Рішення

від 26.06.2017 по справі 912/1436/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2017 рокуСправа № 912/1436/17 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1436/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферум, 7", м. Кропивницький

про стягнення 168 755,70 грн

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 011.11-02 від 15.03.2017;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Публічне акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (надалі - ПАТ "ЗАлК", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферум, 7" (надалі - ТОВ "Ферум, 7", відповідач) заборгованості з компенсації використаної електричної енергії в розмірі 180 821,22 грн, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою від 23.05.2017 господарським судом порушено провадження у справі № 912/1436/17; розгляд даної справи в судовому засіданні призначено на 13.06.2017.

13.06.2017 від позивача надійшли уточнення до позовної заяви. Вказані уточнення є обґрунтуванням позовних вимог з посиланням на додаткові докази, про що зазначено в ухвалі від 13.06.2017. Також вказаною ухвалою відкладено розгляд справи до 26.06.2017.

26.06.2017 від позивача надійшла заява від 22.06.2017 про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з ТОВ "Ферум, 7" на користь ПАТ "ЗАлК" заборгованість з компенсації використаних енергоносіїв в розмірі 168 755,70 грн.

Враховуючи права позивача щодо зменшення розміру позовних вимог, які визначені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, та наявність повноважень на зменшення розміру позовних вимог у представника позивача, яким підписано заяву, з огляду на те, що ціну позову згідно ст. 55 названого кодексу вказує позивач, господарський суд приймає заяву ПАТ "ЗАлК" від 22.06.2017 та здійснює розгляд справи з урахуванням нової ціни позову згідно вказаної заяви.

Оскільки позовні вимоги, які визначені в заяві про зменшення розміру позовних вимог, заявлені в межах первісно заявлених позовних вимог, господарський суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи з метою ознайомлення із такою заявою відповідачем.

Відповідач в судові засідання 13.06.2017, 26.06.2017 не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав,відзив на позов та інших витребуваних документів суду не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідачу надсилалась ухвала про порушення провадження у справі від 23.05.2017 та ухвала про відкладення розгляду справи від 13.06.2017 за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві та яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витяг з якого наданий на запит господарського суду: 25014, м. Кропивницький, вул. Степняка-Кравчинського, буд. 2.

Конверт із вкладенням - копія ухвали про порушення провадження у справі повернутий органом поштового зв'язку із відміткою "За закінченням терміну зберігання", інший конверт із вкладенням - копією ухвали від 13.06.2017 теж повернутий органом поштового зв'язку із відміткою "за незапитом".

З огляду на зазначені положення статті 64 Господарського процесуального кодексу України вважається, що ухвали від 23.05.2017 та від 13.06.2017 вручені відповідачу належним чином, а відтак останній належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.

Положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного господарський суд вважає можливим розглянути справу по суті за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПАТ "ЗАлК" (далі - Замовник, позивач) та ТОВ "Ферум, 7" (далі - Підрядник, відповідач) 15.07.2016 було укладено договір (а.с. 6-13, надалі - Договір), за умовами якого Замовник доручає і оплачує, а Підрядник виконує роботи по демонтажу металічних конструкцій електролізних ванн в об'ємі, строках і вартості відповідно до умов Договору.

Прийом виконаних робіт оформляється шляхом підписання ОСОБА_2 прийому виконаних робіт по формі КБ-2в (п. 4.1. Договору).

До Договору сторони підписали ряд Додаткових угод, яким змінювались деякі умови Договору, так Додатковою угодою № 2 від 21.07.2016 сторони виклали пункт 6.2.8. Договору у такій редакції: "У випадку використання енергоресурсів Замовника, щомісячно відшкодовувати Замовнику вартість використаних енергоресурсів на підставі компенсаційних ОСОБА_2.

Договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2016. (пункт 3.3. Договору).

Договір та всі Додаткові угоди до нього підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

Позивач стверджує, що він вручав представнику Підрядника компенсаційні ОСОБА_2 за липень-грудень 2016 року за енергоресурси на загальну суму 168 755,70 грн, проте відповідач не повертав підписаних примірників ОСОБА_2 та не відшкодовував вартість використаних ресурсів.

Позивач направив на адресу відповідача вимогу № 011-0318 від 22.03.2017 (а.с. 27), у якій вимагає сплатити ПАТ "ЗАлК" заборгованість у розмірі 180 821,22 грн протягом 10 днів з дня отримання даної вимоги. Як доказ направлення такої вимоги позивач надав опис вкладення у цінний лист від 24.03.2017 (а.с. 28).

За поясненням представника позивача у вимозі помилково вказано заборгованість за енергоресурси і за січень 2017 року, тоді коли Договір діє до 31.12.2016.

Відповіді на вказану вимогу від відповідача не надходило, доказів сплати заборгованості господарському суду не подано.

У зв'язку із такою несплатою позивач звернувся до господарського суду із даним позовом.

При розгляді даного спору господарський суд враховує такі положення чинного законодавства.

За змістом частин першої, другої статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Господарські зобов'язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).

Положеннями статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору як угоди (правочину) є сукупністю визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Зі змісту спірного договору вбачається, що у відповідності до вимог статті 181 ГК України сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договірного зобов'язання, вартості робіт та строку виконання, відповідальності за порушення його умов.

Зазначений правочин укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками юридичних осіб, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений та у судовому порядку недійсним не визнаний.

Відтак, в силу положень статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Укладений договір за своєю правовою природою є договором підряду, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини за правилами абзацу другого частини 1 статті 193 Господарського кодексу України регулюються відповідними нормами зобов'язального права і глави 61 Цивільного кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Водночас в частині відшкодування вартості використаних енергоресурсів у Договорі міститься елемент договору про надання послуг, спірні відносини за яким регулюються нормами глави 63 Цивільного кодексу України.

Так відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526, ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до актів прийому виконаних будівельних робіт відповідач виконував роботи у липні-грудні 2016 року (а.с. 106-183). Такі акти підписані без зауважень представниками обох сторін.

Позивач виставляв відповідачу акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- за липень 2017 року - компенсація за електроенергію - 4 374 грн (а.с. 84);

- за серпень 2016 року - компенсація за воду питну - 1 131,42 грн (а.с. 85);

- за серпень 2016 року - компенсація за скид у ГФК - 788,88 грн (а.с. 86);

- за серпень 2016 року - компенсація за електроенергію - 7 766,50 грн (а.с. 87);

- за серпень 2016 року - компенсація за електроенергію - 1613,70 грн (а.с. 88);

- за вересень 2016 року - компенсація за електроенергію - 16 827,41 грн (а.с. 89);

- за вересень 2016 року - компенсація за електроенергію - 1993,40 грн (а.с. 90);

- за вересень 2016 року - компенсація за воду питну - 1131,42 грн (а.с. 91);

- за вересень 2016 року - компенсація за скид у ГФК - 788,88 грн (а.с. 92);

- за жовтень 2016 року - компенсація за воду питну - 1131,42 грн (а.с. 93);

- за жовтень 2016 року - компенсація за скид у ГФК - 788,88 грн (а.с. 94);

- за жовтень 2016 року - компенсація за електроенергію - 17 965,49 грн (а.с. 95);

- за жовтень 2016 року - компенсація за електроенергію - 1888,74 грн (а.с. 96);

- за листопад 2016 року - компенсація за газ природний - 4 905,34 грн (а.с. 97);

- за листопад 2016 року - компенсація за скид у ГФК - 788,88 грн (а.с. 98);

- за листопад 2016 року - компенсація за воду питну - 1 131,42 грн (а.с. 99);

- за листопад 2016 року - компенсація за електроенергію - 1 858,01 грн (а.с. 100);

- за листопад 2016 року - компенсація за електроенергію - 40 658,74 грн (а.с. 101);

- за грудень 2016 року - компенсація за електроенергію - 49 168,70 грн (а.с. 102);

- за грудень 2016 року - компенсація за воду питну - 1 131,42 грн (а.с. 103);

- за грудень 2016 року - компенсація за скид у ГФК - 788,88 грн (а.с. 104);

- за грудень 2016 року - компенсація за газ природний - 10 134,16 грн (а.с. 105).

Всього відповідач отримав послуги на суму 168755,70 грн. Позивач стверджує, що компенсаційні ОСОБА_2 (а.с. 84-105) вручались повноважному представнику відповідача нарочно, відповідач не спростував вказаного.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач в період з січня по грудень 2016 року виконував роботи на території підприємства позивача та, відповідно, користувався послугами централізованого водопостачання і водовідведення, використовував електроенергію, природній газ. Фактичне використання зазначених енергоносіїв, їх об'єм та розмір підтверджується наданими позивачем до справи відомостями і розрахунками. Умовами укладеного між сторонами Договору передбачено обов'язок відповідача компенсувати позивачеві названі витрати.

Позивач 24.03.2017 направив на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за використані енергоресурси, зазначивши у вимозі про необхідність сплати такої заборгованості протягом 10 днів з дня отримання такої вимоги.

Станом на день розгляду спору по суті господарському суду не подано доказів сплати заборгованості в сумі 168 755,70 грн.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також приписи ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги ПАТ "ЗАлК" про стягнення з ТОВ "Ферум, 7" боргу в сумі 168 755,70 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. При цьому, господарський суд враховує, що відповідачем розрахунок позивача не спростовано, жодних доказів на підтвердження наявності оплати до суду не надано.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Позивач у своїй заяві про зменшення позовних вимог просив покласти на відповідача судовий збір у розмірі 2 712,33 грн.

Водночас згідно приписів п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 % ціни позову. Так, після зменшення позовних вимог, позивач просив стягнути 168 755,70 грн, 1,5 % від яких складає 2 531,34 грн, сплата яких і покладається на відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на вказані приписи позивач має право звернутись до господарського суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферум, 7" (25014, м. Кропивницький, вул. Степняка-Кравчинського, буд. 2, ідентифікаційний код 35300811) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 15, ідентифікаційний код 00194122) заборгованість з компенсації використання енергоносіїв в розмірі 168 755,70 грн та 2 531,34 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.07.2017.

Суддя В.В.Тимошевська