Рішення

від 26.06.2017 по справі 908/546/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/45/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2017 Справа № 908/546/17

За позовом: Керівника Бердянської місцевої прокуратури (71100 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Перемоги, 4) в інтересах держави в особі Ільїнської сільської ради Запорізької області (71244 Запорізька область, Чернігівський район, вул. Миру, 13)

до відповідача 1: Ільїнського навчально-виховного комплексу Чернігівської районної ради Запорізької області (71244 Запорізька область, Чернігівський район, вул. Південна, 13)

до відповідача 2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Чернігівської районної ради (71202 Запорізька область, Чернігівський район, смт. Чернігівка, вул. Соборна, 401)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Відділ освіти молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації (71200 Запорізька область, Чернігівський район, смт. Чернігівка, вул. Соборна, 412А)

про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 26.02.2009 р. та зобов'язання звільнити земельну ділянку

Головуючий суддя С.С. Дроздова

Судді О.В. Ярешко

Т.А. Азізбекян

Представники сторін:

від прокуратури: Головкін В.А.., посвідчення № 046289 від 15.03.17 р.

від позивача: Зелецький О.К., рішення № 2 від 06.11.2015 р.

від відповідача-1: Ставицька Л.І., наказ № 107-к від 29.08.2007 р.

від відповідача-2: ОСОБА_6, дов. № 450 від 29.03.2017 р.

від третьої особи-1 : Сивак А.В., дов. № 01-2/01-22/0202 від 10.02.17р.

від третьої особи-2: не з'явився

присутній слухач: ОСОБА_8 (НОМЕР_1 від 02.12.2004 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Керівник Бердянської місцевої прокуратури, Запорізька область, м. Бердянськ звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою в інтересах держави в особі Ільїнської сільської ради Запорізької області, Запорізька область, Чернігівський район до Ільїнського навчально-виховного комплексу Чернігівської районної ради Запорізької області, Запорізька область, Чернігівський район та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Запорізька область, Приморський район, с. Зеленівка за участю третіх осіб -1 та -2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Чернігівська районна рада, Запорізька область, Чернігівський район, смт. Чернігівка, Відділ освіти молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації, Запорізька область, Чернігівський район, смт. Чернігівка про визнання недійсним договір про спільну діяльність від 26.02.2009 року укладений між Панфілівською загальноосвітньою школу І-ІІІ ступенів Чернігівської районної ради та ФОП ОСОБА_1 та застосування наслідків недійсності договору шляхом зобов'язання ФОП ОСОБА_1 звільнити займану ним земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_3 (58 га), комунальної форми власності яка розташована на території Ільїнської сільської ради Чернігівського району Запорізької області шляхом підписання акту прийому передачі із Ільїнським навчально-виховним комплексом Чернігівської районної ради Запорізької області

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 20.03.2017 р., справу № 908/546/17 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 21.03.2017 р. справу № 908/546/17 прийнято до розгляду суддею Дроздовою С.С., присвоєно справі номер провадження 27/45/17 та призначено судове засідання на 12.04.2017 р.

Ухвалою суду від 12.04.2017 р. розгляд справи відкладався на 18.05.2017 р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідача та третьої особи-2н, враховуючи необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, об'єктивного розгляду спору, а також з необхідністю викликати в засідання суду сільського голову Ільїнської сільської ради Запорізької області Зелецького О.К. для надання пояснень стосовно заявленого прокуратурою позову.

Ухвалою суду від 18.05.2017 р. строк розгляду справи № 908/546/17, відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України продовжено на п'ятнадцять днів - до 06.06.2017 р. Розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладено на 06.06.2017 р.

Ухвалою суду від 06.06.2017 р., враховуючи складність спору у справі, необхідність більш тривалого часу для вивчення матеріалів справи, а також у зв'язку із закінченням терміну розгляду справи та специфікою спору, що розглядається, необхідністю додаткового з'ясування обставин справи, справу передано на колегіальний розгляд у складі трьох судді.

Відповідно до ст. 4 6 ГПК України, справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто у складі трьох суддів.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 06.06.2017 р. призначено колегію у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді: Ярешко О.В., Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 06.06.2017 р. справу № 908/546/17 прийнято до провадження колегія у складі суддів: головуючий суддя Дроздова С.С., судді: Ярешко О.В., Азізбекян Т.А. та призначене судове засідання на 26.06.2017р.

У судовому засіданні 26.06.2017 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До початку розгляду справи представники прокуратури, позивача, відповідача-1, відповідача-2 заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні представники прокуратури та позивача підтримали позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням письмових пояснень, які містяться в матеріалах справи. Просять позов задовольнити на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст.ст. 203, 215, 235 ЦК України, ст. 207 ГК України, ст.ст. 2, 12, 29, 49 ГПК України, ст.ст. 92, 93,95 ЗК України, ст. 6 Закону України Про управління об'єктами державної власності та визнати недійсним договір про спільну діяльність від 26.02.2009 р. укладений між Панфілівською загальноосвітньою школу І-ІІІ ступенів Чернігівської районної ради та ФОП ОСОБА_1; застосувати наслідки недійсності договору шляхом зобов'язання ФОП ОСОБА_1 звільнити займану ним земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_3 (58 га), комунальної форми власності яка розташована на території Ільїнської сільської ради Чернігівського району Запорізької області шляхом підписання акту прийому передачі із Ільїнським навчально-виховним комплексом Чернігівської районної ради Запорізької області.

Відповідач-1 проти позову заперечив, на підставах, викладених у письмових поясненнях (приєднані до матеріалів справи).

Відповідач 2 проти позову заперечив у повному обсязі, про що зазначив у письмовому відзиві, наданому у судовому засіданні 12.04.2017р. (приєднаний до матеріалів справи. Просить суд відмовити прокурору у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи-1 у судовому засіданні 26.06.2017 р. проти заявленого прокуратурою в інтересах позивача позову заперечив.

Представник третьої особи-2 у судове засідання 26.06.2017 р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином, в матеріалах справи містяться письмові пояснення, відповідно до яких проти позову прокуратури в інтересах Ільїнської сільської ради Запорізької області заперечив, просить суд відмовити прокуратурі у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників прокуратури, позивача, відповідача-1, відповідача-2, третю особу-1 колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА:

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в судових органах.

Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Прокуратура набула права визначати наявність інтересів держави у конкретних спірних правовідносинах, які підлягають захисту та вирішенню у судовому порядку.

Статтею 20 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів, прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Згідно приписів ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" підставою для представництва інтересів держави в суді є наявність порушень або загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність її захисту, а також

вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, щодо офіційного тлумачення положень вищевказаної статті 2, під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Рішенням Панфілівської сільської ради № 7 від 12.03.2001 р. Панфілівській ЗОШ І-Ш ступенів передано в оренду земельну ділянку комунальної форми власності площею 58 га, що підтверджується договором оренди земельної ділянки № 15 від 22.03.2001 р. Відповідно до пункту 2.1 договору земельну ділянку передано в оренду для сільськогосподарського використання для вирощування сільськогосподарських культур. У подальшому до зазначеного договору укладено додаткову угоду № 2 від 12.10.2015 р., якою продовжено строк дії зазначеного договору до 20.11.2026 р.

Відповідно до довідки Ільїнської сільської ради вартість земельної ділянки площею 58 га. яка знаходиться в оренді Ільїнського навчально-вихоиного комплексу Чернігівської районної ради складам 1 737 020 грн. 00 коп.

Рішенням Панфілівської сільської ради № 1 від 07.06.2016 р. змінено назву села Панфілівка Панфілівської сільської ради на село Ільїне Ільїнської сільської ради.

Пунктом 1.1 Статуту Ільїнського навчально-виховного комплексу Чернігівської районної ради затвердженого рішенням № 7 від 21.10.2016 р. дванадцятої сесії Чернігівської районної ради передбачено, що назву Панфілівський навчально-виховний комплекс змінено на Ільїнський навчально-виховний комплекс.

Відповідно до пункту 5.1 Статуту Ільїнський навчально-виховний комплекс Чернігівської районної ради є правонаступником майна Панфіловського навчально-виховного комплексу Чернігівської районної ради.

Відповідно до п. 6.5 Статуту навчальний заклад має право на придбання та оренду необхідного обладнання та інші матеріальні ресурси, користуватись послугами будь-якого підприємства, установи, організації або фізичної особи.

Отже, статутом не передбачено право Панфілівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Чернігівської районної ради розпоряджатися землями комунальної форми власності сільськогосподарського призначення, які надано їй у користування.

Відповідно до п. 5.1 Статуту Панфіловського навчально-виховного комплексу Чернігівської районної ради він є правонаступником майна Панфілівської загальноосвітньої школи І-Ш ступенів Чернігівської районної ради.

Пункти 1.5, 4.1, 6.5 Статуту Панфілівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чернігівської районної ради є аналогічними пунктам 1.5, 4.1, 6.5 Статутів Панфіловського навчально-виховного комплексу Чернігівської районної ради та Ільїнського навчальчо-виховного комплексу Чернігівської районної ради.

26.02.2009 р. між директором Панфілівської загальноосвітньої ніколи I-III ступенів (Сторона 1) в особі директора Ставицької Л.І. та ФОП ОСОБА_1 (Сторона 2) укладено договір про спільну діяльність.

Відповідно до п. 4.1 договору, строк його дії до 2016 року.

Додатковою угодою № 1 від 10.10.2016 р. продовжено строк його дії до 31.12.2019 р.

Відповідно до п. 1.1 договору сторони приймають на себе зобов'язання спільно діяти з метою досягнення загальної мети.

Згідно п. 1.2 договору метою даного договору є спільний обробіток земельної ділянки, яка перебуває в оренді у Панфілівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, на підставі договору оренди на рішення Панфіловської сільської ради № 10 від 31.01.2006 р., загальною площею 58 га. для вирощування сільськогосподарської продукції.

Відповідно до п. 2.1 договору Сторона 2 має право отримати для обробітку земельну ділянку, яка перебуває у користуванні Сторони 1. Самостійно визначатись, які саме зернові та олійні культури необхідно засівати на землі Сторони 1. Самостійно, без узгодження зі Стороною 1 визначати обсяги продажу вирощених культур, а також його розпорядження.

Згідно п.п. 2.2 договору Сторона 2 зобов'язана надавати Стороні 1 кошти на сплату загальнообов'язкових платежів до фондів соціального спрямування, а також податки та збори, в рахунок частини прибутку Сторони 1.

Відповідно до п.п. 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3 договору Сторона 1 має право приймати участь під час вирощування сільськогосподарської продукції, вносити пропозиції щодо поліпшення родючості землі, приймати участь під час збирання врожаю зернових та олійних культур, своєчасно, у строки передбачені чинним договором отримувати частку прибутку від спільного використання земельної ділянки.

Згідно п.п. 2.3.5, 2.3.6 договору Сторона 1 зобов'язана передати для обробітку земельну ділянку, яка належить їй, не чинити перешкод щодо використання земельної ділянки.

Відповідно до п. 3.1 договору за результатами спільної діяльності щодо використання земельної ділянки Сторона 2 сплачує Стороні 1 щорічно кошти у розмірі: в 2009 році - 16000 грн., в строк до 25.05.2009 р. - 8000 грн. та до 25.11.2009 р. - 8000 грн. Розмір орендної плати на 2010 рік встановити за згодою сторін в строк до 20.12.2009 р., шляхом укладення додаткової угоди.

Вказана земельна ділянка перебуває у комунальній власності, тому її використання може здійснюватися у суворій відповідності з вимогами чинного земельного законодавства, із дотриманням певних обмежень щодо використання земель комунальної форми власності.

Умовами договору від 26.02.2009 р., згідно яких ФОП ОСОБА_1 здійснює обробіток земельної ділянки та виконання інших сільськогосподарських робіт, спрямованих на вирощування врожаю, а також продаж вирощених культур та розпорядження ними, підтверджується фактична передача права користування земельною ділянкою ФОП ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності.

Виходячи з положень договору про спільну діяльність, основною його ознакою є платне володіння та користування на певний строк земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Якщо основною ознакою договору є передача земельної ділянки орендарем у користування іншому суб'єкту на певний строк, то відповідно до ст. 8 Закону України Про оренду землі та ст. 93 Земельного кодексу України цей договір є договором оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про оренду землі орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечиш йому.

Згідно ст. 93 Земельною кодексу України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Враховуючи зміст умов договору від 26.02.2009р., даний договір про спільну діяльність між ФОП ОСОБА_1 та Панфілівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів є фактично договором оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земелькою ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Традиційно право володіння розуміється як належність об'єкта певному суб'єкту, фактичне панування суб'єкта над об'єктом: право користування - як процес виробничого застосування і споживання корисних властивостей об'єкта, а також створених за його допомогою благ.

Право оренди є одним з двох можливих титулів, що надає право користування землею. Право користування землею, передбачає користування землею на праві постійного користування та на праві оренди землі.

Права землекористувачів визначені ст. 95 Земельного кодексу України. Відповідно до ч. 1 цього Кодексу землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; г) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Формулювання законодавця право самостійно господарювати підкреслює диспозитивність реалізації права самостійного господарювання безпосереднім землекористувачем але не свідчить про можливість передачі права господарювання іншій особі, підкреслюючи що таке господарювання мас відбуватися самостійно.

Зміст договору від 26.02.2009р. свідчить, що Панфілівська загальноосвітньої школа І-ІІІ ступенів взявши на себе зобов'язання передання для обробітки земельної ділянки ФОП ОСОБА_1 позбавила себе права самостійного господарювання на земельній ділянці та надала право обробітку визначення, які саме зернові та олійні культури необхідно засівати, визначення обсягу продажу олійних культур та розпорядження ними ФОП ОСОБА_1

Таким чином, наведене вище дозволяє дійти висновку, що право на обробіток земельної ділянки , визначення, які саме зернові га олійні культури необхідно засівали, визначення обсягу продажу олійних культур та розпорядження ними, передбачене умовами спірного договору, являє собою реалізацію правомочностей землекористувача щодо користування земельною ділянкою, які, згідно ст.93 Земельного кодексу України складають право оренди.

Право володіння та користування, як правомочності, ще полежать землекористувачеві згідно положень ст. 93 Земельного кодексу України за умовами спірного договору реалізуються не землекористувачем Панфіловською загальноосвітньою школою І-Ш ступенів та правонаступниками, а ФОП ОСОБА_1

Отже, право самостійного господарювання як право, передбачене ч. 1 ст. 95 ЗК України, згідно умов спірного договору, використовується не землекористувачем, який користується земельною ділянкою на праві договору оренди, а ФОП ОСОБА_1, що суперечить вимогам вказаної норми права.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Статтею 8 Закону України Про оренду землі встановлено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або ш письмовою згодою орендодавця. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Відповідно до ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Зі змісту договору від 26.02.2009р. вбачається, що Панфілівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів фактично передала у користування земельні ділянки комунальної форми власності, якою не мала права розпоряджатися, за відсутності рішення відповідного органу місцевого самоврядування або якщо не прямо не передбачено договором оренди земельної ділянки.

Разом з тим, відповідно до умов договору оренди земельної ділянки від 22.03.2001 р. укладеного між ГІанфілівською сільською радою та Панфілівською загальноосвітньою школою І-Ш ступенів та інформації Ільїнської сільської ради № 41 від 14.02.2017 р. орендарю право передачі земельної ділянки у суборенду не надавалось.

Отже, директор Панфілівської загальноосвітньої школи І-Ш ступенів без наявності повноважень передала земельну ділянку комунальної форми власності у користування суб'єкту господарювання, а саме ФОП ОСОБА_1

Таким чином, договір про спільну діяльність від 26.02.2009р. не відповідає вимогам ст.ст. 93, 95 Земельного кодексу України, ст. 8 Закону України Про оренду землі , ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Статтею 1130 ЦК України визначено поняття договору про спільну діяльність. За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (ст. 1131 ЦК).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом. Договір найму укладається на строк, встановлений договором. (статті 761, 763 ЦК України).

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Правовідносини щодо оренди землі регулюються нормами Земельного кодексу України та Законом України "Про оренду землі".

Статтею 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі -це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

З аналізу умов оспорюваного договору вбачається, що між директором Панфілівської загальноосвітньої ніколи I-III ступенів в особі директора Ставицької Л.І. та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про спільну діяльність, метою даного договору є спільний обробіток земельної ділянки, яка перебуває в оренді у Панфілівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, на підставі договору оренди на рішення Панфіловської сільської ради № 10 від 31.01.2006 р., загальною площею 58 га. для вирощування сільськогосподарської продукції.

Вивчивши та дослідивши умови оспорюваного договору та враховуючи приписи цивільного та земельного законодавства, суд дійшов висновку, що по своїй правовій природі договору від 26.02.2009 р. про спільну діяльність притаманні ознаки договору суборенди (платне, строкове володіння і користування земельною ділянкою) та даний договір не є договором про спільну діяльність.

Статтею 235 ЦК України встановлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Таким чином, при вирішенні даного спору судом застосовуються норми законодавства, які регулюють відносини стосовно оренди землі.

У пунктах 2.24, 2.25 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. У спорах про визнання договорів оренди землі недійсними судам належить ретельно з'ясовувати наявність відповідних повноважень у осіб, якими підписується договір.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, визначено статтею 124 Земельного Кодексу України.

Відповідно до норм вказаної статті така передача здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ч. 5 ст. 126 Земельного Кодексу України).

Пунктом 12 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України закріплено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з п. 2 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (в редакції станом на 01.01.2011 р.) до повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля віднесено здійснення розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Отже, відповідно до п. 12 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою, переданою в користування (оренду) за оспорюваним договором у справі, належать виключно до компетенції Ільїнської сільської ради Запорізької області. Крім того, необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває в державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки.

Досліджені судом матеріали справи свідчать, що всупереч наведених норм чинного земельного законодавства земельна ділянка площею 58 га ріллі надана відповідачем-1 відповідачу-2 на підставі оспорюваного договору спільної діяльності по обробці землі, вирощуванню сільськогосподарської продукції від 26.02.2009р. у фактичне орендне користування.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про оренду землі" укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ст. 210 ЦК).

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Статтею 14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" визначено порядок укладення договору оренди землі, а саме: укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування -орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 15 цього ж Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форми платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкту оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом. (частина 4 статті 15 Закону України "Про оренду землі").

В порушення Закону України "Про оренду землі" оспорюваний договір від 26.02.2009р. не містить істотних умов, передбачених діючим законодавством для договору оренди землі, не відповідає типовій формі договору оренди землі, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220.

Приписами ст. 6 Цивільного Кодексу України встановлено, що сторони в договорі не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини . На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

З огляду на викладене вище, оскільки суд дійшов висновку, що укладений між відповідачами у справі правочин є недійсним, між сторонами фактично виникли права та обов'язки, що випливають із змісту договору оренди земельної ділянки. При укладенні договору оренди земельної ділянки, що сторонами оформлено договором спільної діяльності від 26.02.2009р., сторони порушили норми Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", відповідач-1 уклав договір без наявності повноважень на розпорядження земельною ділянкою.

Підставою недійсності правочину згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 статті 215).

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких необхідне для чинності правочину. Так, за приписами частин першої-третьої ст. 203 ЦК України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих. що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все. що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послуг, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Законом прямо не передбачено недійсності удаваного правочину, однак всупереч законодавству, в даному випадку зовнішнє волевиявлення сторін не узгоджено з їх внутрішньою волею.

Відповідно до приписів ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість їх у майбутньому припиняється. Оскільки з урахуванням специфіки договору оренди зобов'язання сторін передбачаються на майбутнє, можливість їх у майбутньому припиняється.

Статтею 1, ч. 2 ст. 5 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля. її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охорони держави.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду інтересам держави і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду щодо визнання недійсними договорів.

Відповідно до ч. 2 ст.18 Закону України Про освіту навчальні заклади, засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Відповідно до ст. 44 Закону України Про загальну середню освіту , матеріально-технічна база загальноосвітніх навчальних закладів включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно загальноосвітніх навчальних закладів належить їм на правах, визначених законодавством України.

Отже, в даному випадку використання вказаної земельної ділянки комунальної форми власності здійснюється із порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

Статтею 83 Земельного кодекс України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Водночас Ільїнською (Панфілівською) сільською радою, як власником земельної ділянки заходи щодо захисту своїх прав не вживались.

Згідно з ст. 43 ГПК господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оспорюваним договором від 26.02.2009 р. права позивача є порушеними. Укладений між Панфілівською загальноосвітньою школою I-III ступенів в особі директора Ставицької Л.І. та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про спільну діяльність підлягає визнанню недійсним згідно ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Заперечення відповідача-1 та відповідача-2 спростовуються наведеними вище нормами законодавства України.

Як зазначено у пункті 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013р. № 11, встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Отже, враховуючи те, що спірний правочин за своїм змістом є договором оренди землі, сторони при його укладенні мали дотримуватись вимог законодавства, якими врегульовано укладення даного виду договорів.

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 11.05.2016 по справі № 6-824цс16 акцентував увагу на тому, що дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави, тому факт не проведення нормативної грошової оцінки у порядку, встановленому законодавством, не є суто формальною підставою для визнання спірного договору недійсним.

На підставі викладеного, позов задовольняється судом повністю.

Згідно з ст. 49 ГПК України з відповідачів-1, 2 на користь позивача стягується судовий збір у сумі 1 600 грн. 00 коп. з кожного.

Керуючись ст.ст.4-6, 22, 27, 29, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Позовні вимоги Керівника Бердянської місцевої прокуратури, Запорізька область, м. Бердянськ в інтересах держави в особі Ільїнської сільської ради Запорізької області, Запорізька область до відповідача 1: Ільїнського навчально-виховного комплексу Чернігівської районної ради Запорізької області, Запорізька область, Чернігівський район до відповідача 2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Запорізька область, Приморський район задовольнити.

Визнати недійсним договір про спільну діяльність від 26.02.2009 року укладений між Панфілівською загальноосвітньою школу І-ІІІ ступенів Чернігівської районної ради (Ільїнський навчально-виховний комплекс Чернігівської районної ради Запорізької області (71244 Запорізька область, Чернігівський район, вул. Південна, 13, код ЄДРПОУ 26292419) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2).

Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) звільнити займану ним земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_3 (58 га), комунальної форми власності яка розташована на території Ільїнської сільської ради Чернігівського району Запорізької області шляхом підписання акту прийому передачі із Ільїнським навчально-виховним комплексом Чернігівської районної ради Запорізької області.

Стягнути з Ільїнського навчально-виховного комплексу Чернігівської районної ради Запорізької області (71244 Запорізька область, Чернігівський район, вул. Південна, 13, код ЄДРПОУ 26292419) на користь прокуратури Запорізької області (71100 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Перемоги, 4) 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) на користь прокуратури Запорізької області (71100 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Перемоги, 4) 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30 червня 2017 р.

Головуючий суддя С.С. Дроздова

Судді О.В. Ярешко

Т.А. Азізбекян

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.