Постанова

від 21.06.2017 по справі 902/241/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 року Справа № 902/241/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М., суддівКорсака В.А., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Вінниця на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 року у справі господарського суду Вінницької області за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Вінниця до 1. Вінницької міської ради, м. Вінниця; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничник", м. Вінниця проусунення перешкод в користуванні майном

за участю представників

позивача: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

відповідача-1: Лірник І.І.,

відповідача-2: Романюк З.Л., Швець А.В.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4.) звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом до Вінницької міської ради (далі за текстом - Вінницька міськрада), товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничник" (далі за текстом - ТОВ "Залізничник") про:

- визнання незаконними та скасування пункту 1.8 Додатку № 3 рішення Вінницької міської ради від 26.10.2012 року № 985 "Про затвердження проекту землеустрою" та Додатку 8 рішення Вінницької міської ради від 30.11.2012 року № 1054, яким погоджено звіти про експертну грошову оцінку та передано у власність шляхом продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення ТОВ "Залізничник", розташованих на АДРЕСА_2;

- визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 3 830 кв. м., розташованої на АДРЕСА_2, укладеного 18.12.2012 року Вінницькою міською радою та ТОВ "Залізничник", та скасування права власності ТОВ "Залізничник" на земельну ділянку, що виникло на підставі даного Договору купівлі-продажу;

- зобов'язання знести за рахунок ТОВ "Залізничник" металеву огорожу, розташовану перед фасадом будівлі літера "З", розташованої на АДРЕСА_2, що належить ФОП ОСОБА_4

Рішенням господарського суду Вінницької області від 17.08.2016 року залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 року у задоволені позову відмовлено у повному обсязі.

Вищезазначені судові акти мотивовано недоведеністю порушеного права або законного інтересу позивача оскаржуваними рішеннями ради та Договором купівлі-продажу земельної ділянки, а також позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що металевий паркан відповідачем-2 встановлено саме на земельній ділянці відповідача-1, яка, як встановлено судами, не виділялась для проїзду позивача до власного нерухомого майна.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 17.08.2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 року, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Відповідачами відзивів на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представники позивача просили касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Вінницької області від 17.08.2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 року - скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, а представники відповідачів проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_4 є власником будівлі літ. "З" та земельної ділянки під будівлею площею 0, 0536 га, кадастровий № НОМЕР_2, розташованих за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до Договору купівлі-продажу від 26.04.2004 року ТОВ "Залізничник" викупило у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області державне майно - цілісний майновий комплекс Вінницького державного комерційно-виробничого підприємства робітничого постачання Південно-Західної залізниці "Залізничник" за адресою: АДРЕСА_2.

На підставі зазначеного Договору за ТОВ "Залізничник" зареєстровано 85/100 часток будинковолодіння АДРЕСА_2, що підтверджується реєстраційним посвідченням від 01.02.2008 року.

22.04.2013 року ТОВ "Залізничник" зареєстровано право власності на споруди за вказаною адресою.

Рішенням Вінницької міської ради від 29.10.2010 року № 3015 затверджено обґрунтування меж і площі земельної ділянки, в тому числі і ділянки, яка відводилась ТОВ "Залізничник".

Згідно рішення Вінницької міської ради від 30.11.2012 року № 1054 ТОВ "Залізничник" передано у власність шляхом продажу земельні ділянки, на яких знаходиться майно покупця, загальною площею 4 043 кв. м. та 3 830 кв. м. по АДРЕСА_2.

23.05.2013 року проведено реєстрацію права власності, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав нерухоме майно про реєстрацію.

Отже, ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Залізничник" є суміжними землевласниками і, як зазначав позивач, за результатами проведеного досудового слідства в межах кримінального провадження згідно Висновків експертиз: № 1261/14-21 від 03.10.2014 року та № 15561557/14-21 від 30.10.2014 року Вінницького відділення КНДІСЕ земельні ділянки - кадастровий № НОМЕР_4, за адресою: АДРЕСА_1 та кадастровий № НОМЕР_2, за адресою: АДРЕСА_2 (належить ФОП ОСОБА_4.) накладаються на 4 кв. м.; відповідачем-2 навколо власної земельної ділянки встановлено металеву огорожу, при цьому, самовільно захоплено частину земельної ділянки, що належить Вінницькій міській раді та яка використовувалась позивачем для під'їзду до власного майна, чим створено позивачу перешкоди в користуванні майном; оскільки проект землеустрою та техніко-економічне обґрунтування на земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_2 не відповідають вимогам земельного законодавства, а на їх підставі відповідачем-1 прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою та продаж земельних ділянок, про що в подальшому укладено оспорюваний Договір купівлі-продажу, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання незаконними та скасування рішень Вінницької міської ради № 985 та № 1054, визнання недійсним Договору купівлі-продажу та скасування реєстрації права власності ТОВ "Залізничник" на земельні ділянки № 1 площею 3 762 кв. м, кадастровий № НОМЕР_3 та № 2 площею 67 кв. м, кадастровий № НОМЕР_4, суміжне розташування яких порушує право власності позивача на нерухоме майно та земельну ділянку, а також про необхідність знесення металевої огорожі перед фасадом будівлі літера "З", що належить позивачу, за рахунок відповідача-2.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

В силу приписів ст. 128 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбані земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Орган державної влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Підставою для відмови в продажу земельної ділянки є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності; встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність; відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Укладання договорів купівлі-продажу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, здійснюється відповідно до порядку, визначеного частиною першою цієї статті.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

З урахуванням наведеної правової норми, господарськими судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що органом місцевого самоврядування рішення № 985 від 26.10.2012 року та рішення № 1054 від 30.11.2012 року прийнято у відповідності до визначених законодавством вимог та за відсутності передбачених законом підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою та продажу земельної ділянки.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державний земельний кадастр" державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю.

Відхиляючи посилання позивача щодо накладення земельної ділянки, яка належить ТОВ "Залізничник" площею 0, 0067 га, на земельну ділянку площею 0, 0536 га, що належить ФОП ОСОБА_4, господарські суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що приписами п. п. 74 - 77 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 визначено, що державний кадастровий реєстратор протягом строку, встановленого п. 73 цього Порядку, перевіряє електронний документ на відповідність: даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним кадастрових карт (планів); вимогам до змісту, структури і технічних характеристик такого документа згідно з Додатком 1; даним документації із землеустрою та оцінки земель.

У разі відповідності поданих документів, вказаних в п. 69 цього Порядку, вимогам, зазначеним в п. 67 цього Порядку, та електронного документа вимогам, визначеним в п. 74 цього Порядку, Державний кадастровий реєстратор: за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру вносить електронний документ та відомості, які він містить, до Державного земельного кадастру; робить на титульному аркуші документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалах документації із землеустрою та оцінки земель, що містять графічне зображення об'єктів Державного земельного кадастру, аркушах відомостей про координати поворотних точок їх меж, частин, обмежень, угідь позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за формою згідно з Додатком 15; присвоює за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру земельній ділянці, що реєструється, кадастровий номер та у випадках, зазначених в п. п. 107 - 161 цього Порядку, відкриває Поземельну книгу (вносить відповідні записи до неї); виготовляє у випадках, визначених в п. п. 162 - 199 цього Порядку, витяг з Державного земельного кадастру для підтвердження внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру; оприлюднює інформацію про внесення відомостей до Державного земельного кадастру згідно з п. 88 цього Порядку та відповідні відомості про об'єкти Державного земельного кадастру згідно з п. п. 162 - 199 цього Порядку; повертає заявникові документацію із землеустрою та оцінки земель з проставленою позначкою про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

Проставлення Державним кадастровим реєстратором зазначеної позначки є підставою для передачі відповідної документації на затвердження органу державної влади або органу місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню даним органом). У разі невідповідності електронного документа вимогам, зазначеним в п. 74 цього Порядку, Державний кадастровий реєстратор: складає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру протокол проведення перевірки електронного документа за Формою згідно з Додатком 16; повертає заявникові документацію із землеустрою та оцінки земель без позначки, зазначеної в п. 75 цього Порядку, разом з електронним документом, протоколом його перевірки та іншими документами, крім документа, що підтверджує оплату послуг з внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, для виправлення зазначених у протоколі проведення перевірки електронного документа помилок та подання документів разом з цим протоколом для проведення повторної перевірки.

Таким чином, державним кадастровим реєстратором при внесенні інформації до бази даних Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 0, 0067 га, що розташована у м. Вінниці по пров. Залізничний, 7- 9 та належить ТОВ "Залізничник", здійснювалась визначена законодавством перевірка та в разі виявлення накладення земельної ділянки на сусідню земельну ділянку, надані матеріали було б повернуто заявнику.

Відтак, присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці площею 0, 0067 га вказує на відповідність документації із землеустрою вимогам земельного законодавства та відсутність будь-яких накладень на сусідні земельні ділянки, а, отже, і правових підстав для повернення заявнику документації із землеустрою, яка затверджена з дотриманням вимог земельного законодавства.

Також, судами попередніх інстанцій правомірно не прийнято до уваги посилання позивача на те що, при розробці проекту землеустрою не дотримано вимог пункту 9 "Порядку розробки проекту відведення" в частині отримання висновку органу культурної спадщини та ст. 198 Земельного кодексу України стосовно погодження меж з огляду на наступне.

На момент розробки землевпорядної документації щодо земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, положеннями Земельного кодексу України, зокрема ст. 186 1 , передбачалось в районах та містах обласного значення функціонування постійно діючих комісій, до складу яких входять уповноважені представники районного (міського) органу земельних ресурсів, містобудування та архітектури, природоохоронного та санітарно-епідеміологічного органу, органу охорони культурної спадщини, і якщо документація із землеустрою погоджена Комісією, то вона вважається такою, що погоджена органами, представники яких входять до її складу.

В Положенні "Про департамент архітектури, містобудування та кадастру", затвердженого рішенням міської ради від 14.01.2011 року № 85 "Про оптимізацію загальної структури виконавчих органів міської ради, апарату міської ради та її виконкому та їх чисельності" визначено, що для досягнення мети своєї діяльності Департамент вирішує наступні завдання: реалізує державне, місцеве регулювання у сфері містобудування, архітектури та земельних відносин, охорони культурної спадщини; організовує розробку та погодження відповідних програм і проектів охорони культурної спадщини, містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень в межах міста; подає пропозиції органу охорони культурної спадщини вищого рівня про внесення об'єктів культурної спадщини до державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Таким чином, погодження директора департаменту архітектури, містобудування та кадастру висновку комісії свідчить про погодження проекту землеустрою, в тому числі і уповноваженою особою охорони культурної спадщини.

Щодо посилання ФОП ОСОБА_4 на порушення приписів ст. 198 Земельного кодексу України, судами попередніх інстанцій правомірно відзначено, що відповідно до положень вказаної статті кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

При цьому, згідно зі ст. 1 Закону України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність" кадастрові зйомки - це комплекс робіт, спрямованих на вивчення необхідних топографічних елементів місцевості щодо пунктів геодезичної мережі (зокрема меж земельних ділянок з їх найменуваннями, кількісними та якісними показниками) і нанесення їх на планшет для створення планів (карт), що служать основою для кадастрів.

Таким чином, кадастрову зйомку не слід ототожнювати із встановленням, зміною, відновленням меж земельної ділянки чи її частини, визначених в порядку землеустрою обмежень прав на земельну ділянку, оскільки кадастрова зйомка передбачає виконання робіт для одержання інформації про межі земельних ділянок чи визначених обмежень та документоване закріплення такої інформації шляхом нанесення їх на планшет для створення планів (карт), які використовуються для різних кадастрів. Інформація, що міститься у документах кадастрової зйомки, є основою для проведення землевпорядних робіт ділянки. Проведення кадастрової зйомки не впливає на правовий режим земельної ділянки, оскільки кадастрова зйомка не є юридичним фактом, на підставі якого виникають, змінюються чи припиняються земельні правовідносини.

Отже, висновки господарських судів попередніх інстанцій про безпідставність посилань позивача на ст. 198 Земельного кодексу України з урахуванням того, що проведення кадастрової зйомки не впливає на правовий режим земельної ділянки і її здійснення не входить до компетенції відповідача, є законними та обґрунтованими.

Згідно з ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

В п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт і, одночасно, порушення у зв'язку з прийняттям вказаного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені судами обставини спарави, господарські суди дійшли правомірних висновків про те, що оскаржувані рішення місцевої ради прийняті в межах компетенції з дотриманням вимог земельного законодавства та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки з технічної документації, розробленої на замовлення позивача та в подальшому ним погодженої, проїзд до належного останньому нерухомого майна по земельній ділянці ТОВ "Залізничник" не передбачався, а встановлювався по пров. Залізничному; при цьому, спорудження ТОВ "Залізничник" металевого паркану на земельній ділянці Вінницької міської ради ніяким чином не порушує права ФОП ОСОБА_4 щодо користування ним як майном, так і власною земельною ділянкою.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з недоведеністю порушеного права позивача та необґрунтованістю таких вимог.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що інші доводи ФОП ОСОБА_4, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм, не спростовують законних висновків господарських судів попередніх інстанцій та вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді і обгрунтовано ним відхилені.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 року у справі № 902/241/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіВ.А. Корсак В.О. Швець