Рішення

від 26.06.2017 по справі 910/6508/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2017 Справа №910/6508/17 За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОНЕН"

про стягнення 35 300, 00 грн.

Представники:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОНЕН" 35 300, 00 грн. за неналежне виконання умов договору перевезення вантажу від 21.02.2017 № 0221-23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6508/17, її розгляд призначено на 22.05.2017 року.

15.04.2017р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог суду, що викладені в ухвалі про порушення провадження у справі та заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представники сторін в судове засідання 22.05.2017 р. не з'явилися, про причини неявки повноважних представників відповідача суд не повідомили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 розгляд справи відкладено на 26.06.2017.

Представники сторін в судове засідання 26.06.2017 року не з'явилися; про причини неявки повноважних представників суд не повідомили; про дату, час і місце проведення судового розгляду повідомлені належним чином.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч. 1ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні 26.06.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

21.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОНЕН" (Експедитор) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Перевізник) укладено договір про перевезення вантажу № 0221-23.

Відповідно до п. 1.1 Договору перевізник зобов`язується приймати до перевезення і доставляти довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати особі, яка має право отримання вантажу (одержувачеві), а експедитор зобов'язується оплатити надані послуги по перевезенню вантажу.

Згідно з п. 1.3 Договору вартість послуг по кожному перевезенню вантажу визначаються за погодженням сторін і зазначається в заявці.

Вартість послуг по перевезенню вантажу обумовлена в заявці, кожне перевезення сплачується експедитором за рахунок коштів замовника шляхом перерахування на банківський рахунок перевізника або готівковими коштами. Послуги перевізника надані по договору оплачуються експедитором за кожною заявкою на перевезення вантажу через 10-14 банківських днів після отримання виставлених перевізником оригіналів документів: ЦМР, а також рахунку акту виконаних робіт, податкової накладної, виписаних датою розвантаження автомобіля, інших документів, якщо такі вказані в заявці на перевезення вантажу та оригіналу договору (п.п. 3.1. і 3.2. Договору).

По вказаному Договору 21.02.2017 від відповідача надійшла заявка на перевезення вантажу № 0221-23; маршрут перевезення за умовами заявки: м. Львів - м. Таганрог (Росія).

Заявкою обумовлено, що вартість експедиційних послуг позивача складає 35 300 грн.; кошти сплачуються протягом 14 календарних днів після отримання оригіналів документів.

22.02.2017 позивачем доставлено вантаж вантажоотримувачу, що підтверджується відомостями CMR № 957424.

Разом з тим, в порушення умов договору, вартість експедиційних послуг відовідачем оплачена не була.

Так, позивач звертається до суду з вимогою про стягнення з відповідача 35 300 грн.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.

Статтею 306 Господарського кодексу України встановлено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами (частина 6 статті 306 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Аналогічні приписи містяться в нормах статей 909, 919 Цивільного кодексу України.

Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі статтею 311 Господарського кодексу України плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, позивачем на виконання умов договору перевезення вантажу на підставі заявки на перевезення вантажу було надано відповідачу послуги на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором. Факт, обсяги, вартість наданих послуг підтверджується доданими до позовної заяви копіями заявки № 0221-23 та товарно-транспортної накладної CMR № 957424, виставлених на оплату отриманих послуг.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за отримані послуги у розмірі 35 300 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати отриманих послуг на суму 35 300 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманих послуг з перевезення вантажу за договором перевезення вантажу від 21.02.2017 № 0221-23 та факту наявності заборгованості у розмірі 35 300 грн., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 35 300 грн.

Разом з тим, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 500 грн. витрат за послуги адвоката.

Відповідно до пункту 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, відшкодовуються втрати, які були здійснені стороною за отримання послуг лише адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Позивачем подано суду договір доручення від 10.04.2017 № б/н, укладений адвокатом ОСОБА_2 (свідоцтво від 16.05.2008 № 11) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

Так, відповідно до пункту 2.2. Договору сторони погодили вартість послуг, що буде надаватись адвокатом клієнту, - 3 500 грн.

Відповідно до частини п'ятої статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В підтвердження проведення оплати послуг адвоката позивач подав суду квитанцію від 18.04.2017 № 02-04 на суму 3 500 грн.

Господарський суд міста Києва з урахуванням обставин даної справи, задоволення позовних вимог, дійшов висновку про те, що витрати з оплати послуг адвоката у сумі 3 500 грн. підлягають частковому задоволенню у сумі 2 000 грн. у зв`язку із незабезпеченням явки повноважного представника позивача у судове засідання. (п. 1.1 акту приймання-передачі наданих послуг: вчинення інших дій необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу).

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на оплату судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОНЕН" (03680, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 3, пр. 1, ідентифікаційний код 40041786) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (21000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 35 300 грн. заборгованості, 2 000 грн. витрат на адвоката та 1 600 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.07.2017р.

Суддя Трофименко Т.Ю.