Рішення

від 26.06.2017 по справі 904/5187/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.06.2017 Справа № 904/5187/17

За позовом Державного підприємства "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", смт. Слобожанське, Дніпропетровська область

до ОСОБА_1 Держгеокадастру у Магдалинівському районі Дніпропетровської області, смт. Магдалинівка, Дніпропетровська область

про визнання грошових вимог та зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (дов. № -4-0.30-80/108-17 від 02.06.2017)

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 Держгеокадастру у Магдалинівському районі Дніпропетровської області про зобов'язання включити кредиторські вимоги на суму 1 597 711,07 грн. за договором № 296 від 13.09.2013 до проміжного ліквідаційного балансу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ліквідаційною комісією ОСОБА_1 Держгеокадастру у Магдалинівському районі Дніпропетровської області залишено без розгляду заяву позивача про включення його кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2017, порушено провадження та призначено до розгляду на 16.05.2017.

15.05.2017 відповідач подав до суду клопотання про залишення заяви без розгляду, в зв'язку з невиконанням позивачем обов'язку, встановленого ст. 56 ГПК України, щодо направлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача (а.с.107-113).

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено з 16.05.2017 на 06.06.2017.

06.06.2017 позивач подав до суду заяву про надання письмових доказів (а.с.119-134).

В судовому засіданні судом було розглянуто клопотання відповідача про залишення заяви без розгляду. Вказане клопотання було відхилено судом, оскільки відповідно до наявного в матеріалах справи опису вкладення від 28.04.2017 та поштової квитанції від 28.04.2017 позовна заява з додатками була направлена на адресу відповідача 28.04.2017. Суд дослідив у судовому засідання конверт з вимогою та позовною заявою, які були направлені на юридичну адресу відповідача та повернулись без вручення. Представник позивача у судовому засіданні вручив позовну заяву та вимогу відповідачу.

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України, в судовому засіданні було оголошено перерву з 06.06.2017 до 26.06.2017.

26.06.2017 представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. Подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що у зв'язку з ліквідацією відділу Держгеокадастру у Магдалинівському районі Дніпропетровської області 15.11.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про припинення юридичної особи та встановлено строк для заявлення вимог кредиторів - 2 місяці (до 15.01.2017). Відповідач зазначає, що на сьогоднішній день позивач не заявив про свої кредиторські вимоги ліквідаційній комісії. Позивач не звертався до ліквідаційної комісії, а одразу звернувся до суду чим порушив вимоги ч. 3 ст. 112 ЦК України.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Про причини неявки суду не повідомив.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.06.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.09.2013 між Державним підприємством "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", назва якого змінена на Державне підприємство "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" згідно з наказом Держгеокадастру № 21 від 31.01.2017 (позивач-виконавець) та ОСОБА_1 Держземагентства у Магдалинівському районі Дніпропетровської області, правонаступником якого є ОСОБА_1 Держгеокадастру у Магдалинівському районі Дніпропетровської області відповідно до наказу Держгеокадастру № 544 від 25.09.2015 "Про питання діяльності ОСОБА_1 Держгеокадастру у Магдалинівському районі Дніпропетровської області" (відповідач, замовник) укладено договір № 296.

Відповідно до п. 1.1 договору, виконавець зобов'язується у 2013 році надати наступні послуги: Послуги інженерні (проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності), а замовник зобов'язаний прийняти і оплатити надані послуги.

За умовами п. 3.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 17.09.2013) ціна договору становить 3 282 460,76 грн., у тому числі ПДВ - 547 076,79 грн. у відповідності з Протоколом узгодження договірної ціни (Додаток № 3) та Кошторисом (Додаток № 4), що є невід'ємними частинами цього договору.

По завершенню виконання кожного етапу послуг, протягом 3-х робочих днів виконавець готує акт приймання-передачі наданих послуг і надає його замовнику (п. 6.2 договору).

Відповідно до п. 7.1.1 договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги.

На виконання умов вищезазначеного договору позивачем були надані відповідачу послуги на загальну суму 3 282 460,76 грн., що підтверджується:

- Актом № 1 від 22.10.2013 на 984 738,22 грн.;

- Актом № 2 від 08.11.2013 на 1 936 651,87 грн.;

- Актом № 3 від 02.12.2013 на 328 246,07 грн.

- Актом № 4 від 02.12.2013 на 32 824,60 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату за надані послуги у розмірі 1 684 749,69 грн.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за надані послуги у розмірі 1 597 711,07 грн., вказаний розмір заборгованості також підтверджується і підписаними двосторонніми актами звірки, згідно з якими відповідач не заперечує наявність заборгованості у розмірі 1 597 711,07 грн. станом на 06.05.2014 та 20.11.2015 (а.с.39,40).

Листом за вих. № 01-07/318 від 15.03.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив включити до реєстру кредиторів та задовольнити вимоги щодо оплати заборгованості за договором № 296 від 17.09.2013 у сумі 1 597 711,07 грн. у повному обсязі; надати повідомлення про ліквідацію у тому числі опубліковане у засобах масової інформації; підписати, скріпити печаткою та направити на адресу позивача акт звірки заборгованості за договором № 296 від 17.09.2013 (а.с. 62-63).

На вищевказаний лист відповідач не відреагував.

В судовому засіданні було з'ясовано, що конверт з вимогою повернувся до позивача з відміткою "За закінченням терміну зберігання". Вказана вимога була вручена представнику відповідача в судовому засіданні 06.06.2017.

Звертаючись до господарського суду з позовом, позивач вважає протиправним ухилення ліквідаційної комісії відповідача від виконання обов'язку щодо визнання заборгованості перед позивачем та включення вимог позивача до проміжного ліквідаційного балансу, що є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Доказів проведення повних розрахунків між сторонами матеріали справи не містять.

Натомість, у матеріалах справи є акти звірки взаєморозрахунків станом на 06.05.2014 та на 20.11.2015, які також підписані з боку відповідача без будь-яких зауважень та претензій.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства України, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором № 296 від 17.09.2013 на суму 1 597 711,07 грн.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 Держгеокадастру у Магдалинівському районі Дніпропетровської області, який є правонаступником ОСОБА_1 Держземагентства у Магдалинівському районі Дніпропетровської області, перебуває в стані припинення з 16.11.2016р. за рішенням засновників (а.с.95-96).

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації (ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України).

Зі змісту ст. 105 Цивільного кодексу України випливає, що після внесення запису про прийняття рішення про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідне повідомлення публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Отже, законодавством передбачено, що у разі прийняття рішення про припинення в обов'язковому порядку здійснюється публікація відповідного повідомлення, у якому встановлюється строк на заявлення кредиторами своїх вимог. При цьому, цей строк становить від двох до шести місяців з дня такого опублікування. Кожна окрема вимога кредитора розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора (ч. 6 ст.105 Цивільного кодексу України).

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи (ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідачем в особі ліквідаційної комісії було здійснено публікацію в порядку, передбаченому ст. 105 Цивільного кодексу України, та встановлено строк для пред'явлення вимог кредитора - 2 місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи, тобто граничний строк подачі заяв кредиторів відповідача - 15.01.2017.

Таким чином, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини не надають права ліквідаційній комісії залишати вимоги кредиторів без розгляду, навіть у разі звернення особи з кредиторськими вимогами за межами встановленого строку.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Така правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.08.2016 у справі № 904/10526/15.

15.03.2017 позивач направив ліквідаційній комісії відповідача заяву з майновими вимогами кредитора № 01-07/318 від 15.03.2017, що підтверджується поштовим описом вкладення від 15.03.2017 (а.с.62-63).

Вказана заява з кредиторськими вимогами, була направлена на адресу ОСОБА_1 Держгеокадастру у Магдалинівському районі Дніпропетровської області, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (51100, Дніпропетровська область, смт. Магдалинівка, вул. Незалежності, 33).

Вказане спростовує доводи відповідача про те, що позивач не звертався до нього з кредиторськими вимогами, а відразу звернувся з позовом до суду.

Враховуючи наведене, позивач, який є кредитором ОСОБА_1 Держгеокадастру у Магдалинівському районі Дніпропетровської області (боржник), правомірно направив до ліквідаційної комісії заяву з майновими вимогами кредитора № 01-07/318 від 15.03.2017, навіть після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення.

Згідно з частиною 8 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Так, у визначений частиною 6 статті 105 Цивільного кодексу України строк відповідач заяву з кредиторськими вимогами позивача не розглянув та не надав відповідь на згоду включення його вимог до реєстру кредиторів.

Отже, грошові вимоги позивача не були розглянуті комісією з ліквідації, а відповідно і не могли бути включені до проміжного ліквідаційного балансу.

Так, відповідно до статті 111 Цивільного кодексу України виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленої статтею 112 цього Кодексу, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів четвертої черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.

В разі недостатності у юридичної особи, що ліквідується, грошових коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія здійснює продаж майна юридичної особи.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом (частини 9, 11 статті).

Відповідно до ч.ч. 3 - 5 ст. 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом.

Так, матеріали справи не містять доказів про включення кредиторських вимог ДП "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" до реєстру вимог кредиторів та проміжного ліквідаційного балансу ОСОБА_1 Держгеокадастру у Магдалинівському районі Дніпропетровської області.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Зобов'язати ОСОБА_1 Держгеокадастру у Магдалинівському районі Дніпропетровської області (51100, Дніпропетровська область, смт. Магдалинівка, вул. Незалежності, 33, код 39999724) включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги Державного підприємства "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (52005, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 42, код 00689177) у розмірі 1 597 711,07 грн., про що видати наказ.

Стягнути з ОСОБА_1 Держгеокадастру у Магдалинівському районі Дніпропетровської області (51100, Дніпропетровська область, смт. Магдалинівка, вул. Незалежності, 33, код 39999724) на користь Державного підприємства "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (52005, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вул. Сухомлинського, буд. 42, код 00689177) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 грн., про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.07.2017

Суддя ОСОБА_3