вул.Рівненська, 136; ідент. код 380805) 83000 грн 00 коп. - боргу, 1 600 грн 00 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 03 червня 2017 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу - ПП "Вінкластер" (21050, Вінницька область, м.Вінниця, вул.Соборна, 38).